Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №466/4686/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №466/4686/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

23 вересня 2026 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рішко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»

(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411;

ЄДРПОУ: 41084239; e-mail: office@bizpozyka.com),

в інтересах якого діє Кіріченко Валерія Владиславівна

(РНОКПП: НОМЕР_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до

ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», в інтересах якого діє Кіріченко Валерія Владиславівна, звернулось до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до прохальної частини поданої заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 546210-КС-001 про надання кредиту від 07.07.2025, що становить 95 890 грн 37 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 34 000 грн 00 коп.; суми прострочених платежів по процентах - 38 090 грн 00 коп., суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦКУ - 17 000 грн 00 коп., суми прострочених платежів за комісією 6800 грн, а також та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач покликається на те, що 07.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №546210-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 23 000 грн. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало кредит на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користуванням кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил надання грошових коштів у кредит. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 23 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_3 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).

Крім цього, 10.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №ДУ№1 до Договору №546210-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов якої відповідач отримав кредит у сумі 11 000 грн 00 коп.

Також, позивач стверджує, що до теперішнього часу боржник свої зобов`язання за Кредитним договором №546210-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання встановлені договором. Зважаючи на те, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, в останнього станом на 05.05.2026 утворилась заборгованість за Договором №546210-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 95 890 грн 00 коп.

За наведених обставин, у зв`язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку наявна за кредитним договором заборгованість не погашається, позивач просить стягнути таку у судовому порядку.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 29.05.2026 справу передано за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова 07.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою у якій просить розглядати справу за її відсутності, позов підтримує та просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції та оголошеннями, в порядку ст.128 ЦПК України. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за його відсутності відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з`являвся у судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд приходить до висновку про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідача є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд вважає можливим розглядати справу з ухваленням заочного рішення.

При цьому, суд враховує положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що 07.07.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір №546210-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 07.07.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №546210-КС-001 про надання кредиту. Відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №546210-КС-001 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою.

07.07.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір №546210-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов пункту 2 Договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 23 000 грн 00 коп. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів. Умовами договору передбачено, що Тип Кредиту: кредит, строк кредиту складає 16 тижнів; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована, Комісія за надання Кредиту: 4 600,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 23 000,00 грн. Термін дії Договору: до 27.10.2025 р. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 46 858,03 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9711,7 процентів. Наданого Кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку №1 до Договору. У разі несплати Позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування Процентів здійснюється за Стандартною процентною ставкою до закінчення Строку кредитування за цим Договором. (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.2.2 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору, кінцева дата повернення кредиту 27.10.2025.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 23 000 грн. Так, виплату проведено 07.07.2025, шляхом перерахування 23 000 грн. на банківську картку позичальника, яка вказана нам в анкеті.

Крім цього, 10.07.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору №546210-КС-001 про надання кредиту від 07.07.2025 року, відповідно до умов якого, Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 10.07.2025р. сума неповернутого Позичальником Кредиту становить: 23 000 грн.; сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом становить: 920 грн. (надалі - Несплачені проценти); сума нарахованої та несплаченої Комісії становить: 4 600 грн. (надалі - Несплачена Комісія). Після збільшення суми Кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником Кредиту складатиме 34 000 грн. Комісія за надання додаткової суми кредиту: 2 200 грн. Після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення розміру Кредиту будуть змінені умови кредитування за Договором. У зв`язку із зазначеним, після укладення цієї Додаткової угоди та отримання Позичальником додаткових грошових коштів у Кредит:

\- загальний розмір Кредиту становить: 34 000 грн. (п.1 та п.2. Додаткової угоди);

- орієнтовна реальна річна процентна ставка: 12393,36 процентів;

- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 68 804,56 грн.;

- загальні витрати за Кредитом: 34 804,56 грн.;

- кількість днів користування Кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди: 110 календарних днів;

- денна процентна ставка: 0,93 процентів.

Згідно підтвердження ТОВ «ПрофітГід» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 р., укладеного між компанією та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та завершення наступних платіжних операцій, зокрема:

- 07.07.2025 року, сума 23 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_4 , номер платіжної інструкції 615e57a2-5b08-11f0-b90f-000c29d57ed2_1, призначення переказу - Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. №546210 КС-001 від 07.07.2025 Без ПДВ;

- 10.07.2025 року, сума 11 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_4 , номер платіжної інструкції ab3ea90d-5d6d-11f0-b90f-000c29d57ed2_1, призначення переказу - Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. Дод. угоди від 10.07.2025 до кредитного дог. №546210-КС-001 від 07.07.2025 Без ПДВ.

Вказані вище перерахування коштів також підтверджуються, відповідями наданими суду АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 07.09.2026 №БТ/Е-39047 та від 16.09.2026 № БТ/Е-40744.

Таким чином, позивачем доведено факт виконання своїх зобов`язань за договором кредиту в повному обсязі.

У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 05.05.2026, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, становить 95 890 грн 37 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 34 000 грн 00 коп.; суми прострочених платежів по процентах - 38 090 грн 00 коп., суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦКУ - 17 000 грн 00 коп., суми прострочених платежів за комісією - 6800 грн, а також та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп.

Порядок укладання договорів в електронній формі визначено Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є CMC повідомлення з кодом, який зазначений у тексті договору у розділі Підписи сторін.

Положеннями статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ст.207 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦКУ договір може бути укладений у будь якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, ЦК України розглядає декілька окремих рівноправних випадків дотримання письмової норми правочину, до яких у відповідності з нормами частини другої статті 202 ЦК України належить і Кредитний договір. Відтак, з огляду на вищезазначене кожний із вищеперелічених способів, визначений в ЦК як спосіб дотримання письмової форми правочину, має всі підстави для застосування при реалізації положень норми статті 1055 ЦК України (щодо обов`язкового дотримання письмової форми кредитного договору).

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до статті 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 22.07.2021р. у справі № 911/2768/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98645663) та від 30.06.2021р. у справі № 910/3140/19.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Згідно ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Частиною 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Згідно із статтею 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У відповідності до вимог ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 2.5 кредитного договору №546210-КС-001 від 07.07.2025 комісія за видачу кредиту становить 4 600 грн 00 коп.

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору №546210-КС-001 про надання кредиту від 07.07.2025, комісія за надання додаткової суми кредиту: 2 200 грн.

У постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц суд зробив наступний висновок: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року».

Отже, кредитний договір (додаткові угоди), укладений між сторонами, в частині, що передбачає сплату позичальником плати за надання кредиту є недійсним, а договір кредиту №1584-6058 від 04.08.2025 укладений між сторонами у цій частині є нікчемним, що встановлено законом.

Таким чином, товариство не може вимагати від ОСОБА_1 заборгованість в частині суми прострочених платежів за комісією в розмірі - 6 800 грн 00 коп.

Крім цього, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, позивач не вправі вимагати від відповідача стягнення заборгованості за нарахованими процентами та неустойкою - у розмірі 17 000 грн 00 коп.

Отже, враховуючи наведені вище обставини та мотиви, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість (встановлену судом) за кредитним договором у розмірі 72 090 грн 00 коп., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 34 000 грн 00 коп; суми прострочених платежів по процентах - 38 090 грн 00 коп.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судового збору в розмірі пропорційному задоволеним вимогам, що становить 2 001 грн 59 коп.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року, справа №1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21).

Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість у сумі 72 090 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 001 гривню 59 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»

(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411;

ЄДРПОУ: 41084239; e-mail: office@bizpozyka.com),

представник позивача ? Кіріченко Валерія Владиславівна

(РНОКПП: НОМЕР_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

відповідач ? ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 )

Повний текст рішення складено 23 вересня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький