Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №184/1290/26 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 184/1290/26

Номер провадження 2/184/1124/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Томаш В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Михайлової Т.В.,

розглянувши у м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників»,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом та просить суд припинити право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку позивачки квартири АДРЕСА_1 загальною площею 63,4 кв. м та житловою площею 38,7 кв. м з виплатою їй грошової компенсації її вартості у розмірі 74754,47 грн.; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 63,4 кв. м та житловою площею 38,7 кв. м; стягнути з відповідачки на користь позивачки вартість 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 загальною площею 63,4 кв. м та житловою площею 38,7 кв. м та витрати по справі. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач та відповідач є рідними сестрами та співвласниками квартири АДРЕСА_1 загальною площею 63,4 кв. м та житловою площею 38,7 кв. м. Позивачу на праві власності належить 3/4 частки зазначеної квартири, з яких 1/4 частка належить їй на підставі свідоцтва про право на житло від 16 червня 1993 року, виданого відділом комунальної власності міськвиконкому м. Покров (м. Орджонікідзе) Дніпропетровської області. Ще 1/4 частка квартири належить позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.05.2026р., яку вона успадкувала після смерті батька сторін ОСОБА_4 , а також ще 1/4 частка квартири - на підставі свідоцтва пре право на спадщину за заповітом від 01.05.2026р., яку вона успадкувала після смерті її матери ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01.05.2026 року приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріальною округу Бойко Л.П. на ім`я позивача було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку зазначеної квартири після смерті батька сторін ОСОБА_4 01 травня 2026 року приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріальною округу Куликом О.П. на ім`я позивача було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку зазначеної квартири після смерті її матери ОСОБА_5 . Відповідачу належить 1/4 частка квартири на підставі свідоцтва про право на житло від 16.06.1993 року, виданого відділом комунальної власності міськвиконкому м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, яка є незначною. Відповідач, окрім спірної квартири, має у власності інше житлове нерухоме майно. Окрім 1/4 частки зазначеній квартирі відповідачу належить на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 21.02.2007 року квартира АДРЕСА_2 загальною площею 63,0 кв. м. Також відповідачу на праві власності на підставі договору дарування від 11.06.2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бойко Л.П., належить житловий будинок АДРЕСА_3 . Позивач посилається на те, що після того, як 27.09. 2016 року їх батьки склали заповіт на свої частки квартири на її ім`я, її відношення з сестрою фактично припинилися. Відповідач, дізнавшись про цей факт, фактично викреслила позивачку зі свого життя: припинила з нею усе спілкування та заблокувала номер її телефону. Стосунки сторін ще більш ускладнилися після того, як відповідач без згоди позивача здійснила відчуження садової ділянки, яка раніше знаходилася в користуванні їх батьків. Відповідач проживає окремо зі своєю сім`єю, вже багато років спірною квартирою не користується, оскільки забезпечена іншим житлом. Протягом тривалого часу вона не цікавиться спірною квартирою, не утримує її, тягар утримання квартири несе позивач. Тому припинення права на 1/4 частку відповідача у спільному майні не завдасть істотної шкоди її інтересам, в зв`язку з чим представник позивача змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Позивач та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, представник надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримують та просять їх задовольнити. Крім того, просить не стягувати з відповідача, яка визнала позов, на користь позивача вартість 1/4 частки вказаної квартири, оскільки вона вже отримала від відповідачки грошову компенсацією своєї частки в квартирі у розмірі 90000 грн., а також просить не проводити у справі розподіл судових витрат.

Відповідач та її представник – ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, представник надала суду заяву, в якій просить розглянути справу без їх участі їх, позовні вимоги позивача та її представника визнають. Посилається на те, що питання компенсації вартості частки, належної відповідачу, вирішено сторонами у добровільному порядку, а саме: позивач сплатила на користь відповідачки грошову компенсацію у розмірі 90000 грн. Таким чином, право власності відповідача на 1/4 частку у праві власності перетворилося в грошову форму. А отже, припинення права власності ОСОБА_3 на 1/4 частку у спірному майні не може завдати істотної шкоди її інтересам.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

У ст. 55 Конституції України зазначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2026/007089340 від 04.05.2026 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою – АДРЕСА_4 . Дата реєстрації – 04.01.2001 рік (а.с.7).

Згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом комунальної власності міськвиконкому м. Орджонікідзе 16.06.1993 року, квартира за адресою – АДРЕСА_4 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам його сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 порівну. Загальна площа квартири становить 61,9 кв. м. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) від 15.06.1993р. №829 (а.с.8).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.05.2026 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кулик О.П. та зареєстрованого в реєстрі №310, що на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулик О.П. 27 вересня 2016 року за реєстровим №1924, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дочка – ОСОБА_1 , що зареєстрована в АДРЕСА_4 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/4 частки трикімнатної квартири розміром житлової площі всієї квартири 38,7 кв. м, загальної площі всієї квартири 63,4 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_4 . Вказана частка квартири належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом комунальної власності міськвиконкому м. Орджонікідзе 16 червня 1993 року, зареєстрованого в КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі №9 за реєстровим №829 (а.с.10).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.05.2026 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кулик О.П. та зареєстрованого в реєстрі №311, що на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулик О.П. 27 вересня 2016 року за реєстровим №1925, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка – ОСОБА_1 , що зареєстрована в АДРЕСА_4 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/4 частки трикімнатної квартири розміром житлової площі всієї квартири 38,7 кв. м, загальної площі всієї квартири 63,4 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_4 . Вказана частка квартири належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом комунальної власності міськвиконкому м. Орджонікідзе 16 червня 1993 року, зареєстрованого в КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі №9 за реєстровим №829 (а.с.11)

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №475079799 від 30.04.2026 року, квартира загальною площею 63 кв. м, житловою площею 27.7 кв. м за адресою – АДРЕСА_5 та житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 76.6 кв. м, житловою площею 23.6 кв. м за адресою - АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.15-16).

Згідно звіту про оцінку майна – ринкова вартість 3-кімнатної квартири загальною площею 63,4 кв. м, житловою площею 38,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , становить 299017,88 грн. (а.с.14).

Відповідно до вимог ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. З цих підстав 1/4 частка відповідача у квартирі є незначною. Вона не може бути виділена в натурі, оскільки квартира побудована за типовим проектом.

Відповідно до плану квартири та експлікації її приміщень з Технічного паспорту, квартира має загальну площу 63,4 кв. м та житлову 38,7 кв. м. Квартира розташовано на 4 поверсі п`ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку та має конструктивні і планувальні обмеження, які унеможливлюють облаштування двох окремих входів/виходів без втрати її цільового призначення. Квартира має обмежену загальну площу 63,4 кв. м, тому виділення 1/4 частки, що відповідає 15,85 кв. м загальної площі не будуть відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами, а саме пунктам 3.15, 5.19, 5.20 ДБН В.2.2-15:2019 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" відносно того, що: площа кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 14 кв. м, в інших квартирах - не менше 16 кв. м.

Судом встановлено, що спільне володіння та користування є неможливим через тривалий конфлікт та неприязнені стосунки, що склалися між сторонами, починаючи з 2016 року, а також з урахування тієї обставини, що тільки позивач несе весь тягар по утриманню житла. Припинення права власності відповідача на її 1/4 частку квартири не завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки, окрім квартири, у неї є інше житло, в якому вона постійно проживає, а квартирою не цікавиться та не користується.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Для припинення права власності одного зі співвласників в житловому будинку який перебуває у спільній частковій власності, має значення розмір частої співвласників та технічна неможливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Слід зазначити, що Верховний Суд у своїх постановах кваліфікує частої співвласника як незначну, якщо вона становить такий розмір: 1/6, 5/24, 1/4. При цьому для оцінки того, чи є частка незначною, її слід порівнювати з часткою іншого співвласника. У даному випадку частка відповідача в три рази менш ніж частка позивача.

09 липня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №711/7549/23, провадження №612118св25 (ЄДРСРУ №128752447) досліджував питання щодо особливостей примусового припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників і в черговий раз звертає увагу на наступне. Стаття 365 ЦК України передбачає реалізацію права співвласників на припинення права власності одного із. співвласників на його частку в спільному майні за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але можуть бути застосовані за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. З огляду на викладене, при вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 (провадження №12-180гс18), у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №344/120/16-ц (провадження №61- 22129св19), від 11 грудня 2023 року у справі №442/7979/21 (провадження №61-3161 св 23), від 04 грудня 2024 року у справі №753/5150/22 (провадження №61-5172св24), від 26 березня 2025 року у справі №758/1302/23 (провадження №61-17179св24).

Вказані судові рішення свідчать про єдність практики застосування ст. 365 ЦК України.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2024 у справі №671/1543/21, за умови доведення наявності підстав, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.

Відповідно до висновку фахівця від 05.05.2026р. ринкова вартість спірної квартири складає 299017,88 грн. Відповідно вартість 1/4 частки квартири складає 74754,47 грн.

Судом встановлено, що відповідач отримала від позивачки грошову компенсацією своєї частки в квартирі у розмірі 90000 грн., про що зазначено в її заяві.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, наслідки вказаної процесуальної дії їй роз`яснені та відомі, судом встановлено наявність законних підстав для їх задоволення у заявленому обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.392 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача – ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників» – задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на її 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 63,4 квадратних метри та житловою площею 38,7 квадратних метри з виплатою їй грошової компенсації її вартості у розмірі 74754,47 грн.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 63,4 квадратних метри та житловою площею 38,7 квадратних метри.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 17.09.2026 року.

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш