Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №740/1486/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1486/26

Провадження № 2/740/1522/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Дударця Д.В., за участю секретаря судового засідання Каленіченко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ніжина за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

У березні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (далі - ТОВ «Кредитсервіс») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 25.06.2024 між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 240625-002, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 30 00,00 гривень, зі стягненням одноразової комісії за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 24,00%.

За умовами кредитного договору позичальник має зробити 12 щомісячних платежів, кожен платіж повинен вноситися щомісячно до 25 числа закінчення відповідного розрахункового періоду користування кредитом.

Зазначений договір було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором D26749.

На банківський рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти та стягнуто одноразову комісію за видачу кредиту, яка визначена Кредитним договором.

Згідно з розрахунком кредитної заборгованості та випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 240625-002 від 25.06.2024 станом на 06.01.2026 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 108 444,05 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 37 788,73 грн та простроченої заборгованості за процентами - 70 655,32 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 240625-002 від 25.06.2024 в сумі 108 444,05 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

У поданому до суду через систему «Електронний суд» відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитсервіс» просила відмовити в повному обсязі. Заперечення мотивовано тим, що наданий позивачем протокол перевірки електронного підпису не підтверджує факту укладення саме нею кредитного договору, а тому відсутні належні та допустимі докази виникнення зобов`язання. При цьому, матеріали справи містять істотні та взаємовиключні відомості щодо розміру комісії та фактичної суми кредиту, а саме позивач одночасно наводить три різні значення: 7 200,00 грн - комісія за договором, 9 473,68 грн - комісія за платіжною інструкцією, 22 800,00 грн - фактично перерахована сума. Таким чином, ТОВ «Кредитсервіс» не доведено правову природу та склад кожної заявленої до стягнення суми. Зауважувала, що згідно з п. 8.1 кредитний договір діє протягом 10 років з моменту його укладення, водночас із матеріалів справи вбачається, що строк кредитування визначено 365 днів. Вважала недоведеним належне вручення їй досудової вимоги від 12.02.2026, а заявлений розмір позовних вимог явно непропорційним та таким, що підлягає оцінці судом з точки зору принципів справедливості, добросовісності та розумності. Просила врахувати, що її чоловік проходить службу у підрозділі ДСНС у Чернігівській області та був залучений до виконання завдань із захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією рф проти України, зокрема під час ліквідації наслідків удару на території Нафтобази ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт», що підтверджується витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 22025270000000173 від 15.09.2025, де його визнано потерпілим, тому на нього поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині звільнення від сплати відсотків, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

Згідно з поданими до суду через систему «Електронний суд» додатковими поясненнями відповідач ОСОБА_1 зазначила, що поданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, оскільки не дає можливості встановити реальний склад, структуру та розмір заявленої заборгованості. Як вбачається з розрахунку заборгованості, нею було здійснено платежі на загальну суму 17 500,00 грн. При цьому, із матеріалів справи вбачається, що фактично отримана нею сума кредитних коштів є істотно меншою за суму, яка заявлена позивачем до стягнення. Звертала увагу суду на те, що із матеріалів справи неможливо встановити, яку саме суму кредитодавець вважає фактично виданою, яку суму вона реально отримала та від якої суми здійснювалися нарахування процентів і комісій. Окремої оцінки суду потребує комісія за видачу кредиту у розмірі 24%, що у грошовому вираженні становить 9 473,68 грн. За своєю економічною суттю ця комісія не є окремою реально наданою послугою споживачу, а фактично є додатковою платою за саме отримання кредиту. Враховуючи вищевикладене, просила відмовити у задоволенні позову ТОВ «Кредитсервіс» в повному обсязі.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 06.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судове засідання, призначене на 22.06.2026, було знято з розгляду у зв`язку з зайнятістю судді у кримінальному провадженні.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Кредитсервіс» не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні осіб, які беруть участь у справі, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.06.2024 між позивачем ТОВ «Кредитсервіс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту №240625-002.

Згідно з умовами зазначеного договору сторони погодили: суму кредиту 39 473,68 грн (п.3.1); суму, що підлягає перерахуванню на картковий рахунок позичальника - 30 000,00 грн (п. 3.2); комісію за видачу кредиту 24,00% від суми кредиту утримується кредитодавцем під час видачі кредитних коштів (п. 3.4); кількість акційних щомісячних платежів - 12 (п. 3.3); строк, на який надається кредит, - 365 днів (п. 3.9); денна процентна ставка - 0,67%, денна процентна ставка (за умови дотримання акційних умов) - 0,33%, сума щомісячних платежів при дотриманні акційних умов – 6 421,79 грн (п. 3.6 - 3.8).

Кредитний договір № 240625-002 від 25.06.2024 було підписано ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора D26749 (25.06.2024 11:20:40).

Крім того, 25.06.2024 відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту на умовах кредитного продукту «РЕКРЕДИТ» за допомогою Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, у якому зазначена сума кредиту, строк кредитування, річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту та інші умови.

На виконання умов Кредитного договору ТОВ «Кредитсервіс» перерахувало на платіжну картку ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн, з утриманням комісії за видачу кредиту в сумі 9 473,68 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 870 від 25.06.2024 (а.с. 40 зворот).

Згідно з розрахунком кредитної заборгованості та випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 240625-002 від 25.06.2024 станом на 06.01.2026 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 108 444,05 грн, з яких: 37 788,73 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту (включаючи 30 000 грн отриманого тіла та 9 473,68 грн комісії) та 70 655,32 грн - прострочена заборгованість за процентами (а.с. 34, 41-42).

12.02.2026 ТОВ «Кредитсервіс» направив ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій повідомив про розмір заборгованості, відповідальність за порушення взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та необхідність сплати наявної заборгованості у розмірі 108 444,05 грн.

Норми права, які були застосовані судом

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною восьмою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексому України, а також іншими актами законодавства.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Мотивована оцінка та висновки суду

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 240625-002 від 25.06.2024 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором D26749.

Разом з тим, за загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За умовами кредитного договору № 240625-002 від 25.06.2024 сума кредиту становить 39 473,68 грн (п. 3.1); при цьому сума, яка підлягає перерахуванню на картковий рахунок позичальника, - 30 000,00 грн (п. 3.2); комісія за видачу кредиту 24,00% від суми кредиту утримується кредитодавцем під час видачі кредитних коштів, що еквівалентно 7 200 грн (п.3.4).

У Паспорті споживчого кредиту на умовах кредитного продукту «РЕКРЕДИТ», підписаного відповідачем одноразовим ідентифікатором, сума кредиту зазначена 39 473,68 грн, комісія за надання кредиту - 9 473,68 грн.

За вимогами Розділу 5 кредитного договору № 240625-002 від 25.06.2024 різниця між сумою, зазначеною в п. 3.1 Договору та сумою, визначеною в п. 3.2, є комісією за видачу кредиту, входить до тіла Кредиту і утримується з Позичальника за рахунок Кредиту в день його видачі.

Згідно з платіжною інструкцією № 870 від 25.06.2024 ТОВ «Кредитсервіс» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 суму кредитних коштів (тіла кредиту) в розмірі 30 000,00 грн, з утриманням комісії за видачу кредиту в сумі 9 473,68 грн (а.с. 40 зворот).

Тобто позичальник отримала кредитні кошти в сумі 20 526,32 грн (30 000,00 грн - 9 473,68 грн).

Зазначене підтверджує наявність суперечностей в умовах кредитного договору № 40625-002 від 25.06.2024 щодо розміру кредиту, отриманого позичальником.

За цієї обставини доцільним є застосування правила тлумачення contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав.

Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21); постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20).

Відтак, суд враховує презумпцію, що позивач є стороною, яка підготувала як проект кредитного договору, так і виклад спірних умов договору. Така презумпція позивачем під час розгляду справи не спростована, а тому тлумачення повинно здійснюватися на користь відповідача. Відповідний підхід щодо застосування норм права є збалансованим, ефективним, справедливим й таким, що не втратив своєї правової актуальності.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 240625-002 від 25 червня 2024 року, ОСОБА_1 за період з 25.06.2024 до 06.01.2026 сплачено суму кредитних коштів у розмірі 17 500,00 гривень, з яких 1 684,95,00 гривень тіла кредиту та 15 815,05 грн - відсотків за користування кредитом.

Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення між сторонами кредитного договору № 240625-002 від 25 червня 2024 року та отримання за його умовами позичальником кредитних коштів у розмірі 20 526,32 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» за зазначеним кредитним договором простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 18 841,37 грн (20 526,32 грн – 1 684,95 грн (сплачено тіла кредиту)).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом пункту 3.6 кредитного договору № 240625-002 від 25 червня 2024 року денна процентна ставка за договором становить 0,67%. Строк, на який надається кредит, - 365 днів.

Таким чином, відсотки за користування кредитним договором слід нараховувати на фактично отримані позичальником кредитні кошти в розмірі 20 526,32 грн у межах строку кредитування, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, виходячи з такого розрахунку:

- 1 375,26 гривень (20 526,32х0,67%х10) за період з 25.06.2024 до 04.07.2024;

- 523,31 гривня (19 526,32х0,67%х4) за період з 05.07.2024 до 08.07.2024;

- 332,18 гривень (16 526,32х0,67%х3) за період з 09.07.2024 до 11.07.2024;

- 832,21 гривня (15 526,32х0,67%х8) за період з 12.07.2024 до 19.07.2024;

- 681,28 гривень (14 526,32х0,67%х7) за період з 20.07.2024 до 26.07.2024;

- 1 419,78 гривень (8 476,32х0,67%х25) за період з 27.07.2024 до 20.08.2024;

- 373,93 гривні (6 976,32х0,67%х8) за період з 21.08.2024 до 28.10.2024;

- 1 073,55 гривень (6 676,32х0,67%х24) за період з 29.10.2024 до 21.11.2024;

- 1 635,35 гривень (5 676,32х0,67%х43) за період з 22.11.2024 до 03.01.2025;

- 1 096,60 гривень (4 676,32х0,67%х35) за період з 04.01.2025 до 07.02.2025;

- 830,38 гривень (4 426,32х0,67%х28) за період з 08.02.2025 до 07.03.2025;

- 1 236,40 гривень (3 926,32х0,67%х47) за період з 08.03.2025 до 23.04.2025;

- 2 502,24 гривні (3 426,32х0,67%х109) за період з 09.03.2025 до 25.06.2025.

Враховуючи наведене, розмір нарахованих відсотків становить 13 912,47 грн, а розмір сплачених відповідачем відсотків - 15 815,05 грн, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками.

Щодо стягнення одноразової комісії за надання кредиту суд зазначає таке.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Разом з тим, умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено комісію у сумі 7 200 грн (24% від суми кредиту) за видачу кредиту, яку споживач вимагає один раз на місць.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Таким чином, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати комісії за видачу кредиту у розмірі 7 200 грн є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідачем не спростовано факт укладення кредитного договору № 240625-002 від 25 червня 2024 року та отримання за його умовами кредитних коштів. За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту, з вирахуванням переплаченої відповідачем заборгованості за відсотками у розмірі 1 902,58 грн, що становить 16 938,79 грн (18 841,37 грн - 1 902,58 грн), а також комісія за видачу кредиту в сумі 7 200 грн, а всього 24 138,79 грн.

Щодо застосування положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд зазначає таке.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і наразі триває.

Відповідач на підтвердження своїх аргументів щодо наявності у неї права на отримання пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надала суду у якості доказів службове посвідчення чоловіка ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 11.09.2023, з якого вбачається, що він є пожежним-рятувальником сержантом служби Цивільного захисту 16 ДПРЧ (м. Ніжина) 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Чернігівській області; витяг з ЄРДР та відповідь слідчого СВ УСБУ в Чернігівській області від 09.10.2025, з яких слідує, що його визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 22025270000000173 від 15.09.2025 з попередньою кваліфікацією ч.1 ст. 438 КК України, акт № 8 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 14.09.2025.

Національний банк України у своєму листі від 2 вересня 2014 № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Зазначені документи можуть видаватися родинам військовозобов`язаних та резервістів для пред`явлення їх за місцем вимоги.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Однак відповідачем не надано доказів на підтвердження того факту, що її чоловік ОСОБА_2 є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, чи військовослужбовцем під час дії особливого періоду, який брав або бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, який перебував або перебуває безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. А також, відповідачем не надано доказів, що вона зверталася до первісних кредиторів, чи позивача, ставила їх до відома, що має пільги та подавала відповідні документи і клопотання про ненарахування відсотків.

Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року 322/2/7142. На зазначені пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Про це зауважував у своїй постанові від 4 вересня 2024 року Верховний Суд у справі 426/4264/19.

Розподіл судових витрат

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі № 753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору № 25-01/2023 про надання правової допомоги від 25.01.2023 професійну правничу допомогу позивачу ТОВ «Кредитсервіс» надавало адвокатське об`єднання «ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ» в особі директора Разумного Є.М.

На підтвердження понесених ТОВ «Кредитсервіс» витрат на правничу допомогу позивач надав суду акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 3 від 11.03.2026 відповідно до якого адвокатське об`єднання «ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ» надало наступну правову допомогу: підготовка та направлення позовної заяви. Вартість наданих послуг - 7 000 грн.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів у цій справі, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до відшкодування, є співмірним із обсягом наданих послуг.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, ціна позову становила 108 444,05 грн, позов задоволено на суму 24 138,79 грн, тобто на 22 % (24 138,79 грн х 100 : 108 444,05 грн), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 585,73 грн (2 662,40 грн х 22 %) судового збору.

Крім того, з відповідача підлягають також стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 22 %, то до стягнення підлягає 1 540 грн (7 000 грн х 22 %) витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 10, 76, 133, 247, 259, 264, 265, 268, 435, 354 ЦПК України, статтями 11, 207, 625, 628, 638-639, 1048, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором № 240625-002 від 25.06.2024 у розмірі 24 138 (двадцять чотири тисячі сто тридцять вісім) гривень 79 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» судовий збір у розмірі 585 (п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 73 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 540 (одна тисяча п`ятсот сорок) гривень 00 копійок

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», ЄДРПОУ 41125531, адреса: вул. Коновальця Євгена, 36-Д, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ДУДАРЕЦЬ