Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №148/2393/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2393/26

Провадження №2/148/1811/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановив:

В липні 2026 року позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка - ОСОБА_3 , яка проживає разом нею в АДРЕСА_1 . Вона здійснює виховання та утримання дочки самостійно. відповідачі участі в утриманні дочки не бере.

У зв`язку з чим позивачка просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу батька щомісячно, однак не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення аліментів з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В судове засідання позивачка та її представник, адвокат Дунаєв І.Б., не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Від адвоката Дунаєва І.Б. до суду надійшла заява, в якій він просить розглянути справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомив, з заявою про відкладення судового засідання не звертався, у встановлений строк відзиву на позов не подав.

За таких обставин у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України суд розглянув справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки позивачка не заперечила проти такого порядку вирішення спору.

У відповідності до ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно Тульчинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) 10.10.2023 (а.с. 6).

З витягу з реєстру територіальної громади слідує, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5). За вказаною адресою зареєстрована і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7).

Згідно довідки № 169, виданої Тульчинською міською радою 30.07.2026 ОСОБА_1 , вбачається, що з останньою проживає дочка ОСОБА_3 , яка знаходиться на її утриманні (а.с. 8).

Відповідно до копії довідки депутата Тульчинської міської ради від 30.07.2026, видана ОСОБА_1 , остання дійсно проживає зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , та здійснює її виховання та утримання самомтійно (а.с. 9).

Вирішуючи даний спір, суд виходить із наступного.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

З аналізу даних законодавчих норм суд доходить висновку, що утримання дитини є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

За змістом частини 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частина п`ята ст. 183 СК України передбачає право того з батьків, разом з яким проживає дитина, звернутися із заявою про видачу судового наказу про стягнення на одну дитину однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів. Водночас такий розмір не є граничним для позовного провадження.

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі № 308/9827/19 зазначив, що обмеження щодо розміру аліментів, передбачене ч. 5 ст. 183 СК України, встановлено виключно для справ, які розглядаються в порядку наказного провадження. Отже, у позовному провадженні суд може визначити і більшу частку, однак для цього мають бути доведені конкретні обставини, передбачені ст. 182 СК України.

Верховний Суд у постанові від 02.07.2020 у справі № 344/20483/19, погоджуючись із визначенням аліментів у розмірі 1/4 доходу замість заявленої 1/3 частки, врахував, що «матеріали справи не містять належних доказів матеріального становища відповідача», які підтверджували б його можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі.

Судом встановлено, що дитина проживає з матір`ю - позивачкою у справі, а тому аліменти підлягають стягненню на користь позивачки. Також встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, доказів, які б свідчили про наявність у відповідача інших утриманців, матеріали справи не містять.

Разом із тим позивачкою не надано доказів розміру заробітку чи грошового забезпечення відповідача, сукупного майнового стану або інших обставин, які об`єктивно підтверджували б можливість та необхідність стягнення на одну дитину саме 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу).

Матеріали справи також не містять розрахунку загального щомісячного обсягу витрат на дитину та інших доказів особливих потреб дитини, які б обґрунтовували збільшення частки аліментів до 1/3. При цьому обов`язок щодо утримання дитини покладений законом на обох батьків.

За таких обставин суд вважає необхідним, достатнім, розумним і справедливим в даному випадку визначити аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення донькою сторін повноліття. Такий розмір відповідає доведеним у справі потребам дитини та забезпечує баланс між інтересами дитини і матеріальними можливостями обох батьків.

Згідно ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже, оскільки позовну заяву пред`явлено до суду 31.07.2026, саме з цієї дати суд і присуджує аліменти.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягнення 1331,20 грн. судового збору, оскільки позивачка звільнена від його сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 180 - 183, 191 СК України, ст.ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ст. 263-265, 280-282, п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31.07.2026 і до досягнення дочкою повноліття.

В решті позов залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави на рахунок UA908999980313111256000026001, Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) судовий збір в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 24.09.2026.

Суддя Л.А. Штифурко