Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №447/752/26 — Львівський апеляційний суд

Справа №447/752/26 Головуючий у 1 інстанції:Павлів В.Р.

Провадження №22-ц/811/2278/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області в складі судді Павліва В.Р. від 27 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини до досягнення дитиною трирічного віку, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 27 травня 2026 року позовну заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі по 5000 (п`ять тисяч) гривень на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття щомісячно.

Стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання дружини, з якою проживає дитина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 до досягнення ним трирічного віку у розмірі 3000,00 грн. щомісячно.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок в дохід держави за вимогу про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок в дохід держави за вимогу про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок в дохід держави за вимогу про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок в дохід держави за вимогу про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказане рішення оскаржив Райхель Роман Петрович в інтересах ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі по 3000 грн. на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття щомісячно, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини – відмовити.

Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм процесуального і матеріального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи та належної оцінки поданих сторонами доказів. Посилається на істотне порушення його процесуальних прав, оскільки суд першої інстанції не забезпечив участі його представника – адвоката Райхеля Р.П. у судових засіданнях у режимі відеоконференції, незважаючи на завчасно подане відповідне клопотання. Зазначає, що представник належним чином входив до підсистеми відеоконференцзв`язку у призначені судові засідання 14 та 25 травня 2026 року, однак суд не здійснив його підключення. При цьому в матеріалах електронної справи відсутні ухвали за результатами розгляду клопотання про участь у режимі відеоконференції та протоколи відповідних судових засідань. Унаслідок цього відповідач та його представник були позбавлені можливості надати суду пояснення, заперечення та реалізувати інші процесуальні права. Вважає, що зазначене порушення є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки справу розглянуто без забезпечення участі представника відповідача у відеоконференції. Щодо правильності визначення розміру аліментів зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріальне становище відповідача, реальний рівень доходів та інші обставини, які мають значення для визначення розміру аліментних платежів. Вказує, що постійної роботи та стабільного заробітку відповідач не має, його доходи мають нерегулярний, сезонний та тимчасовий характер. Наприкінці жовтня 2024 року його було звільнено з посади водія із заробітною платою 8000 грн., після чого постійного місця роботи він не має, що підтверджується наявними у справі доказами. Зазначає, що його фактичний середньомісячний дохід є значно меншим за визначений судом розмір аліментів, а стягнення 18 000 грн. щомісячно є для нього надмірним та фактично невиконуваним. Крім того, проживає разом із батьком, який є пенсіонером, непрацездатним та потребує його матеріальної допомоги і побутового догляду, що також впливає на його матеріальне становище. Вважає, що ці обставини судом належним чином не досліджені та оцінені. При цьому зазначає, що відповідач не заперечує свого обов`язку щодо утримання дітей та готовий сплачувати аліменти у розмірі 3000 грн. на кожну дитину щомісячно, який, на думку апелянта, відповідає його реальним фінансовим можливостям. Стверджує, що суд також не встановив фактичного розміру витрат на утримання дітей, оскільки позивачкою не надано належних доказів того, що їх потреби становлять 15 000 грн. щомісячно. Вважає, що визначений судом розмір аліментів не відповідає його матеріальним можливостям та є необґрунтовано завищеним. Щодо аліментів на утримання дружини зазначає, що суд не дослідив його спроможність надавати матеріальну допомогу позивачці з урахуванням наявного нерегулярного доходу та обов`язку утримувати трьох малолітніх дітей. Вважає, що стягнення додатково 3000 грн. щомісячно фактично позбавляє його коштів для власного існування, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягали. Також, посилається на те, що оскаржуване рішення не містить належного мотивування відхилення його доводів, викладених у відзиві, зокрема щодо відсутності постійного доходу, матеріального становища та неможливості сплачувати визначений судом розмір аліментів. Вважає, що суд першої інстанції не виконав обов`язку щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, не надав належної оцінки доказам та доводам відповідача, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до необґрунтованого визначення розміру аліментів та ухвалення незаконного і необґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

29.06.2026 року у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 заявила клопотання, в якому просить витребувати в Державної прикордонної служби інформацію щодо перетину громадянином України ОСОБА_2 державного кордону України з жовтня 2024 року по даний час, із зазначенням дат виїзду за межі України та дат повернення в Україну, якщо такі мали місце.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що вказане клопотання про витребування доказів подане до суду апеляційної інстанції, тобто вже після ухвалення оскаржуваного рішення, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення на основі наявних в матеріалах справи доказах і таке судове рішення буде перевірятись з врахуванням тих доводів та доказів, які брав до уваги суд першої інстанції. Окрім цього, факту перебування за кордоном, на що посилається позивачка та для підтвердження чого і було заявлене клопотання, відповідач не оспорював, не спростував та навпаки визнавав цей факт, зокрема, і у апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, – колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 51 Конституції України, ст.ст. 141, 247, 259, 263-265, 282-285 ЦПК України, ст.ст. 75, 77, 80, 84, 141, 150, 180-182 СК України, ст.ст. 7, 8 Закону України «Про охорону дитинства» та задовольняючи позов, – виходив з того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрували шлюб 12.03.2021, про що 12.03.2021 складено відповідний актовий запис №17, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 . Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 26.07.2024 виданого виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 26.07.2024 складено відповідний актовий запис №31. Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 26.07.2024 виданого виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 26.07.2024 складено відповідний актовий запис №31. Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 22.09.2022 виданого виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 22.09.2022 складено відповідний актовий запис №45. Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 від 12.10.2021 виданого виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 12.10.2021 складено відповідний актовий запис №50. Відповідно до копії витягу з реєстру територіальної громади №2026/003018935 від 25.02.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 є батьком трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому він зобов`язаний приймати участь у їх матеріальному забезпеченні, жодних доказів того, що відповідач бере участь в утриманні малолітніх дітей він суду не надав. Діти проживають разом з матір`ю (позивачкою) та перебувають на її утриманні. Наймолодшій дитині, ОСОБА_6 , на момент розгляду справи не виповнилося трьох років. Позивачка не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку, та отримує державну допомогу в розмірі 860,00 грн. щомісячно. Оцінюючи доводи відповідача про неможливість сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі через відсутність регулярного доходу з листопада 2024 року, суд виходив з такого. Сам по собі факт відсутності у відповідача офіційного або постійного заробітку не звільняє його від абсолютного обов`язку утримувати своїх малолітніх дітей та надавати матеріальну допомогу дружині до досягнення дитиною трирічного віку. Відповідач є особою працездатного віку, доказів протилежного суду не надано, а отже, він має об`єктивну можливість здійснювати трудову діяльність та отримувати дохід. Той факт, що відповідач наразі перебуває за межами України, також свідчить про наявність у нього додаткових можливостей для реалізації свого трудового потенціалу з метою забезпечення належного матеріального рівня життя для трьох своїх дітей, які через малолітній вік потребують значних фінансових витрат. Враховуючи, що обов`язок по утриманню дітей покладається на обох батьків рівною мірою, а позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною і обмежена у можливості самостійно утримувати дітей, суд вважав заявлену вимогу про стягнення аліментів у розмірі 5000,00 грн. на кожну дитину є цілком обґрунтованою, співмірною з потребами дітей та такою, що підлягає задоволенню. Зважаючи на те, що позивачка здійснює догляд за наймолодшим сином ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), позбавлена можливості працювати, а її єдиним особистим доходом є державна допомога у розмірі 860,00 грн., що є значно меншим за встановлений законом прожитковий мінімум, а відтак суд вважав, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки 3000,00 грн. на її утримання є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують.

У березні 2026 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом доОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини до досягнення дитиною трирічного віку, в якому просила:

- стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивачки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі по 5000,00 грн. на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття щомісячно;

- стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивачки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дружини, з якою проживає дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до досягнення ним 3-х річного віку у розмірі 3000,00 грн. щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 12 березня 2021 року між нею та відповідачем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено шлюб, про що виконавчим відділом Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області було зроблено відповідний актовий запис за номером 17 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Від подружнього життя у сторін народилося троє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження. Позивачка зазначала, що на даний час діти проживають та перебувають на її утриманні. Спори між нею та відповідачем щодо виховання дітей, їх місця проживання і утримання відсутні. У зв`язку із тим, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо способу та розміру утримання їх спільних дітей, позивачка змушена звернутись до суду. Відповідач протягом тривалого періоду не виконує покладений на нього у відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України обов`язок утримувати своїх дітей. Це, зокрема, виявляється у тому, що відповідач не бере участі у матеріальному забезпеченні дітей, у витратах, які здійснюються у зв`язку з забезпеченням малолітніх дітей всім необхідним для їх проживання та розвитку, а саме витрати на харчування, одяг, іграшки, необхідне профілактично-оздоровче лікування тощо. Обов`язки обох батьків по відношенню до їх дітей є рівними. Позивачка вважає, що сума, яка покриє половину необхідних витрат по утриманню дітей становить 5000,00 грн. на кожну дитину. Наголошувала, що ця сума є обґрунтованою, так як відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання спільних дітей у такому розмірі, оскільки працює водієм міжнародних перевезень (далекобійник), офіційно працевлаштований, має стабільний дохід, не має на утриманні пристарілих батьків та не сплачує аліменти. Крім цього, зазначала, що ця сума аліментів є обґрунтованою, так як витрати на дитяче харчування, сезонний одяг (який постійно необхідно оновлювати, оскільки дитина у його віці швидко росте), а також на медично-профілактичний догляд дітей в даному віці, є необхідністю. Окрім того звертала увагу суду, що їхні діти ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відвідують дитячий садочок в с. Київець, Стрийського району Львівської області та часто хворіють (кашель, нежить). Із найменшою дитиною ОСОБА_9 , якому 1,7 років перебуває у декретній відпустці, у зв`язку з чим не працює. Розмір допомоги, що надається державою позивачці є дуже маленький, оскільки такий не забезпечує навіть базові потреби дитини. Позивачка зазначала, що проживає разом із своїми батьками, які допомагають їй в утриманні та матеріальному забезпеченні дітей. Відповідач працює водієм міжнародних перевезень, отримує стабільну заробітні плату, однак не допомагає в утриманні дітей, не піклується про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо після виконання аліментних зобов`язань згідно з частиною четвертою цієї статті один з батьків не виїхав на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договорів про правову допомогу, та залишився або повернувся для постійного проживання в Україну, порядок стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми встановлюється законодавством. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття. Якщо після набрання законної сили рішенням суду про сплату аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття особа, з якої стягуються аліменти, продовжує постійно проживати в Україні або повертається в Україну для постійного проживання та змінюються обставини, які вплинули на визначення розміру аліментів, у судовому порядку може бути встановлено періодичне стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім`ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

В свою чергу, стаття 184 СК України передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також, відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. У разі виїзду одного з батьків на постійне проживання в державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, аліменти стягуються відповідно до вимог частин 5 – 7 ст. 181 СК. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи. Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону «Про виконавче провадження», а також у статтях 194 - 197, 274 СК.

Згідно ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв`язку із вчиненням ним умисного кримінального правопорушення, якщо це встановлено судом. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв`язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 76 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року віддня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п`ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років. Якщо у зв`язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім`ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв`язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 77 СК України, утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору – за рішенням суду.

Згідно ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Згідно ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Як вбачається із матеріалів даної справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрували шлюб 12.03.2021, про що 12.03.2021 складено відповідний актовий запис №17, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 . (а.с.6)

Сторони є батьками трьох дітей.

Так, відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 26.07.2024 виданого виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 26.07.2024 складено відповідний актовий запис №31. (а.с.7)

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 22.09.2022 виданого виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 22.09.2022 складено відповідний актовий запис №45. (а.с.8)

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 від 12.10.2021 виданого виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 12.10.2021 складено відповідний актовий запис №50. (а.с.9)

Відповідно до копії витягу з реєстру Розвадівської територіальної громади №2026/003018935 від 25.02.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.16)

Також, судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки відповідач ОСОБА_2 є батьком трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому він зобов`язаний брати участь у їх матеріальному забезпеченні.

Окрім цього, діти постійно проживають разом з матір`ю (позивачкою) та перебувають на її повному утриманні. Наймолодшій дитині, ОСОБА_6 , на момент розгляду справи не виповнилося трьох років.

Також, слід вказати і про те, що позивачка не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення наймолодшим сином трирічного віку та отримує державну допомогу в розмірі 860,00 грн. щомісячно.

Що стосується доводів відповідача про неможливість сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі через відсутність регулярного доходу з листопада 2024 року, то колегія суддів зважає на такі обставини.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем долучено до матеріалів справи відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 27.03.2026 року (а.с.25).

Однак, слід вказати, що судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідач у ході розгляду справи не заперечував, не спростував та навпаки визнає і в апеляційній скарзі, що станом на момент розгляду справи він фактично проживає та здійснює трудову діяльність поза межами території України. Водночас, на підтвердження відсутності доходів відповідачем подано виключно докази, які стосуються його діяльності на території України, що свідчить про вибірковий та свідомо обмежений характер поданих доказів.

Зокрема, суду надано лише відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 27.03.2026 рокущодо його доходів на території України, що жодним чином не підтверджують відсутність доходів, оскільки вони охоплюють виключно доходи, задекларовані в Україні та не підтверджує відсутність у відповідача іншого не задекларованого доходу та доходу поза межами України.

Однак, сам по собі факт відсутності у відповідача офіційного або постійного заробітку в Україні, не звільняє його від абсолютного обов`язку утримувати своїх малолітніх дітей та надавати матеріальну допомогу дружині до досягнення наймолодшим сином трирічного віку.

Відповідач є особою працездатного віку, доказів протилежного суду не надано, а отже, він має об`єктивну можливість здійснювати трудову діяльність та отримувати дохід, що не спростовано доводами апеляційної скарги.

Окремо слід вказати і про те, що відповідач наявність у нього доходів не заперечив та фактично визнав можливість сплати аліментів принаймні у розмірі 3 тис. грн. щомісячно на кожну дитину.

Окрім цього, слід вказати і про те, що діти та позивачка залишились проживати в Україні, де триває збройна агресія російської федерації. Таким чином, відповідач, піклуючись виключно про власну безпеку, фактично самоусунувся від належного виконання батьківських обов`язків, залишивши дітей на повному утриманні та догляді позивачки у воєнний час, що теж суд не може не враховувати при визначенні розміру аліментів.

Також, наявність у відповідача доходів для власного проживання та можливості сплачувати аліменти, слід вважати очевидним, оскільки перебування за кордоном у інших державах, свідчить про наявність у нього таких доходів, оскільки в іншому випадку перебування б його там та можливість сплати аліментів на утримання дітей, що він сам визнає, – було б неможливим.

Також, зважаючи на перебування відповідача за кордоном, у державах, які не перебувають у стані війни, вказує на значно більші можливості у пошуку роботи, отримання більших доходів ніж це на даний час можливо в Україні та дозволяє відповідачу сплачувати аліменти в розмірі заявленому позивачкою, з метою забезпечення належного матеріального рівня життя для трьох своїх дітей, які через малолітній вік мають значні необхідні життєві потреби, що потребує фінансових витрат. При цьому суд правильно врахував і постійні інфляційні процеси, зростання цін, що не може не впливати на забезпечення нормального утримання та розвитку дітей, які ростуть, розвиваються, іноді хворіють, потребують повноцінного харчування, цікавого відпочинку, вітамінів, одягу і взуття, з якого швидко виростають, іграшок, шкільного приладдя, книжок, тощо.

Окрім цього, відповідачем при аргументуванні апеляційної скарги не враховано і того факту, що окрім видатків на дітей, зважаючи на їх вік, позивачка займається цілодобовим доглядом та вихованням трьох дітей, що потребує додаткових зусиль, витрат, ресурсів та часу, враховуючи те, що діти проживають постійно з нею.

Окрім цього, як вказувалось вище, позивачка здійснює, зокрема, і догляд за наймолодшим сином ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), який не досяг трьох років і позбавлена можливості працювати, а її єдиним особистим доходом є державна допомога у розмірі 860,00 грн., що є значно меншою за встановлений законом прожитковий мінімум.

Зважаючи на вказане, а саме те, що обов`язок утримувати дітей до досягнення повноліття в рівній мірі покладено на обох батьків; те, що у відповідача є обов`язок утримувати дружину до досягнення дитиною трьох років у випадку наявності можливості надавати таку допомогу; те, що судами встановлено та не спростовано відповідачем у нього є така можливість; те, що троє дітей сторін проживають з позивачкою та перебувають на її повному утриманні; матеріальний стан обох батьків; склад сімей сторін та місця їх проживання; те, що відповідач проживає за межами України та визнав позов частково у розмірі 3000 грн. на кожну дитину, а всього 9000 грн. щомісячно; прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, який відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» складав для дітей від 6 до 18 років – 3196 грн. на місяць; прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, який відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» складає для дітей від 6 до 18 років – 3512 грн. на місяць;те, що відповідач є працездатним; те, що рівень життя, доходи, видатки та можливості у країнах де немає воєнних дій та в Україні де триває війна відрізняються, – колегія суддів вважає, що аліменти у розмірі 5000 грн. щомісячно на кожну дитину та аліменти у розмірі 3000 грн. щомісячно на утримання дружини, з якою проживає дитина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 до досягнення ним трирічного віку, не слід вважати надмірними та тим розміром, що забезпечуватиме певний життєвий рівень для дітей та дружини сторін у частині, яка повинна бути забезпечена батьком в силу закону.

За таких обставин, колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують , а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Судді: Я.А. Левик

Н.П Крайник

М.М. Шандра