Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №686/13501/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/13501/26

Провадження № 2/686/8265/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді – Стефанишина С.Л.,

за участю секретаря судового засідання – Мороза А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У травні 2026 року позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.03.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6434688 про надання споживчого кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А5254. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 7000,00 грн. на свою платіжну картку № НОМЕР_1 на наступних умовах: строк кредиту – 365 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 5 днів, стандартна процентна ставка – 1,99% в день.

27.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу № 27.11/23-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» їх прийняло відповідно до Витягу з реєстру боржників.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників до Договору факторингу № 27.11/23-Ф від 27.11.2023, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 13255,04 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 5779,39 грн., заборгованість за процентами – 7475,65 грн.

Враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу № 27.11/23-Ф від 27.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» як фактором, строк Договору № 6434688 про надання споживчого кредиту від 06.03.2023 року не сплив, Позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 99 календарних днів з 28.11.2023 року по 05.03.2024 року.

Таким чином, ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем за договором № 6434688 від 06.03.2023 року на загальну суму 24641,03 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 5779,39 грн., заборгованість за процентами – 7475,65 грн., нараховані проценти за 99 календарних днів – 11385,99 грн.

Враховуючи те, що всупереч умовам кредитного договору заборгованість відповідачем не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача, останній просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати, що складаються із судового збору у сумі 2662,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у змісті позовної заяви просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подала до суду заяву про часткове визнання позовних вимог у розмірі 7000 грн. тіла кредиту.

За таких обставин, судом прийнято рішення про проведення розгляду справи за відсутності учасників із ухвалення судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом об`єктивно встановлено, що 06.03.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 6434688 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат, а відповідач зобов’язався повернути позику та сплатити проценти за користування грошовими коштами. Позика видана на 365 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 5 днів (п. 1.4 Договору). Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов’язань. Сторони погодили розмір процентів за користування кредитом та порядок їх нарахування. Зазначений договір укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальника.

Відповідно до п. 1.5.1 договору, стандартна процентна ставка становить 1,99 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.

Згідно з п. 2.1. договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 3.1. договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом «факт/факт».

Після прийняття Відповідачем умов Кредитного договору з ним було укладено цей Кредитний договір в електронній формі, який був підписаний Відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А5254» разом із підписанням Додатку №1 до Договору та Паспортом споживчого кредиту, після чого останній отримав кредит на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ "Універсальні платіжні рішення" про перерахування коштів.

Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору, здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Зазначений Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом.

27.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу № 27.11/23-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» їх прийняло відповідно до Витягу з реєстру боржників.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників до Договору факторингу № 27.11/23-Ф від 27.11.2023, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 13255,04 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 5779,39 грн., заборгованість за процентами – 7475,65 грн.

Враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу № 27.11/23-Ф від 27.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» як фактором, строк Договору № 6434688 про надання споживчого кредиту від 06.03.2023 року не сплив, Позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 99 календарних днів з 28.11.2023 року по 05.03.2024 року.

Відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у сумі 24641,03 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 5779,39 грн., заборгованість за процентами – 7475,65 грн., нараховані проценти за 99 календарних днів – 11385,99 грн.

Як слідує з матеріалів справи, цей договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Такі дії сторін повністю узгоджуються з вимогами ст. 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» було у повному обсязі виконано своє зобов`язання за спірним договором та здійснено на карту відповідача зарахування грошових коштів у розмірі 7000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Разом з тим, відповідачем зобов`язання за кредитним договором № 6434688 від 06.03.2023 року не виконано, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість.

27.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу №27.11/23-Ф, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступив право вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договорами кредиту, в тому числі і за договором №6434688 про надання споживчого кредиту від 06.03.2023 року, укладеним з ОСОБА_1 , що зокрема підтверджується витягом з Реєстру боржників до вказаного договору факторингу.

27.11.2023 року сторони договору факторингу підписали акт прийому-передачі реєстрів боржників до договору факторингу №27.11/234-Ф та скріпили своїми печатками.

Підстави для заміни кредитора в зобов`язанні перелічені в статті 512 ЦПК України, відповідно до якої до них (підстав) відносяться відступлення права вимоги, правонаступництво, виконання обов`язку боржника поручителем, виконання обов`язку боржника третьою особою.

В силу ст. 514 ЦПК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказаний Договір факторингу та кредитний договір суд вважає правомірними, тобто такими, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять. Факт отримання грошових коштів за договором також не заперечується відповідачкою.

У разі неспростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 6434688 від 06.03.2023 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників до Договору факторингу № 27.11/23-Ф від 27.11.2023, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 24641,03 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 5779,39 грн., заборгованість за процентами – 7475,65 грн., нараховані проценти за 99 календарних дні (28.11.2023 – 05.03.2024) – 11385,99 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 77-78 ЦПК України, на підтвердження погашення заборгованості у повному обсязі, відповідачем не надано.

В той же час, процесуальні обов`язки відповідачки полягають, зокрема, у здійсненні нею активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.

Щодо розміру нарахованих процентів суд враховує наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

П. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно не більше 1,5%, а з 21.08.2024 не більше 1%.

Суд зазначає, що згідно розрахунку заборгованості розмір нарахованої позивачем щоденної процентної ставки становив 1,99% за період з 06.03.2023 по 05.03.2024 року є законним та обґрунтованим, узгоджується з Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України «Про споживче кредитування», а відтак перерахунку не підлягає.

Таким чином, відповідно до наданих розрахунків заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем з договором № 6434688 від 06.03.2023 року на загальну суму 24641,03 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 5779,39 грн., заборгованість за процентами – 7475,65 грн., нараховані проценти за 99 календарних дні – 11385,99 грн. Дана сума встановлена судом на підставі наявних у справі доказів. Суд звертає увагу та не, що відповідачка доказів щодо спростування суми заборгованості не надала.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачка свої договірні зобов`язання не виконує належним чином, існує порушення виконання своїх зобов`язань, право позивача порушене, а тому остання повинна нести відповідальність відповідно до умов договору та сплатити на користь позивача суму заборгованості, розмір якої встановлений судом.

Отже, позов підлягає задоволенню та з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за договором № 6434688 від 06.03.2023 про надання споживчого кредиту у загальному розмірі 24641,03 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2024 року між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено Договір про надання правової допомоги № 10/12-2024.

Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт до Договору від 10.12.2024 року вартість наданих послуг склала 10000,00 грн. із описом наданих послуг. Вказана сума витрат була понесена позивачем, що підтверджується Заявкою на виконання доручення на суму 10000,00 грн.

Суд також зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу підтверджено відповідними документами, а тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак, зважаючи на предмет позовних вимог та категорію справи, яка є малозначною та однотипною за своїм змістом, розгляд справи за відсутності сторін та їх представників на підставі наявних матеріалів, а також враховуючи обсяг виконаної роботи адвокатом, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, з урахуванням принципів розумності, співмірності, пропорційності та справедливості, зважаючи на складність справи, фактично витрачений адвокатом час на підготовку документів, а також те, що позов задоволено повністю, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 2662,40 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2) суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 6434688 від 06.03.2023 року в загальному розмірі 24641,03 грн., витрати на правову допомогу у сумі 4000,00 грн. та судовий збір у сумі 2662,40 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 23.09.2026 року.

Суддя Сергій Стефанишин