Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №196/1144/25 — Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/1144/25

№ провадження 2/196/74/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський? ? районний? ? суд Дніпропетровської області? ? у складі:

головуючого судді:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Костюкова Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання:? ? Дорошенко В.В.,

? ? ? представника позивачки:? ? ? ? ? ? ? адвоката Карлаша І.А.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

? ? ? ? ? ? ? ? ? ?представників відповідача:? ? ? ? ? ? адвокатів Бойка Ю.О., Бойко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Карлаш І.А., звернулася до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

В позовній заяві представник позивача послався на те, що 17.09.1994 р. ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_1 уклали шлюб. 16.03.2022 р. шлюб між сторонами розірвано. За час шлюбу, приблизно у 2001 р., сторонами за спільні кошти був побудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на будинок було зареєстровано за відповідачем. Будинок розташований на земельній ділянці, яка була приватизована відповідачем. Однак, у зв`язку з набуттям позивачкою права власності на частину будинку в порядку поділу майна подружжя, до позивачки також переходить право власності на 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташований будинок. Оскільки відповідач відмовляється в добровільному порядку поділити спільне майно подружжя, позивачка змушена звернутися до суду з позовною заявою. Враховуючи вищевикладене та остаточно уточнивши позовні вимоги, представник просить визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення – «Для будівництва і обслуговування житлового будинку» площею 0.1500 га, кадастровий номер 1225655100:03:007:0131, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ; в порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_1 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення – «Для будівництва і обслуговування житлового будинку» площею 0.1500 га, кадастровий номер 1225655100:03:007:0131 по 1/2 частині за кожним.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання. За клопотанням представника позивача витребувано від виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області засвідчені належним чином копії правовстановлюючих документів на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; від Відділу №1 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію правовстановлюючого документа на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а також відомості про присвоєння кадастрового номера вказаній земельній ділянці. (а.с.22-23).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 за клопотанням представника позивачки витребувано від Комунального підприємства "Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради засвідчені належним чином копії правовстановлюючих документів на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23.12.2025 за клопотанням представника відповідача адвоката Бойка Ю.О. відкладено підготовче засідання та продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі (а.с.55).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16.01.2026 за клопотанням сторін відкладено підготовче засідання та продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі (а.с.65).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області 12.02.2026 за клопотанням представника позивачки адвоката Карлаша І.А. відкладено підготовче засідання та продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі (а.с.75).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 03.03.2026 прийнято до розгляду судом заяву про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя;зЗа клопотанням представника позивача витребувано з Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпровськогорайону Дніпропетровської області витяг з рішення 19 сесії 5 скликання Царичанської селищної ради № 402 від 14.11.2007 р. щодо надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення – «Для будівництва і обслуговування житлового будинку» площею 0.1500 га, кадастровий номер 1225655100:03:007:0131 (а.с. 97-98).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24.03.2026 відкладено підготовче засідання та продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі (а.с.117).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 08.04.2026 за клопотанням представника відповідача адвоката Бойко Н.Г. відкладено підготовче засідання та продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі (а.с.127).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24.04.2026 у прийнятті заяви відповідача ОСОБА_1 про визнання ним позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами? ?відмовлено, відкладено підготовче засідання та продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі (а.с. 143-144).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28.05.2026 за клопотанням представника позивачки витребувано від Комунального підприємства "Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради відомості про державну реєстрацію речових прав на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підготовче засідання відкладено та продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі (а.с.149-150).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22.06.2026 закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та призначити справу до розгляду по суті (а.с.160).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 30.07.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бойко Н.Г. про залишення позовної заяви без руху відмовлено та судове засідання по справі відкладено (а.с.171-172).

23.12.2025 р. від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Бойко Ю.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник вказав, що предметом позову у даній справі є зовсім інші вимоги, які не пов`язані з поділом в натурі спільного майна подружжя. Така невідповідність зі змістом позовних вимог призводить до введення в оману відповідача, підміняючи предмет доказування по справі. Позивач не визначає варіанти поділу житлового будинку в натурі, що суперечить суті пред`явленого позову. Такі недоліки позовної заяви підлягають усуненню, а сама позовна заява повинна бути залишена без розгляду у зв`язку з невиконанням та порушенням приписів ст.4 ЦПК України щодо права на звернення до суду за захистом. У зв`язку з чим, просить суд привести у відповідність заявлені вимоги з відкритим 23.10.2025 року судовим провадження в цивільній справі № 196/1144/25. Вважає, що позовну заяву слід залишити без руху через наявність очевидних недоліків позовної заяви в даній справі (а.с.49).

19.03.2026 р. до від представника відповідача – адвоката Бойко Ю.О. до суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву ОСОБА_1 про поділ майна подружжя у справі №196/1144/25, в якому зазначає, що відповідач ОСОБА_1 визнає позов ОСОБА_1 частково, а саме в тій частині, що стосується визнання за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , як наслідок припинення права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна. Відповідач ОСОБА_1 визнає, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , належить колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності. Іншу позовну вимогу про визнання за позивачкою ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що є приватною власністю відповідача ОСОБА_1 , набутою в порядку приватизації, відповідач категорично заперечує та не визнає. Наполягає на відмові в задоволенні судом такої позовної вимоги як надуманої, необґрунтованої і неправомірної в силу приписів ст. 51 Конституції України, згідно ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. На підставі вищевикладеного просить ухвалити в підготовчому засіданні рішення суду через визнання відповідачем ОСОБА_1 однієї із двох позовних вимог позивачки, а саме про визнання за ОСОБА_1 право власності нею права власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 порядку, визначеному ст.ст.206, 207 ЦПК України. Іншу позовну вимогу, яка стосується земельної ділянки, не заперечує призначити до розгляду для вирішення цивільно-правового спору по суті (а.с. 108).

28 травня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бойка Ю.О. надійшла заява про застосування строку позовної давності до уточнених позовних вимог, який необхідно рахувати з часу розірвання шлюбу між сторонами у справі (а.с.147).

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Карлаш І.А. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові та в позові з уточненими позовними вимогами.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бойко Ю.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечували проти їх задоволення, оскільки будь-яких доказів щодо порушення прав відповідачем суду стороною позивачки не надано. Позивачка може самостійно без рішення суду звернутися до реєстратора та зареєструвати своє право власності по праву спільної сумісної власності. Щодо поділу земельної ділянки, то вона може бути поділена виключно у частині, яка розташована під будинком. Відповідачем права позивачки ніяким чином не порушувалися. Також представник просить застосувати строк позовної давності, оскільки на час звернення позивачки з даним позовом вона спливла.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бойко Н.Г. в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки стороною позивачки не надано доказів досудового врегулювання з відповідачем спору, так як відповідач щодо поділу житлового будинку не заперечує. Також, стороною позивачки не надано доказів відмови державного реєстратора внесення змін на підставі звернення позивачки. Також, стороною позивачки вибраний неналежний спосіб захисту, оскільки потрібно було заявляти вимогу про витребування майна.

Заслухавши думку сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В силу ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так судом встановлено, що 17.09.1994 року сторони у справі зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів громадського стану Царичанського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 17.09.1994 р. (а.с. 15).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 16.03.2022, виданого Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), 16 березня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами від 02.10.2001 р., виданого Царичанською районної державною адміністрацією на підставі розпорядження від 28.09.2001р. №315-р, власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (а.с. 46).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 9-4-0.110,1-6314/2-25 від 07.11.2025 р., згідно відомостей Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі станом на 01.01.2013 року, зареєстровано Державний акт на право власності на земельну ділянку: серія ЯЖ №828673, реєстраційний номер 010813501472 від 13.11.2008, виданий на підставі рішення 19 сесії 5 скликання Царичанської селищної ради №402 від 14.11.2007 ОСОБА_1 . Земельна ділянка розташована на території Царичанського району Дніпропетровської області за адресою: АДРЕСА_1 , Цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку. Площа земельної ділянки – 0.1500 га. Кадастровий номер – 1225655100:03:007:0131. Відповідно до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договороів оренди землі станом на 01.01.2013 року, зареєстровано Державний акт на право власності на земельну ділянку: серія ЯЖ № 828674, реєстраційний номер 010813501473 від 13.11.2008, виданий на підставі рішення 19 сесії 5 скликання Царичанської селищної ради №402 від 14.11.2007 ОСОБА_1 . Земельна ділянка розташована на території Царичанського району Дніпропетровської області за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства. Площа земельної ділянки 0,5434 га. Кадастровий номер – 1225655100:03:007:0132 (а.с. 76-77)

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 828674 від 13.11.2008 р. на земельну ділянку площею 0,5434 га, для ведення особистого селянського господарства, розташована в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1225655100-03-007-0132, виданий ОСОБА_1 (а.с.28-29).

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 828673 від 13.11.2008 р. на земельну ділянку площею 0,150 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1225655100-03-007-0131, виданий ОСОБА_1 (а.с.30-31).

Рішенням Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області "Про затвердження технічної документації землеустрою по безкоштовній приватизації земельних ділянок" від 14.11.2007 №402-19/V, вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою та передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки громадянам: ОСОБА_1 - 0,15 га ОЖБ та 0,5434 га ОСГ за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.104).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22.04.2026 №473731483, ОСОБА_1 є власником 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 , та земельної ділянки площею 2,59 га, кадастровий номер 1225655100:01:003:0488 (а.с.131-133).

Відповідно до листа КП "Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради" від 10.06.2026 №136, встановлено, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи, станом на 31.12.2012 року, об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 згідно Свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами від 02 жовтня 2001 року, виданого Царичанською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 28 вересня 2001 року №315-р, зареєстровано Обласним комунальним підприємством Царичанським бюро технічної інвентаризації 02 жовтня 2001 року в книзі №16, за номером запису 2580 (а.с.156).

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).

Оскільки у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст. ст. 77, 78ЦПК України) і це є її процесуальним обов`язком (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно зі статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, а також земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Отже, норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами був побудований в період шлюбу сторін, та на підставі ст. 61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, сторін у справі, а тому вказане майно подружжя підлягає поділу.

Згідно з усталеною судовою практикою застосування статті 71, статті 365 ЦК України суд визначає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій. При цьому визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України (див. постанову Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 691/1240/18).

Щодо поділу земельної ділянки, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в порядку безоплатної приватизації отримав у власність спірну земельну ділянку на підставі рішення 19 сесії 5 скликання Царичанської селищної ради №402 від 14.11.2007р.

Відповідно до Закону України від 11 січня 2011 року № 2913 «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» статтю 61 СК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Зазначена норма набула чинності з 08 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України від 17 травня 2012 року № 4766 «Про внесення змін до СК України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності 12 червня 2012 року.

Отже, з урахуванням наведених змін до СК України, правовий режим приватизованого державного земельного фонду змінювався.

При цьому лише в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із державного земельного фонду, у тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності дружини або чоловіка, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 442/6318/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 158/1378/20-ц, від 31 січня 2023 року у справі № 587/2739/20.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За змістом статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності іншої особи, відбувається одночасний перехід права власності на земельну ділянку.

Системний аналіз змісту статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року в справі № 689/26/17 дійшла висновку, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, необхідно враховувати те, що норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства».

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 686/9580/16 зроблено висновок, що земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Враховуючи наведені положення норм матеріального права, суди дійшов висновку, що хоча спірна земельна ділянка і набута у власність ОСОБА_1 в порядку безоплатної приватизації, однак оскільки на ній знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який є спільною власністю подружжя та який підлягає поділу, то до ОСОБА_1 переходить право власності на земельну ділянку у розмірі частки права власності спільного будинку відповідно до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання за позивачкою право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 1225655100:03:007:0131, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Що стосується застосування строків позовної давності, заявленого стороною відповідача.

Відповідно до частини другої статті 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства".

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

У частині другій статті 72 СК України та пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Отже, початком перебігу позовної давності встановлено день, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.

Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15).

Представник позивача під час судового засідання пояснив, що шлюб між сторонами у справі був розірваний 16.03.2022 суду та спір щодо використання майна виник тільки після того, як вона виявила намір розпорядитися своєю часткою у майні приблизно липень-серпень 2025 року, у зв`язку з чим 26 вересня 2026 року був до суду даний позов.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (Розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023). Дана норма Закону діяла до 04.09.2025 року.

Отже, суд приходить до висновку, що строк для звернення до суду із позовом про поділ майна подружжя позивачкою не пропущено, а тому заявлення стороною відповідача про застосування строків позовної давності є безпідставним.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачкою судові витрати по сплаті судового підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 206, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 1225655100:03:007:0131, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211, 20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп- НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп-рнокпп НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 24.09.2026 року.

Суддя: Д.Г. Костюков