Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №308/5052/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/5052/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.

за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петрик Віталій Васильович, на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2026 року, ухвалене головуючим суддею Малюк В.М., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів

встановив:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2026, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення коштів - залишено без розгляду.

22.01.2026 представник відповідача - адвокат Матіко С.Р., подав до суду заяву про ухвалення у вказаній справі додаткового рішення, у якій просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, а саме: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 14 000, 00 грн.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2026 року заяву задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну (правничу) правову допомогу у розмірі 14 000, 00 грн.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петрик В.В., просить скасувати додаткове рішення суду та відмовити в задоволенні заяви про стягнення судових витрат з позивача.

Оскільки відсутні підстави вважати, що позивач, звертаючись до суду із позовом діяв необґрунтовано, а тому покладання на ОСОБА_1 обов`язку щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу є безпідставним.

Крім того, витрати на правничу допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, на подання відзиву на позовну заяву. Також вважає суму стягнутих з нього витрат на правничу допомогу необґрунтованою, оскільки судові засідання відкладались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2026, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення коштів, залишено без розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Питання розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі регулює частина 5 ст. 142 ЦПК України, за якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частина шоста статті 142 ЦПК України визначає умови, за яких можливе застосування частини п`ятої цієї статті, а саме: сторона, звернувшись із відповідною заявою, має дотриматись вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Згідно з частиною дев`ятою статті 141 цього Кодексу у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що клопотання про компенсацію здійснених стороною витрат, пов`язаних з розглядом справи, шляхом покладення витрат на другу сторону повністю чи частково у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду може бути задоволено судом лише у разі доведення відповідачем, що позивач допустив вчинення необґрунтованих дій чи зловживання процесуальними правами.

На підтвердження необґрунтованих дій або зловживання процесуальними правами відповідач у такому випадку згідно з процесуальним обов`язком доказування повинен довести, а суд установити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача мали місце під час розгляду справи та в чому саме вони полягають, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно і пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що залишення позову без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання, не підтверджує необґрунтованість звернення позивача ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом і не свідчить про свідоме порушення чи зловживання останнім наданим йому процесуальними правами.

Оскільки жодних доводів щодо необґрунтованості дій позивача не встановлено судом першої інстанції, а тому, в силу вимог ч. 5 ст. 142 ЦПК України, підстави для покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу, на думку апеляційного суду, відсутні.

У зв`язку із наведеним апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення за заявою представника відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та відмовити у задоволенні вказаної заяви.

Зважуючи на викладене та керуючись статтями 270, 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петрик Віталій Васильович, задовольнити.

Додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2026 року скасувати та ухвалити судове рішення яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Матіко Станіслав Романович про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на професійну (правничу) допомогу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: