Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №303/6665/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/6665/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів - Джуги С.Д., Кожух О.А.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мензак Юлій Юлійович на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2026 року, ухвалене головуючим суддею Михайлишин В.М., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У вересні 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 07.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №216859612, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 7 000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5Y64A. Згідно умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свій обов`язок та перерахувало відповідачу ОСОБА_1 , шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн 07.07.2021 на банківську карту НОМЕР_3 відповідача, яку він вказав у заявці при укладенні кредитного договору.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №19/1224-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 08.07.2025 б/н ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №216859612 від 07.07.2021 в сумі 22 162,00 грн.

Однак, станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. На момент подання позову загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 22 162 гривень, яка складається з: 7 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 15 162 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

З урахуванням того, що відповідач ОСОБА_1 зазначену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» не погасила, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №216859612 від 07.07.2021 в загальному розмірі 22 162 гривень, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2026 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за Кредитним договором № 216859612 від 07.07.2021 року в розмірі 22 162,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень та судові витрати в розмірі 2 422,40 гривень.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мензак Ю.Ю., подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Оскаржуване рішення вважає незаконним і необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню, через невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом першої інстанції проігноровано всі істотні доводи сторони відповідача, зокрема не взято до уваги, що відповідачка не отримувала кредитні кошти від первісного кредитора, така перебувала на момент укладення договору за межами території України. Суд також не вирішив клопотання про витребування від банку-емітента інформації щодо наявності чи відсутності зареєстрованого фінансового рахунку на ім`я відповідачки.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ейс» зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідачки на увагу не заслуговують, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Кредитний договір між сторонами укладено шляхом акцептування відповідачкою оферти розміщеної на веб-сайті кредитора. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Вказує, що відповідачка підписала договір одноразовим цифровим ідентифікатором MNV5Y64A, який направлено їй на вказаний нею фінансовий номер телефону, а тому враховуючи сукупність вищенаведених обставин договір між сторонами слід вважати укладеним.

Щодо отримання кредитних коштів, то у матеріалах справи наявне платіжне доручення про перерахування кредитних коштів, яка містить підпис фінансового директора та мокру печатку. Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Договору.

Відповідачка заперечує факт отримання нею кредитних коштів, однак не надає суду будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить, а також виписку з карткового рахунку з якої можна встановити, що відповідачка кредитні кошти не одержувала.

Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Апеляційним судом встановлено, що 07.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №216859612 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з електронним ідентифікатором MNV5Y64A.

За вказаним договором кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 7 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» (далі, - Договір).

Сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 1.3. Договору, кредитодавець надає перший транш за Договором у сумі 7 000,00 гривень одразу після укладення Договору.

Відповідно до п. 1.7. Договору, кредитна лінія надається строком на 7 днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання першого траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.7. Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою 1,70% від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.1. Договору).

Згідно п. 1.12.2. Договору, з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі (п. 2.1.1.5. Договору).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором через її неналежне виконання складає - 22 162 гривень, яка складається з: 7 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 15 162 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01, зі строком дії до 28.11.2019.

Згідно укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» додаткових угод №19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року та № 31 від 31 грудня 2022 року та № 32 від 31 грудня 2023 року було продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №147 від 17 серпня 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 (зазначена під номером 2 471) за кредитним договором №216859612 від 07 липня 2021 року на загальну суму 13 307,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №216859612 від 07 липня 2021 року, за період з 07.07.2021 по 17.08.2021, станом на 17.08.2021 загальний розмір боргу становить 13 146,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - тіло кредиту; 6 307,00 грн - проценти.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №216859612 від 07 липня 2021 року, за період з 17.08.2021 по 19.12.2024, станом на 19.12.2024 загальний розмір боргу становить 22 162,00 грн, з яких: 7 000,00 грн. - тіло кредиту; 15 162,00 грн - проценти.

19.12.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №19/1224-01 зі строком дії до 31 грудня 2024 року.

Предметом даного договору факторингу є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п. 2.1, 4.1 договору факторингу).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 19.12.2024 до договору факторингу №19/1224-01 зі строком дії до 31.12.2024, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 (зазначена під номером 1 208) за кредитним договором №216859612 від 07 липня 2021 року на загальну суму 22 162,00 грн.

Крім того, 08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС»» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №216859612 від 07 липня 2021 року.

Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором №216859612 від 07.07.2021, наданої ТОВ «ФК «ЕЙС», загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 31.07.2025 складає 22 162,00 грн, яка складається з наступного: 7 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 15 162,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №216859612 (далі, - Договір), згідно якого відповідачка отримала 7 000,00 гривень у власне розпорядження, тобто на споживчі потреби.

Однак, у своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечує факт отримання кредитних коштів. На переконання сторони відповідача, суд першої інстанції безпідставно проігнорував клопотання про витребування доказів з АТ «Таскомбанк» та не з`ясував чи дійсно отримувала відповідачка кредитні кошти в розмірі 7 000,00 гривень.

Відповідачка не заперечує факт укладення кредитного договору, а тому дані обставини слід вважати встановленими.

Апеляційний суд погоджується з доводами ОСОБА_1 щодо відсутності належних та допустимих доказів отримання нею кредитних коштів в сумі 7 000,00 гривень.

До матеріалів справи на підтвердження факту отримання відповідачкою кредитних коштів позивачем долучено платіжне доручення №80cab64f-8e91-4e59-8f8f-0c2760004ef6 від 07.07.2021 з відміткою первісного кредитора про перерахування ОСОБА_1 7 000,00 гривень.

Разом з позовною заявою позивачем заявлено також і клопотання про витребування від АТ «Таскомбанк» відомостей щодо належності платіжної картки відповідачці та щодо перерахування таких коштів на фінансовий рахунок відповідачки. Позивач вказував, що не є банківською установою та не має доступу до фінансового рахунку відповідачки, а тому не може надати виписку з карткового рахунку ОСОБА_1 у зв`язку з чим просить витребувати докази, які будуть підтверджувати факт отримання відповідачкою кредитних коштів.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2025 року відмовлено ТОВ «ФК «Ейс» у задоволенні клопотання про витребування доказів.

У поданій ОСОБА_1 апеляційній скарзі, адвокат Мензак Ю.Ю. заявив клопотання про витребування доказів від АТ «Таскомбанк», які спростують факт отримання відповідачкою кредитних коштів.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 липня 2026 року клопотання про витребування доказів задоволено частково.

Витребувано від АТ «Таскомбанк» (01032, Київська область, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:

1)чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_3?

2)чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_3 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

3)у разі, якщо платіжна картка належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), надати виписку з карткового рахунку № НОМЕР_3 за період з 07.07.2021 по 10.07.2021

АТ «Таскомбанк» надало 27.07.2026 відповідь на вищезгадану ухвалу апеляційного суду, згідно якої станом на 20.07.2026 відсутня інформація про зазначену в ухвалі фізичну особу ОСОБА_1 та номер телефону НОМЕР_2 . Відповідно, рахунки ОСОБА_1 не відкривалися, платіжні картки не видавалися.

Таким чином, відповідачка не була клієнтом АТ «Таскомбанк», на її ім`я не відкривались рахунки в даному банку та не видавались платіжні картки, що свідчить про недоведеність позивачем факту перерахування 07.07.2021 ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 7 000,00 гривень. Наявне в матеріалах справи платіжне доручення №80cab64f-8e91-4e59-8f8f-0c2760004ef6 від 07.07.2021 з відміткою первісного кредитора про перерахування ОСОБА_1 7 000,00 гривень є спростованим та не доводить факту отримання відповідачкою кредитних коштів та факту користування такими коштами споживачкою.

Вищенаведене є достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні ТОВ «ФК «Ейс» позову до ОСОБА_1 , оскільки відповідачка не отримувала кредитних коштів, не користувалась такими, а тому у такої не могло утворитися заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь.

Однак, серед іншого, колегія суддів звертає увагу також на механізм передачі прав вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому до решти кредиторів.

У своїх доводах позовної заяви щодо отримання права вимоги позивач зазначає наступне: право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» було передано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» внаслідок підписання та передачі реєстру прав вимоги (боржників) №147 від 17.08.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018; а за договором факторингу №19/1224-01 від 19.12.2024, право вимоги перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання Реєстру прав вимоги №1 від 19.12.2024; 08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на підставі реєстру боржників № б/н від 08.07.2025.

Відповідно до п. п. 1.4. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Згідно з п. п.1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. п. 5.3.3 вказаного договору фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.

За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. При цьому, якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Зокрема, у справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі N 752/8842/14-ц).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Предметом відступлення може бути лише зобов`язальна вимога, яка є дійсною, належним чином індивідуалізованою та правомірною та доводить, що вказані ознаки предмета є сутнісними, а відсутність хоча б одного з них позбавляє певну вимогу можливості бути предметом відступлення.

Колегія суддів зазначає, що під існуючою грошовою вимогою слід розуміти грошову вимогу, строк платежу за якою на момент укладення договору фінансування під відступлення грошової вимоги уже настав. Майбутньою вимогою, як предмета відступлення, під яке надається фінансування, може бути грошова вимога, яка ґрунтується на договорі, вже укладеному до моменту відступлення, строк платежу за яким ще не настав.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

Таким чином, укладаючи договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», первісний кредитор не міг передати право вимоги за кредитним договором №216859612 від 07.07.2021, оскільки на момент підписання договору факторингу не існували кредитні правовідносини між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Судова колегія наголошує, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Враховуючи вищезазначене, позивач не міг отримати право вимоги за кредитним договором №216859612 від 07.07.2021, оскільки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не могло передати ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 за кредитним договором від 07.07.2021, оскільки на момент укладення договору факторингу ще не існувало права вимоги.

Слід також звернути увагу на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18, де висновано, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Тобто, наявність конкретного та існуючого зобов`язання на момент відступлення права вимоги є одним з істотних умов, які передують переданню права вимоги від одного кредитора до іншого.

Таким чином, суд першої інстанції не звернув належної уваги також і на механізм отримання права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому - до решти кредиторів.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Берегівський районний суд Закарпатської області не взяв до уваги доводи сторони відповідача щодо не отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 7 000,00 гривень, а також не дослідив механізм передачі та отримання прав вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».

Отже, апеляційний суд керуючись положенням ст. 376 ЦПК України, приходить до обґрунтованого висновку, що подана ОСОБА_1 апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2026 року слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «ФК «Ейс» у задоволенні позову до ОСОБА_1 .

В порядку ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, з ТОВ «ФК «Ейс» на користь ОСОБА_1 належить стягнути сплачений відповідачкою судовий збір у розмірі 3 633,60 гривень за подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мензак Юлій Юлійович, задовольнити.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2026 року, скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 сплачений відповідачкою судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: