Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №460/2829/19 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/2829/19

Провадження №2/944/60/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Швед Н.П.

з участю секретаря – Жукевич Д.М.

позивачки – ОСОБА_1

представника позивачки адвоката – Арутюнової Н.Ф.

представника відповідача -Партики Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворові в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Львівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, скасування державного акту, записів у поземельних книгах та реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав щодо такої земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , Львівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, скасування державного акту, записів у поземельних книгах та реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав щодо такої земельної ділянки.

В обгрунтовання позовних вимог покликається нате, що відповідно до державного акта про право приватної власності на земельну ділянку від 11.01.1994р. ОСОБА_1 належить земельна ділянка на території Рясне-Руської сільської ради площею 0,08909 га. для ведення садівництва в садівничому товаристві «Квант», кадастровий номер земельної ділянки 4625887500:02:000:2125.

Відповідно до викопіювання з генерального плану проекту організації території садового товариства Львівського національного університету від 1995 року погоджено та затверджено план території садового товариства, який встановлює розмір земельних ділянок та розмір доріг для заїзду до земельних ділянок.

Згідно вказаного плану земельної ділянки від 1994 року, розмір дороги між земельними ділянками № НОМЕР_1 земельна ділянка позивача та земельною ділянкою № НОМЕР_2 Рясне Руської сільської ради, з врахуванням масштабу 1 : 500 становить 2,0 м.

Про наявність дороги між земельними ділянками позивачки і Рясне -Руської сільської ради свідчить той факт, що у державному акті ОСОБА_1 від 1995 року є опис меж земельної ділянки де вказано, що по межі від літери В до літери Г є землі загального користування.

У технічній документації із землеустрою, яка виготовлена на замовлення ОСОБА_1 , відповідно до чинного на даний час законодавства України, на сторінці 45, є акт про встановлення і узгодження меж земельної ділянки від 17.02.2013 року.

21.10.1996 Рясне - Руська сільська Рада народних депутатів Яворівського району Львівської області прийняла рішення № 157 «Про долучення земельної ділянки ОСОБА_2 , що знаходиться в садово - городньому кооперативі «Квант»", земельної ділянки розміром 55 кв.м., із земель загального користування, та на підставі п.2 вищевказаного рішення зобов`язала ОСОБА_2 внести зміни в державний акт.

Таке рішення було прийнято Рясне- Руською сільської радою на підставі витягу з протоколу правління садово - городнього товариства «Квант» від 06.09.1996 року, де зазначено, що правління товариства дозволило долучити до земельної ділянки ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 55 кв.м., вилучивши цю земельну ділянку з загального користування.

На підставі вказаного рішення, відповідач захопила дорогу загального користування між земельними ділянками членів товариства, приєднавши таку до своєї земельної ділянки, чим порушила право власників земельних ділянок, членів садового товариства та позивачки.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 11.01.1995 року серії ЛВ 2580 ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0726 надана для ведення садівництва.

У 2017 році від землевпорядника, який приїхав здійснювати обміри земельної ділянки для виготовлення технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 позивачці стало відомо, що на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради від 21.10.1996 № 157, до земельної ділянки ОСОБА_2 приєднано частину земельної ділянки розміром 55 кв. м. яка є дорогою загального користування і заїздом до земельної ділянки ОСОБА_1 .. Про вказані обставини ОСОБА_1 дізналася у 2017р.

Коли їй стало відомо, що дорога загального користування,яка є заїздом до її ділянки, приєднана до земельної ділянки відповідачки, вона звернулася із адміністративним позовом до Яворівського районного суду Львівської області про визнання дій протиправними та скасування рішення Рясне-Руської сільської ради №157 від 21.10.1996.

Однак, ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 29.03.2019 року у справі № 460/3316/17 провадження було закрито, у зв`язку з відмовою позивачки від позову, оскілький, такий не підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства. Просить позовні вимоги задовольнити визнати протиправним та скасувати рішення Рясне-Руської сільської Ради народних днпутатів Яворівського району Львівської області від 21.10.1996 року №157 "Про долучення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , що знаходиться в садово - господарському товаристві "Квант". Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 11.01.1995 року серії ЛВ 2580 ОСОБА_2 на право приватної власності земельної ділянки площею 0,0726 для ведення садівництва. Скасувати записи в поземельних книгах кадастровий номер 4625887500:02:000:3377.

Представник відповідачки- адвокат Кирик Н.І. подала відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому позовні вимоги заперечила. В обгрунтування відзиву покликалася нате, що ОСОБА_2 є членом кооперативу «Квант» з 30.09.1988р. З того часу, між земельною ділянкою ОСОБА_3 (інший член кооперативу на час його заснування) та земельною ділянкою ОСОБА_2 була дорога шириною 4 метри. Згодом земельною ділянкою ОСОБА_3 почала користуватись ОСОБА_1 і з цього часу почались незрозумілі перерозподіли земельних ділянок, які ініціювала позивачка ОСОБА_1 .

Коли почалася приватизація земельних ділянок, позивач ОСОБА_1 самовільно захопила два метри земельної ділянки спільного користування дороги, та поставила на вказаній захопленій земельній ділянці металеву конструкцію у вигляді будівлі. Після цього уже відповідачка звернулася до правління кооперативу, де запропонували долучити до належної їй земельної ділянки ще 2 метри земельної ділянки.

Кооператив виніс рішення №3 від 06.09.1996 р. про долучення до земельної ділянки відповідачки земельної ділянки площею 55 кв.м, вилучивши зазначену земельну ділянку із загального користування.

Із вказаним рішенням кооперативу, та заявою, відповідачка ОСОБА_2 звернулася до сільської ради Рясна-Руська, яка згодом винесла рішення №157 від 21.10.1996 р. про долучення до земельної ділянки відповідачки ще додаткових 55 кв.м. З вказаним рішенням ОСОБА_2 звернулася у проектну організацію яка внесла відповідні зміни в державний акт приватизації належної їй земельної ділянки. В подальшому землевпорядником сільської ради були винесені межі земельної ділянки. Відповідачка встановила металеві стовпці по лінії, яку визначив землевпорядник, натягнула по лінії металеву дротяну смугу, після чого планувала поставити огорожу у вигляді металевої сітки.

Вважає, що дії позивачки зумовлені тим, що вона користується своїм положенням члена правління кооперативу та намагається захопити більшу частину земельної ділянки.

Враховуючи, що дана земельна ділянка є межею із земельними ділянками кооперативу «Веселка», відтак, дорога є глухою (тобто вулицею, яка не має наскрізного проїзду).

Твердження позивачки про те, що відповідач порушує її права є надуманими, та не має жодного підтвердження.

Разом з тим, звертає увагу суду на те, що протягом більше, як 21 рік користування відповідачем земельною ділянкою, позивачка не заявляла позову до суду. Відтак позивачка пропустила строк позовної давності без поважних причин. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог, застосувати строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України, оскільки, позивачка з 1996 року знала про приєднання дороги, проте, жодних претензій до відповідачки не заявляла.

21.08.2023 позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог. Просить визнати протиправним та скасувати рішення Рясне-Руської сільської ради народних депутатів Яворівського району Львівської області від 21.10.1996р. №157 «Про долучення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , що знаходиться в садово-городньому товаристві «Квант». Визнати недійспим державний акт на права приватної власності на земельну ділянку від 11.01.1995 року серія ЛВ 2580 ОСОБА_2 на право приватної власності земельної ділянки. Скасувати записи у Поземельних книгах кадастровий номером 4625887500:02:000:3377. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625887500:02:000:3377 площею 0.0779 га. з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої ділянки.

13.12.2023 представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Львівській області, в судове засідання не з`явилася скерувала на адресу суду відзив в обгрунтуванні якого покликалася нате, що спірні відносини регулюються: Земельним кодексом України, Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051. За інформацією наданою відділом № 7 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 4625887500:02:000:3377, площею 0,0779 га, для ведення садівництва перебуває у власності ОСОБА_2 . Право власності на земельну ділянку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серія ЛВ № 2580 від 11.01.1995 року, реєстраційний номер 376, підстава, рішення Рясне-Руської сільської Ради народних депутатів від 17.10.1994 № 96.

Дата державної реєстрації земельної ділянки, 03.01.2017 року. Підстава – технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Земельна ділянка розташована на території Львівської міської ради (колишня Рясне-Руська сільська рада), садівниче товариство «Квант».

Варто зазначити, що п.п. 10-11 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначені підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, а саме у разі:поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Статтею 24 Закону визначено, що Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

За змістом ч.ч. 1-3, 6 ст. 16 Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Поруч з цим, відповідно до п. 61 Постанови КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів/ініціала власного імені Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Державний кадастровий реєстратор письмово повідомляє протягом трьох робочих днів особу, на яку зареєстрована земельна ділянка, про скасування (поновлення) запису.

Додатково зазначаємо, що відповідно до ст. 25 Закону України «Про державний земельний кадастр» поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: кадастровий номер; площа; місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); склад угідь; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка; відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; дата державної реєстрації земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; дані про бонітування ґрунтів

Так, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки Поземельна книга закривається відповідно до ч. 4 ст. 25 вказаного Закону, скасований кадастровий номер відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 16 цього Закону не може бути присвоєний іншій земельній ділянці, а інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала та пояснила, що після приєднання земельної ділянки ОСОБА_2 , ТОВ «ОРДО ПЛЮС» на замовлення відповідачки виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, та даній земельній ділянці за адресою: с. Підрясне, садівниче товариство «Квант» Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області, присвоєно кадастровий номер №4625887500:02:000:3377.

Відповідно до технічного звіту №1-07.11.2022 від 07.11.2022 виготовленого ПП «АрхіТек» (експерт Мануйлик Л.Ю.) приєднання земельної ділянки загального користування (проїзду пл. 53 кв.м.) до земельної ділянки № НОМЕР_2 з кадастровим номером 4625887500:02:000:3377 що належить на праві власності ОСОБА_2 суперечить містобудівним нормам, зокрема п. 6.1.48, п. 10.7.1, п. 15.3.1. ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій", також приєднання проїзду обмежує можливість використання за призначенням земельної ділянки №1 ( 4625887500:02:000:2125) в зв`язку з тим, що повністю перекриває доступ до земельної ділянки ОСОБА_1 .

Відтак, позивачка ОСОБА_1 позбавлена можливості потрапити на свою земельну ділянку, завезти будівельні матеріали, вивезти сміття чи провести комунікації, оскільки, їй повністю перекрито заїзд до земельної ділянки, через приєднання земельної ділянки загального користування (проїзду пл. 53 кв.м.) до земельної ділянки № НОМЕР_2 з кадастровим номером 4625887500:02:000:3377 відповідачки ОСОБА_2 що суперечить містобудівним нормам, зокрема п. 6.1.48, п. 10.7.1, п. 15.3.1. ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій", та підтверджується висновком експерта. Мирно вирішити даний спір із відповідачкою не можливо.

Що стосується пропуску строку позовної давності то представник позивача, покликалася нате, що земельна ділянка ОСОБА_2 не є відокремлена жодними межовими знаками (парканом, сіткою, живоплотом), що підтверджується фотографіями долученими до технічного звіту №1-07.11.2022, що міститься в матеріалах справи, тому про приєднання такої до земель загального користування позивачка не могла раніше знати.

Про своє порушене право ОСОБА_1 дізналася лише в березні 2017 році, коли до неї на роботу приїхав землевпорядник і запропонував підписати погодження меж земельної ділянки з ОСОБА_2 , тоді вона взнала що дорога приєднана до землі відповідачки.

15.08.2017 ОСОБА_1 подала до Яворівського районного суду Львівської області позов про визнання протиправними та скасування рішення Рясне-Руської сільської ради 21.10.1996 року № 157. Провадження по справі №460/3316/17 було відкрито ухвалою від 17.08.2017, але, оскільки справа була подана в порядку адміністративного судочинства, а судова практика з врахуванням позицій ВС України, змінилась такі спори слід було розглядати в порядку цивільного судочинства у 2019 році дане провадження було закрито. Вважає, що ОСОБА_1 не пропустила строк позовної давності для подачі позову про захист свого порушеного права. Просить збільшені позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача Львівської міської ради як правонаступник Рясне -Руської сільської ради, пояснила що Рясне-Руська рада діяла в межах своїх повноважень, більш детальних пояснень не змогла надати. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, жодних клопотань про причини своєї неявки на адресу суду не скерувала, хоч була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

11.02.2026 представник відповідачки адвокат Кирик Н.І. скерувала на адресу суду заяву з якої слідує що договір про надання правовничої допомоги із відповідачкою ОСОБА_2 припинено, відтак вона не має повноважень для представлення інтересів відповідачки в даній справі.

Представник відповідача Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив, хоч була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 04.06.2019 така була розподілена та передана судді Карпин І.М.

У зв`язку із закінченням 24.09.2021 п`ятирічного строку призначення на посаду судді Карпин І.М., справу на підставі розпорядження №677 від 02.12.2021, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2021 року, було розподілено та передано судді Швед Н.П.

13.01.2022 суддею у даній справі винесено ухвалу про відкриття провадження та призначення підготовчого судового засідання.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, допитавши в судовому засіданні експерта з обстеження будівель і споруд ПП"Архітек" ОСОБА_4 яка технічний звіт №1-07.11.2022 від 07.11.2022 підтримала, та пояснила що такий був складений за результатами інженерно-планувального обстеження дороги місцевого значення та проїзду земельної ділянки ОСОБА_1 у с.Підрясне садівничому товаристві "Квант", де вона особисто виїзджала на місце обстеження. Для проведення дослідження було надано державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , копії генплану території садового товариства Львівського державного університету від 29.10.1988, копію рішення Рясне-Руської сільської ради народних депутатів№57 від 21.10.1996, про долучення земельної ділянки розміром 55кв.м. до приватизованої земельної ділянки ОСОБА_2 , копію кадастрового плану для ведення садівництва ОСОБА_1 . Під час дослідження було встановлено що між земельними ділянками № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та АДРЕСА_1 ОСОБА_2 був сформований та прокладений проїзд шириною 2,5м. Згідно рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області, №157 від 21.10.1996, земельну ділянку загального користування 53кв.м було прилучено до приватизованої земельної ділянки кадастровий номер №4625887500:02:000:3377. Даним рішенням повністю заблоковано єдиний в`їзд до земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4625887500:02:000:3125 яка належить ОСОБА_1 , що суперечить п.4 ст.357 ЦКУкраїни. Приєднання земельної ділянки загального користування (проїзду пл. 53 кв.м.) до земельної ділянки № НОМЕР_2 з кадастровим номером 4625887500:02:000:3377 що належить на праві власності ОСОБА_2 суперечить містобудівним нормам, зокрема п. 6.1.48, п. 10.7.1, п. 15.3.1. ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій", також приєднання проїзду обмежує можливість використання за призначенням земельної ділянки №1 ( 4625887500:02:000:2125) в зв`язку з тим, що повністю перекриває доступ до земельної ділянки ОСОБА_1 . Проїзд також використовується для регулярного прочищення водовідвідної канави із західної сторони ділянки. Земельна ділянка на даний час знаходиться у занедбаному стані. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

При цьому у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку від 11.01.1994р. серії ЛВ 2511 належить земельна ділянка на території Рясне-Руської сільської ради площею 0,08909 га. для ведення садівництва в садівничому товаристві «Квант», кадастровий номер земельної ділянки 4625887500:02:000:2125.

Сусідня земельна ділянка площею 0,0726 відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 11.01.1995р. серії ЛВ 2580 належить відповідачці ОСОБА_2 .. Кадастровий номер земельної ділянки 4625887500:02:000:3377.

Згідно з витягу з протоколу №3 засідання правління садово-городнього кооперативу «Квант» від 06.09.1996, правління дозволило долучити відповідачці ОСОБА_2 земельну ділянку у розмірі 55 кв.м. до її земельної ділянки вилучивши цю ділянку із загального користування.

21.10.1996 Рясне-Руською сільською радою народних депутатів було прийнято рішення №157 "Про долучення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 що заходиться в садово-городньому кооперативі «Квант»" на підставі якого ОСОБА_2 було долучено земельну ділянку розміром 55 кв. м., що знаходиться в загальному користуванні садово-городнього кооперативу «Квант» до її приватизованої земельної ділянки.

Після приєднання земельної ділянки, на замовлення ОСОБА_2 ТОВ «ОРДО ПЛЮС» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, та даній земельній ділянці за адресою: с. Підрясне, садівниче товариство «Квант» Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області, було присвоєно кадастровий номер №4625887500:02:000:3377.

Як встановлено у судовому засіданні у 2017 році ОСОБА_1 від землевпорядника, який приїхав здійснювати обміри земельної ділянки для виготовлення технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 , дізналася, що до приватизованої земельної ділянки ОСОБА_2 на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради від 21.10.1996 № 157 приєднано частину земельної ділянки розміром 55 кв.м. яка є дорогою загального користування і заїздом до земельної ділянки ОСОБА_1 .

Оскільки, земельна ділянка ОСОБА_2 не була огороженою, на ній не було встановлено жодних межових знаків, що підтверджується фототаблицями долученими до матеріалів справи, тому позивачка не могла знати, що на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради від 21.10.1996 № 157 до приватизованої земельної ділянки ОСОБА_2 було приєднано частину земельної ділянки розміром 55 кв.м. яка є дорогою загального користування і заїздом до земельної ділянки ОСОБА_1 .

В березні 2017 позивачка звернулася із адміністративним позовом до Яворівського районного суду Львівської області про визнання дій протиправними та скасування рішення Рясне-Руської сільської ради№157 від 21.10.1996.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 29.03.2019 року у справі № 460/3316/17 провадження було закрито, у зв`язку з відмовою позивачки від позову, оскільки, такий не підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства.

04.06.2019 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Яворівського районного суду Львівської області із даним позовом про визнання дій протиправними скасування рішення Рясне-Руської сільської ради №157 від 21.10.1996, уже в порядку цивільного судочинства, відтак, слід вважати що строк звернення до суду за захистом своїх прав позивачкою не пропущено, з урахуванням того що позивачка про приєднання дороги загального користування яка є заїздом дізналася лише в березні 2017, тому клопотання відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з пропуском трирічного строку звернення до суду за захистом своїх прав, слід залишити без задоволення.

Відповідно до технічного звіту №1-07.11.2022 від 07.11.2022 виготовленого ПП «АрхіТек» (експерт Мануйлик Л.Ю.) приєднання земельної ділянки загального користування (проїзду пл. 53 кв.м.) до земельної ділянки № НОМЕР_2 з кадастровим номером 4625887500:02:000:3377 що належить на праві власності ОСОБА_2 суперечить містобудівним нормам, зокрема п. 6.1.48, п. 10.7.1, п. 15.3.1. ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій", також приєднання проїзду обмежує можливість використання за призначенням земельної ділянки №1 ( 4625887500:02:000:2125) в зв`язку з тим, що повністю перекриває доступ до земельної ділянки ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи у судовому засіданні була допитана експерт ОСОБА_4 , яка підтримала викладене у технічному звіті. Судом з`ясовано що експерт має відповідні кваліфікаційні свідоцтва на виконання вказаних робіт у звіті, досвід роботи,висновок викладений у звіті був здійснений на підставі виїзду на земельну ділянку з дотриманням всіх вимог щодо порядку та стандартів та кваліфікації експерта, про що зазначено у звіті та додано відповідні підтверджуючі документи.

Представник відповідача, не заперечив проти такого звіту, не надав жодних письмових доказів на його спростування, як і не заявив відповідного клопотання про призначення експертизи судом, тому такий звіт є належним та допустимим письмовим доказом у справі.

Відповідно до абзацу третього ст.5ЗК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників, однак як вбачається з протоколу№3 засідання правління садово-городнього кооперативу «Квант» від 06.09.1996, правління дозволило долучити відповідачці ОСОБА_2 земельну ділянку у розмірі 55 кв.м. до її земельної ділянки вилучивши цю ділянку із загального користування, чим вийшло за межі наданих повноважень, в порушення норм діючого Земельного кодексу України, що призвело до прийняття незаконного рішення, на підставі якого в подальшому було прийнято оскаржуване рішення Рясне-Руської сільської ради №157 від 21.10.1996.

Згідно відповіді від 29.08.2022 ГУ Держгеокадастру у Львівській області наданої на адводактський запит земельна ділянка було з кадастровим номером №4625887500:02:000:3377, внесена в Держгеокадастр та зареєстрована на підставі технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки.

Відповідно до п. 31 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є, зокрема, поземельні книги.

Документи Державного земельного кадастру є його складовими частинами, які створюються, відображаються та змінюються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Державний кадастровий реєстратор забезпечує зберігання Поземельної книги в паперовій формі у порядку, визначеному Мінагрополітики.

Державний кадастровий реєстратор несе відповідальність за: ведення Поземельної книги відповідно до вимог, зазначених у цьому Порядку; відповідність відомостей, зазначених у Поземельній книзі, відомостям, зазначеним у документах, що є підставою для їх внесення; тотожність відомостей, зазначених у паперовій та електронній (цифровій) формі Поземельної книги.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про не за формою згідно з додатком 23 особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав.

У разі закриття Поземельної книги Державний кадастровий реєстратор: за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру проставляє на титульному аркуші Поземельної книги в електронній (цифровій) формі електронну позначку про факт її закриття за власним кваліфікованим електронним підписом; проставляє на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначку про факт її закриття за формою згідно з додатком 9.

Запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів/ініціала власного імені Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Державний кадастровий реєстратор письмово повідомляє протягом трьох робочих днів особу, на яку зареєстрована земельна ділянка, про скасування (поновлення) запису за формою згідно з додатком 10.

Як вище зазначалось, скасування державної реєстрації земельних ділянки здійснюється державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої ії влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до вимог ч.7 ст.9 Закону втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Позовна вимога до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області є похідною та залежить від задоволення інших позовних вимог (основних вимог).

Відповідно до статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.6 ст. 16 ЗУ Про Державний земельний кадастр, кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 ЗУ Про Державний земельний кадастр, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно пункту 60 Порядку: Запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Згідно пункту 61 Порядку: Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів/ініціала власного імені Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: - в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Згідно пункту 114 Порядку: Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі судового 2частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового у рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, oрганом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 13 від 25.12.1996 року спори з приводу суміжного землекористування: додержання меж, правил добросусідства (зокрема, щодо обов`язку власника або землекористувача дозволити власникам або землекористувачам сусідньої ділянки прохід до доріг загального користування для спорудження на суміжній ділянці необхідних комунікацій, вжиття заходів до недопущення можливості стоку дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів та мінеральних добрив на суміжну ділянку тощо) — розглядаються судами відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України і в тому разі, коли вони попередньо не вирішувались обраною радою узгоджувальною комісією.

Відповідно до Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, що діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідача, зокрема передбачено, що землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність. Не можуть передаватися у колективну та приватну власність землі загального користування населених пунктів (майданів, вулиць, проїздів, шляхів, пасовищ, сінокосів, набережних, парків та ін.) (ст. 4 ЗК України). Земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівничі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, в тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Земельні ділянки загального користування садівничих товариств поділу не підлягають (ст. 4 ЗК України).

Відповідно до ст. 57 ЗК України для ведення колективного садівництва кооперативам громадян за рішенням сільської, селищної, міської районної Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 0,12 гектара на одного члена кооперативу. Земельні ділянки для колективного садівництва складаються із земель загального користування, що перебувають у колективній власності кооперативу, та із земель, що перебувають у приватній власності членів кооперативу. До земель загального користування належать земельні ділянки, зайняті охоронними зонами, шляхами, проїздами, спорудами та іншими об`єктами загального користування.

Виходячи із положень ст. 116 ЗК України та згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів, суд має перевірити законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав, ухвалювати рішення про його незаконність.

Правління кооперативу є виконавчим органом і не має повноважень самостійно розпоряджатися майном кооперативу, зокрема землями загального користування (проїздами, дорогами, майданчиками, охоронними зонами).Згідно із Законом України «Про кооперацію», розпорядження майном належить до виключної компетенції загальних зборів членів кооперативу.

Землі загального користування кооперативу, надані йому у постійне користування або у власність як юридичній особі, не можуть бути вилучені органом місцевого самоврядування та передані у приватну власність третім особам без законної відмови самого кооперативу на підставі рішення загальних зборів та без дотримання процедури вилучення (ст. 116, 118, 141, 142 Земельного кодексу України).

Суд, визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Рясне - Руської сільської ради народних депутатів Яворівського району Львівської області від 21.10.1996р. №157 «Про долучення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , що знаходиться в садово-городньому товаристві «Квант»» з підстав зазначених вище, оскільки, таке прийнято без дотримання процедури вилучення передбаченої ЗКУкраїни, та порушує право користування позивачки земельною ділянкою, що суперечить містобудівним нормам, зокрема п. 6.1.48, п. 10.7.1, п. 15.3.1. ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій". Крім цього, приєднання проїзду обмежує можливість використання за призначенням земельну ділянку № НОМЕР_1 ( 4625887500:02:000:2125), в зв`язку з тим, що повністю перекриває доступ до земельної ділянки ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст. 126 ЗК України (в редакції 2009 року) передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, а відповідно до положень ст. 125 ЗК України (в редакції 2012 року) право власності виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 23 жовтня 2013 року ухвалив постанову у справі № 6-93цс13, предметом якої був спір щодо визнання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсним і зобов`язання повернути земельну ділянку, зробивши правовий висновок, про те, що с таттями 116, 118 Земельного кодексу України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 Земельного кодексу України.

Відтак, що стосується решти позовних вимог, зокрема, про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку від 11.01.1995 року серії ЛВ 2580 ОСОБА_2 на право приватної власності земельної ділянки. Скасування записів у поземельних книгах кадастровий номером 4625887500:02:000:3377, та скасування у державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4625887500:02:000:3377 площею 0.0779 га., з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої ділянки, то такі позовні вимоги є похідними, оскільки прийняті на підставі рішення Рясне - Руської сільської ради народних депутатів Яворівського району Львівської області від 21. 10.1996р. №157 «Про долучення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , яке як уже встановлено вище є незаконним та таким що підлягає скасуванню, а відтак такі слід задовольнити. Визнати недійсним державний акт на права приватної власності на земельну ділянку від 11.01.1995 року серія ЛВ 2580 ОСОБА_2 на право приватної власності земельної ділянки.Скасувати записи у поземельних книгах кадастровий номером 4625887500:02:000:3377. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625887500:02:000:3377 площею 0.0779 га. з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої ділянки.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 258, 259, 263, 265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Львівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державного акту, записів у поземельних книгах та реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав щодо такої земельної ділянки задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рясне-Руської сільської ради народних депутатів Яворівського району Львівської області від 21.10.1996р. №157 «Про долучення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , що знаходиться в садово-городньому товаристві «Квант».

Визнати недійспим державний акт на права приватної власності на земельну ділянку від 11.01.1995 року серія ЛВ 2580 ОСОБА_2 на право приватної власності земельної ділянки.

Скасувати записи у Поземельних книгах кадастровий номером 4625887500:02:000:3377.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625887500:02:000:3377 площею 0.0779 га. з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої ділянки.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https:/tk.lv.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ,

проживає за адресою: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2

проживає за адресою: АДРЕСА_3

Львівська міська рада

юридична адреса: 79008, м. Львів, площа Ринок,1, Львівська область

Третя особа: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області

юридична адреса: 79000, м. Львів, проспект В`ячеслава Чорновола, 4, Львівська область

Суддя: Швед Н.П.