Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №309/496/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/496/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів – Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2026 року, повний текст якого складено 08 квітня 2026 року, ухвалене головуючим суддею Довжанин М.М., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У лютому 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 02.04.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №297281613 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», на суму 10 000 грн.

03.04.2021 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до Договору №297281613 від 02.04.2021, внаслідок якої було погоджено збільшити суму кредиту на суму 5 500,00 гривень, що разом складає 15 500,00 гривень.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується наданими до позову доказами.

Право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором перейшло ТОВ «ФК «ЕЙС».

Так, 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 128 від 06.04.2021, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників № Б/Н від 14.07.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 60 228,77 грн.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників № Б/Н від 14.07.2025 до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу.

Зазначає, що право вимоги по Кредитному договору відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому позивачу на підставі реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору.

У зв`язку із тим, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить – 60 228,77 грн., яка складається з: 15 497,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 44 731,77 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 60 228,77 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2026 року, повний текст якого складено 08 квітня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд визнав факт укладення кредитного договору та наявності у відповідача невиконаних кредитних зобов`язань перед позивачем, зокрема в частині неповернення кредитних коштів в загальній сумі 60 228,77 гривень.

Однак, суд мотивував свою відмову у задоволенні позову саме тим, що право вимоги на момент укладення договору факторингу у 2018 році не могло виникнути, оскільки кредитний договір укладено у 2021 році.

ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі наступного договору факторингу від 05.08.2020 року компанії ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яка, у свою чергу, не могла передати таке право в подальшому на підставі договору факторингу від 11.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія Ейс», яке не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 02.04.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «ФК «Ейс» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити.

Оскаржуване судове рішення, на переконання позивача, ухвалене з порушенням норм матеріального права та за неповного з`ясування фактичних обставин справи.

Відступлення права вимоги здійснювалося не щодо майбутніх чи умовних зобов`язань, а конкретного, дійсного та чинного на той момент зобов`язання відповідача перед первинним кредитором.

Перехід права вимоги був спрямований на фактично існуюче зобов`язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо допустимості та правомірності відступлення права вимоги. Отже, факт підписання Реєстру прав вимог після укладення Кредитного договору, виключає сумніви щодо наявності у Первинного кредитора прав, які могли бути передані Фактору, та підтверджує, що перехід прав вимоги відбувся на законних підставах і в межах чинного договірного регулювання.

Посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати касаційного цивільного суду від 07.01.2026 у справ №727/2790/25, в якій колегією суддів розглядалось питання передачі майбутніх вимог у договорах факторингу.

Просить стягнути з відповідача на свою користь витрати надані в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000,00 гривень.

Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Апеляційним судом встановлено, що 02.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №297281613 (далі, - Договір, Кредитний договір), згідно умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 10 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі, - Дисконтний період). У випадку надання кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту (п. 1.2. Договору).

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що встановлений у п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.

Згідно умов п. 1.4.1-1.4.3. Договору, ставки за користування кредитом поділяються на: ставку протягом дисконтного періоду – 0,55% від суми кредиту (протягом перших 30 днів кредитування) на ставку протягом продовженого дисконтного періоду – 1,36% в день від суми кредиту та на стандартну (базову) процентну ставку – 1,70% від суми кредиту.

Зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, одна при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (п.1.7.1. Договору).

Кредитний договір та додатки до нього підписано ОСОБА_1 одноразовим цифровим ідентифікатором MNV5M68H.

03.04.2021 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до Договору №297281613 від 02.04.2021, внаслідок якої було погоджено збільшити суму кредиту на суму 5 500,00 гривень, що разом складає 15 500,00 гривень.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01, зі строком дії до 28.11.2019.

Згідно укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» додаткових угод №19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року та № 31 від 31 грудня 2022 року та № 32 від 31 грудня 2023 року було продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року.

Згідно з додатковою угодою №19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» уклали цю додаткову угоду, зокрема про те, що сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений п.8.1 цього договору та закінчується 31.12.2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Згідно з додатковою угодою №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» уклали цю додаткову угоду, зокрема про те, що сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений п.8.1 цього договору та закінчується 31.12.2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Додатковими угодами № 27, 31, 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» обумовили продовжити строк дії договору до 31.12.2022, 31.12.2023, 31.12.2024.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №141 від 06.07.2021 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступає ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до ОСОБА_1 за договором №297281613 від 02.04.2021 суму заборгованості в розмірі 41 337,98 грн, яка складається з: 15 497,00 грн – заборгованість по основному боргу, 25 840,98 грн – заборгованість по відсотках.

05.08.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» (фактор) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (клієнт) було укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно з умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. При цьому, фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, у тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Згідно додаткової угоди № 2 від 05.08.2020 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, строк дії Договору факторингу продовжено до 31.12.2022 року включно.

Згідно додаткової угоди № 3 від 30.12.2022 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, строк дії Договору факторингу продовжено до 30.12.2024 року включно.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступає ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» право вимоги до ОСОБА_1 за договором №297281613 від 02.04.2021 заборгованості в сумі 60 228,77 грн, яка складається з: 15 497,98 грн – заборгованість по основному боргу, 44 731,77 грн – заборгованість по відсотках.

11.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» (клієнт) уклали договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до пункту 1.1 договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за яким настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до пункту 1.2 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання пункту 1.2 договору факторингу позивач та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» 11.07.2025 року уклали та підписали акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступає ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №297281613 від 02.04.2021 заборгованості в сумі 60 228,77 грн, яка складається з: 15 497,98 грн – заборгованість по основному боргу, 44 731,77 грн – заборгованість по відсотках.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», заборгованість відповідача за кредитним договором №297281613 від 02.04.2021 становить 60 228,77 грн, яка складається з: 15 497,98 грн – заборгованість по основному боргу, 44 731,77 грн – заборгованість по відсотках.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «Ейс» зводяться до не погодження з позицією суду першої інстанції щодо висновків, які стосуються не отримання ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що в подальшому призвело до не одержання права вимоги позивачем.

Суд першої інстанції, на переконання позивача належним чином не з`ясував всі істотні обставини справи, не дослідив факторингового ланцюга внаслідок якого позивач отримав право вимоги.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляційної скарги з огляду на таке.

У своїх доводах позовної заяви щодо отримання права вимоги позивач зазначає наступне: право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» було передано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» внаслідок підписання та передачі реєстру прав вимоги (боржників) №141 від 06.07.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018; а за договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, право вимоги перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання Реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023; 11.07.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» (фактор) та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (клієнт) уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на підставі Реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 та акту прийому-передачі реєстру боржників.

Відповідно до п. п. 1.4. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Згідно з п. п.1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. п. 5.3.3 вказаного договору фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.

За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. При цьому, якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Зокрема, у справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі №752/8842/14-ц).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Предметом відступлення може бути лише зобов`язальна вимога, яка є дійсною, належним чином індивідуалізованою та правомірною та доводить, що вказані ознаки предмета є сутнісними, а відсутність хоча б одного з них позбавляє певну вимогу можливості бути предметом відступлення.

Колегія суддів зазначає, що під існуючою грошовою вимогою слід розуміти грошову вимогу, строк платежу за якою на момент укладення договору фінансування під відступлення грошової вимоги уже настав. Майбутньою вимогою, як предмета відступлення, під яке надається фінансування, може бути грошова вимога, яка ґрунтується на договорі, вже укладеному до моменту відступлення, строк платежу за яким ще не настав.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

На аналогічні постанови Верховного Суду посилається також Хустський районний суд Закарпатської області.

Таким чином, укладаючи договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», первісний кредитор не міг передати право вимоги за Кредитним договором №297281613 від 02.04.2021, оскільки на момент підписання договору факторингу не існували кредитні правовідносини між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Судова колегія наголошує, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Враховуючи вищезазначене, позивач не міг отримати право вимоги за Кредитним договором №297281613 від 02.04.2021, оскільки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не могло передати ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 за кредитним договором від 02.04.2021, оскільки на момент укладення договору факторингу ще не існувало права вимоги.

Слід також звернути увагу на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18, де зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Тобто, наявність конкретного та існуючого зобов`язання на момент відступлення права вимоги є одним з істотних умов, які передують переданню права вимоги від одного кредитора до іншого.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків відмовляючи у задоволенні позовних вимог саме з цих підстав, застосував належну судову практику Верховного Суду та ухвалив рішення з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.01.2026 у справі №727/2790/25, то слід зазначити, що правові висновки викладені у даній постанові не мають перевагу над висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18, з огляду на таке.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 12.03.2025 у справі №924/524/24 зазначила, що враховуючи ієрархію правових висновків Верховного Суду, висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів (постанова Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20), а відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, виснувано, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З вищезазначеного вбачається, що в ієрархії судових рішень Верховного Суду рішення, що ухвалене Великою Палатою Верховного Суду є найвищим та підлягає до обов`язкового врахування під час вирішення спорів з подібними правовідносинами, а тому суди повинні враховувати саме висновки Великої Палати, оскільки таке має перевагу над висновками Верховного Суду у складі колегії суддів (трьох або п`ятьох суддів).

З вищенаведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги не спростовують вищезазначеного та зводяться виключно до непогодження з вищезгаданими висновками суду першої інстанції та до перегляду вже встановлених судом обставин.

Отже, апеляційний суд керуючись положенням ст. 375 ЦПК України, залишає подану ТОВ «ФК «Ейс» апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2026 року – без змін.

Беручи до уваги те, що апеляційний суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги, розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, а також стягнення витрат на правничу допомогу не здійснюється.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», залишити без задоволення.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: