Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №607/19984/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 Справа №607/19984/26 Провадження №3/607/5533/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , не працює,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановила:

відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №150145 від 07.09.2026, 07.09.2026 приблизно о 00:30 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 висловлював погрози та образи, а саме: «якщо вони розлучаться, то він її вб`є та покінчить життя самогубством» в сторону своєї дружини ОСОБА_2 , що проживає з ним за вказаною адресою, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз`яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав, заперечивши обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Підтримав свої письмові пояснення. Підтвердив, що писав їх власноруч та забув проставити вкінці свій підпис. Додатково пояснив, що ввечері була з дружиною сварка. Дружина спілкувалася по телефону з подругою, після цього повідомила йому, що хоче розлучитися. Вони з дружиною помирилися. Зазначив, що це була побутова сварка.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні письмово заявила, що 07.09.2026 між нею та її чоловіком виникла побутова сварка на ґрунті особистих непорозумінь. Під час суперечки вони обоє перебували у стані підвищеного емоційного збудження та роздратування, взаємно висловлюючи образливі зауваження. Перебуваючи під впливом сильних емоцій та хвилювання, вона викликала працівників поліції. З боку її чоловіка стосовно неї не було вчинено жодних фізичних чи психологічних насильницьких дій або посягань, чоловік їй не погрожував. Психологічної шкоди її здоров`ю інцидент не завдав. Подія мала характер виключно одноразової побутової суперечки. На теперішній час конфлікт між ними повністю вичерпаний, вони примирилися, перебувають у належних і доброзичливих сімейних стосунках та продовжують спільно проживати однією сім`єю. Жодних претензій до свого чоловіка вона не має.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої, дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне зазначити таке:

відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»(далі – Закон), домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненому до матеріалів справи долучено:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №150145 від 07.09.2026;

- відеозапис, що міститься на DVD-R диску;

- пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 07.09.2026, згідно з якими 07.09.2026 у квартирі вони посварилися. У результаті він почав погрожувати їй та собі, зазначаючи, що якщо вона піде від нього, то він покалічить або її, а потім себе, або лише себе. Вона не хоче помирати та не хоче, щоб він помер, тому звернулася за допомогою. Раніше вони сварилися через будь-що, і доходило до криків з його сторони. Їй стає страшно перебувати поруч із ним, оскільки він становить загрозу її життю та своєму життю. Також він хотів, щоб вона повністю ігнорувала свою думку і погоджувалася з його думкою, оскільки у стосунках він завжди правий. Вона такого не витримала. Також неодноразово він погрожував «вскритися» та постійно морально завдавав болю;

- пояснення ОСОБА_1 від 07.09.2026, відповідно до яких 6 вересня ввечері він посварився з дружиною щодо того, хто правий у вирішенні спорів. Оскільки він намагається керувати аргументами, а дружина емоціями, він сказав їй, що її думка не має значення, якщо ця думка суперечить фактам. Як приклад зазначив, що сварка розпочалася через те, що він пив таблетку згідно з інструкцією, а дружина була впевнена, що він має їх пити згідно зі словами її матері-лікаря. У кінці вона пішла до кімнати, поспілкувалася з подругами і вирішила розвестись. Він цього не хотів і знову через аргументи вирішив вияснити, як сварка може бути приводом для розводу. У кінці діалогу, коли вони вже вирішили, що це, мабуть, кінець, він задав риторичне питання: а чому тоді не вскритись, якщо стосункам все одно кінець? Можливо, питання звучало не саме так, але сенс був такий. Після цього вона сказала, що не хоче, щоб він вмирав, і він звів діалог до того, що час спати, договорять вранці. Вранці вона викликала поліцію і сказала, що він їй погрожує;

- копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 07.09.2026;

- копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії ЕТ №114902 від 07.09.2026;

- рапорт поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Карловича Д.А. від 07.09.2026, згідно з яким 07.09.2026 під час несення служби у складі екіпажу «Юпітер 103» надійшов виклик про домашнє насильство. Прибувши на місце події, було виявлено заявницю ОСОБА_2 , яка повідомила, що приблизно о 00:30 07.09.2026 у неї з її чоловіком виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_1 погрожував їй фізичною розправою, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої;

- витяг з ІПНП України електронного рапорту Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ЄО №46570 від 07.09.2026, відповідно до якого 07.09.2026 о 07:47 надійшло повідомлення ОСОБА_2 про те, що чоловік ОСОБА_1 погрожує фізичною розправою. Зі слів заявниці, якщо вона подасть на розлучення, то чоловік погрожує вбити себе або її. Очікує біля під`їзду. Поліцейські УПП, прибувши на місце події, виявили заявницю ОСОБА_2 , яка повідомила, що в неї виник конфлікт з її чоловіком ОСОБА_1 , а саме 07.09.2028 приблизно о 00:30 в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно неї, а саме погрожував їй фізичною розправою, чи завдав шкоди її психологічному здоров`ю.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що вони не є достатніми для беззаперечного встановлення факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру та його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Так, основним доказом, на якому ґрунтується твердження про вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства, є пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 07.09.2026. Водночас у судовому засіданні потерпіла надала письмову заяву, в якій зазначила, що між нею та її чоловіком дійсно виникла побутова сварка на ґрунті особистих непорозумінь, однак жодних фізичних чи психологічних насильницьких дій або посягань з боку чоловіка щодо неї не було, ОСОБА_1 їй не погрожував, а психологічної шкоди її здоров`ю внаслідок зазначеної події не завдано. Потерпіла також вказала, що конфлікт мав характер одноразової побутової суперечки, на теперішній час вичерпаний, між нею та чоловіком досягнуто примирення, вони продовжують спільно проживати та перебувають у доброзичливих сімейних стосунках.

Таким чином, надані потерпілою пояснення містять істотні розбіжності щодо обставин події, зокрема щодо висловлювання з боку ОСОБА_1 погроз та образ та, як наслідок, заподіяння ним психічної шкоди її здоров`ю. При цьому інші докази, долучені до матеріалів справи, не усувають зазначених суперечностей та не дають можливості достовірно встановити обставини конфлікту, який відбувався до прибуття працівників поліції.

Зокрема, долучений до матеріалів справи відеозапис, що міститься на DVD-R диску, фіксує події, які відбувалися вже після прибуття працівників поліції на місце виклику, а тому безпосередньо не містить відомостей щодо обставин виникнення конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не фіксує моменту висловлення ОСОБА_1 погроз чи образ в сторону дружини та не підтверджує факту заподіяння їй психічної шкоди.

Рапорт працівника поліції та відомості, зазначені у витягу з ІПНП, фактично містять інформацію про повідомлення ОСОБА_2 щодо обставин конфлікту та відомості, отримані працівниками поліції зі слів заявниці, однак самі по собі не підтверджують факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру, оскільки працівники поліції безпосередніми очевидцями конфлікту не були.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, приходжу до переконання, що провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 254, 255, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

постановила:

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

CуддяН. П. Воробель