Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №335/6857/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/6857/26 2-а/335/148/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, у якій просить поновити строк на звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови, визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 5028-25 від 27.10.2025, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 19.11.2017 по 30.04.2019 позивач проходив строкову військову службу, після звільнення з військової частини став на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Йому не відомо з яких підстав Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів не містить інформації щодо його перебування на обліку, а тому викладені у постанові обставини не відповідають дійсності. Зазначає, що не був при розгляді та ухваленні вище зазначеної постанови, копію постанови йому не була вручена. Про існування постанови дізнався в квітні 2026 року після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області від 20.02.2026 року ВП№80296842 на підставі постанови № 5028-25 від 27.10.2025, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з 28.11.2025 Позивач призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 на військову службу за мобілізацією на підставі Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року на підтвердження додано військовий квиток серії НОМЕР_1 від 28.11.2025 року. Просить позовні вимоги задовольнити: постанову скасувати а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою суду від 26.06.2026 року, вказану позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків, на виконання якої від позивача надійшла заява, за змістом якої представник просить суд поновити процесуальний строк звернення до суду із вказаною позовною заявою, оскільки копію оскаржуваної постанови позивач не отримував, разом з цим не мав ніяких відомостей про притягнення його до відповідальності.

Ухвалою суду від 10.08.2026 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до суду з позовом. Прийнято позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст. ст. 268-272, 286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін, надано учасникам справи строк для надання заяв по суті справи та роз`яснено наслідки їх неподання.

04.09.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого ІНФОРМАЦІЯ_6 не визнає позовні вимоги. Абз. 6 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. ОСОБА_1 не перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 за задекларованим місцем з часу звільнення з військової служби 30.04.2019 (графа 24 облікової картки) по 06.05.2019 (графа 37 облікової картки), що підтверджується обліковими даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Тому вважають оскаржувану постанову № 5028-25 від 27.10.2025 є законною та не підлягає скасуванню, а відповідно позовні вимоги позивач не можуть бути задоволені.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного.

Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що згідно даних, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 , гр. ОСОБА_1 з 28.11.2025 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 на військову службу за мобілізацією на підставі Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022.

Згідно з наданою позивачем роздруківки із за стосунку «Дія» Витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 ,13.01.1997 року з 04.12.2015 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 06.05.2019 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі (п. 2 п. ч.1 ст.37) які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву, що підтверджується записом в обліковій картці до військового квитка ОСОБА_1 , пункт (37) згідно якого - «Відмітки про взяття, зняття або включення з обліку».

16.10.2025 Позивача взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 (РАТНЕ), що підтверджується обліковою карткою до військового квитка інформація відмітка в пункт (37).

27.10.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 5028-25 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою громадянина ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 17000 грн.

Як слідує із постанови, згідно відомостей, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення за вх. №5028-25 від 27.10.2025 року. 16 жовтня 2025 року о 16 год. 10 хв. у ІНФОРМАЦІЯ_2 в ході перевірки військовозобов`язаного ОСОБА_1 було встановлено, що після звільнення з військової частини в запас, без поважних причин, в особливий період на протязі семи днів не став та не перебував на військовому обліку військовозобов`язаних за задекларованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується обліковими даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, чим порушив зазначені вище Правила військового обліку, передбачених абз. 1, підпункт 1, пункт 1, додатку 2 Постанови Кабінету Міністерства України від 30.12.2022 №1487, тобто він вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст.210 КУпАП.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1).

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2).

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3).

Вказана редакція ч. 3 ст. 210 КУпАП діє з 19.05.2024 відповідно до Закону України №3696-IX від 09.05.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До 19.05.2024 норми ч. 3 ст. 210 КУпАП не існувало.

Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згаданий вище Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 (далі по тексту - Порядок №1487).

Додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі по тексту - Правила військового обліку).

Абзацом 2 підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

В постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції закону з 18.05.2024) взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким стаття перша ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» була викладена в новій редакції.

Згідно з ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції закону з 18.05.2024) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції закону з 18.05.2024) військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції закону на час досягнення позивачем 25 років) позивач підлягав взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у районному (міському) військовому комісаріаті як особа, яка досягла граничного (25-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників.

До 18.05.2024 військовий обов`язок не включав взяття громадян на військовий облік (ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції закону до 18.05.2024).

До 18.05.2024 закон не визначав строку виконання обов`язку громадян щодо взяття (постановки) на військовий облік військовозобов`язаних (такий строк встановлювався лише у випадку прибуття особи до нового місця проживання (ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно графи 24 облікової картки ОСОБА_1 , з 19.11.2017 по 30.04.2019 проходив військову служби у складі НОМЕР_2 на АК-74, за контрактом солдатсько-сержантського складу, на підставі наказу Указу Президента України від 30.01.2019 звільнений в запас 30.04.2019.

Згідно графи 37 облікової картки 06.05.2019 року позивача взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 (Більмак)

Згідно графи 37 облікової картки 16.10.2025 року позивача взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ОСОБА_3 ).

До 19.05.2024 позивач не міг вчинити правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки такої норми до цього часу не існувало.

Крім того, позивач після звільнення з військової служби в запас 30.04.2019, протягом семи днів, а саме 06.05.2019 став на облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_1 ), отже виконав обов`язок, передбачений ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

На відміну від Правил, які діяли до 05.01.2023 року, п.п. 10 п. 1 нових Правил зобов`язує військовозобов`язаних звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Суд зазначає, що ст. 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). (п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999.

Таким чином суд критично відноситься до самого факту кваліфікації складу адміністративного правопорушення, вказаного у відповідній постанові: так у самій постанові зазначено, що склад адміністративного правопорушення стався 2019 році. У такому випадку незрозумілим є факт застосування до правопорушення складу адміністративного правопорушення, який встановлений лише з жовтня 2025 року, або у випадку визначення тривалості правопорушення у постанові не визначений термін продовження правопорушення, коли були оновлені дані або коли особа з`явилась до центру.

Суд наголошує, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Положеннями ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Досліджені судом докази свідчать проте, що позивач ОСОБА_1 , на час винесення оскаржуваної постанови, перебував на військовому обліку, вчасно встав на військовий облік за задекларованим місцем проживання, та не порушив вимог частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» .

Отже, суд приходить до висновку, що розглядаючи справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 кваліфікував дії позивача застосувавши нормативний акт, порушення якого, має наслідком адміністративну відповідальність, зі зворотною дією у часі, тобто постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, відповідно до вимог ч.3 ст. 286 КАС України, суд приходить до висновку, з урахуванням вимог ст.247 КУпАП про наявність підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо вимоги позивача про визнання оскаржуваної постанови протиправною, то вона задоволенню не підлягає, у зв`язку з наступним.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, КАС України, встановлено вичерпний перелік рішень суду, які він уповноважений постановити за результатами розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, що унеможливлює задоволення позову в частині визнання постанови протиправною, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд не може погодитися з висновком відповідача про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Аналогічний висновок за подібних обставин викладено у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі №132/2118/24.

Таким чином, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова винесена без достатніх правових підстав, необґрунтовано, з недотриманням принципів правомірної адміністративної поведінки, а тому оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення №5028-25 слід скасувати, а провадження в справі закрити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Оскільки позивачем не ставилося питання про повернення суми сплаченого судового збору, суд залишає зазначені витрати за позивачем.

Керуючись ст. 210, 245, 251, 252, 258, 268, 280, 283 КУпАП, ст. 2,4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 139, 246, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 27.10.2025 №5028-25 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Копію рішення направити учасникам справи.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 23.09.2026.

Суддя І.В. Новасардова