Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №342/598/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/598/26

Провадження № 1-кп/342/148/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12026091150000045 від 29.04.2026 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , фактично проживає по АДРЕСА_2 , громадянин України, з середньою освітою, розлучений, не працює, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, раніше несудимий,

який обвинувачується вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного насильства щодо потерпілої ОСОБА_4 , з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних страждань, розладу здоров`я та погіршення якості життя потерпілої, за наступних обставин.

ОСОБА_3 проживає спільно із співмешканкою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , з якою має спільне господарство та побут.

Однак між ОСОБА_3 та його співмешканкою ОСОБА_4 , у зв`язку із зловживанням ОСОБА_3 спиртними напоями, склались особисті неприязні відносини, які супроводжуються постійними сварками, нецензурною лайкою, образами та вчиненням ОСОБА_3 відносно своєї співмешканки ОСОБА_4 домашнього насильства.

Зокрема, 16.07.2025 біля 21 год. 30 хв, за місцем проживання по АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 вчинив конфлікт зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 , з якою проживає за однією адресою, під час якого висловлювався щодо неї нецензурними словами, тобто застосував домашнє насильство стосовно ОСОБА_4 , внаслідок чого завдано шкоду її психічному здоров`ю.

16.07.2025 за вище вказаним фактом працівниками відділення поліції №2 (м. Городенка), Коломийського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області щодо ОСОБА_3 , 16.07.2025 було складено терміновий заборонений припис у зв`язку із скоєнням ним домашнього насильства психологічного характеру щодо своєї співмешканки ОСОБА_4 строком на 3 доби з 23 год 00 хв 16.07.2025 до 23 год 00 хв 19.07.2025 року.

Крім того, 14.12.2025 біля 02:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, на грунті сімейно-побутових відносин, вступив у словесний конфлікт із своєю співмешканкою ОСОБА_4 , під час якого висловлювався щодо неї нецензурними словами та спричинив останній тілесне ушкодження.

Дані відомості внесено до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025096150000089 від 14.12.2025 за ч.1 ст. 125 КК України.

Надалі у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом направлено до Городенківського районного суду для розгляду по суті.

Вироком Городенківського районного суду 22.12.2025 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначено покарання у виді штрафу, в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів громадян (850 грн).

Незважаючи на вжиті заходи реагування щодо недопущення вчинення насильства у сім`ї, будучи неодноразово притягнутим до відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_3 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, натомість 29.04.2026 приблизно о 01.00 год, за місцем проживання по АДРЕСА_2 , вчинив зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 конфлікт, під час якого висловлювався щодо неї нецензурними словами, погрожував словесно фізичною розправою та діючи умисно, усвідомлюючи протиправний, суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання щодо здоров`я останньої, наніс один удар кулаком лівої руки в ділянку обличчя, один удар кулаком правої руки в ділянку живота ОСОБА_4 , чим спричинив останній тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №36 від 29.04.2026 у ОСОБА_4 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця тім`яної ділянки голови зліва, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Унаслідок умисних систематичних, протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_4 неодноразово завдано психологічних та фізичних страждань, що виразилось у втраті енергійності, втомі, фізичному дискомфорті, втраті повноцінного сну та відпочинку, у тому числі втраті самооцінки, позитивних емоцій та негативних переживаннях.

Таким чином, своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України.

Прокурор у судовому засіданні висловив думку щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються; просив визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ст.126-1 КК України, застосувати щодо нього покарання у виді 240 годин громадських робіт та обмежувальні заходи у вигляді проходження програми для кривдників строком на два місяці.

Потерпіла ОСОБА_4 зазначила, що претензій до обвинуваченого немає, просить його суворо не карати.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , який відмовився від призначення захисника судом, вважав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив про неодноразове вчинення домашнього насильства щодо своєї співжительки ОСОБА_4 . Зазначив, що погоджується зі всіма обставинами кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті, щиро розкаявся. Запевнив, що більше таких дій вчиняти не буде. Просив суд суворо не карати.

Згідно ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що розгляд справи здійснюється у порядку ч.3 ст.349 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Враховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо повного визнання вини у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення за ст.126-1 КК України, те, що він не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, вислухавши думку інших учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, у зв`язку з чим суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, допитом потерпілої, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, та досудової доповіді.

Окрім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ст.126-1 КК України підтверджується письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні, зокрема, вироком Городенківського районного суду від 22.12.2025, згідно якого ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень, який сплатив 03.03.2026 згідно квитанції; інформацією з ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області, згідно якої ОСОБА_3 на обліку не перебуває. Також суд дослідив матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 , зокрема, довідки КНП «Городенківська БЛІЛ» про те, що ОСОБА_3 не знаходиться на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога; характеристику з місця проживання обвинуваченого; вимогу про судимість, актові записи про народження ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , висновок органу пробації, згідно якого ризик повторного вчинення кримінального правопорушення середній, ризик небезпеки для суспільства високий, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства та може зростати у разі виникнення конфліктних ситуацій і вживання алкогольних напоїв.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю зібраними під час досудового розслідування та перевіреними судовому засіданні доказами, які суд визнає достовірними, належними, допустимими та достатніми для кваліфікації його дій за ст.126-1 КК України як умисного систематичного вчинення психічного та фізичного насильства щодо своєї співжительки ОСОБА_4 , що призводить до фізичних страждань потерпілої, погіршення якості її життя.

Згідно ст.126-1 КК України домашнє насильство – умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. Так, обвинувачений ОСОБА_3 , в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство щодо своєї співжительки ОСОБА_4 , з якою проживають за однією адресою. Під час конфліктів висловлювався щодо неї нецензурними словами, застосовував фізичну силу, що спричинило психологічні страждання та тілесні ушкодження, таким чином погіршивши якість життя ОСОБА_4 .

За вчинення злочину, передбаченого санкцією ст.126-1 КК України, передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційний нагляд на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду, про що зазначив Верховний Суду у постанові від 13.08.2020 року у справі № 716/1224/19.

Відповідно до ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненому кримінальному правопорушенні є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, те, що він несудимий, проте раніше притягувався до кримінальної відповідальності , пом`якшуючі покарання обставини (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення) та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 призначити покарання у межах санкції ст. 126-1 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене.

На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_3 слід обрати покарання у виді громадських робіт, що є необхідним і достатнім заходом примусу для перевиховання обвинуваченого, відповідає тяжкості вчиненого ним правопорушення, сприятиме дотриманню обвинуваченим правослухняної поведінки у майбутньому.

На переконання суду, призначене покарання забезпечує дотримання балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки : направлення для проходження програми для кривдників. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Отже, враховуючи, що протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_3 пов`язані з вчиненням домашнього насильства стосовно його співжительки ОСОБА_4 , суд, згідно п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід у виді направлення його для проходження програми для кривдників.

Суд вважає, що такий обмежувальний захід буде сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров`я потерпілої ОСОБА_4 .

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід до обвинуваченого на стадії судового провадження не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 12, 126-1 КК України, ст.ст. 349, 369-371, 373-374, 394 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.

Застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, та направити його для проходження програми для кривдників строком два (два) місяці.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1