Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №442/3258/26 — Львівський апеляційний суд

Справа №442/3258/26 Головуючий у 1 інстанції:Хомик А.П.

Провадження №22-ц/811/2507/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Хомика А.П. від 04 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 4000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.04.2026 і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 1331,20 грн. судового збору в дохід держави.

Вказане рішення оскаржила ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просить апеляційну скаргу задовольнити та стягувати з ОСОБА_3 на користь позивачки аліменти на утримання дочок – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 8 000 (вісім тисяч) гривень щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Зазначає, що з 26 січня 2009 року перебуває з відповідачем у шлюбі, у якому народилося троє дітей. Відповідач перебуває за кордоном, має регулярний дохід та можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей у заявленому розмірі. Представник відповідача позов визнав частково, зазначивши, що відповідач погоджується на сплату аліментів у розмірі 3512 грн. щомісячно на кожну дитину. Вказує, що відповідач офіційно не працює, несе витрати на оренду житла та харчування, а стягнення аліментів у заявленому розмірі може поставити його у скрутне матеріальне становище. Однак, вважає рішення суду в частині визначеного розміру аліментів незаконним та таким, що підлягає зміні, оскільки суд неповно з`ясував обставини справи та без належного обґрунтування визначив занижений розмір аліментів, який не відповідає реальним потребам дітей. Зазначає, що суд не надав належної оцінки збільшенню витрат на утримання дітей, зокрема у зв`язку зі зростанням вартості продуктів харчування, одягу, взуття, лікарських засобів та інших необхідних витрат, а також не врахував реальну фінансову спроможність відповідача. Вказує, що проживання дітей разом із позивачкою покладає на неї основний тягар їх повсякденного догляду та фактично обмежує можливість працювати і отримувати дохід у такому ж обсязі, як відповідач. Вважає, що судом не забезпечено належного врахування інтересів дітей та не досліджено докази в їх сукупності. За таких обставин, вважає, що рішення суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що є підставою для його зміни в частині визначення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, – колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 51 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 7, 141, 180, 181-184 СК України, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», постанову Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 208/3075/16, та задовольняючи позов частково, – виходив з того, що 26.01.2009 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 , який було зареєстровано в Уличненській сільській раді Дрогобицького району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 . У шлюбі у сторін народилося троє дітей: - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( Свідоцтво про народження НОМЕР_2 ); - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( Свідоцтво про народження НОМЕР_3 ); - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження НОМЕР_4 ). Сторонами не заперечується, що діти проживають разом з матір`ю – ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішуючи питання щодо визначення розміру аліментів для дітей, суд врахував стан здоров`я та матеріальне становище сторін, прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, а також рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини, вимог розумності та справедливості. Оскільки матеріали справи не містять доказів про отримання ОСОБА_3 доходів в розмірі, який би давав можливість суду прийти до висновку про можливість відповідача сплачувати аліменти у розмірі по 8000 грн. на кожну дитину, враховуючи встановлений на законодавчому рівні розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, що з 01.01.2026 року становить 3512 грн., а також те, що обов`язок по утриманню дитини законом покладено на обох батьків, суд прийшов до висновку, що розмір аліментів, які підлягають стягненню на утримання неповнолітніх дітей сторін слід встановити в розмірі по 4000 грн. на кожну дитину, що є значно більшим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. На думку суду, вказаний розмір аліментів забезпечить дітям належний та достатній рівень матеріального утримання, який відповідає встановленому законодавством розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції лише частково відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, обставини, які суд вважав встановленими, теж, лише частково доведені, а тому рішення суду підлягає зміні.

У квітні 2026 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, в якому просила:

- стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочок: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 8000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 26 січня 2009 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. У шлюбі в них народилося троє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час відповідач перебуває за кордоном, має регулярний дохід та не планує повертатись в Україну, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей у зазначеному нею розмірі.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо після виконання аліментних зобов`язань згідно з частиною четвертою цієї статті один з батьків не виїхав на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договорів про правову допомогу, та залишився або повернувся для постійного проживання в Україну, порядок стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми встановлюється законодавством. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття. Якщо після набрання законної сили рішенням суду про сплату аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття особа, з якої стягуються аліменти, продовжує постійно проживати в Україні або повертається в Україну для постійного проживання та змінюються обставини, які вплинули на визначення розміру аліментів, у судовому порядку може бути встановлено періодичне стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім`ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

В свою чергу, стаття 184 СК України передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також, відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. У разі виїзду одного з батьків на постійне проживання в державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, аліменти стягуються відповідно до вимог частин 5 – 7 ст. 181 СК. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи. Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону "Про виконавче провадження", а також у статтях 194 - 197, 274 СК.

Аналізуючи обставини, що мають значення для справи в контексті згаданих норм матеріальної закону та її тлумачень колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги частково підставними.

Так, як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, – 26.01.2009 ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 , який було зареєстровано в Уличненській сільській раді Дрогобицького району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 ).

У шлюбі у сторін народилося троє дітей:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( Свідоцтво про народження НОМЕР_2 );

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( Свідоцтво про народження НОМЕР_3 );

- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження НОМЕР_4 )

Сторонами не заперечується, що діти проживають разом з матір`ю – ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено поясненнями представника відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції, батько дітей – ОСОБА_3 проживає в Чеській Республіці, де має неофіційну роботу.

Так, суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять доказів про отримання ОСОБА_3 доходів в розмірі, який би давав можливість суду прийти до висновку про можливість відповідача сплачувати аліменти у розмірі по 8000 грн. на кожну дитину та врахувавши встановлений на законодавчому рівні розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, що з 01.01.2026 року становить 3 512 грн., а також те, що обов`язок по утриманню дитини законом покладено на обох батьків визначив розмір аліментів, що необхідний для сплати відповідачем у розмірі 4 тис. грн. на кожну дитину щомісячно.

Однак, колегія суддів вважає, що судом не в повній мірі враховано обставини, які мають значення для справи.

Так, слід вказати, що відповідач у ході розгляду справи підтвердив, що станом на момент її розгляду він фактично проживає та здійснює трудову діяльність поза межами території України, а саме в Чеській Республіці. Водночас, на підтвердження відсутності доходів відповідачем не подано жодних доказів, які б свідчили про відсутність таких доходів ані на території України, ані поза межами України.

Однак, сам по собі факт відсутності у відповідача офіційного або постійного заробітку не звільняє його від абсолютного обов`язку утримувати своїх дітей у належному розмірі.

Так, відповідач є особою працездатного віку, доказів протилежного суду не надано, а отже, він має об`єктивну можливість здійснювати трудову діяльність та отримувати дохід.

Окремо слід вказати і про те, що відповідач наявність у нього доходів не заперечив та фактично визнав можливість сплати аліментів принаймні у розмірі 3512 тис. грн. щомісячно на кожну дитину.

Окрім цього, слід вказати і про те, що діти та позивачка залишились проживати в Україні, де триває збройна агресія російської федерації. Таким чином, відповідач, піклуючись виключно про власну безпеку, фактично самоусунувся від належного виконання батьківських обов`язків, залишивши трьох дітей на повному утриманні та догляді позивачки у воєнний час, що теж суд не може не враховувати при визначенні розміру аліментів.

Також, наявність у нього доходів для власного проживання та можливості сплачувати аліменти, слід вважати очевидним, оскільки перебування у країні Європейського Союзу, свідчить про наявність у нього таких доходів, оскільки в іншому випадку перебування б його там та можливість сплати аліментів на утримання дітей, що він сам визнає, – було б неможливим.

Також, зважаючи на перебування відповідача за кордоном, у Чеській Республіці, яка не перебуває у стані війни, вказує на значно більші можливості у пошуку роботи, отримання більших доходів ніж це на даний час можливо в Україні та дозволяє відповідачу сплачувати аліменти в більшому розмірі ніж визначено судом.

Так, розмір 6000 грн. щомісячно на кожну дитину, колегія суддів вважає у даній справі належним та таким, що зможе забезпечити певний матеріальний рівень життя для трьох дітей, які через свій вік мають значні необхідні життєві потреби, що потребує фінансових витрат. Окрім того, слід враховувати і постійні інфляційні процеси, зростання цін, що не може не впливати на забезпечення нормального утримання та розвитку дітей, які ростуть, розвиваються, іноді хворіють, потребують повноцінного харчування, цікавого відпочинку, вітамінів, одягу і взуття, з якого швидко виростають, іграшок, шкільного приладдя, книжок, тощо, чого не враховано судом першої інстанції.

Окрім цього, відповідачем не враховано і того факту, що позивачка займається цілодобовим доглядом, опікою, піклуванням та вихованням трьох дітей, що потребує додаткових зусиль, витрат, ресурсів та часу, враховуючи те, що діти проживають постійно з нею.

Зважаючи на вказане, а саме те, що обов`язок утримувати дітей до досягнення повноліття в рівній мірі покладено на обох батьків; те, що троє дітей сторін проживають з позивачкою та перебувають на її повному утриманні; матеріальний стан обох батьків (крім неофіційних доходів відповідача у Чехії, позивачка визнала, що працює в санаторії); склад сімей сторін та місця їх проживання; те, що відповідач проживає за межами України та визнав позов частково у розмірі 3512 грн. на кожну дитину, а всього 10536 грн. щомісячно; прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, який відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» складає для дітей від 6 до 18 років – 3512 грн. на місяць;те, що відповідач є працездатним; те, що рівень життя, доходи, видатки та можливості у країні перебування відповідача де немає воєнних дій та в Україні де триває війна відрізняються; те, що позивачка, окрім роботи, особисто займається цілодобовим доглядом, опікою. піклуванням та вихованням трьох дітей, – колегія суддів вважає, що аліменти у розмірі 6000 грн. щомісячно на кожну дитину, не слід вважати надмірними та тим розміром, що забезпечуватиме певний життєвий рівень для дітей сторін у частині, яка повинна бути забезпечена батьком в силу закону.

Тому, слід вважати, що визнаний розмір аліментів судом першої інстанції по 4000 грн. щомісячно на кожну дитину є недостатнім, а заявлений позивачкою розмір аліментів слід вважати надмірним та завищеним, а тому рішення суду першої інстанції слід змінити.

Отже, оскаржуване рішення суду слід змінити в частині вирішення позовних вимог та викласти резолютивну частину рішення у такій редакції:

«Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі по 6000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.04.2026 і до досягнення дітьми повноліття.

В задоволенні решти позову – відмовити.»

Також, рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Вказане не позбавляє сторін права, в подальшому у випадку зміни матеріального, сімейного стану, стану здоров`я, когось з них або дітей, тощо, вирішувати питання про збільшення чи зменшення вказаної суми аліментів, що підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.3, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 червня 2026 року в частині вирішення позовних вимог – змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

«Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі по 6000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.04.2026 і до досягнення дітьми повноліття.

Рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

В задоволенні решти позову – відмовити.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Судді: Я.А. Левик

М.М.Шандра

Н.П.Крайник