Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №160/26296/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа №160/26296/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною та скасування довідки,

ВСТАНОВИВ:

26.08.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – відповідач), у якій просить:

- визнати протиправною та скасувати довідку №144/26 від 27.02.2026, складену уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що за наслідками проведеної перевірки 27.02.2026 уповноваженою особою відповідача було складено довідку №144/26, за висновками якої позивач при поданні декларації вказав недостовірні відомості, про що зазначено у п.п. 3.1-3.3 п. 3 розділу 3.1 довідки, неточні відомості, про що зазначено у пп. 1, 2, п.п. 3.4 п. 3, п. 4 розділу 3.1 довідки, чим не дотримав вимог пп. 2, 7, 8, 81 ч. 1 ст. 46 Закону. Позивач вказує, що за наслідками вивчення складеної відповідачем довідки, вона є протиправною адже: вказана у розділі 2.2. глави ІІ Довідки підстава для проведення повної перевірки декларації позивача в дійсності не існувала (Розділ І позову); висновки, викладені відповідачем у п. 2 розділу 3.1. глави ІІІ довідки, є протиправними та недостовірними, адже позивачем виконано пряму вимогу п.п. 7 п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону щодо декларування джерела доходу (Розділ ІІ позову); висновки, викладені відповідачем у п. 3.2 п. 3 розділу 3.1. глави ІІІ довідки, є протиправними, адже при визначенні розміру незадекларованого активу відповідачем було враховано рахунок (активи), який перебував у володінні позивача менше ніж півроку (Розділ ІІІ позову); висновки, викладені відповідачем у п.п. 3.3. п. 3 Розділу 3.1. глави ІІІ довідки, є протиправними, недостовірними та недобросовісними, адже вони ґрунтуються на неправильних розрахунках та хибних вихідних даних (розділ IV позову); висновки, викладені відповідачем у п.п. 3.4. п. 3 розділу 3.1. глави ІІІ довідки, є протиправними та необґрунтованими, адже відповідачем не було вказано жодних ідентифікаційних даних рахунків та активів, що унеможливлює обґрунтоване, достовірне та всебічне встановлення факту вчинення правопорушення (розділ V позову); висновки, викладені відповідачем у розділ 3.5. глави ІІІ довідки, є протиправними, адже зроблені на підставі хибних розрахунків та без врахування документів, наданих позивачем під час проведення перевірки (розділ VI позову); висновки, викладені відповідачем у розділах 4.1., 4.5. Глави IV довідки, є протиправними, адже є похідними від вищевказаних порушень, а тому підлягають скасуванню з тих же підстав (розділ VII позову). Як наслідок, на думку позивача, положення довідки №144/26 від 27.02.2026 є безпідставними, протиправними та недостовірними, а тому підлягають скасуванню судом в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

15.09.2026 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що у межах спірних правовідносин Національне агентство на виконання вимог Порядку №26/21 здійснило аналіз значного за обсягом об`єму інформації отриманої з реєстрів, від органів державної влади та місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання та їх посадових осіб, фізичних осіб, самого суб`єкта декларування, що безпосередньо підтверджується змістом оскаржуваної Довідки, яка складена за результатами перевірки усіх зазначених у декларації відомостей та відомостей, отриманих в ході проведення відповідачем відповідного заходу фінансового контролю, тобто з дотриманням встановленої процедури. Дії Національного агентства під час проведення повної перевірки декларації позивача повністю узгоджуються із положеннями чинного законодавства, при цьому наведені ОСОБА_1 у позовній заяві доводи про те, що оскаржувана Довідка складена з порушенням вимог Закону та Порядку №26/21, а викладені в ній висновки є необґрунтованими та помилковими, являються безпідставними і такими, що жодним чином не свідчать про обґрунтованість заявлених ним позовних вимог. Вказані твердження безпосередньо спростовуються джерелами інформації, що були покладені в основу сформованих у оскаржуваній Довідці висновків. Так, принцип проведення повної перевірки декларації полягає у співставленні відомостей, зазначених у декларації та тих, що містяться у офіційних джерелах, а саме у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, індивідуально-правових актах, реєстрах, банках даних, в інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, у відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав. За результатами проведення вищевказаного заходу фінансового контролю Національне агентство констатує факти розбіжностей, що виявлені в ході перевірки та відповідно не повинно при цьому, в силу своїх повноважень, спростовувати відображені в декларації відомості. Відповідач звертає увагу суду на тому, що на етапі проведення повної перевірки декларації саме на суб`єкта покладено обов`язок підтвердити ті відомості, які він у ній зазначає. Вказане в свою чергу охоплює собою надання Національному агентству необхідного обсягу інформації з відповідним документальним підтвердженням. Наголошено, що суб`єкт декларування, на відмінну від пересічного громадянина, повинен вчиняти по відношенню до об`єктів, відомості про які підлягають відображенню ним в декларації дії, які в подальшому, у випадку проведення Національним агентством повної перевірки поданої ним декларації, він зможе документально підтвердити. У протилежному випадку за результатами проведення відповідного заходу фінансового контролю відповідачем складається довідка, в якій формується висновок про факт встановлення ознак правопорушення у вигляді декларування недостовірної інформації, що безпосередньо відбулося і в даній конкретній ситуації. У вказаному випадку стверджуючи про протиправність положень довідки позивач не вказав жодного належного аргументу, який би підтверджував його доводи з даного приводу. В межах виниклих спірних правовідносин відповідачем було проаналізовано значний обсяг інформації, якої в свою чергу було достатньо для перевірки задекларованих ОСОБА_1 відомостей, достовірність яких позивач на етапі проведення відповідного заходу фінансового контролю підтвердити не зміг. Незгода позивача з результатами проведення повної перевірки його декларації не може бути правовою підставою для скасування Довідки Національного агентства. У вказаному випадку у відносинах між Національним агентством та ОСОБА_1 не виникло обставин, що призвели до порушення його прав, які у свою чергу, підлягали б поновленню в судовому порядку. Наявність або відсутність вини у діях особи здійснюється виключно судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення або кримінальної справи, відповідно єдиною підставою для притягнення будь-якої особи до відповідальності (адміністративної, кримінальної) є рішення суду, що набрало законної сили. Довідка та інші документи, що складені Національним агентством на її підставі, це лише документи, що фіксують факт проведення повної перевірки декларації, містять виклад систематизованої інформації, зібраної з різних достовірних джерел під час її проведення і є виключно носієм даних про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Обставини, які викладаються в Довідці Національного агентства є предметом перевірки спеціально уповноваженими суб`єктами у сфері протидії корупції, за наслідками чого ними приймаються відповідні рішення, зокрема розпочате досудове розслідування може бути закінчене, як закриттям кримінального провадження так і направленням до суду обвинувального акта. Тобто для особи у зв`язку із початком досудового розслідування не завжди настають негативні наслідки. Зауважено, що складена Національним агентством Довідка надає можливість позивачу узгодити свої дії та орієнтуватися в подальшому на певний результат, а саме зазначати у деклараціях достовірні відомості. Викладені обставини в сукупності безумовно свідчать про відсутність у позивача порушеного права за захистом якого він звернувся до суду із зазначеним позовом. В свою чергу відсутність порушеного права виключає можливість здійснення судового захисту відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем також зазначено, що з метою дотримання вимог ст. 222 КПК України Національне агентство звернулось із запитом від 31.08.2026 №42-01/57603-26 до Національного антикорупційного бюро України щодо можливості розголошення відомостей досудового розслідування в частині надання разом із відзивом на позовну заяву ОСОБА_1 копій матеріалів повної перевірки за 2024 рік. Листом Національного антикорупційного бюро України від 10.09.2026 №98196/0/05-26 повідомлено відповідача, що передчасне розголошення відомостей досудового розслідування в тому числі щодо матеріалів, які стали підставою для початку досудового розслідування, може негативно вплинути на повноту, ефективність та неупередженість досудового розслідування, створити ризик розкриття його тактики, змісту зібраних доказів, а також поставити під загрозу досягнення завдань кримінального провадження. У вказаному листі Національне антикорупційне бюро України повідомило, що підстави для надання письмового дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування наразі відсутні. У зв`язку з чим, на момент подання відзиву у Національного агентства відсутня об`єктивна можливість надати копії документів повної перевірки декларації позивача в якості доказів у даній судовій справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2026 заяву Національного агентства з питань запобігання корупції про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №160/26296/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною та скасування довідки - залишено без задоволення..

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 03.11.2025 по 26.02.2026 Національним агентством з питань запобігання корупції проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником командувача Національної гвардії України.

За результатами повної перевірки було складено довідку №144/26 від 27.02.2026.

В розділі ІV «Висновки» довідки були встановлено наступне:

4.1. За результатами повної перевірки декларації щорічної за 2024 рік, унікальний ідентифікатор документа - 378101df-c06с-4888-855b-fe21c3059a90, поданої ОСОБА_1 , заступником командувача Національної гвардії України, встановлено, що суб`єкт декларування при поданні декларації вказав недостовірні відомості, про що зазначено у п.п. 3.1 - 3.3 п. 3 розділу 3.1 цієї Довідки, неточні відомості, про що зазначено у пл. 1, 2, п.п. 3.4 п. 3, п. 4 розділу 3.1 цієї Довідки, чим не дотримав вимог пп. 2, 7, 8, 8-1 ч. 1 ст. 46 Закону.

Недостовірні відомості, зазначені у декларації (п.п. 3.1 - 3.3 п. 3 розділу 3.1 цієї Довідки), відрізняються від достовірних на загальну суму 16724808,49 грн, що становить розмір понад 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

У діях суб`єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України.

4.2. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел.

4.3. Наявність ознак конфлікту інтересів не встановлено.

4.4. Ознак незаконного збагачення не встановлено.

4.5. Встановлено ознаки необґрунтованості активів.

4.6. Повідомити суб`єкта декларування про результати проведення повної перевірки декларації.

4.7. Уповноваженій особі Національного агентства вжити заходів для створення в Реєстрі можливості подання суб`єктом декларування декларації з достовірними відомостями.

4.8. Уповноваженій особі оприлюднити цю Довідку на офіційному вебсайті Національного агентства.

Не погоджуючись з висновками та обставинами, встановленими у довідці №144/26 від 27.02.2026, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись з питанням наявності розсуду суду на перевірку відомостей, встановлених Національним агентством з питань запобігання корупції в довідці №144/26 від 27.02.2026, суд зважає на правову позиції Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2026 у справі №420/3078/25, відповідно до якої за визначенням, наведеним у п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Довідка, складена НАЗК за результатами повної перевірки декларації, складається суб`єктом владних повноважень на виконання покладених на нього законом владних управлінських функцій, стосується конкретного суб`єкта декларування, містить індивідуалізовані висновки, які стосуються прав, свобод та охоронюваних законом інтересів суб`єкта декларування, має визначений строк, її вичерпується виконанням. Таким чином, зазначена довідка відповідає ознакам акта, визначеним п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначений підхід узгоджується з послідовною правозастосовною практикою Верховного Суду, який неодноразово констатував, що довідка НАЗК про результати повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, довідка, складена НАЗК за результатами повної перевірки декларації, за правовою природою є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, прийнятим у межах реалізації владно-управлінських функцій цього органу у сфері запобігання корупції.

Незалежно від підстави, яка послугувала передумовою для проведення перевірки, довідка про результати повної перевірки декларації залишається результатом реалізації НАЗК владно-управлінських контрольних функцій щодо конкретного суб`єкта декларування та зумовлює тотожні за своєю юридичною природою правові наслідки.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зміст цього законодавчого положення вказує на те, що до компетенції адміністративних судів належать спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, за винятком тих, щодо яких законом визначено інший порядок судового вирішення.

Як установлено, довідка про результати повної перевірки декларації є рішенням (індивідуальним актом) НАЗК, прийнятим у межах реалізації владно-управлінських повноважень у сфері державного фінансового контролю. Така довідка зумовлює самостійні правові наслідки для суб`єкта декларування, а спір щодо законності викладених у ній висновків та дотримання НАЗК вимог закону під час її складення виникає між особою та суб`єктом владних повноважень у зв`язку зі здійсненням останнім публічно-владних управлінських функцій.

Водночас законодавство не встановлює спеціального порядку судового оскарження довідки про результати повної перевірки декларації або викладених у ній висновків.

Таким чином, спір про оскарження довідки НАЗК про результати повної перевірки декларації є публічно-правовим спором, у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, та належить до юрисдикції адміністративних судів.

У постанові, що досліджується, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, дослідивши юридичні (правові) висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №520/25012/21 та від 19.02.2026 у справі №160/30949/24 про те, що у разі наявності кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язаних з результатами проведеної НАЗК перевірки декларації особи, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо в порядку адміністративного судочинства, відступила від указаних висновків та вказала надалі застосовувати такі юридичні (правові) висновки :

1. Складена НАЗК за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування довідка є результатом реалізації публічно-владних управлінських функцій у сфері антикорупційного контролю та має ознаки індивідуального акта, у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 та п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України. Така довідка безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси й обов`язки суб`єкта декларування, зокрема покладає обов`язок подати виправлену декларацію, створює репутаційні наслідки, може впливати на проходження публічної служби, кадрові рішення та ініціювати подальші форми юридичної відповідальності.

Отже, з огляду на її правову природу як індивідуального акта суб`єкта владних повноважень та відсутність спеціального порядку судового контролю за законністю дій НАЗК при здійсненні повної перевірки декларації, така довідка може бути самостійним предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства на предмет її відповідності критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

2. Сам факт наявності кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язаних з результатами проведеної НАЗК повної перевірки декларації особи та складання довідки НАЗК, не змінює правової природи такої довідки і не позбавляє її статусу індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, та, з урахуванням частини вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує адміністративні суди здійснювати контроль за законністю адміністративних актів НАЗК.

3. Межами розгляду справи у адміністративному суді є з`ясування того, чи були дії (рішення) НАЗК правомірними у реалізації владних управлінських функцій та чи відповідає довідка за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування критеріям законності, обґрунтованості, пропорційності та процедурної справедливості в аспекті критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Саме тому конкуренція судових юрисдикцій у такому випадку - відсутня, оскільки в межах кожної з них здійснюється захист різних прав та вирішуються різні юридичні питання.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2026 у справі №420/3078/25, суд робить висновок про наявність предметної юрисдикції суду на дослідження правомірності викладених висновків та тверджень Національним агентством з питань запобігання корупції в довідці №144/26 від 27.02.2026.

Стосовно суті встановлених у довідці №144/26 від 27.02.2026 відомостей, зазначених у декларації (п.п. 3.1 - 3.3 п. 3 розділу 3.1 цієї Довідки), які, на думку відповідача, відрізняються від достовірних на загальну суму 16724808,49 грн, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно з п. 7-1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства належать: здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування.

Частиною 1 ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може проводитися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення в них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов`язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.

Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечує ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, та інформує суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій.

Згідно з ч. 2 ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

Відповідно до ч. 3 ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» у разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак необґрунтованості активів Національним агентством надається можливість суб`єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом із відповідними доказами. У разі ненадання суб`єктом декларування у зазначені строки письмових пояснень і доказів чи надання не в повному обсязі Національне агентство інформує про це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

На підставі ч. 4 ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єкт декларування має право ознайомитися з усіма матеріалами повної перевірки щодо себе за результатами її проведення. Копії матеріалів повної перевірки надаються Національним агентством на письмовий запит суб`єкта декларування протягом семи робочих днів з дня його отримання.

Частиною 5 ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що повна перевірка декларації проводиться в частині об`єктів декларування, не охоплених повною перевіркою декларацій відповідного суб`єкта декларування за попередні періоди, крім випадків, коли Національне агентство отримало нову інформацію про об`єкт, який перевірявся, або коли наявні нові джерела інформації, що не були відомі чи не були доступні Національному агентству під час проведення попередньої повної перевірки.

Наказом Національного агентства від 29.01.2021 №26/21 (в подальшому у редакції наказу Національного агентства від 13.11.2023 №256/23) затверджено Порядок №26/21, який визначає процедуру проведення повних перевірок декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Порядок № 26/21).

Зокрема, п. 4 розділу V Порядку №26/21 встановлено, що повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) аналіз відомостей про об`єкти декларування та їх порівняння з відомостями з реєстрів, банків даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, із судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування;

2) створення, збирання, одержання, використання та інша обробка документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, у тому числі за допомогою автоматизованих засобів, яка є необхідною для повної перевірки, з використанням джерел інформації, визначених у цьому Порядку;

3) звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку;

4) звернення у разі необхідності до суб`єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку.

Крім того, п. 16 розділу V Порядку №26/21 передбачено, що у разі виявлення Національним агентством під час проведення повної перевірки можливих недостовірних відомостей у декларації, неточної оцінки задекларованих активів, порушення вимог ст. ст. 23, 25 Закону, ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів, а також з метою підтвердження достовірності відомостей, зазначених у декларації, уповноважена особа направляє відповідному суб`єкту декларування запит про надання копій документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності) стосовно активів, розміщених за межами України, а також стосовно інших активів, коли інформація про них відсутня у Національного агентства, та пропозицією надати письмові пояснення відповідно до Закону. Такий запит направляється суб`єкту декларування за допомогою програмних засобів Реєстру, чи електронного зв`язку або на поштову адресу у строк не пізніше 15 робочих днів до дня завершення основного або продовженого строку проведення повної перевірки.

Так, відповідно до абз. 6 п. 2 розділу І Порядку №26/21 недостовірні відомості у декларації – відомості, зазначені у декларації відповідно до ст. 46 Закону, які відрізняються від відомостей, що містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації, на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не дають змоги ідентифікувати члена сім`ї суб`єкта декларування чи об`єкт декларування.

Положеннями абз. 7 п. 2 розділу І Порядку №26/21 визначено, що неточні відомості у декларації – відомості, зазначені у декларації відповідно до ст. 46 Закону, які відрізняються від відомостей, що містяться у реєстрах, банках даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, інших джерелах інформації, на суму, що не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не відповідають дійсності, але за сукупністю інших відомостей дають змогу ідентифікувати члена сім`ї суб`єкта декларування чи об`єкт декларування.

Також, п. 1 розділу ІІІ Порядку №26/21 визначено, що складовими предмета повної перевірки декларації є: 1) з`ясування достовірності задекларованих відомостей; 2) з`ясування точності оцінки задекларованих активів; 3) перевірка на наявність конфлікту інтересів; 4) перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

Національне агентство під час проведення повної перевірки здійснює перевірку відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно до ст. 46 Закону, з урахуванням складових предмета повної перевірки, що визначені в п. 1 розділу III цього Порядку (п. 3 розділу V Порядку №26/21).

При цьому, перелік джерел інформації, які Національне агентство використовує під час проведення повної перевірки декларації, встановлено п. 5 розділу V Порядку № 26/21.

Згідно з п. 1 розділу VІ Порядку №26/21 за результатами проведення повної перевірки, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до п. 3 розділу VІ вказаного Порядку надсилається суб`єкту декларування.

У п. 2 розділу VІ Порядку №26/21 визначено вичерпний перелік інформації, яку повинна містити довідка, а саме: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки; перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді; виявлені неточні та недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб`єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами проведення повної перевірки.

Щодо підстав для проведення повної перевірки декларації позивача, зазначених у розділі 2.2. глави ІІ Довідки, судом встановлено наступне.

За змістом розділу 2.2. глави ІІ Довідки, підставою для проведення повної перевірки декларації позивача стали абз. 4 ч. 1 ст. 51-1 Закону України «Про запобігання корупції» та п.п. 3 п. 1 розділу V Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі – «Порядок»).

Так, абз. 4 ч. 1 ст. 51-1 Закону визначено, що Національне агентство проводить повну перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

За приписами п.п. 3 п. 1 розділу V Порядку, повна перевірка проводиться у порядку черговості на підставі оцінки ризиків, зокрема, якщо отримано інформацію від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей, у тому числі у декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації. Розгляд отриманої інформації здійснюється відповідно до вимог законодавства.

Судом досліджено зміст п. 2.3. глави ІІ Довідки та не встановлено отримання чи дослідження уповноваженою особою відповідача будь-якої інформації від фізичних та юридичних осіб, із медіа або інших джерел щодо відображення у декларації позивача недостовірних відомостей.

Зазначене суперечить приписам п.п. 4 п. 5 розділу V Порядку, яким визначено, що під час повної перевірки НАЗК використовує відомості із медіа, мережі «Інтернет», інших джерел інформації, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та/або членів його сім`ї, містять інформацію про ринкову вартість (ціну) об`єктів декларування та інші фактичні дані, що можуть бути перевірені.

Тобто, у випадку, коли підставою для проведення повної перевірки декларації особи стали обставини, передбачені п. абз. 4 ч. 1 ст. 51-1 Закону та п.п. 3 п. 1 розділу V Порядку, така інформація має бути досліджена під час проведення такої перевірки.

Натомість, уповноваженою особою відповідача під час проведення перевірки не було досліджено жодних відомостей, які стали підставою для її проведення, що свідчить про недоведення відповідачем обставин, що слугували підставою для проведення повної перевірки.

Щодо висновків пункту 2 розділу 3.1. глави ІІІ Довідки, судом встановлено, що зі змісту п. 2 розділу 3.1. глави ІІІ Довідки слідує, що позивач у розділі 11 декларації за 2024 рік зазначив відомості, які не відповідають дійсності, чим не дотримав вимоги п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону. Відповідач зазначений висновок обґрунтовує тим, що позивач задекларував дохід дружини, однак при цьому не виконав рекомендації НАЗК, в частині зазначення джерела отримання доходу.

Як встановлено судом, позивач задекларував отримання дружиною – ОСОБА_2 доходу від ТОВ «Апартель Східниця», виплачений їй як самозайнятій особі, у розмірі 350679 грн.

Втім, уповноважена особа відповідача встановила у цьому декларування недостовірних відомостей, адже згідно рекомендацій НАЗК, джерелом доходу, отриманого членом сім`ї як фізичною особою-підприємцем, необхідно вказувати самого члена сім`ї.

За приписами п.п. 7 п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону, у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір.

Тобто, Закон чітко зобов`язує декларанта вказати джерело отриманого доходу.

Судом здійснено перевірку поданої позивачем декларації за 2024 рік (пункт 6 розділу 11), дата подання 17.03.2025, та встановлено, що останній зазначив у декларації відомості про дохід дружини 350679 грн, а також зазначив відомості про джерело отримання таких коштів - ТОВ «Апартель Східниця».

Отже, позивач виконав вимоги приписів п.п. 7 п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону.

Судом не підтверджено висновки пункту 2 розділу 3.1. глави ІІІ Довідки щодо недотримання позивачем вимог п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону.

Досліджуючи положення підпункту 3.2. пункту 3 розділу 3.1. глави ІІІ Довідки, судом встановлено наступне.

Зі змісту п.п. 3.2 п. 3 розділу 3.1. глави ІІІ Довідки слідує, що позивач зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про розмір власного активу – коштів, розміщених станом на 31.12.2024 на банківських рахунках, відкритих на його ім`я в АТ «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 0032129), вказавши у полі «Розмір та валюта активу» - 1000003 грн.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що станом на 31.12.2024 на банківських рахунках, відкритих на ім`я позивача в АТ «Державний ощадний банк України», були розміщені кошти у сукупному розмірі 1028369,64 грн.

Так, за інформацією НАЗК, на ім`я позивача в АТ «Державний ощадний банк України» було відкрито три рахунки:

- НОМЕР_1 – баланс 550 грн;

- НОМЕР_2 – баланс 27816 грн;

- НОМЕР_3 – баланс 1000003 грн.

Як встановлено зі змісту довідки про інформацію по депозитних рахунках, на рахунку НОМЕР_1 , станом на 31.12.2024, дійсно було розміщено 550 грн. Змістом цієї ж довідки підтверджується, що станом на 31.12.2024 на рахунку НОМЕР_3 було розміщено 1000003 грн.

Разом із тим, змістом вказаної довідки спростовуються твердження відповідача щодо наявності на рахунку НОМЕР_2 , станом на 31.12.2024, грошових коштів у розмірі 27816 грн, оскільки у вказаній довідці чітко зазначено, що банківський рахунок НОМЕР_2 був закритий позивачем 03.04.2024, з балансом на кінцеву дату 0 грн.

Приписами абз. 3 ч. 2 ст. 46 Закону визначено, що дані про об`єкт декларування, що перебуває у володінні або користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї, зазначаються в декларації, якщо такий об`єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови що право володіння або користування виникло у суб`єкта декларування не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.

Відтак, позивач не повинен був відображати у декларації інформацію про рахунок НОМЕР_2 , адже такий рахунок було закрито позивачем у квітні 2024 року, тобто до спливу піврічного строку.

Таким чином, висновки відповідача про те, що позивач зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 28366 грн не відповідають дійсності.

Вказане свідчить про те, що викладені у підпункті 3.2. пункту 3 розділу 3.1. глави ІІІ Довідки відомості є неправильно встановленими відповідачем.

Досліджуючи положення підпункту 3.3. пункту 3 Розділу 3.1. Глави ІІІ Довідки, судом встановлено наступне.

Зі змісту п.п. 3.3. п. 3 розділу 3.1. глави ІІІ Довідки слідує, що позивач зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 16597456 грн.

З метою визначення рівня майнового стану позивача станом на 31.12.2018 відповідач вважав за можливе ґрунтувати свої розрахунки на відомостях декларації, яка охоплює 2017 рік та подана позивачем як кандидатом на посаду.

Тобто, достовірними вихідними даними для подальших розрахунків є активи позивача та його дружини, відображені у декларації від 21.09.2018 (за 2017 рік), спростування наявності та обґрунтованості набуття яких відповідачем у довідці не наведено.

Судом встановлено, що відповідач не заперечує розмір задекларованих позивачем та його сім`єю заощаджень, вказаних у деклараціях за 2018 та 2019 роки.

Суд враховує, що аналізуючи відомості декларації позивача за 2019 рік, відповідач визначив вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на рівні 929775 грн. (стор. 11 Довідки).

Зазначене твердження відповідача ґрунтується на даних ТОВ «ДІМ.РІА МАРКЕТПЛЕЙС», згідно яких мінімальна ринкова вартість вказаного майна могла становити не менше, ніж 32227 дол США (929775 грн.).

Судом встановлено, що 05.08.2019 між ТОВ «ЖИТЛОБУДЗАХІД» та дружиною позивача - ОСОБА_2 , було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Сторони договору добровільно узгодили, що продаж об`єкту нерухомості вчиняється за 459600 грн. (п. 2.1. Договору).

Зі змісту умов договору купівлі-продажу слідує, що вартість квартири визначена на підставі Висновку про вартість майна, виконаного ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ЕКСПЕРТ» 01.07.2018 (п. 2.3. Договору).

Тобто, зазначена у договорі вартість квартири є об`єктивно ринковою та достовірною.

Як пояснює позивач, вказана квартира була придбана у забудовника, без будь-яких оздоблювальних робіт чи поліпшень, загальна площа якої складає 38,3 кв. м.

Отже, відомості щодо вартості об`єкту нерухомого майна у розмірі 459 600 грн підтверджуються змістом договору купівлі-продажу квартири від 05.08.2019 № 5370 та висновком про вартість майна, виконаного ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ЕКСПЕРТ» 01.07.2018, що свідчить про недостовірність положень довідки в цій частини.

Хибність твердження відповідача щодо вартості вказаної квартири зумовлена, також, і неналежним способом визначення її ринкової вартості.

Так, уповноваженою особою відповідача було отримано відомості від ТОВ «ДІМ.РІА МАРКЕТПЛЕЙС» щодо вартості схожих за площею об`єктів. Водночас, отримані дані не враховують ні тип ринку на якому було придбано квартиру, ні її стан, ні продавця, а саме той факт, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 була придбана у забудовника, тобто на первинному ринку, що саме по собі знижує вартість об`єкту нерухомого майна; придбана на первинному ринку квартира продавалася без будь-яких оздоблювальних робіт чи інших поліпшень, про що свідчить відсутність відповідної вказівки у тексті договору; належним способом визначення вартості об`єкту нерухомого майна є проведення оцінки вартості такого майна або оціночно-будівельної експертизи.

Натомість, уповноважена особа відповідача обмежилася лише отриманням узагальнених даних щодо інших об`єктів нерухомого майна, які не враховували особливостей, що мали місце у даному випадку.

Суд погоджується з доводами позивача, що очевидним є те, що продаж квартири на вторинному ринку з виконаним оздобленням та іншими істотними поліпшеннями її стану, збільшують вартість такої квартири.

Як наслідок, в основу висновку відповідача про вищу вартість придбаної квартири покладено нерелевантні дані, які стосуються нерухомості з іншим технічним станом та кількістю власників. Таким чином, визначена відповідачем вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 не підтверджується матеріалами справи.

У підрозділі ІІІ підпункту 3.3. пункту 3. розділу 3.1. глави ІІІ Довідки відповідач зазначив про те, що «Національне агентство дійшло висновку, що суб`єкт декларування не мав змоги збільшити порівняно із 2019 роком розмір наявних у нього та члена сім`ї (дружини) станом на 31.12.2020 активів на 3025042,30 грн. Таким чином, розмір відомостей, які не відповідають дійсності, становить 671966,00 грн: (3025042,30 - 2353076,30). Враховуючи викладене вище, станом на 31.12.2020 у власності суб`єкта декларування та члена сім`ї (дружини) могли знаходитись кошти у розмірі, що не перевищує 7515152,36 грн: (8187118,362 - 671966,00)».

Надаючи правову оцінку вказаним доводам, суд зазначає наступне.

Судом здійснено порівняння заощаджень позивача в 2019 та 2020 роках, та встановлено, що заощадження сім`ї позивача станом на 31.12.2019 становили: 500000 грн, 60000 дол. США та 76230 євро, в той час як заощадження сім`ї позивача станом на 31.12.2020 становили: 800000 грн, 750000 дол. США та 151600 євро.

У гривневому еквіваленті вказані заощадження оцінювалися у 8187118 грн (75000 дол США – 2120595 грн, 151600 євро – 5266523 грн, 800000 грн).

Для визначення розміру заощаджених позивачем активів відповідач вдався до конвертації валютних заощаджень у гривневий еквівалент. Однак, при проведенні розрахунків, відповідач не враховував, що гривневий еквівалент активів позивача зростав не лише за рахунок нових доходів, а й зростав за рахунок курсової різниці, яка збільшувалася з року в рік.

Конвертувавши накопичені валютні заощадження у гривню, відповідач додає до отриманої суми розмір доходів, отриманих за відповідний період, віднімає розмір видатків здійснених за той же період, в результаті отримуючи суму, яка є максимально можливою для цілей формування заощаджень.

У тексті довідки НАЗК послуговується терміном «розмір активів», під яким, для цілей Довідки, розуміється сума активів, що показує їх загальний обсяг. Водночас, існує й інше поняття, а саме «вартість активів», під яким, для цілей Довідки, розуміється загальна оцінка всіх грошових активів у національній валюті.

Тобто, у випадку, коли оцінці підлягає сума заощаджень у відповідній валюті, мова йде про розмір такого активу, а у випадку, коли оцінці підлягає сума заощаджень у відповідній валюті, конвертована у гривню, мова йде про вартість таких валютних активів у національній валюті.

Зміна вартості активу, яка відбувається внаслідок коливань курсу валют, не тягне за собою зміну розміру самого активу у відповідній валюті.

Здійснюючи конвертацію валютних заощаджень у гривневий еквівалент, відповідач зазначає отриману суму саме як розмір активу, а не як його вартість. Зазначене призводить до безпідставного завищення розміру активів, що в подальшому зумовлює невідповідність отриманих доходів та накопичених заощаджень. В результаті відповідач підміняє розмір активів позивача вартістю таких активів у гривні, на підставі чого в подальшому протиправно робить висновок про невідповідність таких активів доходам сім`ї позивача.

Так, заощаджені станом на 31.12.2019 грошові активи у розмірі 60000 дол США, станом на 31.12.2019, мали гривневий еквівалент 1421172 грн. Заощаджені станом на 31.12.2020 грошові активи у розмірі 75000 дол США, станом на 31.12.2020, мали гривневий еквівалент 2120595 грн.

Різниця між вартістю активів у гривневому еквіваленті складає 699423 грн.

За період з 31.12.2019 по 31.12.2020 курс гривні до долара змінювався. Оцінюючи можливість набуття сім`єю позивача валютних заощаджень вартістю 699423 грн варто враховувати, що з наявних, станом на 31.12.2020, 75000 дол США та 60000 дол США це активи, що перейшли з минулого періоду.

Станом на 31.12.2020 гривневим еквівалентом 60000 дол США була сума 1696476 грн. Отже, курсова різниця заощаджень у розмірі 60000 дол США за рік становила 275304 грн, а тому підлягає врахуванню як пасивний дохід сім`ї позивача.

Станом на 31.12.2020 грошовим еквівалентом 15000 дол США була у сума 424119 грн.

Тобто, сума у 699423 грн є різницею між вартістю активу станом на 31.12.2019 та вартістю активу станом на 31.12.2020, яка не дорівнює гривневій вартості доходу у валюті, отриманому за 2020 рік. На підставі цього, різниця у розмірі 699423 грн підлягає зменшенню на розмір курсової різниці (275304 грн), в результаті чого буде отримана сума, яка і є еквівалентом накопичених у 2020 році валютних заощаджень.

З наведеного слідує висновок, що оцінці законності набуття активу підлягає виключно 424119 грн. (699423 – 275304), як гривневий еквівалент 15000 дол США, набутих у 2020 році.

Аналогічній оцінці підлягають і заощадження, здійснені сім`єю позивача у валюті євро. Заощаджені станом на 31.12.2019 грошові активи у розмірі 76230 євро, станом на 31.12.2019, мали гривневий еквівалент 2014149 грн. Заощаджені станом на 31.12.2020 грошові активи у розмірі 151600 євро, станом на 31.12.2020, мали гривневий еквівалент 5266523 грн. Різниця у розмірі активів складає 75370 євро, а різниця їх вартості складає 3252374 грн. Водночас, 76230 євро, які є складовою розміру заощадженого станом на 31.12.2020 активу, є такими, що перейшли з минулого періоду.

Станом на 31.12.2020 гривневий еквівалент 76230 євро складав 2648199 грн.

Тобто, заощаджений станом на 31.12.2019 розмір активів у євро зріс у своїй гривневій вартості на 634050 грн. (курсова різниця).

Решта грошових коштів, набутих у 2020 році, у сумі 75370 євро, станом на 31.12.2020, мала гривневий еквівалент 2618323 грн., який і підлягає оцінці на предмет законності їх походження.

Тобто, пасивний приріст вартості всіх валютних активів сім`ї позивача, в період з 31.12.2019 по 31.12.2020 склав 909354 грн (275304 + 634050). Як наслідок, вказана сума підлягає врахуванню у розрахунках як дохід сім`ї позивача, адже фактично набута за рахунок курсової різниці.

Застосований відповідачем підхід, який полягає у неврахуванні курсової різниці, був би правильним у тому випадку, коли позивач здійснював накопичення валютних заощаджень кожного року з нуля (01 січня всі раніше заощаджені гроші повністю витрачалися і надалі заощаджувалися наново протягом звітного періоду). Натомість, ситуація у цій справі є протилежною, адже в більшості періодів попередньо здійснені валютні заощадження в повному обсязі переходили в наступний звітний період.

Отже, за 2020 рік сім`єю позивача було набуто валютних активів на 3042442 грн, що є еквівалентом 15000 дол США та 75370 євро. Також, заощадження сім`ї позивача у гривні зросли з 500000 грн. до 800000 грн., що свідчить про чистий приріст цих активів у 2020 році на 300000 грн.

Отже, загальна вартість накопичених сім`єю позивача у 2020 році заощаджень склала 3342442 грн. (3042442 + 300000).

Стосовно доходів позивача та його сім`ї за 2020 рік, судом встановлено наступне.

Згідно відомостей декларації за 2020 рік, позивач та його дружина отримали доходу на загальну суму 3441577 грн, а саме:

- дохід ОСОБА_1 склав 1506804 грн: 194781 грн - пенсія; 5376 грн - державна та соціальна допомога; 899181 грн - грошове забезпечення; 5 996 грн - соціальні виплати; 289 грн - додаткове благо; 1181 грн - подарунок у негрошовій формі; 400000 грн - дохід від відчуження рухомого майна;

- дохід ОСОБА_2 склав 1934773 грн: 1644103 грн - дохід від відчуження нерухомого майна; 290670 грн - дохід від здавання майна в оренду.

Відповідач вказує, що у 2020 році позивач отримав доходи із підтверджених джерел у розмірі 1465802 грн. (856498 + 194780 + 14522), а його дружина 1953076 грн. (18303 + 1644103 грн.), а загалом 3418878 грн.

Однак, відповідач не враховано, що згідно абз. 2 п.п. 1.7. п. 14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (надалі – ПК України), за яким на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС).

14.04.2014 указом виконуючого обов`язки Президента України №405/2014 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014, яким розпочато проведення Антитерористичної операції (АТО) на сході України. Указом Президента України від 30.04.2018 №116/2018 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018, яким запроваджено проведення в Донецькій та Луганській областях Операції об`єднаних сил (ООС).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану.

Тобто, проведення операції Об`єднаних сил (ООС) тривало з 30.04.2018 по 23.02.2022.

Не є спірним між сторонами, що у вказаний період позивач перебував у статусі військовослужбовця Національної гвардії України, а тому до нього застосовні дані приписи ПК України. Отже, при проведенні розрахунків до уваги варто брати не грошове забезпечення у розмірі 856498 грн. (який визначено з вирахуванням 5% військового збору), а фактично виплачену суму грошових коштів у розмірі 899181 грн.

При цьому, згідно п. 168.5. ст. 168 ПК України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Вказане означає, що з грошового забезпечення військовослужбовців хоч і утримується податок на доходи, втім, внаслідок компенсації утриманого податку, розмір їх грошового забезпечення все одно не зменшується. Тобто, військовослужбовці отримують грошове забезпечення у повному обсязі.

Як слідує з Відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 11.03.2026, за період 2020 року позивач отримав грошове забезпечення у розмірі 899181 грн.

Також, уповноважена особа відповідача не врахувала і те, що за умовами договору купівлі-продажу квартири від 10.01.2020 №67, дружина позивача продала, а ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 73,3 кв. м., розташовану у місті Києві, вартість якої склала 1644103 грн.

Зважаючи на те, що це був перший продаж нерухомого майна у 2020 році, на підставі п. 172.1 ст. 172 ПК України, отримані доходи не оподатковувалися.

Таким чином, дохід на суму 1644103 грн підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 10.01.2020 №67 та його повним виконанням.

Не було враховано відповідачем і того факту, що за умовами договору купівлі-продажу транспортного засобу №5616/20/005428 від 27.06.2020, належний позивачу транспортний засіб SUZUKI VITARA S, 2017 року випуску, було продано покупцеві за 400000 грн. Зважаючи на те, що це був перший продаж рухомого майна у звітному періоді, отриманий позивачем дохід не підлягав оподаткуванню на підставі п. 173.2. ст. 173 ПК України.

Дохід сім`ї позивача на вказану суму підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу №5616/20/005428 від 27.06.2020, а також фактом його повного виконання.

Копією довідки про доходи №7424384638423418 від 17.08.2026 підтверджується, що позивач в 2020 році отримав пенсію у розмірі 194781 грн.

Доходи дружини позивача від здавання майна в оренду, у розмірі 290670 грн., підтверджуються копією розписки, виданої болгарською компанією «ВІВА-ТУР 2018» ЕООД», від 05.09.2020, згідно якої, ОСОБА_2 було виплачено 17374 болгарські леви. Станом на 05.09.2020, еквівалентом 17374 болгарських левів була сума у 290670 грн., що і відображено у декларації.

Отже, зазначені вище доходи сім`ї позивача підтверджується відомостями Державного реєстру фізичних осіб платників податків, договором купівлі-продажу квартири від 10.01.2020 №67, договором купівлі-продажу транспортного засобу №5616/20/005428 від 27.06.2020, довідкою про доходи №7424384638423418 від 17.08.2026 та розпискою від 05.09.2020.

Тому, дохід сім`ї позивача у 2020 році, який підлягає врахуванню, склав 3441577 грн., а твердження Відповідача про зворотне є хибними та недостовірними.

Тож, неправильним є висновок відповідача про те, що сім`я позивача мала змогу використати для збільшення активів у виді готівкових коштів суму, яка не перевищує 2353076 грн. Вказане зумовлене тим, що під час розрахунку вказаної суми відповідачем не було враховано розміру заробітної плати у розмірі 899181 грн., а також інші доходи у виді допомоги та подарунків. Отже, для цілей визначення розміру грошових коштів, які позивач та його дружина могли використати для збільшення активів, необхідно враховувати суму 3441577 грн.

Стосовно видатків сім`ї позивача у 2020 році, судом досліджено наступне.

У розділі 14 декларації за 2020 рік позивач зазначив факт набуття права власності на нерухоме майно. З відомостей п. розділу 3 декларації за 2020 рік встановлено, що позивачем було набуте нерухоме майно у виді квартирі за адресою: АДРЕСА_4 . Вказане підтверджується також копією договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.09.2020 №177.

Також, з розділу 3 декларації за 2020 рік встановлено, що дружина позивача набула у власність нерухоме майно у виді квартири за адресою: АДРЕСА_5 ; квартири за адресою: АДРЕСА_6 .

Проте судом встановлено, що вказане майно не може бути включене до видатків даного періоду з наступних підстав.

Так, квартира за адресою: АДРЕСА_6 була набута дружиною позивача від її матері на підставі договору дарування, тобто, безоплатно. У частині набуття двох квартир у м. Несебр, Болгарія, то їх набуттю передувало укладення попередніх договорів, оплата за якими була здійснена у попередні роки.

З метою набуття права власності на квартиру АДРЕСА_7 , 07.09.2017 було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, в результаті чого у позивача виникло фінансове зобов`язання на суму 60000 євро, яке було відображене у розділі 13 декларації за 2017 рік.

Зазначене фінансове зобов`язання було виконане в повному обсязі у 2018 році, про що зазначено у розділі 14 декларації за 2018 рік.

03.09.2020 між ТОВ «ФІДІЙ ЕООД» та дружиною позивача було укладено основний договір купівлі-продажу нерухомого майна №178, на підставі якого ОСОБА_2 набула права власності на квартиру АДРЕСА_7 .

З метою набуття квартири АДРЕСА_8 , 09.03.2018, було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, в результаті чого у позивача виникло фінансове зобов`язання на суму 61225 євро, яке було відображене у розділі 13 декларації за 2018 рік.

Зазначене фінансове зобов`язання було виконане в повному обсязі у 2018 році, про що зазначено у розділі 14 декларації за 2018 рік.

03.09.2020 між ТОВ «ФІДІЙ ЕООД» та позивачем було укладено основний договір купівлі-продажу нерухомого майна №177, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_8 .

Отже, оплата за придбання зазначених квартир була здійснена сім`єю позивача ще у 2018 році, а тому не може бути включена до видатків за період 2020 року.

Зважаючи не те, що відповідач не має зауважень щодо інформації, яка міститься у деклараціях позивача за 2017-2019 роки, набуття та декларування вказаних квартир було здійснено відповідно до діючого на той час законодавства.

Як наслідок, у 2020 році між продавцем ТОВ «ФІДІЙ ЕООД» та позивачем і його дружиною, було укладено договори купівлі-продажу, на підставі яких було оформлене фактичне набуття у власність зазначених квартир.

Таким чином, у 2020 році сім`я позивача не здійснювала видатків, які підлягають декларуванню та врахуванню при розрахунках.

Щодо можливості заощадження активів, наявних станом на 31.12.2020, суд зазначає наступне.

З огляду на вищенаведене, сукупний дохід сім`ї позивача (дохід + курсова різниця) за 2020 рік склав 4350931 грн (3441577 + 909354). Як наслідок, сім`я Позивача мала змогу збільшити свої заощадження на суму 15000 дол США, 75370 євро та 300000 грн., тобто на 3342351 грн.

В результаті, активи, наявні у сім`ї позивача станом на 31.12.2019 вартістю 3935321 грн., а також доходи, отримані протягом 2020 року у розмірі 3 441 577 грн., та курсова різниця у розмірі 909354 грн, дозволяли здійснити заощадження на максимальну вартість 8286252 грн.

У декларації за 2020 рік позивачем задекларовано суму заощаджень загальною вартістю 8187118 грн, що на 99134 грн менше, ніж максимально можлива вартість активів у 8286252 грн.

Зважаючи на це, висновки відповідача про те, що для набуття задекларованих в 2020 році активів у сім`ї позивача не вистачало відповідних доходів, не відповідають дійсності і є недостовірними, а тому вказані положення підпункту 3.3. пункту 3. розділу 3.1. глави ІІІ Довідки не ґрунтуються на обставинах справи.

Щодо активів сім`ї позивача станом на 31.12.2021, судом досліджено наступне.

Як вже було судом зазначено при дослідженні заощаджень сім`ї позивача станом на 31.12.2019 та станом на 31.12.2020, заощадження сім`ї позивача станом на 31.12.2020 становили: 800000 грн, 750000 дол. США та 151600 євро.

При цьому задекларовані заощадження сім`ї позивача станом на 31.12.2021 становили 500000 грн, 750000 дол. США та 151600 євро.

Різниця у 953387 грн зумовлена тим, що розмір грошових коштів у гривні зменшився на 300000 грн, сім`я позивача втратила частину вартості заощаджень внаслідок негативної курсової різниці.

Так, станом на 31.12.2020 курс євро становив 34,73 грн., курс долара становив 28,27 грн., а станом на 31.12.2021 курс євро становив 30,92 грн., курс долара 27,27 грн.

Отже, негативна курсова різниця за валютними заощадженнями у доларах склала 74730 грн., а за валютними заощадженнями у євро склала 578657 грн., всього 653387 грн. Як наслідок, загальне зменшення вартості активів сім`ї позивача у 2021 році склало 953387 грн. (74730 грн. + 578657 грн. + 300000 грн.)

Щодо доходів сім`ї позивача за 2021 рік, судом встановлено, що згідно відомостей декларації за 2021 рік, позивач та його дружина отримали доходів на загальну суму 3277626 грн, а саме:

- дохід ОСОБА_1 склав 1677606 грн: 20787 грн - пенсія; 4806 грн - соціальна виплата; 898558 грн - грошове забезпечення; 16415 грн - соціальні виплати; 550000 - дохід від продажу транспортного;

- дохід ОСОБА_2 склав 1600020 грн: 270000 грн - дохід від відчуження нерухомого майна; 95667 грн – заробітна плата; 30375 грн - дохід від здавання майна в оренду; 449600 грн – дохід від продажу рухомого майна; 555975 грн - дохід від здавання майна в оренду; 198403 грн - комісійна винагорода.

Копією довідки про доходи №7424384638423418 від 17.08.2026 підтверджується факт отримання позивачем пенсії у розмірі 207827 грн.

Як слідує з Відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 11.03.2026, за період 2021 року позивач отримав грошове забезпечення у розмірі 898558 грн.

Вказаними відомостями підтверджується факт отримання позивачем соціальних виплат у розмірі 4806 грн та 16415 грн відповідно.

Копією договору купівлі-продажу квартири від 15.11.2021 №1184 підтверджується факт отримання дружиною позивача доходу у розмірі 270000 грн від продажу нерухомого майна у виді квартири за адресою: АДРЕСА_9 .

Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 15.03.2026, за період 2021 року дружиною позивача було отримано заробітної плати у розмірі 95667 грн. При подальших розрахунках врахуванню підлягає сума річної заробітної плати ОСОБА_2 у розмірі 77816 грн., який враховує утримані податки.

Цими ж відомостями підтверджується і отримання дружиною позивача доходу від здавання майна в оренду у розмірі 30375 грн. Зазначений дохід в подальших розрахунках має враховуватись у розмірі 28400 грн, який був фактично отриманий після сплати податків

Договором купівлі-продажу №8045/2021/2984545 транспортного засобу від 15.12.2021 підтверджується факт отримання дружиною позивача доходу у розмірі 449600 грн від продажу транспортного засобу PEUGEOT 2008, 2016 року випуску.

Зважаючи на те, що це був перший продаж рухомого майна у звітному періоді, отриманий дружиною позивача дохід не підлягав оподаткуванню на підставі п. 173.2. ст. 173 ПК України.

Враховуючи те, що правочин купівлі-продажу транспортного засобу PEUGEOT 3008, 2018 року на суму 550000 грн. вчинено між членами сім`ї позивача, вказана сума при розрахунку обґрунтованості заощаджень враховуватись не повинна.

Отже, реальний дохід позивача за 2021 рік складає – 1127606 грн., його дружини – 1580194 грн., а тому дохід сім`ї позивача за 2021 рік склав 2707800 грн.

Проте, відповідач у Довідці наводить інші цифри, а саме дохід позивача становить у розмірі 1115050 грн та дохід його дружини у розмірі 1582395 грн.

Судом встановлено, що при проведенні розрахунку відповідач не врахував приписи п. 168.5. ст. 168, абз. 2 п.п. 1.7. п. 14 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, якими нарахування податків на грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України заборонене.

Також, уповноваженою особою НАЗК зроблено висновок, що загальний розмір доходу сім`ї позивача не міг перевищувати 1473978 грн.

Однак, зазначена сума не враховує таких законних доходів позивача як: 207827 грн. пенсії, 21221 грн. соціальних виплат, 77816 грн. заробітної плати дружини позивача, 28400 грн доходу від здавання майна в оренду, 555975 грн. доходу від здавання майна в оренду та 198403 грн. комісійної винагороди.

Водночас, відповідач не навів жодного обґрунтування чому невраховані ним джерела походження коштів є саме незаконними.

З відомостей декларації за 2021 рік слідує, що за вказаний період сім`єю позивача було здійснено витрати на набуття такого майна:

- легковий транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE, 2021 року випуску вартістю 1566000 грн;

- квартира вартістю 442500 грн за адресою: АДРЕСА_10 ;

- нежитлове приміщення вартістю 358600 грн за адресою: АДРЕСА_11 ;

- квартира вартістю 1136721 грн за адресою: АДРЕСА_12 .

Відповідач в оскаржувані Довідці не погоджується з вартістю частини набутого майна, на підставі чого робить висновок, що у позивача та його дружини не могли перебувати заощадження у задекларованому розмірі.

Щодо вартості квартири за адресою: АДРЕСА_13 , судом встановлено, що квартира за адресою АДРЕСА_12 не може бути включена до розрахунку витрат сім`ї позивача за 2021 рік, адже оплата її вартості була здійснена ще у 2019 році, на підставі нотаріально посвідченого попереднього договору від 27.08.2019 №332.

Зазначена інформація відображена у декларації позивача за 2019 рік, а тому жодних невідповідностей не виникає.

Додатково зазначене підтверджується і платіжним дорученням №71109770 від 27.08.2019, за змістом якого оплата на користь ТзОВ «ФОРУМ ПАРК-ЗАХІД» у розмірі 1136721 грн. була здійснена 27.08.2019.

У подальшому, 31.03.2021, між ТзОВ «ФОРУМ ПАРК-ЗАХІД» та дружиною позивача було укладено договір купівлі продажу квартири, на підставі якого остання і набула право власності на цю квартиру.

Крім цього, під час проведення перевірки позивач надавав відповідачу свої пояснення, в яких зазначав вказану інформацію, але відповідачем надана інформація до уваги взята не була.

Зазначене є порушенням приписів абз. 3 п. 16 розділу V Порядку, якими визначено, що надані суб`єктом декларування письмові пояснення, копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду Національним агентством під час проведення повної перевірки.

Отже, сума грошових коштів у розмірі 1136721 грн. належить до витрат за 2019 рік, щодо якого відповідачем невідповідностей не встановлено (підрозділ ІІ п.п. 3.3. п. 3 розділу 3.1. глави ІІІ Довідки).

Щодо дійсної вартості цього майна, то відповідач наводить дані, отримані від ТОВ «ДІМ.РІА МАРКЕТПЛЕЙС», на основі яких робить висновок, що мінімальна вартість вказаного об`єкту не могла бути нижчою, ніж 4330919 грн.

Однак, зазначені вихідні дані є нерелевантним до обставин цієї справи, адже як зазначалося вище, укладення попереднього договору щодо вказаної квартири відбулося ще на ранніх етапах будівництва, коли вартість квадратного метра житла була найнижчою.

Як слідує з попереднього договору від 27.08.2019 №332, попередній договір щодо вказаного майна укладено безпосередньо із забудовником. Окрім цього, варто враховувати і те, що за умовами цього попереднього договору, його предметом є виключно квартира, як окреме приміщення. Проведення в ній будь-яких ремонтних або оздоблювальних робіт цим договором передбачене не було.

Зазначене підтверджується і змістом договору купівлі-продажу квартири від 31.03.2021 №204, за яким вартість квартири складає 1136721 грн., що є її реальною вартістю (п. 4 Договору).

Зважаючи на те, що придбання квартири було здійснено у юридичної особи-забудовника, тобто на первинному ринку, мова про штучне заниження офіційної вартості майна йти не може.

Крім цього, у п. 5 Договору забудовник підтвердив факт виконання покупцем положень попереднього договору щодо повної оплати вартості, яка складає 1136721 грн. Розрахунки відповідача є також некоректними і з тих підстав, що сім`єю позивача було придбано не готову квартиру, а здійснено оплату об`єкту незавершеного будівництва. Натомість, відповідач оцінював не вартість об`єкту незавершеного будівництва станом на дату укладення попереднього договору, а вартість саме готової квартири. Тобто, предмет оцінки і предмет попереднього договору не співпадають.

Таким чином, розрахунок вартості квартири, здійснений відповідачем, не відповідає дійсності, позаяк ним здійснювалася оцінка вартості майна, оплаченого у 2019 році, через призму цін, які існували у 2021 році.

До того ж, відповідач здійснив оцінку вартості квартири на основі цін на готові квартири, які продавалися на вторинному ринку.

Зазначений підхід не може бути визнаний належним для цілей визначення вартості об`єкту незавершеного будівництва.

З метою належного визначення вартості квартири відповідач мав можливість залучити до процесу оцінки вартості майна сертифікованого оцінювача, який мав оцінювати вартість відповідного об`єкта нерухомого майна з урахуванням його фактичного стану та стадії будівництва на момент придбання.

Водночас, посилань на висновки відповідного спеціаліста чи експерта оскаржувана Довідка не містить.

Судом встановлено, що з метою визначення вартості квартири за адресою: АДРЕСА_12 , ОСОБА_2 звернулася до судового експерта ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку експерта №26-036/ЕДОБ від 19.03.2026 середньоринкова вартість квартири АДРЕСА_14 станом на дату придбання – 27.08.2019, з урахуванням її технічного стану – новобудова (після будівельників), становила 1113726,40 грн.

Таким чином, визначена експертом середньоринкова вартість квартири є навіть меншою за вартість, за яку зазначений об`єкт нерухомого майна був фактично придбаний сім`єю позивача.

За таких обставин висновок відповідача про те, що мінімальна вартість квартири за адресою: АДРЕСА_12 могла становити 4330919 грн, не підтверджується належними та достатніми доказами.

При цьому суд повторно звертає увагу, що витрати на придбання вказаного об`єкта нерухомого майна у розмірі 1136721 грн були понесені сім`єю позивача у 2019 році, а тому не можуть бути віднесені відповідачем до видатків сім`ї позивача за 2021 рік.

Щодо квартири за адресою: АДРЕСА_10 , судом встановлено наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.06.2021 №1553 ОСОБА_2 придбано однокімнатну квартиру площею 40,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_10 , за ціною 442 500 грн.

Пунктом 2.2 вказаного договору визначено, що оціночна вартість квартири відповідно до звіту про оцінку майна становила 442338 грн.

Отже, узгоджена сторонами договору вартість квартири у розмірі 442500 грн фактично відповідає її вартості, визначеній суб`єктом оціночної діяльності.

Крім того, матеріали справи містять нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_5 , яка супроводжувала укладення відповідного правочину та підтвердила, що квартира була придбана ОСОБА_2 саме за 442500 грн, а будь-яких інших платежів у зв`язку з її придбанням не здійснювалося.

Відповідачем, натомість, не наведено та не надано суду доказів існування інших розрахунків між сторонами договору або інших обставин, які б ставили під сумнів визначену сторонами та підтверджену оцінкою вартість квартири.

При цьому зазначені обставини та підтвердні документи надавалися позивачем відповідачу під час проведення повної перевірки, однак належної оцінки у Довідці не отримали.

Суд враховує, що відповідно до абз. 3 п. 16 розділу V Порядку письмові пояснення та копії підтвердних документів, надані суб`єктом декларування, є обов`язковими до розгляду Національним агентством під час проведення повної перевірки.

Таким чином, визначена позивачем у декларації вартість квартири за адресою: АДРЕСА_10 у розмірі 442500 грн підтверджується матеріалами справи, а висновки відповідача у цій частині не є належним чином обґрунтованими.

Враховуючи викладене, загальна вартість майна, фактично придбаного сім`єю позивача протягом 2021 року та такого, витрати на придбання якого підлягають врахуванню саме у цьому звітному періоді, становила 2367100 грн, а саме: 1566000 грн – вартість транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, 442500 грн – вартість квартири в с. Фонтанка та 358 600 грн – вартість нежитлового приміщення у м. Бориспіль.

Сукупний дохід сім`ї позивача за 2021 рік, як встановлено судом вище, становив 2 707800 грн.

При цьому протягом 2021 року сім`я позивача не збільшувала розмір задекларованих валютних заощаджень, а загальна вартість грошових активів зменшилася, у тому числі внаслідок зміни офіційного курсу валют.

Отже, додавши до вартості активів сім`ї позивача станом на 31.12.2020 у розмірі 8187118 грн отримані у 2021 році доходи у розмірі 2707800 грн, віднявши встановлені видатки у розмірі 2367100 грн та зменшення вартості грошових активів у розмірі 953387 грн, максимально можлива вартість активів сім`ї позивача станом на 31.12.2021 становила 7574431 грн.

Водночас у декларації за 2021 рік позивачем задекларовано грошові активи загальною вартістю 7233731 грн, тобто на 340700 грн менше максимально можливої їх вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що доходи та видатки сім`ї позивача за 2021 рік узгоджуються із розміром задекларованих станом на 31.12.2021 грошових активів, а тому висновки відповідача про неможливість перебування у власності позивача та його дружини коштів у задекларованому розмірі не підтверджені матеріалами справи.

Щодо майнового стану позивача станом на 31.12.2022 суд зазначає наступне.

У підрозділі V підпункту 3.3 пункту 3 розділу 3.1 глави ІІІ Довідки відповідач зазначив, що загальний розмір коштів, які суб`єкт декларування та член його сім`ї отримали у 2022 році із законних джерел та могли використати для збільшення активів у вигляді готівкових коштів, становив 1703291 грн.

На підставі цього відповідач дійшов висновку, що станом на 31.12.2022 у власності позивача та його дружини могли знаходитися кошти у розмірі, що не перевищує 3371835,21 грн, а не задекларовані 11581374 грн.

Суд не погоджується із зазначеним висновком з огляду на наступне.

З відомостей декларацій за 2021 та 2022 роки встановлено, що станом на 31.12.2021 сім`єю позивача було задекларовано 500000 грн, 75000 доларів США та 151600 євро.

Станом на 31.12.2022 задекларовано 500000 грн, 90000 доларів США та 200000 євро.

Таким чином, протягом 2022 року розмір валютних заощаджень сім`ї позивача збільшився на 15000 доларів США та 48400 євро.

У гривневому еквіваленті станом на 31.12.2022 вартість 15000 доларів США становила 548529 грн, а 48400 євро – 1885228 грн.

Отже, фактичне збільшення розміру заощаджень сім`ї позивача протягом 2022 року у гривневому еквіваленті становило 2433757 грн.

Загальна вартість задекларованих станом на 31.12.2022 грошових активів складала 11581374 грн, а саме: 3291174 грн – гривневий еквівалент 90000 доларів США, 7790200 грн – гривневий еквівалент 200000 євро та 500000 грн.

Разом із тим, суд враховує, що при порівнянні вартості валютних активів станом на різні звітні дати необхідно враховувати зміну гривневого еквіваленту тієї частини валютних активів, яка вже перебувала у власності сім`ї позивача у попередньому звітному періоді.

Так, 75000 доларів США, які станом на 31.12.2021 оцінювались у 2045865 грн, станом на 31.12.2022 оцінювалися у 2742645 грн. Різниця становить 696780 грн.

Аналогічно, 151600 євро, які станом на 31.12.2021 оцінювалися у 4687866 грн, станом на 31.12.2022 мали гривневий еквівалент 5904971 грн, тобто їх вартість у гривневому еквіваленті збільшилася на 1217105 грн.

Загальна курсова різниця за валютними активами, які перейшли з попереднього звітного періоду, становила 1913885 грн.

Суд зауважує, що збільшення гривневого еквіваленту раніше накопичених валютних коштів саме по собі не свідчить про набуття особою нового активу в іноземній валюті.

Неврахування цієї обставини при співставленні вартості активів на кінець різних звітних періодів призводить до штучного збільшення розміру активів, набуття яких нібито повинно бути пояснено доходами відповідного року.

При цьому зі змісту Довідки також встановлено використання відповідачем різних показників валютного курсу при здійсненні відповідних обчислень, що не забезпечує послідовності та співставності здійснених розрахунків.

Щодо доходів сім`ї позивача за 2022 рік судом встановлено, що у декларації зазначено доходи у загальному розмірі 3314291 грн.

Водночас сам відповідач у Довідці встановив отримання сім`єю позивача у 2022 році сукупного доходу у розмірі 3310940 грн, тобто сума встановленого відповідачем доходу фактично відповідає розміру доходу, зазначеному позивачем у декларації.

Натомість надалі відповідач без належного обґрунтування дійшов висновку, що для збільшення грошових активів сім`я позивача могла використати лише 1703291 грн.

Довідка не містить належного обґрунтування причин неврахування решти встановлених самим відповідачем доходів, зокрема пенсійних виплат, грошового забезпечення, соціальних виплат, заробітної плати та доходів від надання майна в оренду.

Таким чином, одночасне встановлення відповідачем факту отримання сім`єю позивача доходів у розмірі понад 3,3 млн грн та подальше використання у розрахунку лише 1703291 грн без пояснення причин такого неврахування свідчить про внутрішню суперечливість здійсненого відповідачем розрахунку.

Враховуючи встановлену вище курсову різницю, для цілей співставлення майнового стану сім`ї позивача станом на початок та кінець 2022 року сукупна сума, яка підлягає врахуванню, становить 5228176 грн.

Судом також встановлено, що декларація позивача за 2022 рік не містить відомостей про здійснення сім`єю позивача видатків чи правочинів, які підлягали декларуванню та мали бути враховані при зазначених розрахунках.

Таким чином, додавши до вартості активів сім`ї позивача станом на 31.12.2021 у розмірі 7233731 грн суму доходів та курсової різниці за 2022 рік у розмірі 5228 176 грн, максимально можлива вартість активів станом на 31.12.2022 становила 12461907 грн.

Водночас фактично задекларована вартість активів сім`ї позивача станом на 31.12.2022 становила 11581374 грн, тобто була на 880533 грн меншою максимально можливої їх вартості.

За таких обставин суд доходить висновку, що у сім`ї позивача була фінансова можливість сформувати грошові активи, задекларовані станом на 31.12.2022, а протилежний висновок відповідача ґрунтується на неповному врахуванні доходів та некоректному співставленні вартості валютних активів.

Щодо майнового стану позивача станом на 31.12.2023 судом встановлено наступне.

Станом на 31.12.2022 сім`єю позивача було задекларовано 500000 грн, 90000 доларів США та 200000 євро.

Станом на 31.12.2023 задекларовано 1500000 грн готівкових коштів, 585634 грн на банківському рахунку, 110000 доларів США та 260000 євро.

Отже, у 2023 році валютні заощадження сім`ї позивача збільшилися на 20000 доларів США та 60000 євро, а гривневі активи – на 1585634 грн.

Гривневий еквівалент вказаного збільшення становив 5377756 грн.

Водночас загальна вартість грошових активів сім`ї позивача станом на 31.12.2023 складала 17237752 грн, з яких 4178064 грн – гривневий еквівалент 110000 доларів США, 10974054 грн – гривневий еквівалент 260000 євро, 1500000 грн – готівкові кошти та 585634 грн – кошти на банківському рахунку.

Натомість відповідачем у Довідці визначено вартість активів сім`ї позивача станом на 31.12.2023 у розмірі 16652118 грн.

Судом встановлено, що різниця між зазначеними сумами обумовлена неврахуванням відповідачем 585634 грн, розміщених на банківському рахунку позивача та відображених ним у декларації.

Відтак, здійснений відповідачем розрахунок уже на етапі визначення вихідного розміру активів сім`ї позивача станом на 31.12.2023 є неповним.

Крім цього, підлягає врахуванню зміна гривневого еквіваленту валютних заощаджень, накопичених до початку 2023 року.

Так, вартість 90000 доларів США, які перебували у власності сім`ї позивача станом на 31.12.2022, у гривневому еквіваленті збільшилася на 127242 грн, а вартість 200000 євро – на 651380 грн.

Загальна курсова різниця становила 778622 грн.

Щодо доходів сім`ї позивача судом встановлено, що у декларації за 2023 рік зазначено доходи на загальну суму 5789753 грн.

Відповідач, зі свого боку, у Довідці визначив сукупний дохід позивача та його дружини у розмірі 5802493 грн, тобто фактично підтвердив отримання сім`єю позивача доходів у співмірному із задекларованим розмірі.

Незважаючи на це, відповідач надалі визначив, що для збільшення заощаджень сім`я позивача могла використати лише 3954232 грн.

Належного обґрунтування причин, з яких частина підтверджених відповідачем доходів не була врахована при визначенні можливості збільшення грошових активів, Довідка не містить.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим при подальшому розрахунку виходити із задекларованого доходу сім`ї позивача у розмірі 5789753 грн та враховувати зміну гривневого еквіваленту раніше сформованих валютних активів у розмірі 778622 грн.

Щодо видатків сім`ї позивача за 2023 рік суд зазначає наступне.

Відповідачем до витрат сім`ї позивача віднесено, зокрема, вартість двох об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Східниця, вул. Котляревського, буд. 88.

Судом встановлено, що набуттю першого об`єкта передувало укладення попереднього договору №1530/Б1 від 15.06.2023, відповідно до якого дружина позивача мала придбати у забудовника апартамент за будівельним номером 1530.

31.01.2024 ОСОБА_2 здійснено перерахування на рахунок продавця грошових коштів у розмірі 493800 грн, а 27.06.2024 між сторонами укладено договір купівлі-продажу №412, відповідно до якого вона набула у власність групу приміщень №1506 загальною вартістю 496500 грн.

Аналогічно, набуттю другого об`єкта передувало укладення попереднього договору №1555/Б1 від 25.09.2023, після чого оплата здійснювалася у 2024 році, а право власності на групу приміщень №1516 загальною вартістю 996 000 грн оформлено договором купівлі-продажу від 27.06.2024 №413.

Матеріалами справи підтверджується, що будівельні номери 1530 та 1555 після завершення будівництва були змінені на номери 1506 та 1516 відповідно.

Отже, фактична оплата та набуття у власність відповідних об`єктів відбулися у 2024 році, а тому їх вартість не може бути віднесена до видатків сім`ї позивача за 2023 рік.

Окремо суд враховує обставини визначення відповідачем ринкової вартості зазначених приміщень.

Встановлено, що зазначені приміщення придбавалися безпосередньо у забудовника ТОВ «ВЕЛОС» на первинному ринку та на стадії будівництва.

Водночас відповідач при визначенні їх вартості виходив із інформації про вартість об`єктів після введення будівництва в експлуатацію та їх продажу на вторинному ринку.

Такий підхід не забезпечує співставності об`єктів оцінки, оскільки вартість нерухомості на стадії будівництва та вартість готового об`єкта після введення його в експлуатацію за своїм змістом не є тотожними показниками.

Листом ТОВ «ВЕЛОС» від 17.03.2026 №14/21 підтверджено, що ціна відповідних договорів була договірною та узгоджувалася сторонами на основі їх вільного волевиявлення і попередніх договорів.

Також забудовником зазначено, що ТОВ «ВЕЛОС» не співпрацювало із сервісом lun.ua та не розміщувало на цьому ресурсі оголошень щодо продажу відповідних об`єктів нерухомого майна.

Крім того, відповідно до звіту про оцінку від 07.07.2026 ринкова вартість відповідних об`єктів станом на 25.09.2023 становила: приміщення №1506 – 487100 грн та приміщення №1516 – 978200 грн.

Зазначені суми є навіть нижчими за вартість, визначену договорами купівлі-продажу – 496500 грн та 996000 грн відповідно.

За таких обставин суд не встановив належних підстав вважати визначену договорами вартість відповідного майна недостовірною.

Щодо придбання транспортного засобу DS 7 CROSSBACK 2023 року випуску судом встановлено, що його загальна вартість відповідно до договору купівлі-продажу №Д-2309С1-Ф-001070 від 23.09.2023 становила 1791300 грн.

У 2023 році дружиною позивача було сплачено 179130 грн, що відповідно до п. 4.1.1 договору становило 10 відсотків вартості транспортного засобу.

Решту вартості транспортного засобу сплачено у 2024 році, після чого відбулося його фактичне набуття.

Таким чином, до видатків сім`ї позивача за 2023 рік підлягає включенню лише сума у розмірі 179 130 грн.

Отже, сума доходу сім`ї позивача за 2023 рік з урахуванням курсової різниці становила 6568375 грн, а видатки – 179130 грн.

Різниця між зазначеними величинами становить 6389245 грн.

Додавши зазначену суму до встановленої судом вартості активів сім`ї позивача станом на 31.12.2022 у розмірі 11581374 грн, максимально можлива вартість грошових активів сім`ї позивача станом на 31.12.2023 становила 17970619 грн.

Водночас фактично задекларована вартість грошових активів станом на 31.12.2023 становила 17237752 грн, тобто була меншою максимально можливої вартості на 732867 грн.

Таким чином, висновки відповідача про відсутність у позивача та його дружини можливості сформувати задекларовані станом на 31.12.2023 активи матеріалами справи не підтверджуються.

Щодо майнового стану позивача станом на 31.12.2024 судом встановлено наступне.

У підрозділі VII підпункту 3.3 пункту 3 розділу 3.1 глави ІІІ Довідки відповідач дійшов висновку, що позивач та його дружина могли використати для формування залишків, відображених у розділі 12 декларації, кошти у розмірі, що не перевищує 993830,56 грн, а тому позивач зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 16597456,24 грн.

Суд вважає зазначений висновок необґрунтованим з огляду на наступне.

Станом на 31.12.2023 сім`єю позивача було задекларовано 1500000 грн готівкових коштів, 585634 грн на банківському рахунку, 110000 доларів США та 260000 євро.

Станом на 31.12.2024 задекларовано 1700000 грн готівкових коштів, 1000003 грн на банківському рахунку, 145000 доларів США та 223000 євро.

Таким чином, валютні активи у доларах США збільшилися на 35000 доларів США, гривневий еквівалент яких становив 1471365 грн.

Сукупний обсяг гривневих активів збільшився з 2085634 грн до 2700003 грн, тобто на 614369 грн.

Водночас розмір заощаджень у євро зменшився на 37000 євро.

Отже, фактичне збільшення грошових активів сім`ї позивача у доларах США та гривні протягом 2024 року у гривневому еквіваленті становило 2085734 грн.

Загальна вартість задекларованих грошових активів сім`ї позивача станом на 31.12.2024 складала 18591289 грн, а саме: 6095655 грн – гривневий еквівалент 145000 доларів США; 9795631 грн – гривневий еквівалент 223000 євро; 1700000 грн – готівкові кошти та 1000003 грн – кошти на банківському рахунку.

Водночас у Довідці відповідачем визначено вартість активів сім`ї позивача станом на 31.12.2024 у розмірі 17591286 грн.

Судом встановлено, що зазначена різниця виникла внаслідок неврахування відповідачем грошових коштів у розмірі 1000003 грн, які перебували на банківському рахунку позивача та були відображені ним у декларації.

Отже, вихідні дані, використані відповідачем при здійсненні подальших розрахунків щодо майнового стану позивача станом на 31.12.2024, не охоплювали всіх задекларованих грошових активів.

Крім того, вартість 110000 доларів США, які перебували у власності сім`ї позивача ще станом на 31.12.2023, збільшилася у гривневому еквіваленті на 446226 грн у зв`язку зі зміною офіційного валютного курсу.

Зазначена обставина також підлягає врахуванню при співставленні грошових активів сім`ї позивача на початок та кінець звітного періоду, оскільки відповідне збільшення гривневого еквіваленту не свідчить про набуття сім`єю позивача додаткових 110000 доларів США у 2024 році.

Щодо доходів сім`ї позивача за 2024 рік судом встановлено, що у декларації зазначено їх у загальному розмірі 5043244 грн.

Відповідач у Довідці, зі свого боку, встановив сукупний дохід сім`ї позивача у розмірі 5115224 грн.

Таким чином, сам відповідач фактично підтвердив отримання сім`єю позивача доходів у розмірі, який не є меншим за задекларований позивачем.

З урахуванням встановленої вище курсової різниці у розмірі 446226 грн, для цілей співставлення доходів, видатків та вартості грошових активів сім`ї позивача за 2024 рік підлягає врахуванню сума 5489470 грн.

Щодо видатків сім`ї позивача за 2024 рік судом встановлено, що саме у цьому звітному періоді було здійснено оплату двох приміщень за адресою: Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Східниця, вул. Котляревського, буд. 88, загальною вартістю 1492500 грн.

Крім того, у 2024 році сплачено решту вартості транспортного засобу DS 7 CROSSBACK 2023 року випуску у розмірі 1612170 грн.

Отже, загальна сума видатків сім`ї позивача за 2024 рік становила 3104670 грн.

Різниця між сумою доходів, яка підлягає врахуванню, та видатками сім`ї позивача за 2024 рік становить 2384800 грн.

Як встановлено судом вище, вартість грошових активів сім`ї позивача станом на 31.12.2023 складала 17237752 грн.

Додавши до зазначеної суми різницю між доходами та видатками сім`ї позивача за 2024 рік у розмірі 2384800 грн, максимально можлива вартість її активів станом на 31.12.2024 становила 19622552 грн.

Натомість фактично задекларована вартість грошових активів становила 18591289 грн, тобто була меншою максимально можливої суми на 1031263 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується фінансова можливість сім`ї позивача мати станом на 31.12.2024 грошові активи у задекларованому розмірі.

Вказане спростовує висновок відповідача, викладений у підпункті 3.3 пункту 3 розділу 3.1 глави ІІІ Довідки, щодо зазначення позивачем відомостей, які не відповідають дійсності, на суму 16597456,24 грн.

Суд також звертає увагу на те, що здійснені відповідачем розрахунки за 2020-2024 роки є взаємопов`язаними, а визначений відповідачем розмір активів кожного наступного звітного року виходив із визначеного ним залишку активів за попередній рік.

За таких обставин допущені при визначенні активів та доходів сім`ї позивача за 2020 рік помилки послідовно впливали на розрахунки за кожний наступний звітний період та, відповідно, на кінцевий висновок щодо майнового стану позивача станом на 31.12.2024.

При цьому відповідачем не враховано частину документально підтверджених доходів сім`ї позивача, зміну гривневого еквіваленту раніше сформованих валютних заощаджень, фактичний час здійснення окремих видатків, а також документи щодо реальної вартості придбаного майна.

Відтак, висновок про зазначення позивачем у декларації недостовірних відомостей на суму 16597456,24 грн сформований на підставі вихідних даних, які не відповідають встановленим судом обставинам справи.

Щодо положень підпункту 3.4 пункту 3 та пункту 4 розділу 3.1 глави ІІІ Довідки суд зазначає наступне.

У підпункті 3.4 пункту 3 розділу 3.1 глави ІІІ Довідки відповідачем зазначено, що суб`єкт декларування не відобразив відомості про актив члена сім`ї – кошти, розміщені станом на 31.12.2024 на банківських рахунках, відкритих на ім`я дружини в АТ КБ «ПриватБанк», у сукупному розмірі 308014,15 грн.

Водночас зі змісту Довідки неможливо встановити номери відповідних банківських рахунків, розмір коштів на кожному з них та інші ідентифікаційні дані, які давали б можливість співвіднести встановлені відповідачем відомості з конкретним об`єктом декларування.

Матеріалів банківської установи, на які посилається відповідач у Довідці, до суду не надано.

Суд враховує доводи відповідача щодо неможливості надання матеріалів повної перевірки у зв`язку з відсутністю дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування.

Водночас зазначена обставина сама по собі не є доказом достовірності викладених у Довідці фактичних відомостей та не звільняє суб`єкта владних повноважень від встановленого процесуальним законом обов`язку довести правомірність оскаржуваного ним рішення.

При цьому неможливість відповідача надати відповідний доказ не може покладати на позивача негативні наслідки у вигляді необхідності спростовувати відомості про банківські рахунки, які в оскаржуваному індивідуальному акті належним чином не ідентифіковані.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку довідка про результати повної перевірки повинна містити виявлені неточні та недостовірні відомості із наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації.

Саме по собі зазначення загальної суми 308014,15 грн без ідентифікації рахунків та відповідних сум не дозволяє ані суб`єкту декларування, ані суду перевірити обґрунтованість такого висновку.

Аналогічні недоліки встановлено судом щодо пункту 4 розділу 3.1 глави ІІІ Довідки, у якому відповідач зазначив про незазначення позивачем АБ «Південний» як банківської установи, у якій більше половини днів звітного періоду у члена сім`ї був відкритий рахунок.

При цьому номер відповідного рахунку, дата його відкриття і закриття та інші відомості, які надавали б можливість ідентифікувати конкретний об`єкт декларування та перевірити тривалість існування відповідного рахунку протягом звітного періоду, у Довідці відсутні.

Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами викладені у підпункті 3.4 пункту 3 та пункті 4 розділу 3.1 глави ІІІ Довідки обставини.

Окремо суд звертає увагу, що в різних частинах оскаржуваної Довідки відповідач наводить різні суми відомостей, які, на його думку, не відповідають дійсності.

Так, у підпункті 3.3 пункту 3 розділу 3.1 глави ІІІ Довідки зазначено суму 16597456,24 грн, тоді як надалі відповідач визначає загальну суму таких відомостей у розмірі 16724808,49 грн.

Встановлені судом вище обставини свідчать, що відповідні суми сформовані на підставі розрахунків, правильність вихідних даних яких матеріалами справи не підтверджена.

Щодо висновків, викладених у розділі 3.5 глави ІІІ Довідки, суд зазначає наступне.

За результатами повної перевірки відповідач дійшов висновку про наявність ознак необґрунтованих активів у розмірі 4900864,59 грн.

Зазначений висновок пов`язаний із визначеною відповідачем різницею між законними доходами позивача та його дружини і вартістю приміщень, розташованих за адресою: Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Східниця, вул. Івана Котляревського, буд. 88, корпус 1, «APARTEL SKHIDNYTSYA», а також транспортного засобу DS 7 CROSSBACK 2023 року випуску.

Водночас при наданні оцінки підпункту 3.3 пункту 3 розділу 3.1 глави ІІІ Довідки судом вже встановлено, що визначення відповідачем розміру доходів та активів сім`ї позивача здійснено на підставі неповних та некоректних вихідних даних.

Судом також встановлено, що вартість придбаних у ТОВ «ВЕЛОС» приміщень підтверджується договорами, первинними платіжними документами, листом забудовника та звітом про оцінку майна.

Відповідачем не надано висновку сертифікованого оцінювача або експерта, який спростовував би визначену договорами вартість зазначеного майна.

Натомість розрахунок відповідача ґрунтувався на даних щодо вартості інших об`єктів нерухомості, які не були тотожними спірним об`єктам за стадією будівництва, технічним станом та періодом продажу.

Крім того, судом встановлено, що частина відповідних витрат фактично здійснювалася у 2024 році, а тому їх віднесення до іншого періоду безпосередньо впливає на правильність розрахунку співвідношення доходів та видатків сім`ї позивача.

Щодо транспортного засобу DS 7 CROSSBACK судом також встановлено, що у 2023 році сплачено лише 10 відсотків його вартості, а остаточний розрахунок та набуття транспортного засобу відбулися у 2024 році.

Таким чином, висновок відповідача про наявність необґрунтованих активів у розмірі 4900864,59 грн є похідним від тих розрахунків та вихідних даних, необґрунтованість яких встановлена судом під час дослідження інших положень оскаржуваної Довідки.

За таких обставин висновки, викладені у розділі 3.5 глави ІІІ Довідки, не відповідають критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Щодо висновків, викладених у пунктах 4.1 та 4.5 глави IV Довідки, суд зазначає наступне.

У пункті 4.1 глави IV Довідки відповідач за наслідками повної перевірки дійшов загального висновку про зазначення позивачем недостовірних та неточних відомостей, а також про те, що недостовірні відомості відрізняються від достовірних на загальну суму 16 724 808,49 грн та у діях суб`єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Пунктом 4.5 глави IV Довідки встановлено ознаки необґрунтованості активів.

Зазначені висновки не є самостійними за своїм змістом, а сформовані відповідачем на підставі обставин і розрахунків, викладених у розділах 3.1 та 3.5 Довідки.

Оскільки судом під час розгляду справи не підтверджено правомірність та обґрунтованість відповідних висновків відповідача щодо розміру грошових активів, доходів і видатків сім`ї позивача, вартості придбаного майна, незадекларованих банківських рахунків та наявності необґрунтованих активів, похідні від них висновки пунктів 4.1 та 4.5 глави IV Довідки також не можуть вважатися обґрунтованими.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно та розсудливо.

Критерій обґрунтованості вимагає від суб`єкта владних повноважень врахування як обставин, що підтверджують прийняте ним рішення, так і обставин, які можуть свідчити на користь особи, щодо якої відповідне рішення приймається.

У спірних правовідносинах відповідачем при формуванні висновків Довідки не забезпечено належного врахування документів щодо фактичної вартості майна та часу здійснення відповідних видатків, частини документально підтверджених доходів сім`ї позивача, а також особливостей зміни гривневого еквіваленту валютних заощаджень, сформованих у попередні звітні періоди.

Наведене призвело до формування взаємопов`язаних розрахунків, у яких неправильне визначення вихідного розміру активів за один звітний період послідовно впливало на визначення їх можливого розміру у кожному наступному році.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Посилання відповідача на відсутність можливості надати суду матеріали повної перевірки у зв`язку з ненаданням Національним антикорупційним бюро України дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування не змінює встановленого Кодексом адміністративного судочинства України розподілу обов`язку доказування.

За відсутності у матеріалах справи доказів, які б спростовували надані позивачем документи та підтверджували правильність вихідних даних і розрахунків, наведених у Довідці, самі лише твердження відповідача не можуть бути достатньою підставою для висновку про правомірність оскаржуваного акта.

Суд також враховує, що довідка за результатами повної перевірки декларації є індивідуальним актом, який безпосередньо впливає на права та інтереси суб`єкта декларування, може мати наслідком необхідність подання виправленої декларації, впливати на його ділову репутацію, проходження публічної служби та бути підставою для подальших форм юридичної відповідальності.

З огляду на такі правові наслідки висновки Національного агентства повинні ґрунтуватися на належно встановлених, перевірених та несуперечливих фактичних даних.

У цій справі відповідачем зазначений обов`язок не виконано.

Підсумовуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставини, які стали підставою для проведення повної перевірки декларації позивача; не підтверджено висновок щодо недотримання позивачем вимог п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» при декларуванні доходу дружини; неправильно враховано відомості щодо банківського рахунку позивача в АТ «Державний ощадний банк України», який було закрито до спливу половини звітного періоду; при визначенні майнового стану сім`ї позивача використано розрахунки, які не враховували частину підтверджених доходів, фактичний час здійснення видатків, зміну гривневого еквіваленту валютних заощаджень та належні докази вартості придбаного майна; висновки щодо окремих незадекларованих банківських рахунків не містять достатніх ідентифікаційних відомостей та не підтверджені наданими суду доказами.

Відповідно, не знайшли свого підтвердження і похідні висновки відповідача щодо зазначення позивачем недостовірних відомостей на загальну суму 16724808,49 грн та наявності ознак необґрунтованості активів.

За таких обставин суд доходить висновку, що довідка №144/26 від 27.02.2026 не відповідає критеріям обґрунтованості та добросовісності, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_15 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульвар Миколи Міхновського, буд. 28, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправною та скасування довідки – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати довідку №144/26 від 27.02.2026, складену уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський