Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №345/4805/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4805/26

Провадження № 2-а/345/149/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Кулаєць Б.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

адвокат Желізняк Л.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову № 1535 від 10 серпня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, у тому числі сплачений судовий збір та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу.

Позовну заяву мотивує тим, що 10 серпня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 1535 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Оскаржуваною постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та покладено на нього обов`язок сплатити штраф у розмірі 17000 грн. Позивач вважає постанову № 1535 незаконною і необґрунтованою, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, зокрема, належного оповіщення позивача до визначеної дати явки, а також не встановлено, які саме дані позивача потребували уточнення та чи існувала можливість їх отримання шляхом електронної інформаційної взаємодії з державними реєстрами. Позивач ще 03.12.2025 скористався передбаченим законодавством електронним способом уточнення облікових даних, а основні адресні та контактні відомості були наявні у Реєстрі. Більше того, саме повідомлену позивачем адресу - АДРЕСА_1 відповідач зазначив в оскаржуваній постанові, як адресу його місця проживання. Відповідач не встановив, які саме дані позивача потребували уточнення У постанові № 1535 зазначено, що метою виклику позивача на 13.06.2026 було «уточнення даних». Водночас постанова не містить жодних відомостей про те: які саме персональні або військово-облікові дані позивача були відсутні; які дані були неактуальними чи недостовірними; які відомості потребували зміни; чи існували розбіжності між відомостями Реєстру та іншими державними інформаційними ресурсами; коли такі розбіжності були виявлені; яким чином їх виявлено; чому для усунення таких розбіжностей була необхідна саме особиста явка ОСОБА_1 до РТЦК та СП. Саме по собі зазначення абстрактної мети «для уточнення даних» не встановлює фактичної обставини, які саме дані конкретного військовозобов`язаного потребували уточнення. Тому, якщо відповідач пов`язує адміністративну відповідальність позивача з неявкою за викликом, метою якого самим відповідачем визначено саме уточнення персональних даних, до притягнення особи до відповідальності необхідно було щонайменше встановити: які конкретно персональні дані необхідно було отримати або актуалізувати; чи містилися такі дані в інших державних інформаційних системах, реєстрах або базах даних; чи могла інформація бути отримана держателем Реєстру шляхом електронної інформаційної взаємодії; які дії були вчинені для її отримання, чому отримати її таким способом було неможливо. Оскаржувана постанова не містить жодного висновку з цих питань. У ній відсутня інформація про здійснення будь-якої міжреєстрової перевірки, про результат такої перевірки чи про неможливість отримання необхідних даних електронним способом. Таким чином, відповідач не встановив обставину, яка безпосередньо впливає на можливість застосування до позивача положень статті 210-1 КУпАП. Незалежною та самостійною підставою незаконності постанови є недоведеність факту належного оповіщення позивача про виклик на 13.06.2026. Відповідач сам визначив доказ, на якому ґрунтується його висновок про оповіщення, — інформацію АТ «Укрпошта» щодо відправлення: R067188885672. Позивачем збережено електронну вебсторінку офіційного сервісу АТ «Укрпошта» щодо саме цього номера поштового відправлення. З її змісту вбачається інша хронологія руху відправлення: 08.06.2026 о 07:28 — «Прибуло до Базового відділення», м. Калуш; 09.06.2026 о 08:20 — «Прибуло до Відділення», 77365, с. Сівка-Войнилівська; 17.06.2026 о 14:48 — «Повернення Відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою)», 77365, с. Сівка-Войнилівська; надалі відправлення рухалося у зворотному напрямку до м. Калуш. Отже, інформація офіційного сервісу поштового оператора щодо того самого відправлення не підтверджує викладених у постанові відомостей про відповідні події 08.06.2026 та 11.06.2026. Натомість відмітка про відсутність одержувача за адресою датована лише 17.06.2026, тобто, після визначеної у повістці дати явки — 13.06.2026. За Порядком № 560 юридично значущим є саме день відповідної поштової події. Таким чином, саме факт відправлення листа або його прибуття до поштового відділення не є тотожним факту належного оповіщення. За наявними у позивача даними жодної з передбачених пунктом 41 Порядку № 560 подій до 13.06.2026 не встановлено. Відмітка про відсутність одержувача виникла лише 17.06.2026. Особа не може бути визнана винною у неприбутті у визначений день, якщо передбачений законом юридичний факт її належного оповіщення про такий обов`язок настав уже після цього дня. Під час уточнення даних 03.12.2025 позивач повідомив адресу: Івано-Франківська область м. Калуш вул. Дорошенка, буд. 23. Ця сама адреса міститься у Реєстрі та наведена в оскаржуваній постанові. Натомість історія руху відправлення R067188885672 показує його перебування у відділенні 77365, с. Сівка-Войнилівська, де 17.06.2026 і зафіксовано статус «одержувач відсутній за вказаною адресою». Це створює об`єктивний сумнів щодо того: яку саме адресу одержувача зазначив відповідач; за якою адресою здійснювалася фактична спроба вручення; чи відповідає така адреса адресі, яку позивач повідомив при уточненні своїх даних. Крім того, у мотивувальній частині постанови положення щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію помилково пов`язано зі статтею 210 КУпАП, тоді як відповідальність за таке порушення передбачена статтею 210-1 КУпАП. Окремо такі дефекти могли б оцінюватися як технічні. Проте в сукупності з невстановленням конкретних даних, що потребували уточнення, та недостовірним відображенням поштового трекінгу вони свідчать про те, що фактичні та правові підстави відповідальності належним чином не були визначені та перевірені при винесенні постанови. З аналізу наявних доказів випливає, що відповідачем не доведено: належного оповіщення позивача до дати явки; достовірності обставин поштового повідомлення, зазначених у постанові; змісту конкретного поштового відправлення; того, які саме дані потребували уточнення; фактичної необхідності особистого уточнення цих даних; неможливості отримання відповідних персональних даних через електронну інформаційну взаємодію; відповідно, наявності всіх обов`язкових елементів складу правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У цій справі наявні підстави для висновку саме про недоведеність та відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки не підтверджено необхідні елементи його об`єктивної та суб`єктивної сторони

Представник відповідача подав до суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Свої пояснення мотивує тим, що 10.08.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення на основі протоколу, виніс постанову, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме: не з?явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 . За вчинене правопорушення на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 гривень. Факт належного оповіщення ОСОБА_1 підтверджується трекінгом АТ «УкрПошта» № НОМЕР_1 . Зазначення у постанові про адміністративне правопорушення трекінг-номеру R067188885672 є опискою, а вірний номер трекінгу АТ «Укрпошта» R067188878250 зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Отже, постановляючи оскаржувану постанову, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 діяв правомірно та у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обгрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 21.08.2026 відкрито провадження по справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу протягом 5 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

31.08.2026 представник відповідача подав до суду письмові пояснення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

відповідно до повістки № 7705981 від 03.06.2026 ОСОБА_1 належало з`явитися 13.06.2026 о 14:00 год. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення № R067188878250 АТ «УКРПОШТА» на ім`я ОСОБА_1 , в ньомузазначено реквізити вищевказаної повістки та адреса направлення, а саме: АДРЕСА_1 .

Відповідно до трекінгу поштового відправлення № R067188878250 встановлено, що 11.06.2026 відбулося повернення поштового відправлення відправнику ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у зв`язку з тим, що одержувач відсутній за вказаною адресою.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 913 від 03.08.2026 відповідальним виконавцем групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначено, що 03.08.2026 встановлено, що ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку та прибув (у супроводі працівників поліції) до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено, що ОСОБА_1 було направлено поштовим зв?язком повістку № 7705981 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 13.06.2026 о 14:00 год. На вказану у повістці дату ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув. Про поважні причини неприбуття, в порядку, передбаченому абз. 7 ч. 3 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 не повідомляв, чим порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Від пояснень та підписання протоколу ОСОБА_1 у присутності свідків відмовився.

Постановою № 1535 від 10 серпня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Постанова мотивована тим, що під час опрацювання, матеріалів справи та протоколу за вих. № 1/2/11656 про адміністративне правопорушення, а також шляхом перевірки даних через реєстр АІТС «Оберіг» встановлено, що ОСОБА_1 будучи належно оповіщеним, рекомендованим листом, відповідно вимог п.п.2 п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024, не прибув за повісткою № 7705981 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 13.06.2026 для уточнення даних. Також згідно трекінгу АТ «Укрпошта» за номером поштового відправлення R067188885672 даної повістки зазначені відмітки: «повернення відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою)» від 11.06.2026, та «невдала спроба вручення інші причини» від 08.06.2026, що свідчить про належне направлення (доведення до адресата) повістки в розумні терміни, до дня явки за повісткою. Про поважні причини неприбуття, в порядку передбаченому абз.7 ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 не повідомляв, порушивши вимоги абз.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинивши це в умовах особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУПАП. Обставиною, що пом?якшуює відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст. 34 КУпАП є те, що до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку притягується вперше протягом року.

Відповідно до витягу зі застосунку «Резерв +», який сформований 10.08.2026 зазначено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата ВЛК – 04.08.2026, постанова ВЛК – придатний, дата уточнення даних – 03.12.2025, адреса проживання – АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою № 76 від 02.08.2026 ОСОБА_1 перебуває на «Д» обліку у психіатра.

Між сторонами виник спір з приводу правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Оцінка суду:

дослідивши докази, які надані сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Відповідно до пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі по тексту Порядок № 560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно з п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктом 30 Порядку № 560 передбачено, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією (пункти 301 Порядку № 560).

Пунктом 30-2 Порядку №560 визначено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 30-3 Порядку №560).

Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Зазначений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов`язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв`язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП є документи від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.

Відповідно до п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі Правила, зі змінами на підставі постанови КМУ № 1147 від 08.10.2024), рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до абз. 12, 13 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до частини 4 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з оскаржуваною постановою № 1535 від 10 серпня 2026 року судом встановлено, що порушення ОСОБА_1 вимог абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» полягає в тому, що він не прибув за повісткою № 7705981 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 13.06.2026 о 14:00 год. для уточнення даних.

Повістка № 7705981 від 03.06.2026 була надіслана позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення за адресою місця проживання, котра була вказана ОСОБА_1 під час уточнення своїх даних, яке відбулося 03.12.2025, та яка вказана у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , однак, 11.06.2026 відбулося повернення зазначеного поштового відправлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № R067188878250.

Однак, у визначену дату та час позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом 3 діб не повідомив причин неявки, а в подальшому, протягом 7 календарних днів, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , хоча його було завчасно оповіщено про необхідність явки до відповідного органу ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: дата повернення відправлення – 11.06.2026, дата явка до ІНФОРМАЦІЯ_3 – 13.06.2026, що вказує про належне направлення (доведення до адресата) повістки в розумні терміни, до дня явки за повісткою.

Доказів, що підтверджують наявність поважних причин нез`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що передбачені абз. 12 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», матеріали справи не містять.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Нормами Порядку № 560, прийнятого на виконання статті 22 Закону № 3543-ХІІ, зафіксовано презумпцію обізнаності військовозобов`язаного у разі надіслання повісток підрозділами ТЦК та СП за зареєстрованим (зазначеним військовозобов`язаним) місцем проживання.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що надані відповідачем докази, враховуючи вимоги п. 41 Порядку № 560, необхідно вважати належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 13.06.2026 для уточнення даних.

Стосовно тверджень представника позивача про необґрунтованість виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки відповідачем не конкретизовано, які саме дані підлягали уточненню, то суд вважає їх неспроможними, оскільки у разі належного оповіщення про виклик до органу ТЦК та СП громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у повістці місце та строк, що встановлено статтею 22 Закону № 3543-ХІІ, яка визначає імперативний обов`язок з`явитися до ТЦК та СП на виклик за повісткою без конкретизації, які саме облікові дані потребують уточнення.

Більше того, чинне законодавство не містить обмежень щодо періодичності здійснення оповіщення особи чи щодо неможливості здійснення оповіщення особи, яка користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Крім того, суд вважає неспроможними посилання представника позивача на примітку до статей 210, 210-1 КУпАП, з огляду на таке.

Зазначена норма звільняє від відповідальності за неповідомлення (неоновлення) персональних даних у разі, якщо держатель Реєстру має можливість отримати їх автоматично через електронну взаємодію з іншими державними базами даних.

Проте предметом розгляду у цій справі є невиконання обов`язку щодо особистої явки належним чином оповіщеного військовозобов`язаного до ІНФОРМАЦІЯ_5 , що становить самостійний склад правопорушення.

Факт фізичного прибуття громадянина до ТЦК та СП за своєю суттю не є анкетними чи персональними даними, які можуть бути отримані в автоматизованому режимі шляхом інформаційного обміну між державними реєстрами.

Наявність у державних базах даних відомостей про особу не нівелює передбачений законодавством обов`язок з`явитися за викликом ТЦК та СП, а тому положення примітки до статей 210, 210-1 КУпАП до цих правовідносин застосуванню не підлягають.

З приводу твердження представника позивача щодо посилання у спірній постанові на ст. 210 КУпАП, суд зазначає наступне.

Дійсно, у описовій частині спірної постанови міститься зазначення ст. 210 КУпАП, однак, суд вважає зазначену обставину технічною помилкою, оскільки далі по тексту постанови, підсумовуючи встановлені керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 за наслідком розгляду відповідної справи обставини, міститься твердження про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім того, у описовій частині постанови міститься викладення гіпотези саме ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що в своїй сукупності з вставленими обставинами адміністративного правопорушення, які узгоджуються з ознаками суті такого адміністративного правопорушення (диспозицією), що містяться у вказаних вище нормативно-правових актам, дає підстави вважати про конкретність висунутого обвинувачення, в тому числі, в частині кваліфікації дій позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, суд звертає увагу, що у спірній постанові помилково зазначений номер рекомендованого поштового відправлення R067188885672, оскільки воно не має будь-якого відношення до факту направлення повістки № 7705981 від 03.06.2026 позивачу, що підтверджується описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення № R067188878250 з якого достовірно встановлено, що саме воно стосується повістки № 7705981 від 03.06.2026, яка була направлена позивачу за його адресою проживання. Вказане також підтверджується протоколом № 913 від 03.08.2026, в якому зазначений вірний номер рекомендованого поштового відправлення R067188885672 та який став підставою для складання спірної постанови.

В розрізі вище вказаного, суд також вважає, що окремі недоліки оформлення індивідуального акта (в даному випадку не вірне зазначення номеру рекомендованого поштового відправлення та зазначення в описовій частині спірної постанови ст. 210 КУпАП) не можуть бути єдиною підставою для визнання його недійсним, якщо з цього акта чітко зрозуміло зміст рішення, а сам акт прийнято повноважним органом у межах його компетенції.

Відповідно вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач, будучи належним чином оповіщений, 13.06.2026 не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, про поважні причини неприбуття не повідомив, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим, постанову № 1535 від 10 серпня 2026 року необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 72, 77, 286 КАС України, ст.ст. 7, 210-1, 235, 245, 251, 252, 280 КУпАП, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, пунктами 21, 30, 30-1, 30-2, 30-3, 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, суд

У Х В А Л И В:

позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя: