Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №299/3754/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/3754/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів – Собослоя Г.Г., Кожух О.А.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2026 року, ухвалене головуючим суддею Левко Т.Ю., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У липні 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 31.05.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 2687757, згідно умов якого споживачка отримала від первісного кредитора позику в сумі 16 800,00 гривень на строк 30 днів та з денною процентною ставкою 0,825% в день від суми наданої позики.

14.06.2021 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) позивачу за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 39 від 23.12.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 24 495,16 грн.

З моменту отримання права грошової вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №2687757 в розмірі 24 495,16 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також сплачений ним судовий збір.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за Договором позики №2687757 в розмірі 24 495,16 грн. та 3 028,00 грн. судового збору.

Адвокат Нечаєв В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав 20.02.2026 заяву про перегляд заочного рішення суду першої інстанції в якій просив скасувати таке рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечаєв В.В. подала апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Вказує, що заочне рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд ухвалив його без належної перевірки поданих позивачем доказів, без з`ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, та всупереч імперативним нормам законодавства, що обмежують розмір процентних ставок за договорами споживчого кредитування.

Процентна ставка за понадстрокове користування позикою становить – 2,70% від суми позики в день, однак таке нарахування суперечить граничним розмірам процентних ставок, які встановлені Законом України від 22.11.2023 №3498-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Частиною 2 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено граничний розмір нарахування процентів та такий повинен становити не більше 8 400,00 гривень.

Звертає увагу, що матеріали справи не містять детального розрахунку заборгованості, а тому не можна встановити чи здійснювались відповідачкою платежі на погашення заборгованості, як здійснювалось нарахування, тощо. Також в справі відсутні належні докази перерахування позики відповідачці, зокрема виписки з її карткового рахунку.

Крім цього, звертає увагу на неповідомлення відповідачки про відступлення права вимоги та на неможливість такого відступлення, оскільки договір позики укладено у 2024 році, а договір факторингу на підставі якого позивач отримав право вимоги – у 2021 році, а тому суд не перевірив дані обставини та не звернув увагу на відступлення майбутніх прав вимоги, які ще не виникли в момент підписання договору факторингу.

Щодо процесуальних порушень допущених судом першої інстанції зазначає, що судом не було повідомлено відповідачку належним чином про дату, час та місце судового засідання чим порушено право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні такої, а заочне рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що позивач не може надати виписку з карткового рахунку відповідачки, оскільки такі дані згідно ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, мав змогу власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів.

Вказує, що відповідачка протягом 14 днів з моменту укладення договору не скористалась своїм правом відмовитись від укладення кредитного договору, продовжила користуватись позикою, здійснювала часткове погашення заборгованості. Крім цього, в силу статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності правочину.

Нарахування процентів за користування позикою є правомірним, оскільки позика укладена строком на 30 днів, однак згідно п. 4.3. та п. 3.2. Договору позики така автоматично продовжується на 90 днів.

Щодо відсутності повідомлення про відступлення права вимоги, то в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення

про відступлення права вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Апеляційним судом встановлено, що 31.05.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір Позики №2687757.

Згідно умов укладеного між сторонами договору, споживачка отримала позику в сумі 16 800,00 гривень зі строком користування 30 днів та денною процентною ставкою, яка діє протягом такого строку – 0,825% від суми позики.

14.06.2021 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) позивачу за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Додатковою угодою №7 від 13.06.2022 до Договору факторингу №14/06/21, викладено п. 9.1. Договору в новій редакції: «9.1. Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. У випадку, якщо жодна із Сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії Договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік».

Відповідно до Реєстру боржників №39 від 23.12.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 24 495,16 грн, з яких:

- 11 937,16 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 4 158,00 грн - сума заборгованості за відсотками;

- 8 400,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Позикою.

На підтвердження оплати за договором факторингу №14/06/21 ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано платіжну інструкцію №586 від 27.12.2024 згідно якої плата за відступлення права вимоги згідно Додаткової угоди №45 від 23.12.2024 до Договору факторингу №14/06/21 становить 2 535 077,43 гривень.

Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що матеріали справи не містять детального розрахунку заборгованості, а позивачем не надано підтвердження факту перерахування коштів.

Колегія суддів частково погоджується з такими доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №2687757 (далі, - Договір), згідно умов якого відповідачка отримала позику в сумі 16 800,00 гривень зі строком користування позикою 30 днів та денною процентною ставкою протягом даного строку – 0,825% від суми позики в день.

Кредитний договір укладено між сторонами у вигляді електронного договору, що відповідає положенням ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ОСОБА_1 підписала Договір електронним підписом R2cLJc7Lx3 на сайті позикодавця.

Відповідачка не оспорює факт укладення між нею та первісним кредитором договору позики №2687757 від 31.05.2024, а тому слід вважати, що такий договір є чинний в силу положення ч. 1 ст. 204 ЦК України, оскільки правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутня довідка чи платіжна інструкція про перерахування коштів 31.05.2024 на номер платіжного засобу № НОМЕР_1 , який вказаний в кінці укладеного між сторонами договору позики.

Однак, слушними є доводи ТОВ «ФК «ЄАПБ», що товариство є фінансовою установою, яка здійснює перерахування коштів на вже існуючі рахунки та не може отримати доступ до карткового рахунку відповідачки в силу положень ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2) інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Тому, товариство не може надати виписку з карткового рахунку ОСОБА_1 , оскільки відомості з такого є банківською таємницею.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Факт надання коштів у розмірі 16 800 гривень у позику підтверджується укладеним між сторонами договором позики №2687757 від 31.05.2024 та частковим погашенням заборгованості, тобто конклюдентними діями відповідачки щодо визнання у її наявності позики та фактичним користуванням такою.

Часткове погашення відображається, зокрема, з розрахунку заборгованості, оскільки тіло позики на початку укладення Договору становило 16 800,00 гривень та вже на момент звернення до суду з позовом становить 11 937,16 грн. Саме зменшення суми тіла наданої позики свідчить про користування позикою та утворення у ОСОБА_1 заборгованості.

Водночас, апеляційний суд не приймає поданий товариством детальний розрахунок заборгованості, який підготовлено ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісним кредитором).

Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу не приймаються апеляційним судом, оскільки товариством не обґрунтовано неможливість подання таких у суді першої інстанції, не наведено об`єктивних підстав для неподання таких під час розгляду справи судом першої інстанції.

Щодо відступлення права вимоги.

У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 звертає увагу на неповідомлення відповідачки про відступлення права вимоги та на неможливість такого відступлення, оскільки договір позики укладено у 2024 році, а договір факторингу на підставі якого позивач отримав право вимоги – у 2021 році, а тому суд не перевірив дані обставини та не звернув увагу на відступлення майбутніх прав вимоги, які ще не виникли в момент підписання договору факторингу.

З такими доводами апеляційної скарги слід погодитись частково з огляду на таке.

Щодо відсутності повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу, то слід зазначити, що наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи належного повідомлення ОСОБА_1 про уступку права вимоги згідно укладеного договору факторингу не позбавляє позичальника від обов`язку повернення коштів за договором позики та нарахованих процентів. Відповідачка могла погасити заборгованість здійснюючи платежі на рахунки первісного кредитора.

Проте, щодо майбутніх прав вимог, апеляційний суд зазначає таке.

У своїх доводах позовної заяви щодо отримання права вимоги позивач зазначає наступне: право вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримано внаслідок укладення 14.06.2021 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договору факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) позивачу за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п.п.1.1. договору факторингу, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до положень п.п.1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками і діє до 14 червня 2022 року, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання сторонами зазначених зобов`язань.

За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. При цьому, якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Зокрема, у справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі N 752/8842/14-ц).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Предметом відступлення може бути лише зобов`язальна вимога, яка є дійсною, належним чином індивідуалізованою та правомірною та доводить, що вказані ознаки предмета є сутнісними, а відсутність хоча б одного з них позбавляє певну вимогу можливості бути предметом відступлення.

Колегія суддів зазначає, що під існуючою грошовою вимогою слід розуміти грошову вимогу, строк платежу за якою на момент укладення договору фінансування під відступлення грошової вимоги уже настав. Майбутньою вимогою, як предмета відступлення, під яке надається фінансування, може бути грошова вимога, яка ґрунтується на договорі, вже укладеному до моменту відступлення, строк платежу за яким ще не настав.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

Таким чином, укладаючи договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», первісний кредитор не міг передати право вимоги за договором позики №2687757 від 31.05.2024, оскільки на момент підписання договору факторингу не існували кредитні правовідносини між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Судова колегія наголошує, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Враховуючи вищезазначене, позивач не міг отримати право вимоги за договором позики №2687757 від 31.05.2024, оскільки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не могло передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги згідно договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 за договором позики від 31.05.2024, оскільки на момент укладення договору факторингу ще не існувало права вимоги.

Слід також звернути увагу на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18, де висновано, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Тобто, наявність конкретного та існуючого зобов`язання на момент відступлення права вимоги є одним з істотних умов, які передують переданню права вимоги від одного кредитора до іншого.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження, а суд першої інстанції не звернув належної уваги на механізм отримання права вимоги від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», не дослідив відповідну практику Верховного Суду в частині передачі права вимоги та ухвалив заочне рішення без належного з`ясування всіх істотних обставин справи.

Вищенаведене є достатньою правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а тому колегія суддів не надає оцінку решті доводів апеляційної скарги.

Щодо процесуальних порушень.

ОСОБА_1 також звертає увагу, що судом першої інстанції порушено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто позбавив її доступу до правосуддя, оскільки не повідомив відповідачку про дату, час та місце судового засідання належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.08.2025 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено розгляд справи по суті на 26.09.2025 о 13:45 годині.

26.09.2025 ОСОБА_1 подала заяву про відкладення розгляду справи та згідно протоколу судового засідання таку було відкладено на 05.11.2025 о 09:30 годині.

05.11.2025 ОСОБА_1 подала заяву про відкладення розгляду справи. Згідно протоколу судового засідання від 05.11.2025 судове засідання відкладено на 11.12.2025 о 13:15 годині.

11.12.2025 судове засідання повторно відкладено у зв`язку з неявкою сторін.

23.01.2025 Виноградівським районним судом Закарпатської області ухвалено заочне рішення у даній справі.

Згідно положень ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Частиною 4 ст. 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У матеріалах справи наявна довідка про доставку SMS від 11.12.2025, згідно якої ОСОБА_1 отримала судову повістку на її особистий номер телефону.

Однак, таке повідомлення сторони є неналежним, оскільки відповідачка не подавала заявку на отримання судових повісток на її особистий номер телефону.

виснував, що за відсутності належним чином оформленої заяви представника відповідача про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, наявна в матеріалах справи довідка про доставлення їй SMS-повідомлення з відомостями про призначене судове засідання не є доказом належного повідомлення позивачки про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, відповідачка не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, оскільки не отримувала судової повістки поштовими засобами зв`язку рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення, а наявна в матеріалах справи довідка про доставку SMS без попередньо поданої ОСОБА_1 заяви про отримання судових повісток саме на вказаний нею мобільний номер телефону у вигляді SMS – не є належним повідомленням сторони відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Виноградівський районний суд Закарпатської області такими діями позбавив ОСОБА_1 доступу до правосуддя, оскільки належним чином не повідомив відповідачку та така була позбавлена можливість бути почутою та висловити свою позицію по справі у судовому засіданні, а тому дане процесуальне порушення також є підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції.

Отже, апеляційний суд керуючись ст. 376 ЦПК України, скасовує заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2026 року та постановляє нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 .

Беручи до уваги положення ст. 141 ЦПК України та у зв`язку із повним задоволенням апеляційної скарги, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 у розмірі 3 633,60 гривень.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, задовольнити.

Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2026 року, скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 сплачений відповідачкою судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: