Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №587/1530/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1530/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Джепи В. Г., представника позивача - адвоката Склярова О. Г., розглянувши у судовому засіданні у залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Сумської області Висєканцева Тетяна Сергіївна про визначення недійсною заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Скляров В. Г. звернувся до суду з вказаним позовом. Заявлені вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина. За життя спадкодавець склав заповіт, яким все своє майно передав дочці ОСОБА_2 , відповідачці у справі. Позивачка постійно проживала разом з чоловіком, тому у порядку ст. 1268 ЦК України фактично прийняла спадщину. 16 листопада 2017 року позивачка подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини, вважаючи, що відмовляється від спадкової частки чоловіка, а її особиста частка у спільному майні залишається за нею. У 2018 році відповідачка виїхала до РФ, де набула громадянство, та не має можливості особисто приїхати в Україну для вирішення питання зі спадкуванням. Позивачка звернулася до нотаріуса про відкликання своєї заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті її чоловіка, однак отримала відмову від нотаріуса. Зазначає, що на момент підписання заяви вона була особою похилого віку, перебувала у тяжкому психологічному стані після смерті чоловіка, повністю довіряла дочці, сподівалася, що остання буде піклуватися про неї. Також вказує, що Верховний Суд у правових висновках зазначає, що відсутність належного роз`яснення нотаріусом змісту правочину та неправильне розуміння його правових наслідків є підставою для визнання такого правочину недійсним. Тому просить суд скасувати постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 20 березня 2026 року та визнати право власності в порядку спадкування на рухоме та нерухоме майно після смерті ОСОБА_3 за дружиною ОСОБА_1

01 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08 липня 2026 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Позивачка та її представник – адвокат Скляров В. Г. у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Третя особа - приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Сумської області Висєканцева Т. С. у судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, заперечень проти задоволення позову не має.

Суд, вислухавши думку позивача, її представника, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 28 лютого 1973 року між ОСОБА_3 та позивачкою ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від НОМЕР_1 від 28 лютого 1973 року (а. с. 11).

Чоловік позивачки успадкував за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_4 житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 31 жовтня 2003 року (а.с.14).

За життя, 16 лютого 2017 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким все своє майно заповідав своїй доньці ОСОБА_2 (а.с. 31).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суми помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 10) та після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно.

Згідно з довідкою Кияницької сільської ради Сумського району Сумської області від 17 жовтня 2017 року № 1280 ОСОБА_1 проживала разом з чоловіком ОСОБА_3 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 та знаходилася на повному його утриманні (а.с. 13).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

16 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Сумської області Висєканцевої Т. С. про прийняття спадщини за заповітом та про видачу свідоцтва про право на спадщини після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Нотаріусом роз`яснено положення ст. 1269 ЦК України щодо порядку та строків відкликання заяви про прийняття спадщини. У свою чергу ОСОБА_1 , 1952 року народження, на час смерті чоловіка досягла пенсійного віку, тому мала право на обов`язкову долю згідно зі ст. 1241 КК України, але вона відмовилась від цього права та у своїй заяві зазначила, що отримувати обов`язкову частку в спадщині не бажає. Зміст ст. 1241 ЦК України нотаріусом їй було роз`яснено (а.с. 25),

За положеннями ч. 6 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

У період з дня подання заяви про відмову від прийняття спадщини 16 листопада 2017 року до завершення строку для прийняття спадщини позивачем інші заяви до нотаріуса не подавались, шестимісячний строк для прийняття спадщини або відмови від її прийняття закінчився 17 грудня 2017 року. Стороною позивача не надано доказів на вчинення фізичного або психологічного тиску, які могли б вплинути на волевиявлення заявника.

Оскільки ОСОБА_1 відмовилася від своєї обов`язкової частки у спадщині після смерті чоловіка і строк на відкликання вказаної заяви минув, тому нотаріус правомірно видав ОСОБА_2 як єдиній спадкоємиці свідоцтво про право на спадщину за заповітом на все майно, яке належало її батькові, без вирахування будь-яких обов`язкових часток.

У позовній заяві позивачка зазначає, що на момент підписання заяви про відмову від спадщини вона перебувала у похилому віці, мала суттєве погіршення зору, перебувала у тяжкому психологічному стані після смерті чоловіка, мала фізичну слабкість після перенесеного захворювання, приймала лікарські препарати, а також повністю довіряла дочці, так як вважала, що вона буде проживати в цьому будинку, вести спільний побут, допомагати по господарству, тому 20 березня 2026 року повторно звернулась до нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Сумської області Висєканцевої Т. С. із заявою про видачу свідоцтва на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3 , на що отримала відмову нотаріуса.

Зі змісту заяви позивачки від 16 листопада 2017 року, яка міститься у спадковій справі, вбачається, що вона добровільно відмовилась від належної їй обов`язкової частки у спадщині. У заяві зазначено про роз`яснення їй нотаріусом правових наслідків такої відмови, а також підтверджено її особистим підписом, справжність якого перевірено нотаріусом. Будь-які застереження, умови чи посилання на наявність домовленостей із відповідачкою у вказаній заяві відсутні.

Суд також враховує, що відмова від прийняття спадщини за своєю правовою природою є одностороннім правочином, який вчиняється особою особисто та передбачає усвідомлення нею його змісту і наслідків. Обставин, які б свідчили, що на момент подання заяви позивачка не розуміла значення своїх дій або не могла керувати ними, матеріали справи не містять.

Також суд враховує тривалий період часу між поданням заяви про відмову від прийняття спадщини (листопад 2017 року) та зверненням до суду з вказаним позовом (27 квітня 2026 рік). Протягом цього часу позивачка не вчиняла жодних дій, спрямованих на оскарження своєї відмови або захист порушеного, на її думку, права, що також свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для реалізації нею своїх прав раніше.

Окрім цього, до матеріалів справи додано нотаріально завірений переклад з російської мови на українську нотаріально засвідченої заяви відповідачки про відкликання своєї заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та те, що вона не заперечує проти видачі свідоцтва про право на спадщину його дружині ОСОБА_1 (а.с. 43-47).

Відповідно до ч. 2 ст. 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини може бути відкликана спадкоємцем, але виключно протягом строку, встановленого для її прийняття (тобто протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини).

Для спадщини після смерті ОСОБА_3 цей строк закінчився 17 грудня 2017 року.

Чинне цивільне законодавство України не передбачає права спадкоємця відкликати або скасувати свою заяву про прийняття спадщини через 9 років (у 2026 році). Така дія прямо суперечить імперативним нормам книги шостої Цивільного кодексу України.

Після спливу 6-місячного строку спадкоємець, який прийняв спадщину, не може «забрати заяву назад» чи просто відмовитися від неї на користь іншої особи в межах спадкової справи.

Таким чином, заява ОСОБА_2 від 01 квітня 2026 року є юридично нікчемною у контексті спадкового процесу і не створює жодних правових наслідків. Вона не може бути підставою для скасування постанови нотаріуса, оскільки нотаріус не має права приймати відкликання заяви поза межами законного строку.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відсутні підстави для скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 20 березня 2026 року, тому у цій частині позову необхідно відмовити.

Вимога щодо визнання права власності в порядку спадкування на рухоме та нерухоме майно після смерті ОСОБА_3 за дружиною ОСОБА_1 не підлягають до задоволення, як похідна від вимоги про скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд покладає судові витрати на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 81, 200, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Сумської області Висєканцева Тетяна Сергіївна про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. Г. Вортоломей