Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №404/10209/24 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/10209/24

2/405/608/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Кропивницький

Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого судді Драного В.В.

за участю секретаря Дятел О.В.

представник позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики. В обґрунтування позову вказав, що відповідно до боргової розписки від 15.04.2014 року він, ОСОБА_3 , стверджував про отримання ним від відповідача грошової суми в розмірі 52275 доларів США, які зобов`язувався повернути до 01.01.2014 року. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2015 року стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1 297 499,89 грн. заборгованості за договором позики. Однак, письмовий договір позики між сторонами складено не було. Вказана боргова розписка нотаріально не посвідчена та є підробленою. Крім того, грошове зобов`язання повинно бути виражене у національній валюті – гривні, а не в іноземній, що також свідчить про відсутність зобов`язальних відносин. За таких обставин, просить визнати недійсним договір позики, на підставі якого було видано боргову розписку від 15.04.2014 року.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.12.2024 року матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Ленінського районного суду м. Кіровограда.

15.04.2025 року матеріали позовної заяви надійшли до Ленінського районного суду м. Кіровограда.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.05.2025 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

26.05.2025 року представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала та вказала, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2015 року з позивача на користь відповідача вже стягнуто борг за спірним договором позики. Вважає, що даний позивач звернувся до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, стосовно якого уже було ухвалене судове рішення Кіровським районним судом м. Кіровограда ще у 2015 році. За таких обставин просить закрити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

25.11.2025 року до суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 08.04.2026 року підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позові підтримав, просив їх задовольнити та пояснив, що належними доказами укладення договору позики є сам договір та розписка боржника про отримання коштів. Позовна давність позивачем не пропущена, оскільки рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда ще перебуває на виконанні.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що Кіровський районний суд м. Кіровограда у своєму рішенні від 15.04.2015 року вже дослідив відповідну боргову розписку, встановив наявність договірних відносин між сторонами. Окремо від розписки письмовий договір позики між сторонами не складався.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.04.2014 року позивач ОСОБА_3 склав розписку, згідно якої він отримав від відповідача ОСОБА_4 кошти загальною сумою 52275 доларів США, які він зобов`язався повернути до 01.10.2014 року. Розписка також містить запис від дружини позивача ОСОБА_5 , про те, що вона не заперечує щодо отримання ним коштів (а.с. 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2015 року у справі № 404/8559/14-ц, яке набрало законної сили 26.03.2019 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1 297 499,89 грн. заборгованості за договором позики на підставі якого було видано боргову розписку від 15.04.2014 року. В рішенні суд зазначив, що ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, його клопотання про зайнятість адвоката суд визнав безпідставним, оскільки ОСОБА_3 не надано доказів укладення угоди про правову допомогу з відповідним адвокатом (а.с. 83-84).

Оригінал розписки міститься в матеріалах цивільної справи № 404/8559/14-ц (а.с. 85).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 ЦК України. Тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказані правові висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17.

Доводи позивача про недійсність договору позики зводяться до того, шо: 1) відсутній безпосередньо письмовий договір позики; 2) грошове зобов`язання виражене в іноземній, а не національній валюті України; 3) боргова розписка підроблена.

Водночас, статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Тому, наявність безпосередньо письмового договору позики між фізичними особами не є обов`язковим, а наявність лише письмової боргової розписки боржника про отримання грошових коштів від кредитора не свідчить про недійсність такого правочину.

Крім того, відповідно до ст. 524, ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відтак, національне законодавство не встановлює жодних обмежень щодо валюти грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. (ч. 1 ст. 69, ст. 76 ЦПК України).

Однак, позивач жодними доказами не підтвердив факт підроблення боргової розписки, правом на подання клопотання про витребування доказів, призначення експертиз не скористався.

Більш того, згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2015 року у справі № 404/8559/14-ц, яке набрало законної сили 26.03.2019 року, встановлено наявність між сторонами договірних відносин за договором позики на підставі якого було видано боргову розписку від 15.04.2014 року.

Щодо закриття провадження у справі суд відзначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Однак, підстави позову ОСОБА_4 в цивільній справі № 404/859/14-ц (стягнення боргу з договором позики) відрізняються від підстав позову ОСОБА_3 в цивільній справі № 405/10209/24 (визнання договору позики недійсним), що розглядається наразі судом, а тому дана справа повинна бути вирішена судом по суті.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин слід вказати, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.11.2018 року у справі № 372/1036/15-ц.

Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору позики, на підставі якого було видано боргову розписку від 15.04.2014 року, слід відмовити, оскільки позивачем не доведено та не обґрунтовано невідповідність спірного договору визначеним ст. 203 ЦК України вимогам щодо дійсності правочинів.

Керуючись ст. ст. 10-13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) про визнання недійним договору позики, на підставі якого було видано боргову розписку від 15.04.2014 року – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12.06.2026 року.

Суддя Подільського районного суду

міста Кропивницького В.В. Драний