Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №126/2246/26 — Бершадський районний суд Вінницької області

В И Р О К

іменем України

Справа № 126/2246/26

Провадження № 1-кп/126/368/2026

"24" вересня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

розглянувши в спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду, в судовому засіданні, за відсутністю учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №142026022120000120 від 06.08.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тернове Миколаївського району Миколаївської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця Збройних Сил України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 відповідно до рішення Уманського міського суду Черкаської області від 12.10.2012 зобов`язаний сплачувати кошти (аліменти) на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 від усіх його видів заробітку, але не менше ніж 30 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.10.2012 і до досягнення дитиною повноліття.

Так, ОСОБА_3 , знаючи про необхідність сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 від усіх його видів заробітку, але не менше ніж 30 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, в період часу з 31.07.2012 по 01.09.2026, являючись дієздатною та працездатною особою, не вживаючи заходів для отримання доходів, мав можливість сплачувати аліменти, однак, маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), ігноруючи рішення суду та ухиляючись від його виконання, аліменти щомісячно та в повному обсязі не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості, внаслідок чого порушив та продовжує порушувати право дитини на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток, передбачений ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), ратифікованої постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХІІ від 27.02.1991, відповідно до яких батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Крім того, в період часу з 31.07.2012 по 01.09.2026 не маючи обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров`я ОСОБА_3 офіційно на роботу не влаштовувався, на обліку у Бершадському управлінні Гайсинської філії Вінницького обласного центру зайнятості не перебував та не перебуває. Маючи можливість заробити грошові кошти, ухилявся від обов`язків, оскільки від 18.02.2023 був призваний на військову службу по загальній мобілізації згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», проте з 18.06.2023 вважається таким, що здійснив дезертирство під час військового стану, що вкотре підтверджує злісне ухилення від сплати аліментів.

Встановлено, що ОСОБА_3 з метою ухилення від сплати коштів на утримання дитини (аліментів) в період з 31.07.2012 по 01.09.2026 умисно вчиняв дії, спрямовані на невиконання рішення суду, а саме: заходів до погашення виниклої заборгованості по сплаті аліментів не вживав, аліменти на утримання дитини не сплачував, тобто умисно, злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.09.2026 у розмірі 312 689, 79 грн 9 коп, що перевищує суму виплат більше ніж за три місяці.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Зазначені обставини були встановлені органом досудового розслідування, учасниками судового провадження не оспорюються, про що подана відповідна заява обвинуваченого ОСОБА_3 за участю захисника, адвоката ОСОБА_6 , в якій обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, та повідомив, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та заява неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 та його законного представника ОСОБА_4 про надання згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачений, його захисник, потерпілий та його законний представник не заперечували та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

При призначанні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є кримінальним проступком, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 не встановленою

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

За приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, його ставлення до вчинено суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді обмеження волі.

Запобіжні заходи відносно обвинуваченого не обирались.

Цивільний позов не заявлявся.

Судові витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 381, 382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Відповідно до ч.1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасниками кримінального провадження

Суддя ОСОБА_1