Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №944/6947/25 — Львівський апеляційний суд

Справа №944/6947/25 Головуючий у 1 інстанції:Поворозник Д.Б.

Провадження №22-ц/811/1523/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області в складі судді Поворозника Д.Б. від 16 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року – позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 23 грудня 2025 року та до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років або до закінчення нею навчання 30 червня 2026 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково – стягнути з відповідача аліменти на період навчання його доньки в розмірі мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Вважає рішення суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом неповно з`ясовано обставини справи, не надано належної оцінки доказам та доводам відповідача, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що суд не надав належної оцінки його запереченням щодо матеріального становища позивачки та фактичних витрат на навчання доньки. Зазначає, що позивачкою не надано доказів її скрутного матеріального становища, а тривале проживання в Італії, перебування у шлюбі та наявність автомобіля, на його думку, свідчать про відсутність таких обставин. Також посилається на інформацію з відкритих джерел про те, що навчання доньки у державному навчальному закладі в Італії є переважно безкоштовним, а обов`язкові витрати на навчання є незначними. Також зазначає, що у відзиві відповідач визнав обов`язок щодо утримання повнолітньої доньки на період її навчання та погодився на сплату аліментів у розмірі прожиткового мінімуму – 3 512 грн. щомісячно. Вважає такий розмір обґрунтованим з огляду на рівність обов`язків обох батьків щодо утримання дитини та необхідність врахування матеріального становища позивачки.

Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 247, 268, 430 ЦПК України, ст.ст. 141, 199, 200 СК України, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року та задовольняючи позов, – виходив з того, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 12 березня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 30 жовтня 2007 року Новояворівською міською радою Яворівського району Львівської області. Також судом встановлено, що на підставі судового наказу Яворівського районного суду Львівської області від 13 лютого 2020 року, з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягувалися аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 лютого 2020 року. Постановою старшого державного виконавця Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карп`яка А.В. відкрито виконавче провадження №61916943 від 28 квітня 2020 року на підставі виконавчого листа Яворівського районного суду Львівської області №944/863/20 від 13 лютого 2020 року. У зв`язку з досягненням ОСОБА_3 повноліття, стягнення аліментів відповідно до судового наказу Яворівського районного суду Львівської області від 13 лютого 2020 року було припинено. ОСОБА_3 навчається у Закладі середньої освіти ІІ ступеня «Крешенці-Пачінотті-Сірані», регулярно відвідує 5 клас 5FM Адміністрація, фінанси та маркетинг цього закладу в 2025/2026 навчальному році, що підтверджується довідкою № 9504, виданою директором школи Буономо-Фульвіо, перекладеною з італійської мови дипломованим перекладачем в Міжнародному Бюро Перекладів. Отже, повнолітня ОСОБА_3 продовжує навчання та не може самостійно себе утримувати, тому потребує при цьому матеріальної допомоги. Суд врахував те, що утримання дитини є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, як і те, що основні витрати на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчатися на даний час несе мати з якою вона проживає. В свою чергу, відповідач ОСОБА_1 не надав жодних доказів того, що він не має можливості надавати допомогу дочці до закінчення нею навчання. З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що слід стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі однієї чверті від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову, а саме з 23 грудня 2025 року та до закінчення навчання 30 червня 2026 року, або до досягнення нею двадцяти трьох років (до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі продовження навчання).

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують.

У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, в якому просила:

- стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з часу подання позовної заяви до закінчення донькою ОСОБА_3 навчання (до 30.06.2026 року) або досягнення донькою ОСОБА_3 23-річного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у разі продовження навчання).

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 12 березня 2018 року розірвано. У шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка навчається в Закладі середньої освіти ІІ ступеня «Крешенці Пачінотті-Сірані» на денній формі навчання. Дата завершення навчання 30 червня 2030 року. Після розірвання шлюбу донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишилася проживати з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . Так як відповідач по справі не бажав надавати матеріальну допомогу на утримання доньки, то за заявою ОСОБА_2 судовим наказом Яворівського районного суду Львівської області від 13.02.2020 року у справі №944/863/20 було стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь заявниці аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання заяви - 12.02.2020 року. У 2012 році позивачка ОСОБА_2 виїхала разом з донькою ОСОБА_3 до Італії, де 15.06.2019 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , від шлюбу з яким народила доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В зв?язку з досягненням донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 18-річного віку (повноліття), стягнення аліментів з відповідача було припинено. В зв?язку з продовженням навчання донька ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги. Так як донька позивачки не працює, то витрати на навчання, харчування, проживання, придбання одягу, взуття, засобів гігієни, додаткової літератури, забезпечення певного рівня дозвілля та культурного розвитку тощо надаю винятково позивач ОСОБА_2 . Через скрутне матеріальне становище позивачці важко забезпечувати доньку всім необхідним, а відповідач ОСОБА_1 як батько повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та потребує зв?язку з цим матеріальної допомоги, в добровільному порядку таку допомогу відмовляється надавати. Відповідач ОСОБА_1 як військовослужбовець отримує грошове забезпечення, будь-яких захворювань чи медичних протипоказань у нього до праці відсутні, а тому має можливість забезпечувати необхідні потреби своєї повнолітньої дитини під час навчання.

Згідно ст. 198 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Частиною 3 зазначеної вище статті передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Крім цього, в абз. 2 п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Окрім наведеного за ст. 201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Аналізуючи обставини, що мають значення для справи в контексті згаданих норм матеріального закону та їх тлумачень колегія суддів вважає доводи апеляційних скарг безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції і сторонами не оспорено та не спростовано, – рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 12 березня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Під час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 30 жовтня 2007 року Новояворівською міською радою Яворівського району Львівської області.

Також, судом встановлено, що на підставі судового наказу Яворівського районного суду Львівської області від 13 лютого 2020 року, з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягувалися аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 лютого 2020 року.

Постановою старшого державного виконавця Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карп`яка А.В. відкрито виконавче провадження №61916943 від 28 квітня 2020 року на підставі виконавчого листа Яворівського районного суду Львівської області №944/863/20 від 13 лютого 2020 року.

У зв`язку з досягненням ОСОБА_3 повноліття, стягнення аліментів відповідно до судового наказу Яворівського районного суду Львівської області від 13 лютого 2020 року було припинено.

Як встановлено судом та підтверджується довідкою № 9504, виданою директором Закладу середньої освіти ІІ ступеня «Крешенці-Пачінотті-Сірані», перекладеною з італійської мови дипломованим перекладачем, ОСОБА_3 у 2025/2026 навчальному році регулярно відвідує 5 клас 5FM за напрямом «Адміністрація, фінанси та маркетинг».

Отже, суд першої інстанції правильно констатував, що на час звернення до суду ОСОБА_3 досягла повноліття, проте продовжує навчання. Доказів того, що вона має самостійний дохід, достатній для забезпечення своїх потреб, матеріали справи не містять у зв`язку з цим донька сторін відповідно потребує матеріальної допомоги.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність у повнолітньої доньки сторін потреби у матеріальній допомозі є обґрунтованим. Вказаного не заперечив і відповідач, проте вважав необхідною таку у меншому ніж вважала позивачка розмірі та що визначати таку слід у іншому способі (у твердій грошовій сумі).

Також слід вважати очевидними ті обставини, що потреба у матеріальній допомозі повнолітньої доньки (сина), яка продовжує навчання, включає не лише витрати безпосередньо на оплату навчання, а й інші необхідні витрати, пов`язані із забезпеченням її життєдіяльності у період навчання та можливістю продовжувати навчання, зокрема витрати на харчування, одяг, взуття, засоби гігієни, навчальні матеріали, канцелярське приладдя, транспорт та інші повсякденні потреби.

Тому, доводи апелянта про те, що навчання ОСОБА_3 у державному навчальному закладі в Італії є безкоштовним або передбачає незначні обов`язкові платежі, самі по собі не свідчать про відсутність у доньки потреби в матеріальній допомозі, чого він фактично не заперечував.

Щодо доводів апелянта про можливість навчання ОСОБА_3 в Україні та можливість отримання відповідних пільг у зв`язку зі статусом відповідача як учасника бойових дій, то колегія суддів зазначає, що такі не спростовують правильності висновків суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 має реальну можливість продовжувати навчання в Україні на відповідній освітній програмі, а також що така можливість фактично забезпечуватиме їй належні умови для продовження здобуття освіти, яу вона бажає здобути.

Крім того, на момент розгляду справи ОСОБА_3 продовжує навчання у навчальному закладі в Італії, а доказів припинення такого навчання, можливості та доцільності його продовження в Україні, а також того, що зміна місця навчання не призведе до додаткових витрат чи інших об`єктивних перешкод, відповідачем суду не надано.

Також, з огляду на запровадження в Україні воєнного стану та пов`язані з ним об`єктивні безпекові ризики, колегія суддів, вважає необхідним врахувати насамперед інтереси доньки, зокрема необхідність забезпечення належних, безпечних та стабільних умов для проживання і продовження здобуття освіти і відповідно, її перебування у державі Європейського Союзу, порівняно із воєнним станом на даний час в Україні слід вважати більш безпечним.

Щодо способу визначення та розміру аліментів колегія суддів зазначає таке.

Стаття 184 СК України передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини першої статті 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд також бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Таким чином, закон не встановлює наперед визначеної частки заробітку, яка підлягає стягненню на користь повнолітньої доньки (сина), що продовжує навчання, а передбачає індивідуальне визначення розміру аліментів залежно від конкретних обставин справи. При цьому аліменти можуть бути визначені як у твердій грошовій сумі, так і у частці від заробітку (доходу) платника.

У даній справі позивачка заявила вимогу про стягнення аліментів саме у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) відповідача. Отже, суд першої інстанції, враховуючи, що визначення способу стягнення аліментів належить саме позивачці діяв у межах заявлених позовних вимог.

А відтак, доводи апелянта про те, що розмір аліментів має становити лише 3512 грн. щомісячно, оскільки саме на таку суму він погоджувався у відзиві, не є підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Колегія суддів, також, вважає безпіставними доводи апелянта про те, що його колишня дружина – позивачка перебуває у новому шлюбі, має іншу сім`ю, автомобіль та, на думку відповідача, належне матеріальне забезпечення (що належними доказами не підтверджується та є виключно припущеннями відповідача), оскільки предметом розгляду у цій справі є питання виконання відповідачем його батьківського обов`язку щодо матеріального утримання власної повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги. Майновий стан іншого з батьків може враховуватися судом при визначенні розміру участі кожного з них в утриманні дитини, однак сам по собі факт перебування позивачки у шлюбі з іншою особою, наявність у неї іншої сім`ї чи майна не припиняє та не зменшує обов`язку відповідача щодо утримання його доньки.

Разом з тим, колегія суддів, враховує, і те, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнав наявність у нього обов`язку щодо утримання доньки на період її навчання, заперечуючи лише щодо розміру аліментів, про що йшлося. Водночас відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість надавати доньці матеріальну допомогу у визначеному судом розмірі, зокрема доказів наявності інших утриманців, незадовільного стану здоров`я, недостатнього рівня доходу чи інших обставин, які мають істотне значення для визначення розміру аліментів.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Судді: Я.А. Левик

Н.П Крайник

М.М. Шандра