Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №389/524/26 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

24.09.2026

ЄУН 389/524/26

Провадження №1-кп/389/29/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000942 від 04 грудня 2025 року стосовно

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел.Знам`янка Друга, Знам`янського району, Кіровоградської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, розлученого, утриманці відсутні, який на час вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді командира відділення - командира машини 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «старший сержант», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, за наступних обставин.

З 08.04.2025 ОСОБА_5 був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України за мобілізацією, зарахований до списків військової частини НОМЕР_2 , тож набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді командира відділення - командира машини 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «старший сержант».

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, старший сержант ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст.11,13 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст.ст.3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язаний свято і непорушно одержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень і військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Однак, старший сержант ОСОБА_5 - військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді командира відділення - командира машини 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , в темну пору доби на освітленій ділянці проїжджої частини, в порушення вимог ст.ст.3,65,68 Конституції України, ст.ст.11,13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3,4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, в порушення п.2.9 (а) Правил дорожнього руху (надалі ПДР України), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, 03.12.2025 приблизно о 17:04 год., керував власним технічно справним автомобілем ВАЗ 2110, д.р.н. НОМЕР_3 , та рухався з увімкненим ближнім світлом фар по проїжджій частині автодороги, яка проходить по вул.Миру у смт.Знам`янка Друга Знам`янської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області від вул.Перспективної у смт.Знам`янка Друга Знам`янської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області.

Під час руху на вказаному автомобілі, у вказаній час та у вказаному напрямку ОСОБА_5 , порушуючи вимоги п.п.2.3 (б) і (д) ПДР України, проявив особисту неуважність і безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, легковажно сподівався на відвернення негативних наслідків, не помітивши велосипедиста, який рухався попереду нього у попутному напрямку, якого він об`єктивно мав змогу виявити, не контролюючи свої дії через наявний стан алкогольного сп`яніння, діючи з протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, знехтував дорожньою обстановкою, яка склалась, тим самим позбавив себе можливості безпечно керувати транспортним засобом, чим створив небезпеку для дорожнього руху та як дорожнього руху та як наслідок в порушення вимог п.13.1 ПДР України, наблизився на небезпечну дистанцію, до велосипедиста ОСОБА_4 , який рухався вздовж правого краю проїжджої частини у попутному напрямку, що призвело до порушення ОСОБА_5 вимог п.12.3 ПДР України, вже перебуваючи в умовах, у яких односторонні дії ОСОБА_5 по уникненню зіткнення з велосипедистом не надали б результату та не маючи змоги зупинити свій автомобіль до місця руху велосипеда ОСОБА_4 та як наслідок порушення вищезазначених пунктів ПДР України, допустив зіткнення передньою правою частиною керованого ним автомобіля ВАЗ 2110, д.р.н. НОМЕР_3 , з задньою частиною велосипеда під керуванням ОСОБА_4 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій велосипедист ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України №6 від 17.01.1995, відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості як такі, що потягли тривалий розлад здоров`я строком понад 21 добу.

Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними та протиправними діями порушив правила безпеки дорожнього руху особою, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, і його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286-1 КК України.

До таких висновків суд дійшов на підставі наступного.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України визнав повністю та підтвердив усі фактичні обставини цього кримінального провадження, зокрема повідомив суд, що він на початку грудня 2025 року у темну пору доби, приблизно о 17 годині, в стані алкогольного сп`яніння поїхав у центр селища Знам`янка Друга на своєму автомобілі ВАЗ 2110, щоб забрати з роботи свою дружину, водночас підстав для нагальної необхідності сідати за кермо - не назвав. Під час повернення додому він зачепив велосипедиста, тобто відбулося зіткнення його автомобіля з велосипедом. Удар відбувся правою передньою стороною автомобіля в задню частину велосипеда. Також, повідомив, що після зіткнення зупинився, надавати першу допомогу потерпілому не намагався, чекав працівників поліції, хто саме викликав швидку допомогу він не пам`ятає. Потерпілому не відшкодовував кошти на лікування, особисто пробачення не просив, але таке бажання в нього було. У скоєному вину свою визнає, негативно ставиться до своєї поведінки, шкодує про вчинене, щиро розкаюється, зауважив, що це сталося випадково, щодо міри покарання думку не висловив.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні просив призначити обвинуваченому міру покарання відповідно до вимог закону, водночас повідомив про невідшкодування обвинуваченим моральної та матеріальної шкоди, тому має намір звернутися в подальшому до суду із відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.

Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується безпосередньо дослідженими у судовому засіданні наступними письмовими доказами, які повністю узгоджуються між собою.

Згідно з витягом з ЄРДР №12025121020000942 від 04.12.2025 внесені відомості про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України (т.1 а.п.65).

З рапорту чергового відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області про реєстрацію ЄО за №20822 від 03.12.2025 вбачається, що 03.12.2025 о 17.04 год. надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_6 про те, що в смт.Знам`янка Друга, вул.Миру поблизу перехрестя з вул.Грушевського він став свідком як автомобіль ВАЗ-2110 під керуванням ОСОБА_5 збив велосипедиста ОСОБА_4 , який отримав закриту травму грудної клітини, а саме перелом 4-9 ребер зліва (т.1 а.п.66-67).

Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.12.2025 та доданих до нього схеми місця ДТП з фототаблицями, зафіксовано загальний вигляд місця ДТП, яка відбулася 03.12.2025 на ділянці дороги по вул.Миру, поруч біля будинку №69 смт.Знам`янка Друга Кіровоградської області, у темну пору доби, напрямок руху автомобіля та велосипеда, місце зіткнення, зовнішні пошкодження автомобіля, велосипеда та інші сліди. Так, оглядом місця ДТП встановлено наявність асфальтобетонного дорожнього покриття, нерівності та пошкодження відсутні, загальна ширина якого становить 6,0 м, автодорога має дві смуги руху в обох напрямках, дорожня розмітка відсутня, праворуч і ліворуч трав`яне узбіччя, будівлі сільського типу, рух не регулюється та не освітлюється, прилади відеоспостереження відсутні, дорожні знаки відсутні. Загальна видимість та конкретна видимість з робочого місця водія: з увімкненим ближнім світлом фар до 10м; з увімкненим дальнім світлом фар до 25м; при денному освітленні 300-500м. Оглядом транспортних засобів зафіксовано локалізацію їх пошкоджень. Так, локалізація пошкоджень на автомобілі ВАЗ 2110, наявні пошкодження: подряпина з правої сторони на бампері та капоті, тріщина із правої сторони лобового скла, відсутність правого дзеркала заднього виду. Локалізація пошкоджень на велосипеді відсутні. Сліди характерні для даного ДТП відсутні. Гальмові системи та рульове керування обох транспортних засобів в технічно справному стані. Наявна відокремлена від транспортного засобу частина: праве дзеркало заднього виду. У подальшому було вилучено: автомобіль ВАЗ 2110, д.р.н. НОМЕР_3 ; велосипед зеленого кольору невстановленої марки; праве дзеркало заднього виду (т.1 а.п.67-76).

Згідно довідки №224 від 03.12.2025 про фіксацію тілесних ушкоджень з КНП «Знам`янська міська лікарня ім.А.В.Лисенка», ОСОБА_4 був оглянутий на приймальному відділенні 03.12.2025 о 18:50 год., із травмами, отриманими в результаті ДТП, з діагнозом: закрита травма грудної клітки, закриті переломи 4-9 ребер зліва, без зміщення, переломи поперечних відростків Тh6-Th9 зліва без зміщення (т.1 а.п.77).

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/112-25/17072-ІТ від 09.01.2026 з ілюстративними таблицями, на момент експертного огляду та на момент ДТП, рульове керування, ходова частина та робоча гальмівна система автомобіля ВАЗ 2110 (номерний знак НОМЕР_3 ), знаходилися в працездатному стані. Інші питання не вирішувались (т.1 а.п.95-101).

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 23.02.2026 з диском відеозапису, проведеного за участю свідка ОСОБА_7 , з метою перевірки і уточнення відомостей, які під час допиту надала ОСОБА_7 , яка показала, що вона на перехресті вул.Миру та вул.Грушевського в смт.Знам`янка Друга Кіровоградської області 03.12.2025 приблизно о 17:00 год., спільно зі своїм сином ОСОБА_8 на велосипедах їхали по вул.Миру у напрямку с.Богданівка, вона їхала першою, а син їхав за нею, не доїжджаючи вул.Грушевського вона позаду себе почула звук удару та відразу почула крик сина і в цей момент поруч із нею з лівої сторони проїхав автомобіль, який зупинився неподалік вул.Грушевського. Вона зупинилась, підійшла до сина, потім підійшов водій автомобіля, який збив її сина, виявився хлопцем з їх вулиці ОСОБА_5 . На місці він поводив себе неадекватно, намагаючись перетягнути сина, хватав його за одяг, вона чула від ОСОБА_5 сильний запах алкоголю. Надалі на місце події приїхав працівник поліції і ОСОБА_5 став поводити себе адекватніше, потім приїхала швидка та забрала сина до лікарні. На момент ДТП горіло зовнішнє освітлення та видимість була добра (т.1 а.п.107-109).

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 11.12.2025 з диском відеозапису, проведеного за участю свідка ОСОБА_5 , з метою перевірки і уточнення відомостей, які під час допиту надав ОСОБА_5 , який показав, що 03.12.2025 приблизно о 17:00 год. він на власному автомобілі поїхав у центр селища, де забравши дружину з роботи по вул.Миру, повертався назад додому, рухаючись зі швидкістю приблизно 50 км/год. з увімкненим ближнім світлом фар, він не помітив велосипедиста, який рухався попереду нього та допустив зіткнення з вказаним велосипедистом. Під час слідчого експеримента встановлено, що велосипедиста він міг бачити з місця сидіння водія - з відстані 33,5м (т.1 а.п.111-114).

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 23.02.2026 з диском відеозапису, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_4 , з метою перевірки і уточнення відомостей, які під час допиту надав потерпілий ОСОБА_4 , який показав, що 03.12.2025 приблизно о 17:00 год. він на велосипеді рухався по вул.Миру у напрямку с.Богданівка, попереду на відстані 5-7м рухалась його мати, на той момент була темна пора доби, горіло зовнішнє освітлення, будь-яких опадів чи туману не було. Потім він позаду себе почув звук роботи двигуна автомобіля, після чого відчув удар в задню частину велосипеда, після чого вилетів на капот автомобіля та впав праворуч на узбіччя. Автомобіль проїхав ще далі та зупинився поблизу вул.Грушевського, потім до нього підбігла мати, а через декілька секунд підійшов водій, яким виявився мешканець їхньої вулиці ОСОБА_5 та хотів перетягти його, однак ОСОБА_4 закричав. Від ОСОБА_5 він чув різкий запах алкоголю. Також, ОСОБА_4 повідомив, що рухався на відстані 0,8м від правого краю проїжджої частини в той момент як його збили (т.1 а.п.118-120).

Відповідно до висновку експерта №177 від 25.12.2025, по медичній карті стаціонарного хворого №7353 КНП «Знам`янська міська лікарня ім.А.В.Лисенка», на ім`я ОСОБА_4 , у останнього мались тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми грудної клітки: закриті переломи задніх відрізків ІV, V, VІ, VІІ, VІІІ, ІХ зліва без зміщення; переломи поперечних відростків Тh6-Th9 хребців лівих, без зміщення. Вище вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого (-их) предмету (-ів), що могло бути в строк та при обставинах дорожньо-транспортної пригоди, та відноситься до категорії середньої ступені тяжкості, яке викликало тривалий розлад здоров`я, строком понад 21 добу, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6. Судово-медичних даних, які б вказували на утворення тілесних ушкоджень при падінні з положення стоячи на плоскість чи виступаючі предмети без наслідків дорожньо-транспортної пригоди, немає (т.1 а.п.122-124).

Відповідно до висновку експерта №182 від 26.12.2025, на підставі судово-медичної експертизи по виписці з акту №4593 від 12.12.2025 на ОСОБА_5 при судово-токсикологічному дослідженні крові від ОСОБА_5 видно, що в крові виявлений етиловий спирт в кількості 2,32 г/дм3, що може відповідати середньому ступеню алкогольного сп`яніння відповідно до методичних рекомендацій «Судово-медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем» (т.1 а.п.129).

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/112-25/17068-ІТ з ілюстративною таблицею від 22.12.202, водій автомобіля «ВАЗ 2110» ОСОБА_5 в даній дорожній ситуації, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, під час зближення з попутнім велосипедистом повинен був керуватися технічними вимогами п.2.3 (б,д), 12.3, 13.1. та 13.3 Правил дорожнього руху, тексти яких вказано в дослідній частині. В розглянутій ситуації, по заданих вихідних даних, водій автомобіля «ВАЗ 2110» ОСОБА_5 мав у своєму розпорядженні технічну можливість запобігти зіткнення з велосипедистом. В даній ситуації дії велосипедиста ОСОБА_4 спрямовані на можливість уникнути ДТП, вимогами ПДР не регламентувались. В даній дорожній ситуації велосипедист ОСОБА_4 не мав можливості уникнути ДТП. У діях водія автомобіля «ВАЗ 2110» ОСОБА_5 вбачаються невідповідності технічним вимогам п.12.3 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а.п.134-137).

Постановою заступника начальника СВ відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 29.12.2025, склад кримінального правопорушення №12025121020000942 від 04 грудня 2025 року перекваліфікований з ч.1 ст.286 на ч.1 ст.286-1 КК України (т.1 а.п.138).

29.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, роз`яснені процесуальні права (т.1 а.п.139-146).

Ухвалою слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.02.2026 до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, з 16.02.2026 до 28.02.2026 (т.1 а.п.150-152).

Досліджені судом висновки експертиз, суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки вони містять у собі докладні описи проведених досліджень та зроблені за їх результатами висновки, аргументовані відповіді на поставлені запитання, які ґрунтуються на відомостях, що сприймалися безпосередньо та стали відомі під час дослідження матеріалів, наданих для проведення дослідження, тобто повною мірою відповідають вимогам Інструкції про призначення та проведення експертиз та експертних досліджень, КПК України, а порушень вимог ст.ст.87, 101-102 вказаного Кодексу судом не встановлено.

Разом з цим суд звертає увагу, що за даними висновку експерта №СЕ-19/112-25/17068-ІТ, експертом встановлено, що у діях водія автомобіля «ВАЗ 2110» ОСОБА_5 вбачаються невідповідності технічним вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, експертом встановлено наявність причинного зв`язку між порушенням Правил дорожнього руху та насталими наслідками. Дані висновки експерта на думку суду є достатньо вмотивованими, тому піддавати їх сумніву немає підстав, як немає підстав піддавати сумніву і інші висновки експертів у даному кримінальному провадженні, які в своїй сукупності утворюють ланцюжок доказів, які доводять вину обвинуваченого.

Із висновку експерта №182 від 26.12.2025 вбачається, що ОСОБА_5 після аварії був доставлений для поведення освідування на предмет вживання алкоголю до КНП «Знам`янська міська лікарня ім.А.В.Лисенка» де була відібрана кров з вени для дослідження на вміст алкоголю, в результаті виявлений етиловий спирт в кількості 2,32 г/дм3, що може відповідати середньому ступеню алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п.8 Розділу І Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735), у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

Постановою заступника начальника СВ відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 04.12.2025 визнано та долучено до кримінального провадження №12025121020000942 в якості речових доказів: автомобіль ВАЗ 2110, д.р.н. НОМЕР_3 , а також велосипед «Україна», які зберігаються на території ВП №1 (м.Знам`янка) КРУП ГУНП в Кіровоградській області (т.1 а.п.83).

Ухвалою слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.12.2025 в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000942 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, накладений арешт на: автомобіль ВАЗ 2110, р.н.з. НОМЕР_3 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , зарестрованому та проживаючому за адресою АДРЕСА_1 , та на велосипед «Україна», яким керував ОСОБА_4 , зареєстрований та проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , шляхом заборони права на розпорядження та користування зазначеним майном (т.1 а.п.86-88).

Ухвалою слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.02.2026 в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000942 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, скасований арешт, заборона розпорядження та користування майном, накладений ухвалою слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.12.2025, а саме: на автомобіль «ВАЗ2110, р.н.з. НОМЕР_3 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 . Вилучений автомобіль «ВАЗ2110, р.н.з. НОМЕР_3 , повернутий власнику, про що свідчить розписка (т.1 а.п.89-90).

Судом також досліджено характеризуючі особу обвинуваченого ОСОБА_5 матеріали.

Згідно довідки про судимість, ОСОБА_5 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності (т.1 а.п.156).

Згідно характеристики, виданої виконавчим комітетом Знам`янської міської ради Кіровоградської області №16-15/27/7 від 23.02.2026, за місцем проживання ОСОБА_5 характеризується позитивно (т.1. а.п.155).

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 08.04.2025 зарахований до військової частини НОМЕР_2 на посаду командира відділення - командира машини 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону (т.1 а.п.191-196).

З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №120 від 26.04.2025 вбачається, що ОСОБА_5 знятий з усіх видів забезпечення з 26.04.2025, а з котлового забезпечення - з 27.04.2025 як такий, що самовільно залишив військову частину, про що внесені відомості до ЄРДР за №62025170030015353 від 05.08.2025 (т.1 а.п.159, 179).

Згідно медичної характеристики від 02.05.2025 ОСОБА_5 на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебував (т.1 а.п.220).

Службовою характеристикою командира військової частини НОМЕР_2 10.05.2025 та актом службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби старшим сержантом ОСОБА_5 , підтверджується, що останній за час проходження військової служби на посаді командира відділення - командира машини 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону зарекомендував себе посередньо, не дотримується основних правил і вимог служби, потребує додаткового контролю з боку начальства, накази старших командирів виконує несумлінно, має низький рівень морально-ділових якостей та особистої виконавчї дисципліни. Притягувався до дисциплінарної відповідальності згідно наказу командир частини НОМЕР_2 №2125 від 30.04.2025 за вживання алкогольних напоїв під час виконання обов`язків військової служби (т.1 а.п.164-173, 219).

Відповідно до посвідчення водія серії НОМЕР_5 , ОСОБА_5 отримав посвідчення водія категорії «А1, А, В1, В, С, СЕ» на право керування транспортними засобами (т.1. а.п.78).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , транспортний засіб ВАЗ 21104, д.н.з НОМЕР_3 , зареєстрований на ОСОБА_5 (т.1 а.п.79).

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно зі ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Згідно з приписами ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.

Оцінивши сукупність досліджених доказів, керуючись законом та за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку також достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_5 складу інкримінованого правопорушення, оскільки обвинувачений порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме: п.п.2.3 (б) і (д), 12.3, 13.1, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.286-1 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд виходить з такого.

Згідно з ч.1 ст.65 КК України, а також роз`ясненнями, викладеними у п.п.2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи вищенаведені норми права, суд, при призначенні покарання ОСОБА_5 враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є нетяжким злочином, однак має підвищену суспільну небезпечність порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами в стані сп`яніння, мотив та мету його вчиненого злочину, а саме: за відсутності нагальної потреби, нехтуючи безпекою інших учасників дорожнього руху, легковажно прийняв рішення сісти за кермо, будучи в стані алкогольного сп`яніння, а також дані про особу: те, що він раніше не судимий, розлучений, утриманці відсутні, вчинив злочин, будучи військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, маючи посередню характеристику з місця проходження військової служби, шкоду потерпілому не відшкодував, не вибачився перед потерпілим, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, а також висновок досудової доповіді, відповідно до якої виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Частиною 1 ст.368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. Водночас суд наголошує, що досудова доповідь має рекомендаційний характер.

Також, при призначенні покарання, суд враховує позицію потерпілого, який просив призначити міру покарання відповідно до вимог закону, зазначивши водночас про невідшкодування шкоди з боку обвинуваченого та те, що останній не вибачився перед ним. Ця позиція потерпілого оцінюється судом в сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст.65 КК України.

Відповідно до вимог ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, про що свідчить надання правдивих та послідовних показань як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

Обставин, відповідно до вимог ст.67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Щодо неможливості застосування у даному кримінальному провадженні ст.69 КК України, суд зазначає таке.

Так, згідно з ст.69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положень ст.69 КК України лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Як вже неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх рішеннях, застосування положень ч.1 ст.69 КК України можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та 2 статті 66 КК України; і (2) вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Тобто суд, посилаючись при призначенні покарання на положення статті 69 КК України, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом`якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину. Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.02.2025 у справі №930/2144/22.

Під час скоєння ДТП ОСОБА_5 , грубо нехтуючи п.2.9а ПДР України, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням, оскільки, водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та пасажирів. Крім того, що ОСОБА_5 , сідаючи за кермо транспортного засобу без будь-якої нагальної потреби, в стані алкогольного сп`яніння, не міг не розуміти, що він піддає загрозі як своє життя так і життя оточуючих, зокрема потерпілого ОСОБА_4 .

Отже, ОСОБА_5 , сідаючи за кермо автомобіля ВАЗ 2110 в стані алкогольного сп`яніння, не міг не розуміти значення своїх дій та міг передбачити їх негативні наслідки, тобто не міг не розуміти, що він піддає загрозі як своє життя, так і життя інших осіб і обвинувачений, діючи з необережності, порушив вимоги п.п.2.3 (б і д), 12.3, 13.1 ПДР України, що призвело до виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди та було здійснено зіткнення з велосипедом керуванням потерпілого ОСОБА_4 , який отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, тобто вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння саме по собі свідчить про зухвале відношення та злочинну самовпевненість до наслідків керування транспортним засобом у такому стані.

Тому, встановлені під час судового розгляду пом`якшуючі обставини, не є безумовною підставою для його пом`якшення - не достатньо вагомі та суттєво не знижують ступінь тяжкості злочину, враховуючи характер вчиненого діяння, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння - вміст алкоголю в крові в кількості 2,32 г/дм3, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння із грубим порушенням ПДР України на транспортному засобі без технічних несправностей, невжиття будь-яких дій з метою уникнення зіткнення, відповідні наслідки, де потерпілому заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження та суспільна небезпечність вчиненого правопорушення.

Однак суд не залишає поза увагою той факт, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся, проте ці обставини, жодним чином не впливають на суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим діяння, та відповідно, не знижують ступінь тяжкості інкримінованого злочину.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ст.69 КК України немає, оскільки не зважаючи на наявність пом`якшуючих обставин, під час розгляду справи не встановлено обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Суд також не знаходить правових підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 положень, передбачених ст.75 КК України з огляду на те, що законодавець, наголошуючи на підвищеній суспільній небезпеці порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які перебувають у стані сп`яніння, посилив кримінальну відповідальність за вказаний вид правопорушення, передбачивши її у ст.286-1 КК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.75 КК України звільнення від відбування з випробуванням можливо, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вказана норма є імперативною та розширеному тлумаченню не підлягає, а отже законом чітко передбачені обмеження щодо неможливості звільнення від відбування покарання з випробуванням зокрема осіб, засуджених за порушення правил безпеки дорожнього руху у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Враховуючи вказані вимоги закону, беручи до уваги, що ОСОБА_5 вчинив інкримінований злочин в стані алкогольного сп`яніння, звільнення останнього від призначеного покарання з випробування є неприпустимим.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про неможливість досягнення щодо ОСОБА_5 мети кримінального судочинства без реального відбування ним призначеного покарання та про відсутність підстав для призначення останньому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.1 ст.286-1 КК України чи можливого звільнення його від відбування покарання.

За таких обставин, суд при обранні міри покарання ОСОБА_5 враховує, що він, керуючи механічним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, вчинив нетяжкий злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, яким потерпілому спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вчинив злочин, будучи військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, та мав посередню характеристику з місця військової служби, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, розлучений, утриманці відсутні, та, з урахуванням думки потерпілого, дійшов висновку, що покарання обвинуваченому необхідно призначити у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.1 ст.286-1 КК України, з його реальним відбуванням.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65, 67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст.50 КК України, мети покарання.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти Росії" від 09.06.2005, "Фрізен проти Росії" від 24.03.2005, "Ісмайлова проти Росії" від 29.11.2007).

Визначаючись з додатковим покаранням, суд виходить з того, що правилами дорожнього руху України регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватись усі його учасники, автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, через що уникнення ОСОБА_5 справедливого покарання негативно вплине на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності суворо дотримуватись Правил дорожнього руху.

Зокрема Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04.09.2023 у справі №702/301/20 зробила правові висновки про те, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК України і полягає у забороні керувати транспортними засобами. Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч.2 ст.50 КК України. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

А тому, з урахуванням характеру вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд визнає за неможливе збереження за ним права керування транспортними засобами та приходить до висновку щодо необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк чотири роки, відповідно до положень санкції ч.1 ст.286-1 КК України, оскільки це буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно з п.1 ч.4 ст.374 КПК України суд при ухваленні вироку, серед іншого, приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Так, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.02.2026 до ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту, із покладенням обов`язків строком до 28.02.2026, проте на час судового розгляду він закінчився та інших клопотань про обрання чи продовження запобіжного заходу обвинуваченому не надходило, а тому з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого до набрання викором законної сили.

Крім того, відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначається, зокрема, початок строку відбування покарання, а тому строк відбуття основного покарання ОСОБА_5 необхідно рахувати з дня фактичного затримання на виконання вироку суду після набрання ним законної сили.

Також суд враховує, що положеннями ч.3 ст.55 КК України встановлено, що при призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.

Згідно ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Процесуальні витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню у загальному розмірі складають 4902,70 грн.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи вищевикладене, арешт, застосований ухвалою слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду від 08.12.2025, підлягає частковому скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст.ст.100, 124, 174, 367, 368, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 4 (чотири) роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_5 рахувати з часу його фактичного затримання в порядку приведення вироку до виконання після набрання ним законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи по дослідженню технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/112-25/17072-ІТ від 09.01.2026 у розмірі 3119,90 грн., за проведення судової інженерно-транспортної експертизи по дослідженню обставин дорожньо-транспортної пригоди №СЕ-19/112-25/17068-ІТ від 22.12.2025 у розмірі 1782,80 грн., а всього у розмірі 4902 (чотири тисячі дев`ятсот дві) грн. 70 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду від 08.12.2025, в частині накладення арешту на велосипед «Україна», який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , зареєстрованому та проживаючому за адресою АДРЕСА_1 .

Речові докази:

-автомобіль ВАЗ 2110, д.р.н. НОМЕР_3 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 та йому повернутий, - залишити останньому, як власнику;

-велосипед «Україна», який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , та який зберігається на території ВП №1 (м.Знам`янка) КРУП ГУНП в Кіровоградській області, - повернути ОСОБА_4 , як власнику.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1