Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №125/1500/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 125/1500/25

Провадження № 33/801/749/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.

Доповідач: Рибчинський В. П.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Рибчинського В.П.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Поповича Ростислава Ігоровича на постанову Барського районного суду Вінницької області від 18 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 405036 від 28.07.2025 року водій ОСОБА_1 28.07.2025 о 12:00 по вул. Галицьких Вояків у м. Бар Жмеринського району Вінницької області керував автомобілем «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу алкотестер "Драгер 6810", результат позитивний 1,67 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Постановою Барського районного суду Вінницької області від 18 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з такою постановою суду захисник ОСОБА_1 – адвокат Попович Р.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

22.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» від захисника ОСОБА_1 – адвоката Поповича Р.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначає, що ОСОБА_1 захворів та не може прибути в судове засідання, однак бажає прийняти участь у розгляді апеляційної скарги. На підтвердження цього надав копію довідки з Барської ЦРЛ про те, що ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Барської ЦРЛ з 22.09.2026 року по теперішній час, при цьому хірурнічного втручання не потребує. Проте, враховуючи той факт, що довідка надана суду 22.09.2026 року, інформацію щодо перебування на стаціонарному лікуванні 23.09.2026 року не містить, доказів на підтвердження неможливості з`явитись в судове засідання саме 23.09.2026 року суду не надано.

Адвокат Попович Р.І. в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Про причини своєї неяки суд не повідомив.

Враховуючи відсутність підстав для обов`язкової присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, прихожу до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі адвокат ставить питання про поновлення строку на оскарження постанови суду першої інстанції з тих підстав, що ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні присутні не були, про оскаржуване рішення стало відомо лише після його оприлюднення в електронному суді 27 червня 2026 року.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що строк на апеляційне оскарження не пропущений, оскільки оскаржувана постанова була прийнята 18 червня, а захисник Забори В.Г. подав апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд» 28 червня 2026 року, тобто в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.9а Правил Дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним п. 2.9а Правил, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП.

Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як свідчать матеріали справи огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння було проведено за його згодою на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, за результатами якого останній перебував в стані алкогольного сп`яніння – 1,67 ‰.

Отже винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №405036 від 28.07.2025 року (а.с. 1), роздруківкою з приладу «Драгер Alcotest 6810», результат тестування на алкоголь у ОСОБА_1 - 1,67 проміле (а.с. 2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5) та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с. 8).

Жодних мотивів та доказів незаконності, необґрунтованості оскаржуваної постанови, як і наявності порушеннь норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 є пенсіонером та стягнення штрафу в розмірі 17 000 грн є неспівмірним з його доходами, а також те, що він є волонтером, а позбавлення права керування транспортним засобом може вплинути на допомогу захисникам на фронті не заслуговують на увагу, оскільки санкція ст. 130 ч. 1 КУпАП є безальтернативною та передбачає одночасне застосування штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами на визначений законом строк.

При цьому, у даному випадку загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Тобто, у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а будь яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріалами справи не знайшли свого підтвердження.

Відтак, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.

Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини справи із урахуванням наявних та досліджених у судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Поповича Ростислава Ігоровича залишити без задоволення.

Постанову Барського районного суду Вінницької області від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду: В.П. Рибчинський