Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №139/305/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/305/26

Провадження № 2/139/238/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року селище Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - судді Ліщини Т.П.,

з участю секретаря судових засідань Погорної В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Косей К.В.,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

11.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 05.03.2021 сторони зареєстрували шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання їхньої дитини не надає. Дитина проживає з позивачем і перебуває на її утриманні. У зв`язку з цим позивач просить суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на дитину в розмірі 1/4 частки усіх видів його доходів, щомісячно, з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою від 13.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачеві встановив 15-денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію даної ухвали позивач отримала 15.05.2026 (а. с. 15).

Поштове відправлення з копією зазначеної ухвали, яке 14.05.2026 надіслане відповідачеві на адресу його зареєстрованого місця проживання, 26.05.2026 повернулася до суду без вручення з відміткою «Адресат відсутній» (на фронті) (а. с. 14, 16, 17).

Згідно з отриманою судом інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 19), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 23.01.2026 призваний на військову службу у Збройні Сили України та направлений до військової частини НОМЕР_1 .

Для забезпечення належного повідомлення відповідача про наявне відносно нього провадження і про його права та обов`язки у справі суд вирішив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, про що 18.06.2026 постановив відповідну ухвалу (а. с. 20); судове засідання призначив на 08.07.2026 (зворот а. с. 20).

Позивач копію даної ухвали отримала 25.06.2026 (а. с. 39).

У зв`язку з відсутністю в суду відомостей про поштову адресу військової частини НОМЕР_1 судову повістку, копії ухвал про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі з копією матеріалів позовної заяви і про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін 19.06.2026 надіслано до Генерального штабу Збройних Сил України з метою забезпечення повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання (а. с. 23, 24).

За результатами розгляду листа Генеральний штаб Збройних Сил України повідомив суд, що вказана військова частина не належить до складу Збройних Сил України, а входить до структури Державної прикордонної служби України (а. с. 26, 27).

Надісланий судом 30.06.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 лист з копіями ухвал та копією матеріалів позовної заяви, для належного повідомлення відповідача (а. с. 37, 38), повторно повернувся до суду у зв`язку з його направленням не за належною адресою. У відповіді запропоновано звернутися безпосередньо до військової частини НОМЕР_2 і зазначена її електронна адреса (а. с. 43, 44).

За результатами звернень до цієї військової частини (а. с. 45, 46, 65 - 68) суду двічі повідомлено про неможливість участі відповідача у судових засіданнях, у тому числі в режимі відеоконференції, з урахуванням характеру умов несенням військової служби, а саме виконуваних ним завдань та обов`язків, місця поточної дислокації та наявної оперативної обстановки (а. с. 61, 69).

20.07.2026 під час перебування ОСОБА_2 у відпустці, йому особисто вручено судову повістку та копії процесуальних документів, що підтверджує його належне повідомлення про розгляд справи (а. с. 70, 71).

22.07.2026 судове засідання за клопотанням відповідача відкладене з метою ознайомлення з матеріалами справи та бажанням скористатися правовою допомогою.

24.07.2026 до суду надійшла заява відповідача про долучення до матеріалів справи документів (а. с. 76 - 87).

28.07.2026 судове засідання за клопотанням представника позивача (а. с. 88, 89) відкладене з метою надання їй можливості ознайомитися з матеріалами справи.

16.09.2026 у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 16.09.2026 не з`явився, при тому що про дату, час і місце розгляду справи був належно повідомлений (а. с. 91); про причини неявки суд не повідомив; клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Інші заяви по суті справи від відповідача до суду не надійшли.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за правилами ч. ч. 1 - 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що з 05.03.2021 сторони перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 , виданим Мурованокуриловецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а. с. 5).

В шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_4 (а. с. 6).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (із змінами), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини – дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 зазначеної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України (у тексті - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 150 і ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Суд вважає, що за таких обставин, на підставі наведених норм законодавства, відповідач повинен надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дитини.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Добровільної матеріальної допомоги на утримання дитини відповідач не надає, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду за захистом прав та інтересів дитини. Зазначені обставини відповідач не оспорив.

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_4 підтримала і обґрунтувала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

На спростування і заперечення позову ОСОБА_2 надав суду платіжні інструкції про перерахування ОСОБА_1 протягом лютого - квітня 2026 року грошових коштів (а. с. 83 - 87); акт обстеження умов проживання, за результатами якого встановлено, що сторони разом з дитиною проживають в с. Морозівка і для дитини створені належні умови проживання, виховання та розвитку (а. с. 82); витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, з якого встановлено що позивач 08.05.2026 набула у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 80, 81).

Разом з тим надані відповідачем докази не підтверджують факт надання ним матеріальної допомоги на утримання сина до лютого 2026 року і з травня 2026 року до дня розгляду справи. А згідно виписки з погосподарської книги Леляцького старостинського округу за 2026 - 2030 роки від 03.08.2026 № 01-8-2026/389, дитина в даний час зареєстрована і проживає разом з матір`ю в придбаному нею 08.05.2026 житловому будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд також враховує обов`язок і відповідальність обох батьків малолітнього ОСОБА_3 за забезпечення ними в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, а отже й обов`язок батька дитини, який з ним не проживає, дбати про здоров`я і матеріальний добробут дитини, виходячи з її найкращих інтересів.

В абз. 3 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд враховує вік дитини, на утримання якої стягуються аліменти (повних п`ять років), її проживання з позивачкою, працездатність відповідача, його доходи, відсутність інформації про його незадовільний стан здоров`я і перебування на його утриманні інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Позивач звернулася до суду з цим позовом 11.05.2026.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення аліментів в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, що становить п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, є обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Тому суд дійшов до переконання, що з ОСОБА_2 необхідно щомісячно стягувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття, починаючи з дня подання позовної заяви 11.05.2026.

Згідно з п. 1. ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за позовами про стягнення аліментів.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для працездатних осіб з 01.01.2026 установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Тобто станом на день розгляду і вирішення справи судом мінімальна ставка судового збору за позовами майнового характеру становить 1331,20 грн.

Враховуючи наведене з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ст. 51 Конституції України, ст. ст. 141, 150, 180 - 183, 191 СК України, ст. ст. 12, 259, 263 - 265, 268, 279, 351, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення в частині стягнення суми платежу (аліментів) на користь позивача ОСОБА_1 за один місяць - з 11 травня 2026 року по 11 червня 2026 року - допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Повне рішення складене 23 вересня 2026 року.

Суддя Тарас ЛІЩИНА