Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №127/30283/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/30283/26

Провадження №1-кп/127/791/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря: ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: 3632007787, уродженки м. Вінниця, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, має на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026020010000967 від 06.08.2026, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 05.08.2026 приблизно о 20 годині 48 хвилин, перебуваючи у приміщенні ТОВ «Країна мрій Вінниця», що по проспекту Юності, 18 в м. Вінниці, зайшла до жіночої вбиральні діючи умисно, таємно, з корисливим мотивом, в умовах воєнного стану в Україні, який введено в дію відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, взяла із полиці мобільний телефон «APPLE» серії «IPhone 15 Pro» кольору «Black Titanium», об?ємом пам?яті 8/256 Гб, імеі-1: НОМЕР_1 , імеі-2: НОМЕР_2 , вартість якого згідно висновку експерта, становить 28071,21 грн, який належить потерпілій ОСОБА_6 , залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдала ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 28071,21 грн.

В судовому засіданні обвинувачена свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнала повністю, підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті, повідомила, що відпочивала з сім`єю в «Країні мрій», пішовши до вбиральні, побачила телефон, тому взяла його, кинула в рюкзак і поїхала з сім`єю додому. Наступного дня до неї приїхала поліції та вона добровільно видала телефон. Зазначила, що розуміла, що це чужа річ та вона нікому телефон не намагалась повернути. Повідомила, що про вчинене шкодує, щиро кається та просить суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомила, що вона з дитиною пішли до вбиральні в «Країну мрій», де вона на спеціально відведеній поличці забула свій телефон. Через деякий час, коли зрозуміла, що вона залишила свій телефон у вбиральні, вона повернулась, однак на поличці його вже не було. Вона запитувала у прибиральниці і адміністратора чи ніхто не приносив знайдений телефон та коли телефонувала на свій абонентський номер телефон був вимкнутий. Зазначила, що на даний час претензій до обвинуваченої не має, просила суд її суворе не карати.

Зважаючи на те, що обвинувачена свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З`ясувавши правильне розуміння обвинуваченою та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченої, дослідження витягу з кримінального провадження №12026020010000967 від 06.08.2026 (т.1 а.с. 33), постанови про визначення групи слідчих від 06.08.2026 (т.1 а.с. 34), постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 06.08.2026 (т.1 а.с. 35), протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 05.08.2026 (т.1 а.с. 36), постанова про визнання предмету речовим доказом і долучення його до кримінального провадження від 07.08.2026 (т.1 а.с. 37, 50), розписка потерпілої ОСОБА_6 отримання мобільного телефону на відповідальне зберігання (т.1 а.с. 38), ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2026 про накладення арешту (т.1 а.с. 40-41), висновок експерта за результатами судової товарознавчої експертизи (т.1 а.с.42-49), суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а її дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Суд зазначає, що згідно положень ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Суд зважає на те, що обвинувачена раніше не судима (т.1 а.с. 51), станом на 10.08.2026 на лікуванні не перебувала та за медичною психіатричною, неврологічною, нейрохірургічною та наркологічною допомогою не зверталась (т.1 а.с. 54), має на утриманні малолітню дитину (т.1 а.с. 60).

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченої суд вважає щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченої до вчиненого, яка на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, вину визнала у повному обсязі, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченої, а також для запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі в межах санкції передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України.

При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судима, її щире каяття, позицію потерпілої у якого відсутні претензії, наявність пом`якшуючої покарання обставини, відсутність обтяжуючих обставин, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченої можливе без реального відбування покарання та на підставі ст. 75 КК України вона підлягає звільненню від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства.

Початок іспитового строку обвинуваченому рахувати з дати ухвалення вироку.

Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати у відшкодування вартості проведення судової експертизи (т.1 а.с. 49), оскільки її проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений на речові докази.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 63, 65-67, 72, 75, 76, 185 КК України, ст. ст. 349 ч. 3, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком один рік.

У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Початок іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з дати ухвалення вироку, тобто з 24.09.2026.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави Україна процесуальні витрати в сумі 1832,04 грн. у відшкодування вартості проведення криміналістичного дослідження в кримінальному провадженні.

Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області №127/27847/26 від 11.08.2026, після набрання вироком законної сили – скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні №12026020010000967, а саме:

-мобільний телефон « «IPhone 15 Pro» імеі-1: НОМЕР_1 , імеі-2: НОМЕР_2 », які непередані на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили – залишити останній;

-ДВД-диск із відеозаписами з камер відеоспостереження ТОВ «Країна мрій Вінниця» за 05.08.2026, що за адресою: м. Вінниця, проспект Юності, 18, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: