Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №344/15495/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15495/26

Провадження № 3/344/3578/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Ковалюк І.П., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №735812 від 03.08.2026, 03 серпня 2026 року о 02 год. 28 хв. в м. Івано-Франківську, по вул. Незалежності, 146, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Land Rover», н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку, зі згоди водія, на місці за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810. Результат огляду – 2,24 проміле. Тест номер 1830, З результатом водій згідна. Від керування транспортним засобом відсторонена шляхом зобов`язання. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 2.9а) Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи за відомою суду адресою у спосіб визначений законом. Оскільки, ОСОБА_1 повідомлено про судовий розгляд у спосіб, що визначений законом, тому правові наслідки за її відсутність в судовому засіданні законом повністю покладено на неї.

22.09.2026 року через канцелярію суду ОСОБА_1 подала клопотання про закриття провадження у справі за відсутності в її діях події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання зазначено, що вона не керувала транспортним засобом та не була зупинена поліцією. Працівники поліції підійшли до неї, коли вона стояла на вулиці біля автомобіля, що виключає її статус як водія відповідно до п. 1.10 ПДР. Наявні у справі пояснення свідка ОСОБА_2 просить не брати до уваги, оскільки вони не підтверджують факт керування, а лише описують одяг невідомої жінки та оціночні судження свідка про її нетверезий стан, не вказуючи конкретно час та інші обставини, які б вказували на скоєння правопорушення саме нею.

Дослідивши матеріали справи, подане клопотання, вважаю зазначити наступне.

Відповідно до ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно дост.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до змісту ст.ст.251,252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Підставою притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно положень п. 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії, а також особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Так, щодо факту керування транспортним засобом. За положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суб`єктом правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, коли особі інкримінується керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом. Тобто доказуванню підлягають такі обставини: 1) керування особою транспортним засобом та 2) перебування цієї особи у стані сп`яніння (наркотичного, алкогольного чи іншого) або відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп`яніння. Для наявності складу правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, обов`язковим є підтвердження факту саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Відсутність прямих доказів керування (як-от відео моменту керування або свідчень очевидців) створює сумніви, які за законом повинні трактуватися на користь особи, що притягується до відповідальності. Згідно із принципом презумпції невинуватості, якщо факт керування не доведений належним чином, це є підставою для виправдання. Для визнання винуватості особи у правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно підтвердити обидві обставини: і факт керування транспортним засобом, і стан сп`яніння на момент керування. Відсутність доказів першої обставини робить неможливим ствердження, що ОСОБА_3 порушив закон. Навіть якщо були підозри щодо алкогольного сп`яніння, вони не мають юридичного значення без доказу фактичного керування. У відповідності до вимог ст..251 КУпАП інспектор поліції повинен надати суду беззаперечні докази, які підтверджують факт керування водієм транспортним засобом, а в даному випадку у разі відсутності свідків такими доказами є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Натомість при відтворені долучених до адміністративної справи відеозаписів доказів керування ОСОБА_1 , а також її зупинка інспектором поліції - не надано.

З долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що зйомка починається з моменту руху екіпажу патрульної поліції за навігатором у пошуках конкретної адреси. На момент прибуття поліцейських автомобіль припаркований із вимкненим двигуном, а ОСОБА_1 перебувала біля нього та діставала пакунки із заднього пасажирського сидіння. При цьому остання не підтверджувала факт особистого керування транспортним засобом. Матеріали справи не містять жодних відеодоказів, які б фіксували рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 чи факт її безпосереднього переслідування поліцією, що унеможливлює встановлення судом об`єктивної та однозначної наявності в її діях складу правопорушення.

У постанові від 20 лютого 2019 по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування». Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. За відсутності підтвердженого факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 аргументи на її користь у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є ще більш вагомими.

Проаналізувавши письмове клопотання про закриття провадження у справі, дослідивши надані докази, враховуючи наявні суперечності, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які беззаперечно підтверджують факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, а також рапорт інспектора поліції не можуть бути беззаперечними доказами вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Вказане узгоджується з правовою позицією висловленою у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимогст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що вказує на відсутність в її діях складу даного адміністративного правопорушення, оскільки відповідності до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, приходжу до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.213,2 21, п.1 ст.247, 248, 249, 251, 252, 283, 284 КУпАП,суд, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Провадження в справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд упродовж десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Іванна КОВАЛЮК