Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №160/23327/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокуСправа №160/23327/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

03.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати із 01.12.2015 по день її фактичної виплати 28.05.2026;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати із 01.12.2015 по день її фактичної виплати 28.05.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення суду відповідач 28.05.2026 виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.11.2016, проте компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати цього доходу за весь час затримки не нарахував і не виплатив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали про відкриття провадження разом з матеріалами адміністративного позову отримано НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) 04.08.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд», про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа.

Станом на дату ухвалення цього рішення відзив на позовну заяву до суду не надійшов. Відповідач наданим йому процесуальним правом на подання відзиву не скористався, доказів на підтвердження правомірності своєї бездіяльності суду не надав.

Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 проходив військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) у період з 01.12.2015 по 01.11.2016, що підтверджується витягом з послужного списку.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 360/1805/25, яке набрало законної сили 31.03.2026 після перегляду Першим апеляційним адміністративним судом, визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року за період з 01.12.2015 по 01.11.2016 включно, та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити цю індексацію з урахуванням виплачених сум.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач 28.05.2026 перерахував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.11.2016 у розмірі 26 469,08 грн. Ця обставина підтверджується випискою по картці АТ КБ «ПриватБанк» від 28.05.2026, у якій деталями операції зазначено: «Утрим. по ріш. Луганського окружн. адмін. суду від 20.01.26 р.; по справі №600/1805/25 ОСОБА_1 (01.12.25-01.11.16 перерах. г/з.)».

02.06.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою 09.06.2026 за № В-303, в якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму 26 469,08 грн.

Листом від 16.06.2026 № 09.1.1/В-303/330 НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України повідомив позивача, що у зв`язку з відсутністю правових підстав не може нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів.

Компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення, виплачених 28.05.2026, відповідачем позивачу не нараховано і не виплачено. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтею 1 Закону № 2050-III встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пункти 1-3 Порядку № 159 відтворюють наведені положення Закону № 2050-III і конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій, зокрема відносять до доходів, що підлягають компенсації, заробітну плату (грошове забезпечення) та суму індексації грошових доходів громадян. Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Пунктом 5 Порядку № 159 встановлено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати, мають компенсаторний характер: вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі № 280/8933/24 виснувала, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-III, за сукупності таких умов: 1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць; 2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер; 3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Суд перевірив наявність кожної з наведених умов у цій справі.

По-перше, індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.11.2016 виплачено позивачу 28.05.2026, тобто з порушенням установлених строків її виплати значно більш як на один календарний місяць.

По-друге, сума індексації грошових доходів громадян прямо названа у статті 2 Закону № 2050-III та в пункті 3 Порядку № 159 серед доходів, які не мають разового характеру і на які поширюється компенсація. Індексація грошового забезпечення нараховується щомісячно за кожен місяць проходження служби, а тому ознак разового платежу не має.

По-третє, дохід, про компенсацію втрати частини якого просить позивач, ним фактично отриманий - 28.05.2026 у розмірі 26 469,08 грн, що підтверджено випискою по картці АТ КБ «ПриватБанк».

Отже, усі три умови, визначені Великою Палатою Верховного Суду, у цій справі наявні.

Та обставина, що індексацію грошового забезпечення нараховано та виплачено позивачу не добровільно, а на виконання судового рішення, підстав для звільнення відповідача від обов`язку виплатити компенсацію не створює. Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить компенсацію втрати частини грошових доходів у залежність від попереднього, окремого нарахування доходів. Правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід і чи виплачений він із порушенням строків, у тому числі коли грошовий дохід нараховувався і виплачувався на підставі судового рішення. Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування - самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 виснував, що умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів, у тому числі за рішенням суду, а виплата компенсації має здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Аналогічного висновку дійшов Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 04.08.2026 у справі № 340/8666/25 в обставинах, аналогічних обставинам цієї справи (індексацію грошового забезпечення виплачено військовослужбовцю на виконання судового рішення), зазначивши, що компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування. Той самий підхід застосовано Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 12.08.2026 у справі № 160/4413/26, де відхилено доводи відповідача про те, що судове рішення виконано без затримки, а тому підстав для компенсації немає.

Суд також зазначає, що ані Закон № 2050-III, ані Порядок № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплачено дохід, обов`язку додатково звертатися до уповноваженого органу із заявою про виплату компенсації. Відмова від виплати компенсації у розумінні статті 7 Закону № 2050-III та пункту 8 Порядку № 159 не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначені норми слід тлумачити у системному зв`язку зі статтями 2-4 Закону № 2050-III, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строків їх виплати повинна нараховуватися у місяці, в якому проведено виплату заборгованості; відповідно невиплата компенсації у цей період свідчить про відмову виплатити її згідно із Законом № 2050-III і не потребує оформлення окремим рішенням. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 (пункти 30, 32, 33). За пунктом 34 тієї самої постанови вчинення відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову. У цій справі такою додатковою формою повідомлення про відмову є лист відповідача від 16.06.2026 № 09.1.1/В-303/330.

Оскільки несвоєчасна виплата позивачу індексації грошового забезпечення відбулася з вини відповідача, на якого покладено обов`язок нараховувати та виплачувати грошове забезпечення, позивач має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходу, а відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити таку компенсацію у травні 2026 року - у місяці, в якому здійснено виплату заборгованості.

Строк звернення до суду позивачем додержано. За частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 (пункт 35) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду виснував, що в спорах про компенсацію втрати частини доходів перебіг шестимісячного строку звернення до суду починається з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості, а отримання листа органу у відповідь на заяву цієї дати не зміщує. Заборгованість виплачено позивачу 28.05.2026, отже перебіг строку розпочався 01.06.2026, а позовну заяву подано 03.08.2026 - у межах шестимісячного строку.

Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, доказів правомірності своєї бездіяльності суду не надав і обставин, на які посилається позивач, не спростував.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір позивачем не сплачувався, а тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати із 01.12.2015 по день її фактичної виплати 28.05.2026.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати із 01.12.2015 по день її фактичної виплати 28.05.2026.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез