Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №160/22843/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокуСправа №160/22843/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

30.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 046350022725 від 03 липня 2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 : період роботи з 26.06.2006 по 16.08.2010 згідно з трудовою книжкою від 29.07.1985 серія НОМЕР_1 ; періоди навчання: у Новомосковському металургійному технікумі з 01.09.1981 по 31.08.1982; в Одеському технікумі вимірювань з 01.09.1984 по 01.04.1985 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 червня 2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що після досягнення пенсійного віку вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, однак оскаржуваним рішенням їй відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає, що період її роботи з 26.06.2006 по 16.08.2010 підтверджений записами трудової книжки та архівною довідкою про нараховану заробітну плату, а несплата страхових внесків роботодавцем не може мати для неї негативних наслідків. Крім того, позивач зазначає, що відповідач безпідставно не врахував періодів її навчання у Новомосковському металургійному технікумі та в Одеському технікумі вимірювань, тоді як навчання було безперервним і підтверджується архівними довідками навчальних закладів і дипломом.

Ухвалою суду від 31.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 31.08.2026 за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

19.08.2026 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити, а також провести розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін у режимі відеоконференції з приміщення Хмельницького окружного адміністративного суду. Доводи відзиву зводяться до того, що період роботи з 26.06.2006 по 16.08.2010 не зараховано до страхового стажу через відсутність сплати страхових внесків за даними реєстру застрахованих осіб, період навчання у Новомосковському металургійному технікумі не зараховано, оскільки при зверненні за призначенням пенсії позивач не подала документів, які б його підтверджували, а довідку від 14.07.2026 № 65 видано вже після ухвалення оскаржуваного рішення; період навчання з 01.09.1984 по 01.04.1985 не зараховано, оскільки позивач навчалася на заочній формі, а до 01.01.2004 до страхового стажу зараховується навчання лише за денною формою.

Разом із відзивом відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, обґрунтоване тим, що позивач проживає в Дніпропетровській області, а тому виплату пенсії здійснюватиме саме це головне управління.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін у режимі відеоконференції, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За пунктом 2 частини 6 цієї статті суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Відповідно до частини 7 статті 262 цього Кодексу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву.

Спір стосується оскарження фізичною особою рішення суб`єкта владних повноважень щодо призначення пенсії, тобто належить до справ незначної складності (пункт 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

Предметом доказування у справі є тривалість періодів роботи та навчання позивача, які підтверджуються виключно письмовими доказами - трудовою книжкою, архівними довідками та довідками навчальних закладів, що містяться в матеріалах справи. Клопотання відповідача не містить посилання на жодну конкретну обставину, яку неможливо встановити за цими доказами, чи на доказ, який потребує безпосереднього дослідження в судовому засіданні; посилання на складність справи має загальний характер.

Отже, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, а тому клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про залучення співвідповідача суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право залучити до участі у справі співвідповідача за клопотанням позивача. Позивач такого клопотання не заявляла. Оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії ухвалило Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, і саме на цей орган покладається обов`язок усунути допущене ним порушення. Та обставина, що виплату пенсії в разі її призначення здійснюватиме головне управління за місцем проживання позивача, на вирішення цього спору не впливає. За таких обставин клопотання про залучення співвідповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

26.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.07.2026 № 046350022725 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 33 роки. У рішенні зазначено, що вік заявниці становить 60 років, необхідний страховий стаж - 33 роки, страховий стаж заявниці - 26 років 4 місяці 14 днів, дата права на пенсію - 24.05.2029.

Як вбачається зі змісту зазначеного рішення, за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 26.06.2006 по 16.08.2010 згідно з трудовою книжкою від 29.07.1985 серія НОМЕР_1 та довідкою від 19.06.2026 № В-264, оскільки відсутня сплата внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб.

З доданого до вказаного рішення розрахунку страхового стажу за формою «РС-право» вбачається, що до страхового стажу позивача зараховано період навчання у вищому/середньому навчальному закладі з 01.09.1982 по 31.08.1984 тривалістю 2 роки, тоді як періоди навчання з 01.09.1981 по 30.06.1982 та з 01.09.1984 по 01.04.1985 до страхового стажу не включено.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

За приписами пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до абзацу одинадцятого частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 цієї статті визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, у тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків (пункт «а» частини 3 статті 56), а також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт «д» частини 3 статті 56).

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 26.06.2006 по 16.08.2010 з підстав відсутності сплати внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб, суд зазначає наступне.

Як убачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 29.07.1985 на ім`я позивача:

- за записом № 12 позивач 26.06.2006 прийнята на роботу інженером-кошторисником до комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» м. Павлоград на підставі наказу від 16.06.2006 № 55к;

- записами № 13, № 15, № 17 засвідчено переведення позивача на інші посади та присвоєння їй кваліфікаційних категорій у 2007-2008 роках;

- за записом № 18 позивач 16.08.2010 звільнена з роботи за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі наказу ліквідатора від 16.08.2010 № 67к.

Факт перебування позивача у трудових відносинах у спірний період та нарахування їй заробітної плати додатково підтверджується архівною довідкою архівного відділу виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 19.06.2026 № В-265, у якій наведено помісячні суми нарахованої позивачу заробітної плати за 2006-2010 роки, а також відомості про реорганізацію та перейменування підприємства.

Отже, записи трудової книжки позивача щодо спірного періоду роботи є послідовними, містять посилання на накази про прийняття на роботу та звільнення, не мають виправлень чи суперечностей і повністю узгоджуються з даними архівної довідки про нараховану заробітну плату. Жодних зауважень до змісту чи оформлення трудової книжки позивача оскаржуване рішення не містить, а єдиною підставою незарахування спірного періоду відповідач зазначив відсутність відомостей про сплату страхових внесків у Реєстрі застрахованих осіб.

Положеннями статті 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. За частиною 6 цієї статті страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Із наведених норм убачається, що обов`язок з нарахування, обчислення та сплати страхових внесків (єдиного внеску) із заробітної плати працівника закон покладає на роботодавця-страхувальника, а не на самого працівника. Працівник, який перебуває у трудових відносинах і якому нараховується заробітна плата, позбавлений можливості безпосередньо впливати на повноту і своєчасність сплати роботодавцем таких внесків, а тому невиконання страхувальником цього обов`язку не може позбавляти застраховану особу пенсійного стажу за час фактично виконуваної роботи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, зазначивши, що внаслідок невиконання підприємством обов`язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17 Верховний Суд зазначив, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі страхових внесків не може бути підставою для незарахування відповідного періоду до страхового стажу.

У постанові від 17 липня 2019 року у справі № 144/669/17 Верховний Суд виснував, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не є підставою для позбавлення особи відповідного права, оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. Від цього правового висновку Верховний Суд не відступив, а навпаки, підтвердив його у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 340/1454/21, зазначивши, що спірний період, підтверджений записами в трудовій книжці, має бути включений до страхового стажу позивача.

Водночас суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей: органи влади не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 26.06.2006 по 16.08.2010 з єдиної підстави, такої як відсутність відомостей про сплату страхових внесків у Реєстрі застрахованих осіб, покладає на позивача надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства, а тому є протиправною.

Окремо суд зауважує, що зазначена в оскаржуваному рішенні вказівка на те, що для зарахування спірного періоду роботи «необхідно внести зміни до Реєстру застрахованих осіб», фактично перекладає на позивача обов`язок усунути наслідки бездіяльності роботодавця, який на час звернення позивача за пенсією є ліквідованим, що позбавляє позивача можливості виконати таку вимогу.

Отже, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 26.06.2006 по 16.08.2010.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, про те, що період роботи з 26.06.2006 по 16.08.2010 не підлягає зарахуванню через відсутність відомостей про сплату страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб, наведеного висновку не спростовують, оскільки обов`язок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків покладався на роботодавця, а факт роботи позивача та нарахування їй заробітної плати у спірний період підтверджено трудовою книжкою та архівною довідкою.

Щодо незарахування до страхового стажу періодів навчання, суд зазначає таке.

Як убачається з архівної довідки Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж вимірювань Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку» від 27.11.2025 № 195, ОСОБА_2 дійсно навчалась в Одеському технікумі вимірювань з 01.09.1982 по 01.04.1985. Згідно з наказом директора технікуму від 25.08.1982 № 235-К її було зараховано на навчання на денне відділення шляхом переведення з Новомосковського металургійного технікуму за спеціальністю «Механічні вимірювання». З 01.09.1984 наказом директора технікуму від 30.08.1984 № 161-У її було переведено на 5 курс заочного відділення у зв`язку із сімейними обставинами. Наказом від 23.10.1984 № 189-У ухвалено в подальшому рахувати її за прізвищем чоловіка - ОСОБА_3 . Відрахована з Одеського технікуму вимірювань у зв`язку із закінченням навчання та врученням диплома встановленого зразка НОМЕР_2 на підставі наказу від 01.04.1985 № 63-У.

Зазначені обставини узгоджуються з дипломом НОМЕР_2 , згідно з яким позивач закінчила повний курс Одеського технікуму вимірювань за спеціальністю «Механічні вимірювання» з присвоєнням кваліфікації техніка-метролога (рішення Державної кваліфікаційної комісії від 23.03.1985), а також із записом № 1 трудової книжки позивача про навчання в Одеському технікумі вимірювань.

За довідкою Відокремленого структурного підрозділу «Новомосковський фаховий коледж Українського державного університету науки і технологій» від 14.07.2026 № 65 ОСОБА_4 дійсно навчалась на денному відділенні у Новомосковському металургійному технікумі з 01 вересня 1981 року по 30 червня 1982 року (накази від 26.08.1981 № 204-у та від 22.06.1982 № 176-у), відрахована у зв`язку з переводом до іншого навчального закладу.

Отже, наявними у справі доказами підтверджено, що позивач навчалась у Новомосковському металургійному технікумі з 01.09.1981 по 30.06.1982 та в Одеському технікумі вимірювань з 01.09.1982 по 01.04.1985, при цьому до її страхового стажу відповідач зарахував лише період з 01.09.1982 по 31.08.1984.

Пункт «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII, який визначає, що до стажу роботи зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, не ставить зарахування такого періоду в залежність від форми навчання, за якою здобувалася освіта. Пункт 8 Порядку № 637 регулює порядок підтвердження періоду навчання відповідними документами, а не визначає коло періодів, які підлягають зарахуванню до стажу роботи, і не може звужувати обсяг права, встановленого законом.

Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2024 року у справі № 380/15284/22 зазначив, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв`язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про освіту державного зразка.

За таких обставин переведення позивача з 01.09.1984 на 5 курс заочного відділення того самого навчального закладу не перервало її навчання та не є підставою для виключення періоду з 01.09.1984 по 01.04.1985 зі страхового стажу, оскільки цей період охоплюється єдиним періодом навчання в Одеському технікумі вимірювань, який завершився відрахуванням у зв`язку із закінченням навчання та врученням диплома.

Доводи відповідача про те, що до 01.01.2004 до страхового стажу зараховується навчання лише за денною формою, суд відхиляє, оскільки позивача було зараховано до Одеського технікуму вимірювань на денне відділення, а її переведення на заочне відділення на останньому курсі не перервало єдиного періоду навчання, який тривав від дня зарахування до дня відрахування у зв`язку із закінченням навчального закладу.

Аналогічного підходу дотримується Третій апеляційний адміністративний суд, який у постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 340/5660/25 визнав протиправним незарахування до стажу періоду навчання, протягом якого здобувача освіти було переведено з денної форми навчання на заочне відділення за сімейними обставинами, та зарахував увесь період навчання від дня зарахування до дня його завершення.

Період навчання позивача у Новомосковському металургійному технікумі з 01.09.1981 по 30.06.1982 підтверджений довідкою навчального закладу, виданою на підставі книг наказів по технікуму за 1981-1982 роки, тобто документом, передбаченим пунктом 8 Порядку № 637, а тому також підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Водночас позовна вимога про зарахування періоду навчання у Новомосковському металургійному технікумі з 01.09.1981 по 31.08.1982 у частині періоду з 01.07.1982 по 31.08.1982 задоволенню не підлягає.

Довідкою від 14.07.2026 № 65 підтверджено, що позивач відрахована з Новомосковського металургійного технікуму на підставі наказу від 22.06.1982 № 176-у, а до Одеського технікуму вимірювань зарахована з 01.09.1982. Отже, у період з 01.07.1982 по 31.08.1982 позивач у навчальних закладах не навчалась, і жодних доказів, які б підтверджували наявність у цей період обставин, з якими закон пов`язує зарахування часу до стажу роботи, матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Матеріали справи свідчать, що архівна довідка від 27.11.2025 № 195, з якої відповідач узяв період навчання позивача з 01.09.1982 по 31.08.1984, містить відомості про зарахування позивача до Одеського технікуму вимірювань шляхом переведення з Новомосковського металургійного технікуму та про її навчання по 01.04.1985. Попри це відповідач не витребував у навчальних закладів документів щодо періодів навчання позивача та не навів у своєму рішенні жодних мотивів незарахування частини періодів навчання, чим не дотримався вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Не спростовують цього висновку і доводи відповідача про те, що довідку Новомосковського металургійного технікуму від 14.07.2026 № 65 видано вже після ухвалення оскаржуваного рішення. Навчання позивача в цьому технікумі передувало її переведенню до Одеського технікуму вимірювань, про що прямо зазначено в архівній довідці від 27.11.2025 № 195, поданій разом із заявою про призначення пенсії, тож відповідач, розглядаючи заяву, мав відомості про цей період навчання, однак не вжив заходів до його перевірки. Довідка від 14.07.2026 № 65 лише підтверджує тривалість цього періоду, а зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду забезпечує оцінку цієї довідки пенсійним органом.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень на виконання обов`язку, покладеного на нього частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано суду доказів правомірності оскаржуваного рішення в частині незарахування спірних періодів до страхового стажу позивача.

Щодо належного способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для їх виплати. Тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належить до виключних повноважень органів Пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі є визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення в частині незарахування спірних періодів, зобов`язання відповідача зарахувати ці періоди до страхового стажу позивача та повторно розглянути її заяву від 26.06.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

При цьому суд враховує, що заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто та оскаржуване рішення ухвалено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, визначеним за принципом екстериторіальності, а тому саме цей орган і повинен у подальшому вчинити дії, пов`язані з розглядом заяви позивача, що узгоджується з положеннями пункту 4.2 Порядку № 22-1.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 065,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 30.07.2026. Позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд», а тому відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням частини 3 цієї статті ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 1 064,96 грн. Заявлені позивачем вимоги є вимогами немайнового характеру, які стосуються однієї пенсії та пов`язані між собою як основна та похідна, а тому підстав для пропорційного розподілу судового збору немає. Саме сума 1 064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Зайво сплачений судовий збір у розмірі 0,04 грн може бути повернутий позивачу за її клопотанням у порядку, встановленому пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03 липня 2026 року № 046350022725 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в частині незарахування до її страхового стажу періоду роботи з 26.06.2006 по 16.08.2010, періоду навчання з 01.09.1981 по 30.06.1982 та періоду навчання з 01.09.1984 по 01.04.1985.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 :

- період роботи з 26.06.2006 по 16.08.2010 згідно з трудовою книжкою від 29.07.1985 серії НОМЕР_1 ;

- період навчання у Новомосковському металургійному технікумі з 01.09.1981 по 30.06.1982 згідно з довідкою Відокремленого структурного підрозділу «Новомосковський фаховий коледж Українського державного університету науки і технологій» від 14.07.2026 № 65;

- період навчання в Одеському технікумі вимірювань з 01.09.1984 по 01.04.1985 згідно з архівною довідкою Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж вимірювань Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку» від 27.11.2025 № 195, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 червня 2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд. 10, код ЄДРПОУ 21318350) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез