Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №127/11442/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/11442/24

Провадження № 22-ц/801/2108/2026

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокуСправа № 127/11442/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою представниці ОСОБА_1 – адвокатки Бевз О. І. на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Федчишена С. А. від 11 червня 2026 року (дата складання повного тексту судового рішення: 19 червня 2026 року),

встановив:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, за яким просив стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України зі спеціального єдиного казначейського рахунку на його користь втрачений заробіток в розмірі 6 700 грн 00 к., 1/3 частку сплаченого в дохід держави податку і бюджетного платежу в сумі 571 грн 13 к. та 200 000 грн 00 к. у відшкодування завданої моральної шкоди.

В обґрунтовування вимог позову покликався на те, що 14 березня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12023020060000111 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 239 Кримінального кодексу України (далі КК України), за фактом виявлення на території сміттєзвалища у м. Погребище Вінницької області автомобіля «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , під його керуванням, який здійснив скидання нечистот.

Того ж дня під час огляду місця події вилучено належний йому транспортний засіб та поміщено його на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів.

Ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 17 березня 2023 року на вилучений автомобіль накладено арешт. За наслідками апеляційного оскарження ухвалу слідчого судді скасовано та постановлено нову ухвалу Вінницького апеляційного суду, якою накладено арешт на транспортний засіб у формі заборони його відчуження з передачею автомобіля йому на відповідальне зберігання. Суд апеляційної інстанції встановив відсутність підстав для утримання майна на спецмайданчику, оскільки належні умови зберігання забезпечені не були, а він не мав процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого.

28 квітня 2023 року постановою старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 4 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі СВ ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області) кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Внаслідок протиправного вилучення майна та безпідставного кримінального переслідування йому завдано майнову та моральну шкоду. Зокрема у період з 14 березня 2023 року по 14 квітня 2023 року він був позбавлений можливості використовувати належне йому майно для здійснення господарської діяльності та отримання доходу. Упродовж усього строку досудового розслідування він зазнавав постійного психоемоційного напруження, був змушений витрачати час і сили на участь у процесуальних діях (явки за викликами слідчого, надання пояснень і документів, подання клопотань) задля доведення власної невинуватості.

Вказані події спричинили моральні страждання, призвели до погіршення стану його здоров`я, що вимагає систематичного медичного нагляду та придбання лікарських засобів. Окрім цього через кримінальне переслідування та тимчасове вилучення майна порушено звичайний спосіб його життя, завдано шкоди його діловій репутації, втрачено сталі господарські зв`язки та клієнтську базу, відновлення яких вимагає додаткових зусиль та матеріальних витрат.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2026 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували незаконність дій слідчого або процесуального керівника у кримінальному провадженні. Суд першої інстанції зазначив, що ухвала Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року не скасувала арешт автомобіля і не визнала дії слідчого неправомірними, а лише змінила спосіб забезпечення арешту – передала транспортний засіб позивачу на відповідальне зберігання із забороною відчуження.

Позивач не довів факт завдання йому моральної шкоди, погіршення ділової репутації, а надані медичні виписки та довідки не підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та погіршенням стану здоров`я чи зміною життєвого укладу.

Також суд прийшов до висновку, що підстави для відшкодування втраченого заробітку за Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР відсутні, тому що позивача не відстороняли від роботи (посади) і він не відбував покарання. Крім того орган досудового розслідування письмово роз`яснив позивачу його право використовувати автомобіль для підприємницької діяльності.

В апеляційній скарзі представниця ОСОБА_1 – адвокатка Бевз О. І., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просила рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2026 року скасувати і ухвалити нове – про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на ті ж обставини, що і в позовній заяві. Вказувала, що суд протиправно проігнорував ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, якою встановлено відсутність підстав для вилучення спецтехніки ОСОБА_1 та поміщення її на спецмайданчик, що обмежило його права і перешкодило провадженню господарської діяльності.

Вилучення автомобіля «ГАЗ», який є спеціалізованою технікою, призначеною виключно для вивезення рідких відходів, позбавило ОСОБА_1 можливості працювати протягом місяця, виконувати укладені договори та отримувати дохід. При цьому суд першої інстанції помилково застосував норми трудового законодавства щодо відсторонення від роботи до цивільно-правових та підприємницьких відносин.

Крім того суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою висновок судово-психологічної експертизи від 24 лютого 2026 року, який належним чином підтверджує факт заподіяння та розмір моральної шкоди.

Також звертала увагу на те, що шкода, завдана незаконними діями органів досудового розслідування, підлягає відшкодуванню державою незалежно від вини посадових осіб, а наявність окремого судового рішення про визнання дій слідчого протиправними не є обов`язковою, тому що суд повинен самостійно встановити наявність складу цивільного правопорушення.

Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права, відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи, правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою – четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права (стаття 376 ЦПК України).

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.

Судом встановлено, що 14 березня 2023 року до ЄРДР за № 12023020060000111 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 239 КК України.

Постановою про визнання оглянутих предметів речовим доказом та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 14 березня 2023 року, крім іншого, визнано речовим доказом транспортний засіб марки «ГАЗ», моделі «5314», типу «Спеціалізований вантажний – спеціалізований цистерна асенізаційна – С», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , та поміщено на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Погребищенського сектору поліцейської діяльності № 2 (далі Погребищенський СПД № 2) ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області до вирішення подальшої долі речового доказу в суді.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 16 березня 2023 року у справі № 136/458/23 накладено арешт на транспортний засіб автомобіль марки «ГАЗ», моделі «5314», типу «Спеціалізований вантажний – спеціалізований цистерна асенізаційна – С», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , який поміщено на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Погребищенського СПД № 2 ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області за адресою: м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 81-Г, Вінницької області.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у справі № 136/458/23 ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 17 березня 2023 року скасовано, постановлено нову, якою клопотання слідчого задоволено частково; накладено арешт на транспортний засіб автомобіль марки «ГАЗ», моделі «5314», типу «Спеціалізований вантажний – спеціалізований цистерна асенізаційна – С», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , шляхом заборони відчуження; передано зазначений автомобіль на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .

З Податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця видно, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, який подавав звітність до Погребищенської державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

18 квітня 2023 року до СВ ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він просив письмово повідомити про обмеження відповідно до ухвали Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, а також повідомити, чи заборонено йому як фізичній особі-підприємцю використовувати транспортний засіб за призначенням.

Листом № Т-15/229-02-2023 від 18 квітня 2023 року СВ ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області повідомив ОСОБА_1 , що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року клопотання слідчого задоволено частково, а саме: накладено арешт на автомобіль марки «ГАЗ», моделі «5314», державний номерний знак НОМЕР_1 , шляхом заборони його відчуження. 14 квітня 2023 року цей автомобіль передано ОСОБА_1 на відповідальне зберігання, про що у його присутності було складено відповідний протокол та роз`яснено вимоги статті 382 КК України. Крім того роз`яснено ОСОБА_1 його право використовувати автомобіль ГАЗ», моделі «5314», державний номерний знак НОМЕР_1 , за його цільовим призначенням, тобто здійснювати підприємницьку діяльність, працювати на виконання офіційно укладених та чинних договорів на виконання певних видів робіт.

Згідно з розрахунком, отриманим від Державної екологічної інспекції Вінницької області, сума завданої шкоди, внаслідок забруднення земельної ділянки 30 кв. м., яка знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 0523484100:02:001:0105, становить 91 грн 08 к. Розрахунок шкоди проведено відповідно до «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів, через порушення природоохоронного законодавства» від 27 жовтня 1997 року № 171, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 травня 1998 року № 285/2725.

Постановою старшого слідчого СВ ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 28 квітня 2023 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 14 березня 2023 року за № 12023020060000111, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 239 КК України.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Частиною сьомою статті 1176 ЦК України установлено, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР (далі Закон № 266/94-ВР).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У статті 3 Закону № 266/94-ВР визначено, що в наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема моральна шкода.

Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР установлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно зі статтею 13 Закону № 266/94-ВР питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Підставою для відшкодування шкоди у цій справі є обмеження прав ОСОБА_1 внаслідок тимчасового вилучення та накладення арешту на належний йому транспортний засіб «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023020060000111, яке в подальшому було закрито постановою старшого слідчого СВ ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 28 квітня 2023 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 Закону № 266/94-ВР).

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом – моральною шкодою.

Отже суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд враховує, що у період з 14 березня 2023 року по 14 квітня 2023 року (до моменту передачі автомобіля на відповідальне зберігання згідно з ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року) ОСОБА_1 був позбавлений можливості використовувати належне йому майно – спеціалізований автомобіль «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , – за призначенням для здійснення підприємницької діяльності.

Тимчасове позбавлення права користування майном та проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні, яке в подальшому було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, призвели до порушення звичайного ритму життя позивача, викликали психоемоційне напруження та вимагали додаткових зусиль для захисту своїх прав.

Водночас визначена позивачем сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 грн 00 к. є явно неспівмірною з обсягом понесених ним страждань та не відповідає засадам розумності і справедливості. При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 не повідомлялося про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, щодо нього не обиралися запобіжні заходи, пов`язані з обмеженням особистої свободи, а тимчасове позбавлення права користування транспортним засобом тривало один місяць, після чого автомобіль було повернуто позивачу на відповідальне зберігання з роз`ясненням права його використання у підприємницькій діяльності. Загальний строк проведення досудового розслідування до його закриття становив півтора місяця.

З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, а також тривалості обмеження його прав у період утримання автомобіля на спецмайданчику, апеляційний суд вважає обґрунтованим та достатнім розміром компенсації моральної шкоди суму в розмірі 10 000 грн 00 к.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення втраченого заробітку в розмірі 6 700 грн 00 к. та 1/3 частки сплаченого в дохід держави податку і бюджетного платежу в сумі 571 грн 13 к. апеляційний суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи відмову у задоволенні вимог у цій частині суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми трудового законодавства, що регулюють порядок відсторонення працівника від посади.

Як встановлено ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є надання послуг з вивезення рідких відходів спеціалізованим транспортом. Вказана діяльність є самостійною, систематичною та спрямована на отримання прибутку, у зв`язку з чим правовий інститут «відсторонення від роботи (посади)» до цих відносин застосований бути не може.

Тимчасове вилучення органом досудового розслідування 14 березня 2023 року належного позивачу спеціалізованого автомобіля «ГАЗ» та його утримання на майданчику тимчасового утримання до 14 квітня 2023 року позбавило ОСОБА_1 єдиного засобу здійснення підприємницької діяльності та джерела отримання доходу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 266/94-ВР у випадках, передбачених статтею 1 цього Закону, громадянинові відшкодовується заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Внаслідок протиправного позбавлення можливості використовувати майно за призначенням протягом місяця ОСОБА_1 зазнав майнових втрат у вигляді втраченого доходу у розмірі 6 700 грн 00 к., а також був змушений сплатити обов`язкові податки і бюджетні платежі (1/3 частка становить 571 грн 13 к.) за період, коли підприємницька діяльність фактично не здійснювалася з вини органів досудового розслідування.

Розмір завданої майнової шкоди повністю підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема відповідними розрахунками, податковою декларацією та іншими матеріалами справи, у зв`язку з чим суми 6 700 грн 00 к. та 571 грн 13 к. підлягають стягненню з держави на користь позивача.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представниці ОСОБА_1 – адвокатки Бевз О. І. задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , 6 700 (шість тисяч сімсот) 00 к. втраченого заробітку, 1/3 частку сплаченого в дохід держави податку і бюджетного платежу в сумі 571 (п`ятсот сімдесят одну) грн 13 к. та 10 000 (десять тисяч) грн 00 к. у відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

(Повний текст судового рішення виготовлено 24 вересня 2026 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

О. В. Ковальчук