Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №640/13154/21 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокуСправа №640/13154/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

13.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в сумі 12 152,51 гривень за грудень 2020 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за грудень 2020 року в розмірі 12 152,51 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді помічника командира частини з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби. У зв`язку з переформуванням військової частини НОМЕР_2 наказом командувача Сил підтримки Збройних Сил України від 30.09.2020 № 23 його увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командувача Сил підтримки Збройних Сил України з утриманням на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 . Того ж дня, 30.09.2020, наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 315 його призначено на посаду в ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак направлено до нового місця служби лише 28.12.2020. За грудень 2020 року відповідач виплатив йому грошове забезпечення без посадового окладу, премії та в зменшеному розмірі надбавки за особливості проходження служби. Позивач вважає, що кадрове рішення щодо нього було прийняте своєчасно, а тривале перебування у розпорядженні зумовлене діями посадових осіб, а не його волею, тому зменшення грошового забезпечення порушує гарантоване статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на грошове забезпечення. Недоплату за період з 01.12.2020 по 28.12.2020 позивач визначив як різницю між належним грошовим забезпеченням за посадою (15 059,67 грн) та фактично нарахованим згідно з грошовим атестатом від 28.12.2020 № 1467 (2 907,16 грн), що становить 12 152,51 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

06.07.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив відповідача, в якому він просив відмовити у задоволенні позову.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано. На виконання положень цього Закону та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду, ухвалою якого від 06.02.2025 справу прийнято до провадження.

На виконання рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 справу скеровано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, куди вона надійшла 04.08.2026 та за результатами автоматизованого розподілу передана для розгляду судді Ремез К.І.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 (з урахуванням ухвали від 06.08.2026 про виправлення описки) справу прийнято до розгляду, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 07.09.2026, встановлено строки для подання заяв по суті справи.

19.08.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач зазначив, що позивач з 30.09.2020 перебував у розпорядженні командувача Сил підтримки Збройних Сил України, а у військовій частині НОМЕР_1 лише у списках особового складу та на всіх видах забезпечення, без покладення обов`язків за посадою. Оскільки позивач перебував у розпорядженні понад два місяці (з 30.09.2020 по 28.12.2020), а рішення Міністра оборони України про продовження строків виплати грошового забезпечення не приймалося, за грудень 2020 року грошове забезпечення виплачено відповідно до пунктів 1, 5, 6 розділу XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260. Відповідач також стверджує, що витяг з наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.09.2020 № 315 на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходив, про його існування стало відомо лише з телеграми ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.12.2020 № 343/8801. Наданий позивачем витяг містить вхідний номер іншої військової частини, а капітан ОСОБА_2 заперечує належність йому засвідчувального підпису на копії. На думку відповідача, командир військової частини НОМЕР_1 не мав повноважень вирішувати питання службового становища позивача, у тому числі ініціювати продовження строків виплати грошового забезпечення.

28.08.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якій просив поновити строк на її подання, прийняти її та задовольнити позов. Позивач зазначив, що відзив надійшов до його електронного кабінету під час його перебування за межами України, куди він повернувся 25.08.2026. По суті позивач вказав, що рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 йому визначено продовжувати здавання справ і посади до повної ліквідації фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , тобто перебування у розпорядженні понад два місяці пов`язане з виконанням ним рішень військового командування; кадрове рішення про його призначення прийнято ще 30.09.2020. Клопотання про продовження виплати грошового забезпечення не подавалося, а причини цього не пояснені.

31.08.2026 відповідач подав заперечення, в яких залишив питання своєчасності подання відповіді на відзив на розсуд суду та зазначив, що пункт 6 розділу XXVIII Порядку № 260 застосовується незалежно від причин, з яких кадрове рішення щодо позивача не було реалізоване протягом двох місяців, а обов`язок ініціювати рішення Міністра оборони України покладався на посадову особу, у розпорядженні якої перебував позивач, а не на відповідача.

31.08.2026 позивач подав додаткові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги.

Щодо відповіді на відзив суд зазначає таке.

Строк для подання відповіді на відзив встановлено ухвалою суду від 05.08.2026 - п`ять днів з дня отримання відзиву. Відзив доставлено до електронного кабінету позивача 19.08.2026. Відповідно до проїзних документів, долучених до відповіді на відзив, позивач з 16.08.2026 по 25.08.2026 перебував за межами України, а відповідь на відзив подав 28.08.2026, тобто протягом п`яти днів після повернення.

Згідно з частиною 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи, що строк на подання відповіді на відзив встановлено судом, пропущено з причин, пов`язаних з об`єктивною відсутністю у позивача можливості своєчасно ознайомитися з відзивом, а відповідач проти розгляду доводів відповіді на відзив по суті не заперечує і скористався правом подати на неї заперечення, суд з власної ініціативи продовжує позивачу строк на подання відповіді на відзив до 28.08.2026 та враховує її, а також подані у зв`язку з нею заперечення відповідача та додаткові пояснення позивача, під час вирішення справи.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України за контрактом від 27.04.2018. Станом на вересень 2020 року він обіймав посаду помічника командира військової частини НОМЕР_2 з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби.

Відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 04.03.2020 № Д-322/1/5дск військова частина НОМЕР_2 підлягала переформуванню з ліквідацією, а військова частина НОМЕР_1 є її правонаступником.

Вказівкою Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 30.06.2020 № 248/5152 особовий склад військової частини НОМЕР_2 з 01.09.2020 зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 . Командиру військової частини НОМЕР_1 визначено забезпечити здійснення повного, з суворим дотриманням вимог чинного законодавства, розрахунку з особовим складом військової частини НОМЕР_2 , який підлягає звільненню та переведенню до нового місця служби.

Телеграмою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.09.2020 № 343/6258, яку командир військової частини НОМЕР_1 листом від 25.09.2020 № 76 надіслав командиру військової частини НОМЕР_2 , командиру військової частини НОМЕР_1 серед іншого визначено організувати продовження виконання заходів Плану переформування, термін виконання яких не закінчився (при необхідності надати клопотання про їх продовження), та надати всебічну допомогу у завершенні виконання Плану переформування.

Протокольним рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 з контролю за проведенням переформування від 29.09.2020, у зв`язку з незавершенням заходів з ліквідації фінансового господарства військової частини НОМЕР_2 , визначено продовжити здачу справ і посади позивачем до повної ліквідації фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командувача Сил підтримки Збройних Сил України (по особовому складу) від 30.09.2020 № 23 позивача відповідно до підпункту 1 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України увільнено від займаної посади і зараховано в розпорядження командувача Сил підтримки Збройних Сил України з 30.09.2020 з утриманням на термін перебування у розпорядженні на всіх видах забезпечення та у списках особового складу НОМЕР_3 об`єднаного навчально-тренувального центру Сил підтримки Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ). На виконання цього наказу наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.09.2020 № 209 позивача направлено до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.10.2020 № 11 позивача з 01.10.2020 зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення із встановленням посадового окладу 5 220,00 грн, щомісячної премії в розмірі 35 % посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, надбавки за класну кваліфікацію в розмірі 3 %.

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 30.09.2020 № 315 позивача призначено на посаду офіцера відділу фінансових показників оборонного планування управління планування оборонних ресурсів Центрального управління оборонних ресурсів Генерального штабу Збройних Сил України.

Як повідомило ІНФОРМАЦІЯ_2 у листі від 26.03.2021 № 343/2457, одночасно з виданням наказу від 30.09.2020 № 23 до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов витяг з наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.09.2020 № 315; з урахуванням вимог пунктів 8.2.2, 9.1.10 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300, щодо залишення начальників служб у військовій частині до завершення повної ліквідації своїх служб, а також рішення комісії Командування з контролю за проведенням переформування позивач до 23.12.2020 продовжував ліквідацію фінансового господарства військової частини НОМЕР_2 та до 28.12.2020 - здачу справ та посади. Про причини затримки прибуття позивача до нового місця служби ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомило Центральне управління оборонних ресурсів Генерального штабу Збройних Сил України листом від 21.12.2020 № 343/8726.

Виконання позивачем зазначених заходів підтверджується також актом приймання-передачі ліквідаційних документів з військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_1 (правонаступника), затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 21.12.2020, в якому від військової частини НОМЕР_2 документи передав майор ОСОБА_3 , а від військової частини НОМЕР_1 їх прийняли посадові особи відповідача.

Телеграмою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.12.2020 № 343/8801 витяг з наказу від 30.09.2020 № 315 доведено командиру військової частини НОМЕР_1 з вимогою до 28.12.2020 забезпечити прибуття позивача до нового місця служби.

28.12.2020 позивач подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому, крім виключення зі списків та направлення до нового місця служби, просив з урахуванням фактичного виконання обов`язків військової служби забезпечити виплату йому грошового забезпечення в розмірі, який він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, за період до дня виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.12.2020 № 79 позивача, призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.09.2020 № 315, вважати таким, що вибув до нового місця служби, з 28.12.2020 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення; наказано виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 28 грудня 2020 року.

Згідно з грошовим атестатом від 28.12.2020 № 1467 за період з 01 по 28 грудня 2020 року позивачу нараховано: посадовий оклад - 0,00 грн; оклад за військовим званням - 1 210,32 грн; надбавку за вислугу років - 423,61 грн; надбавку за особливості проходження служби - 1 062,05 грн; індексацію - 211,18 грн; усього - 2 907,16 грн. Премія позивачу за цей період не нараховувалася.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у листах від 26.03.2021 № 343/2457 та від 30.09.2021 № 343/8062, Департамент фінансів Міністерства оборони України у листах від 10.03.2021 № 248/Т-256/255 та від 28.09.2021 № 248/Т-1076/1/908 повідомили позивача, що з 01.12.2020 грошове забезпечення повинно було виплачуватися йому з розрахунку окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, оскільки клопотання про продовження строків виплати грошового забезпечення командиром військової частини не подавалося.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли у грудні 2020 року, тому суд застосовує норми матеріального права в редакціях, чинних станом на період з 30.09.2020 по 28.12.2020.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній станом на грудень 2020 року; далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування.

Порядок проходження військової служби врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (у редакції від 05.09.2020, чинній у спірний період; далі - Положення № 1153/2008).

Згідно з підпунктом 1 пункту 116 Положення № 1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.

Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1-12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають (абзац двадцять перший пункту 116 Положення № 1153/2008).

Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов`язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (абзац двадцять третій пункту 116 Положення № 1153/2008).

Відповідно до абзацу першого пункту 117 Положення № 1153/2008 призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12-16 пункту 116 цього Положення.

Згідно з пунктом 109 Положення № 1153/2008 вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.

Механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (у редакції від 30.06.2020, чинній у спірний період; далі - Порядок № 260).

Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу XXVIII Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.

Відповідно до пункту 5 розділу XXVIII Порядку № 260 якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується йому в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.

Згідно з пунктом 6 розділу XXVIII Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.

З аналізу наведених норм у їх системному зв`язку вбачається, що строк перебування військовослужбовця у розпорядженні, протягом якого за ним зберігається грошове забезпечення за попередньою посадою, узгоджений із встановленим пунктом 117 Положення № 1153/2008 граничним строком для прийняття кадрового рішення щодо такого військовослужбовця. Зменшення грошового забезпечення після спливу двох місяців, передбачене пунктом 6 розділу XXVIII Порядку № 260, є наслідком ситуації, коли питання подальшого службового використання військовослужбовця у цей строк не вирішено, а пункт 5 цього розділу дає механізм збереження грошового забезпечення, якщо таке рішення не може бути прийняте з поважних причин.

У цій справі обставини є іншими. Кадрове рішення щодо подальшого службового використання позивача прийнято того ж дня, коли його зараховано у розпорядження, - 30.09.2020, і витяг з наказу про його призначення, за повідомленням самого ІНФОРМАЦІЯ_2 , одночасно надійшов до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розпорядженні командувача якого перебував позивач. Перебування позивача у розпорядженні понад два місяці зумовлене не відсутністю кадрового рішення, а рішенням органу військового управління залишити його для здавання справ і посади та ліквідації фінансового господарства військової частини НОМЕР_2 до грудня 2020 року, а також тим, що витяг з наказу про призначення доведено до військової частини, у списках якої перебував позивач, лише 23.12.2020.

Протягом усього спірного періоду позивач не був усунутий від служби, а виконував обов`язки військової служби, визначені посадовою особою, у розпорядженні якої перебував, що відповідає абзацу двадцять першому пункту 116 Положення № 1153/2008 та підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.03.2021 № 343/2457 і актом приймання-передачі ліквідаційних документів від 21.12.2020. Відмовитися від виконання цих рішень, самостійно припинити перебування у розпорядженні чи прибути до нового місця служби без доведення витягу з наказу про призначення позивач не міг.

При цьому саме затримка доведення витягу з наказу про призначення призвела до того, що позивач був виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 не протягом строку, встановленого пунктом 109 Положення № 1153/2008, а лише 28.12.2020, і, відповідно, до спливу двомісячного строку, з яким пункт 6 розділу XXVIII Порядку № 260 пов`язує зменшення грошового забезпечення.

За таких обставин застосування до позивача пункту 6 розділу XXVIII Порядку № 260 означає покладення на військовослужбовця негативних майнових наслідків рішень і бездіяльності органів військового управління, на які він не мав жодного впливу, у той час як кадрове рішення щодо нього було прийняте своєчасно, а сам він продовжував виконувати покладені на нього обов`язки. Таке застосування норми не відповідає меті, з якою встановлено обмеження розміру грошового забезпечення військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні, та гарантії достатнього грошового забезпечення, закріпленій частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII.

Верховний Суд у постанові від 10.08.2026 у справі № 120/4957/23 зазначив, що держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. У цій же постанові Верховний Суд, посилаючись на свої попередні висновки (постанови від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23, від 19.09.2024 у справі № 120/7509/23), наголосив, що порушення порядку передання документів між військовими частинами не може автоматично позбавляти військовослужбовця права на виплату, а у відносинах, заснованих на принципі єдиноначальності, реалізація права військовослужбовця на грошове забезпечення не може ставитися в залежність від обставин, на які він не впливає. Хоча наведена постанова стосується іншого виду виплати, сформульований у ній підхід є релевантним і для цієї справи.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у нього повноважень щодо службового становища позивача як підставу для відмови в позові. Предметом спору є не службове становище позивача, а розмір виплаченого йому грошового забезпечення за грудень 2020 року. Позивач перебував на грошовому забезпеченні саме у військовій частині НОМЕР_1 , розмір виплат за грудень 2020 року визначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2020 № 79, на відповідача вказівкою Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 30.06.2020 № 248/5152 покладено обов`язок забезпечити повний розрахунок з особовим складом військової частини НОМЕР_2 , який підлягав переведенню до нового місця служби, а телеграмою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.09.2020 № 343/6258 - організувати продовження незавершених заходів переформування та за потреби клопотати про їх продовження. Крім того, позивач рапортом від 28.12.2020 прямо порушував перед відповідачем питання про збереження грошового забезпечення з огляду на фактичне виконання ним обов`язків військової служби, однак доказів розгляду цього питання відповідач не надав.

Доводи відповідача щодо вхідного номера та засвідчувального підпису на копії витягу з наказу від 30.09.2020 № 315, наданій позивачем, не впливають на вирішення спору, оскільки факт видання цього наказу, його надходження до ІНФОРМАЦІЯ_2 у вересні 2020 року та доведення до відповідача 23.12.2020 підтверджується іншими доказами - листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.03.2021 № 343/2457, телеграмою від 23.12.2020 № 343/8801 та наказом самого відповідача від 28.12.2020 № 79, який містить посилання на наказ № 315 як на підставу.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Визначаючи позивачу грошове забезпечення за грудень 2020 року, відповідач не врахував обставин, що мають значення для вирішення цього питання, своєчасного прийняття кадрового рішення щодо позивача, залишення його органом військового управління для виконання службових заходів та затримки доведення наказу про призначення, а тому його дії не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірності своїх дій не довів.

Щодо розміру грошового забезпечення суд зазначає, що позивач визначив належну йому суму за період з 01.12.2020 по 28.12.2020 виходячи з посадового окладу, премії та надбавки за особливості проходження служби, встановлених йому наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2020 № 11, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та індексації, врахованих відповідачем у грошовому атестаті від 28.12.2020 № 1467, пропорційно кількості календарних днів служби у грудні 2020 року, із зарахуванням фактично нарахованих сум. Використані позивачем місячні розміри посадового окладу (5 220,00 грн), окладу за військовим званням (1 340,00 грн), надбавки за вислугу років (2 296,00 грн), надбавки за особливості проходження служби (5 756,40 грн) та премії (1 827,00 грн) збігаються з розмірами, зазначеними у виданій відповідачем довідці про нараховане грошове забезпечення від 16.02.2021 № 253. Відповідач правильності наведеного розрахунку не спростував, власного розрахунку не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій, судовий збір ним не сплачувався, доказів понесення інших судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, суду не надано, а тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 121, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в сумі 12 152,51 гривень за грудень 2020 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за грудень 2020 року в розмірі 12 152,51 гривень.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез