Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №345/4518/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4518/26

Провадження № 2-а/345/144/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Кулаєць Б.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

адвокат Руда Х.Д., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить поновити строк на звернення до суду з цією позовною заявою. Скасувати постанову № 320 від 13.03.2026 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та закрити провадження у справі. Судові витрати покласти на відповідача.

Позовну заяву мотивує тим, що постановою № 320 від 13.03.2026 (далі - оскаржувана постанова) по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на останнього стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень. У оскаржуваній постанові зазначено, що під час опрацювання матеріалів справи про адміністративне правопорушення, шляхом перевірки через реєстр АІТС “Оберіг” та заяви за вх. № 10782 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, порушив правила військового обліку, а саме: не повідомив про зміну місця проживання та в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання, не став на військовий облік та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована з огляду на наступне. Посилання відповідача на те, що 02.03.2026 позивач подав заяву про визнання вини в порядку статті 279-9 КУпАП, є безпідставними та не спростовують доводів позову. Так, у своєму листі № 1/2/10917 від 22.07.2026 відповідач зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи, зокрема, заявою, у якій позивач визнав свою вину та не оспорював обставини вчинення адміністративного правопорушення. Разом з тим, сама по собі заява особи про визнання вини не звільняє посадову особу від обов`язку всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, перевірити наявність події та складу адміністративного правопорушення, дослідити докази, а також встановити наявність чи відсутність підстав для закриття провадження. Визнання особою вини не може бути єдиною та достатньою підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності без перевірки всіх обставин справи та належної оцінки доказів. Про факт вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення відповідачу було відомо ще 20.03.2025, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 2/4/716 від 03.03.2026. Так, у графі зазначеного протоколу «Дані про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності» міститься запис: «20.03.2025 змінив місце проживання/не став на військовий облік». Наведені відомості свідчать, що саме з 20.03.2025 відповідачу було відомо про обставини, які він вважає порушенням правил військового обліку. Разом з цим, лише 13.03.2026 відповідачем було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, становить три місяці з дня його виявлення, тобто стосовно позивача перебіг такого строку почався 20.03.2025. Тому оспорювана постанова винесена поза межами тримісячного строку, передбаченого ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Представник відповідача подав до суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Свої пояснення мотивує тим, що 13.03.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення на основі протоколу, виніс постанову № 320, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, а саме: проігнорувавши виконання обв`язку, покладеного на нього згідно з п.п. 7 п. 1 з внесеними змінами, згідно з постановою № 563 від 16.05.2024 та п.п. 10-1 п.1 постанови № 675 від 07.06.2024, не повідомив про зміну місця проживання та в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання, не став на військовий облік. Отже, постановляючи оскаржувану постанову, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 діяв правомірно та у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обгрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 07.08.2026 відкрито провадження по справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу протягом 5 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

08.09.2026 представник відповідача подав до суду письмові пояснення (а.с. 11-16).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

відповідно до листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.07.2026 ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчить протокол, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений та отримав копію протоколу під підпис. Крім того, ОСОБА_1 до дати розгляду справи подав 02.03.2026 заяву про визнання вини в порядку ст. 279-9 КУпАП, що була додана до протоколу, в якій просив надіслати копію постанови на зазначений номер телефону. Копію постанови було надіслано на номер телефону, на номер вказаний ОСОБА_1 у протоколі через застосунок «Вайбер», що підтверджується копією фото-скриншота. На ряду з тим повідомляє дату звернення до органів Національної поліції 03.03.2026, копію постанови № 320 від 2026 надати не представляється можливим, оскільки дана постанова (оригінал) передана до Калуського відділу ДВС.

Згідно зі заявою ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.03.2026, останній зазначив, що визнає, що вчинив адміністративне правопорушення, яке полягає в тому, що він змінив місце проживання та не став на облік у визначений термін. На виконання ст. 279-9 КУпАП повідомляє, що не оспорює допущене ним порушення та надає згоду на притягнення його адміністративної відповідальності за його відсутності. Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності просить направити на номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 2/4/716 від 03.03.2026 відповідальною особою ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначено, що 20.03.2025 ОСОБА_1 змінив місце проживання і не став на військовий облік, чим порушив абз. 5, 6 ч. 10 ст. 1, ч. 11 ст. 38 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», п.п. 1, 7 п. 1, абз. 2 п.п. 10-1 п.1 Правил військового обліку.

Постановою № 320 від 13.03.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Постанова мотивована тим, що під час опрацювання матеріалів справи про адміністративне правопорушення, шляхом перевірки через реєстр АІТС «Оберіг» та заяви за вх. № 10782 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, порушив правила військового обліку визначені п.п. 7 п. 1 з внесеними змінами згідно з постановою КМ України № 563 від 16.05.2024 та п.п. 10-1 п.1 в редакції постанови № 675 від 07.06.2024, а саме: не повідомив про зміну місця проживання та в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання, не став на військовий облік.

Між сторонами виник спір з приводу правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Оцінка суду:

дослідивши докази, які надані сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Згідно з ч. 11 ст. 38 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Так, відповідно до п.п. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі – Правила) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Згідно з п.п. 7 п. 1 Правил призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Відповідно до п.п. 10-1 п. 1 Правил призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів).

Відповідно до частини 4 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з оскаржуваною постановою № 320 від 13.03.2026 судом встановлено, що порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 7, 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів полягає в тому, що він не повідомив про зміну місця проживання та в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання, не став на військовий облік.

При цьому, доказів повідомлення відповідного органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зміну свого місця проживання та прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці для взяття на військовий облік, після прибуття до нового місця проживання у семиденний строк, матеріали справи не містять.

Водночас, в позовній заяві представник позивача не заперечує факт того, що ОСОБА_1 не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_6 про зміну місця свого проживання та в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання, не став на військовий облік, що в тому числі стверджується поданою ним заявою на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.03.2026, в якій позивач зазначив, що визнає, що вчинив адміністративне правопорушення, яке полягає в тому, що він змінив місце проживання та не став на облік у визначений термін.

Відтак, суд вважає, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Щодо доводів сторони позивача про те, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення, суд зазначає наступне.

Положенням ч. 9 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Таким чином, законодавцем чітко визначено момент, з якого розпочинається тримісячний строк, в межах якого можливе накладення адміністративного стягнення за ст. 210 КУпАП, з дня його виявлення, і водночас, визначаючи граничний строк для накладення такого стягнення, встановлено не пізніше одного року з дня його вчинення. Початок перебігу такого строку не пов`язується із днем вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП.

Як вказано Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2021 року у справі №560/2798/19, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

У контексті наведеного необхідно зазначити, що триваючим правопорушенням є проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, на противагу триваючому, разовим є порушення, яке виразилося в однократному порушенні вимог Закону, яке не має під собою непереривного невиконання обов`язків визначених правовою нормою.

У спірному випадку те, що позивач не повідомив про зміну місця проживання та в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання, не став на військовий облік у відповідному органі територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як правопорушення, триває з моменту, коли особа мала стати на облік, і до моменту фактичного виконання цього обов`язку або виявлення такого порушення органом ТЦК та СП, відтак правопорушення, вчинене позивачем, кваліфікується як триваюче правопорушення, а тому суд вважає, що відповідачем не порушене строк накладення адміністративного стягнення, в частині його відліку з дня вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що порушення позивачем правил військового обліку, в особливий період, зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення № 2/4/716 від 03.03.2026, за наслідком поданої ОСОБА_1 день перед цим (02.03.2026) заяви до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Інших відомостей, які б могли свідчити про виявлення вчиненого позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, в інший день, аніж 03.03.2026, матеріали справи не містять.

Вказане узгоджується, з тим, що у законодавстві чітко не визначено, що є моментом виявлення правопорушення тоді як судова практика послідовно пов`язує цей момент з днем установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення.

Відтак, початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрано докази, проаналізовано фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок формується у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення. Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, але факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Твердження представника позивача про те, що про факт вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення відповідачу було відомо ще 20.03.2025, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 2/4/716 від 03.03.2026, суд вважає неспроможним, оскільки у вказаному протоколі зазначено виключно те, що позивач 20.03.2025 змінив місце проживання і не став на військовий облік, однак, вказане ніяким чином не діє підстав вважати, що вчинене позивачем правопорушення було виявлено саме 20.03.2025.

Як наслідок, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, 13 березня 2026 року, тобто у тримісячний строк з дня його виявлення.

Отже, з урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку про те, що адміністративне стягнення на позивача було накладено у строк, передбачений частиною 9 статті 38 КУпАП.

Відповідно вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач прийняв законну та обґрунтовану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, постанову № 320 від 13.03.2026 необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 72, 77, 286 КАС України, ст.ст. 7, 210, 235, 245, 251, 252, 280 КУпАП, ст.ст. 1, 37, 38 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, суд

У Х В А Л И В:

позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя: