Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №464/2782/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2782/26

пр.№ 2/464/2331/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого – судді Дулебка Н.І.,

за участі: секретаря судового засідання – Гуцул В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

встановив:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі – ТОВ «Бізнес Позика»), в інтересах якого діє представник Дармограй А.Т., звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №509952-КС-002 від 09.12.2024 в розмірі 51 076,88 грн. Позов мотивовано тим, що 09.12.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №509952-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 26000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Пунктом 2 договору кредиту визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів. Пунктом 3 договору кредиту встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов зазначеного договору. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 26000 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , який позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Проте відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 51 076,88 грн., що підлягає стягненню з останнього.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, просила розгляд справи проводити за відсутності представника, позовні вимоги підтримала, не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання , причин неявки не повідомив та не подав відзив у на позовну заяву, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями частин 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (п. 3, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 09.12.2024 між позивачем ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №509952-КС-002 про надання кредиту в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитора, шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 26000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів.

Згідно з умовами договору кредиту строк, на який надається – 24 тижні, стандартна процента ставка за кредитом 1% в день фіксована, комісія за надання кредиту 5200 грн. Термін дії договору до 26.05.2025.

Сторонами в п. 4 Договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів за період з 23.12.2024 по 26.05.2025.

До вказаного договору додано пропозицію (оферту) про надання кредиту та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору №509952-КС-002 від 09.12.2024.

Також до матеріалів справи долучено витяг з анкети клієнта ОСОБА_1 , в якому зазначені всі анкетні дані відповідача та інформація стосовно бажаного кредиту.

На виконання умов договору ТОВ «Бізнес Позика» перераховано на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 платіж в розмірі 26000 грн. відповідно до кредитного договору №509952-КС-000 від 29.12.2024.

Згідно з інформацією АТ КБ «Приватбанк», наданою суду на виконання ухвали від 02.06.2026, банківська картка № НОМЕР_1 відкрита на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 . На зазначену банківську картку 09.12.2024 були зараховані грошові кошти в сумі 26 000 грн.

Згідно з наданою ТОВ «Бізнес Позика» довідкою про стан заборгованості за кредитним договором №509952-КС-000 від 09.12.2024, загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 51 076,88 грн, з яких: 20 693,92 грн. – заборгованість за кредитом, 17 382,96 грн. – заборгованість за відсотками, 13 000 грн. – заборгованість за відсотками відповідно до ст. 625 ЦКУ.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався такими, належних та допустимих доказів на підтвердження їх повернення останній не надав та не спростував розмір заборгованості, розрахований позивачем відповідно до умов укладеного договору, суд дійшов висновку, що вимоги позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості у розмірі 38 076,88 грн, з яких: 20 693,92 грн – заборгованість за кредитом, 17 382,96 грн – заборгованість за відсотками, єпідставними та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Що стосується стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в період існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 13 000 грн за договором №509952-КС-002 від 09.12.2024, тобто у період дії воєнного стану, не відповідають вимогам Закону, а відтак не можуть бути судом задоволені.

Таким чином, позов необхідно задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №509952-КС-002 від 09.12.2024 у розмірі 38 076,88 грн.

Окрім цього, з врахуванням вимог частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1984,55 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 22.09.2026.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 247, 263-265, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) заборгованість за кредитним договором №509952-КС-002 від 09.12.2024 у розмірі 38 076 (тридцять вісім тисяч сімдесят шість) гривень 88 копійок.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 55 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 22.09.2026.

Головуючий Назарій ДУЛЕБКО