Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №946/3020/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/3020/26

Провадження № 3/946/832/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2026 року м.Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Караман К.В., за участю секретаря Калєвої С.С., захисника ОСОБА_1 – адвоката Романенко О.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 о 23 год. 18 хв. по вул. Виноградній, 4, у м. Ізмаїлі Одеської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, що не реагують на світло; порушення мови та координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За цим фактом стосовно ОСОБА_1 24.04.2026 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 649278 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання притягуваний ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

За змістом ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , на підставі матеріалів, які містяться у справі.

Захисник притягуваного – адвокат Романенко О.О. надала письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, та просила провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Так, у своїх письмових запереченнях захисник Романенко О.О. зазначає про те, що надані відеозаписи є фрагментарними, не відображають усієї процедури оформлення адміністративних матеріалів, а зафіксовані на них висловлювання ОСОБА_1 свідчать про те, що він не відмовлявся від проходження огляду як такого та висловлював готовність пройти відповідні дослідження і здати аналізи. До матеріалів справи не долучено повного безперервного відеозапису з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, який би відображав подію з моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 і до повного завершення оформлення адміністративних матеріалів. Сам момент зупинки транспортного засобу відображений лише на записі з відеореєстратора службового автомобіля. Запис із нагрудного відеореєстратора працівника поліції розпочинається вже після того, як відбулася первинна перевірка документів ОСОБА_1 та розпочалося спілкування з працівниками поліції. З наявних матеріалів та відеозаписів вбачається, що під час оформлення адміністративних матеріалів на місці події перебували чотири працівники поліції, а також щонайменше два службові автомобілі. Однак до матеріалів справи не долучено повних відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів усіх працівників поліції, які брали участь у події. Фактично суду надано окремі фрагменти записів лише з однієї, максимум двох нагрудних камер. При цьому один із наданих записів протягом значної частини часу взагалі не відображає спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , а фіксує переважно лобове скло службового автомобіля. Інші записи є уривчастими та не утворюють єдиного безперервного відеозапису події. З метою встановлення всіх обставин події стороною захисту було направлено адвокатський запит до органу Національної поліції щодо надання відеозаписів, здійснених працівниками поліції 24.04.2026 під час зупинки ОСОБА_1 та оформлення щодо нього адміністративних матеріалів. Зміст отриманої відповіді у сукупності з фактично наявними у справі відеофайлами свідчить про те, що до матеріалів справи не було надано всі відеозаписи, які здійснювалися працівниками поліції 24.04.2026 року під час складання адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 . За таких обставин сторона захисту вважає неможливим формування висновку про доведеність вини ОСОБА_1 на підставі вибірково наданих фрагментів відеофіксації. Крім того, зміст наданих працівниками поліції відеозаписів не підтверджує однозначної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. Навпаки, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово висловлює готовність пройти відповідне дослідження та здати необхідні аналізи. Захисник зазначає, що ОСОБА_1 висловлював заперечення саме щодо необхідності їхати з працівниками поліції, однак одночасно наголошував на готовності пройти відповідні дослідження.Також аналіз відеозаписів дозволяє встановити суттєві часові розбіжності у діях працівників поліції. Протокол про адміністративне правопорушення складений приблизно о 23:42, без присутності ОСОБА_1 . Разом із тим, його зміст фактично зачитується ОСОБА_1 лише приблизно о 23:52, тобто вже після складання протоколу. Так само приблизно о 23:55 ОСОБА_1 роз`яснюються його процесуальні права. Таким чином, права ОСОБА_1 були роз`яснені вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення. Захисник також зазначає про те, що на відеозаписі можна побачити, що працівником поліції заповнюється бланк направлення на медичний огляд. Однак сам по собі факт заповнення бланка працівником поліції не є тотожним належному направленню особи на медичний огляд. Надані відеоматеріали не містять чіткої та безперервної фіксації: вручення ОСОБА_1 оформленого направлення; ознайомлення його зі змістом направлення; повідомлення конкретного закладу охорони здоров`я, до якого його направлено; належного роз`яснення процедури проходження огляду; вручення йому примірника відповідного документа. Крім того, на відеозаписі працівниками поліції словесно повідомляється ОСОБА_1 про його відсторонення від керування транспортним засобом. Між тим, жоден із наданих до суду відеозаписів не містить належної фіксації фактичного відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Зокрема, з відеозаписів неможливо встановити, яким саме способом було реалізовано заявлене працівниками поліції відсторонення, кому було передано транспортний засіб, чи залишався він на місці події, хто надалі здійснював керування ним та яким чином працівники поліції забезпечили фактичне недопущення ОСОБА_1 до подальшого керування. Таким чином, у матеріалах справи фактично наявне лише словесне повідомлення про відсторонення, тоді як об`єктивна відеофіксація реалізації такого відсторонення відсутня. Аналіз відеозапису свідчить про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення оформлювалася фактично без участі ОСОБА_1 . Так, на відеозаписі приблизно о 23:45 спостерігається роздрукування відповідного документа. Водночас постанова датована часом близько 23:40.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо, а також іншими документами.

Для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи суддя повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність особи настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, з подальшими змінами та доповненнями, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 24.04.2026 серії ЕПР1 №649278; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом, та іншими матеріалами справи.

Як уже зазначалося вище, згідно з вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З долученої до матеріалів справи відповіді Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області № 338970-2026 від 15.09.2026 вбачається, що всі оригінали матеріалів у справі про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 649278 від 24.04.2026, у тому числі DVD-R диск з відеофіксацією події за фактом скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, були направлені до суду.

Відеозаписами, долученими до матеріалів справи, зафіксовано факт виявлення у водія ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, а також пропозицію поліцейського пройти у встановленому порядку огляд на стан сп`яніння та фактичну відмову водія від проходження огляду.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту, викладеним у письмових запереченнях, суд зазначає таке.

Щодо фрагментарності відеозаписів та відсутності записів з усіх нагрудних камер поліцейських, суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що неповний або фрагментарний відеозапис з нагрудних камер поліцейських є підставою для закриття провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису безпосередньо під час проведення огляду осіб на стан сп`яніння. Надані суду відеозаписи містять достатню і безперервну фіксацію ключового моменту, що утворює об`єктивну сторону правопорушення — роз`яснення прав, пропозицію пройти огляд у встановленому законом порядку та чітку відмову водія від його проходження.

Можливе недотримання інспекторами вимог щодо безперервності відеозйомки протягом усього часу спілкування з водієм може бути підставою для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, однак воно не спростовує самого факту вчинення адміністративного правопорушення і не робить наявні відеозаписи недопустимими доказами. Крім того, чинне законодавство не зобов`язує здійснювати відеофіксацію одночасно всіма працівниками поліції, які перебувають на місці події; наявності запису з однієї камери, що об`єктивно фіксує суть правопорушення, є достатньо для всебічного з`ясування обставин справи.

Щодо тверджень про відсутність прямої відмови та незгоду їхати до закладу охорони здоров`я з поліцейськими: суд відхиляє ці аргументи, оскільки відповідно до вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду (затв. Постановою КМУ № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння (затв. Наказом МВС/МОЗ № 1452/735), огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться виключно лікарем закладу охорони здоров`я, а поліцейський забезпечує доставлення особи до такого закладу. Законодавець не наділяє водія правом самостійно обирати умови, спосіб доставки або місце проходження такого огляду. Висування водієм власних умов проходження огляду (зокрема, відмова їхати до медичного закладу на службовому автомобілі поліції), незалежно від словесних заяв про "готовність здати аналізи", за своєю правовою природою є ухиленням від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку і прирівнюється до відмови.

Щодо хронології складання протоколу та роз`яснення прав особі: суд не бере до уваги доводи захисту про те, що процесуальні права були роз`яснені водію після фізичного заповнення бланка протоколу (з розбіжністю у кілька хвилин). Норми ст. 256 КУпАП вимагають роз`яснення прав особі під час складання протоколу, до моменту його підписання та надання особою пояснень по суті. Відеозапис підтверджує, що права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, були фактично роз`яснені ОСОБА_1 на місці події, що забезпечило йому можливість реалізувати своє право на захист. Незначні часові розбіжності між початком рукописного заповнення протоколу та моментом усного зачитування прав не є істотним порушенням процедури, яке б нівелювало доказове значення протоколу або спростовувало сам факт вчинення правопорушення.

Щодо неналежного ознайомлення з направленням на медичний огляд. Аргументи адвоката з приводу того, що ОСОБА_1 не вручили направлення та не роз`яснили процедуру безпосередньо в лікарні, є безпідставними. Направлення на огляд є документом, який складається поліцейським для лікаря закладу охорони здоров`я. Оскільки ОСОБА_1 категорично відмовився слідувати до медичного закладу у визначеному законом порядку, подальші процедурні дії (вручення направлення, прибуття до лікаря, ознайомлення з процедурою забору біологічних матеріалів) стали об`єктивно неможливими виключно через протиправну поведінку самого правопорушника.

Щодо відсутності відеофіксації фактичного відсторонення від керування: суд вважає цей довід неспроможним, оскільки відсторонення особи від керування транспортним засобом (ст. 266 КУпАП) є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, а не елементом об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 діяння є закінченою з моменту його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Відсутність на відеокамері моменту передачі ключів чи евакуації автомобіля не спростовує факту відмови водія від огляду та не є підставою для закриття провадження у справі.

Крім того, зміст відеозаписів повністю узгоджується зі змістом суті правопорушення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення від 24.04.2026 серії ЕПР1 №649278.

Невідповідностей складеного протоколу вимогам чинного законодавства судом не встановлено.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, а також відомостей щодо оскарження таких дій та його результатів особою, що притягається до адміністративної відповідальності.

Також відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи.

З огляду на встановлені судом обставини справи, провина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, і є доведеною.

Таким чином, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно.

Підстави для закриття справи, передбачені ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, відсутні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та сукупність доказів у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, та в сукупності свідчать про те, що водій ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставин, які відповідно до ст. 34, 35 КУпАП пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 23, 33 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

З урахуванням характеру вчиненого, особи правопорушника, ступеня його вини, суд дійшов висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосування до нього стягнення у виді штрафу на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З 01.01.2026 цей розмір становить 665,60 грн (3328 х 0,2 = 665,60).

Оскільки на ОСОБА_1 постановою суду накладено адміністративне стягнення, то з нього підлягає стягненню судовий збір у сумі 665,60 грн в дохід держави.

Керуючись ч. 1 ст. 130, 280, 283-285, 294, 40-1 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст. 307 КУпАП, штраф ним має бути сплачений не пізніше, ніж через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.

У разі сплати штрафу у строки, передбачені ст. 307 КУпАП, оригінал платіжного документа необхідно подати до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.

З урахуванням ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, при примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника стягнути в порядку примусового виконання подвійний розмір штрафу, що становить 34000 грн (тридцять чотири тисячі гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови виготовлений 24.09.2026.

Суддя К.В. Караман