Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №143/431/26 — Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/431/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Гуцола М.П.,

з участю секретаря судових засідань Москаленко С. П.,

заявника - ОСОБА_1 ;

представника заявника: ОСОБА_2

розглянувши в у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні,-

короткий зміст вимог.

17.04.2026 заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні.

В обґрунтування заяви вказав, що він являється рідним братом та утриманцем ОСОБА_3 який будучи військовослужбовцем ЗСУ помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З дня отримання заявником інвалідності та втрати працездатності, оскільки у ОСОБА_1 відсутня нога, допомога брата була основним і постійним джерелом існування, так як пенсії вистачало лише продукти харчування, коштами на придбання ліків та проходження реабілітації забезпечував брат ОСОБА_3 .

У брата не було дружини, дітей, та інших рідних людей , окрім заявника. Під час проходження військової служби у лавах ЗСУ, брат продовжував піклуватися про заявника та перераховував кошти на утримування. ОСОБА_3 був призваний на військову службу за мобілізацією в 2026 році, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з сповіщенням №472 смерть пов`язана з проходженням військової служби.

Встановлення факту перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця необхідне заявнику для отримання одноразової грошової допомоги, як утриманця померлого військовослужбовця матеріальних виплат та інших гарантій з боку держави, передбачених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Просоціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Рух справи.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2026 справу передано на розгляд судді Гуцолу М.П. (а.с.26).

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 22.04.2026 відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 19.05.2026 (а.с. 26).

15.09.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою представника заінтересованої особи.

25.05.2026 ОСОБА_1 через канцелярію суду подав клопотання в якому просив замінити неналежну заінтересовану особу – ІНФОРМАЦІЯ_3 , на належну заінтересовану особу – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.06.2026 заявник через канцелярію суду надав клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме долучення якісних квитанцій про отримання коштів.

11.06.2026 представник заявника – адвокат Скалецький О.О. через канцелярію суду подав заяву в які просив клопотання про заміну заінтересованої особи задовольнити, розгляд справи проводити за відсутності заявника та його представника.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 11.06.2026 заяву заявника ОСОБА_1 задоволено та замінено неналежну заінтересовану особу.

14.07.2026 через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_1 в якій він просив клопотання про виклик свідків задовольнити, судове засідання призначене на 14.07.2026 провести у його відсутності.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 14.07.2026 заяву ОСОБА_1 про виклик свідків задоволено.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягав на задоволенні заявлених вимог.

Представник заявника – адвокат Скалецький О.О. в судовому засіданні наполягав на задоволенні заявлених вимог.

В судове засіданні представник заінтересованої особи: ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 зазначила, що знайома з даною сім`єю ще до початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України. У зв`язку з початком повномасштабних воєнних дій у 2022 році вона була змушена виїхати з міста Чугуїв Харківської області. Згодом вона запропонувала ОСОБА_1 та також переїхати до більш безпечного регіону.

Свідок повідомила, що весь цей час брат надавав заявнику матеріальну допомогу, перераховуючи кошти на банківську картку, привозячи їх особисто та передаючи через побратимів. Факт отримання готівкових коштів також підтверджується тим, що свідок особисто тричі приїздила на вокзал для отримання грошових передач від брата, що свідчить про постійний та систематичний характер фінансової допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом.

У справі, що розглядається судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданим 26.02.2026 Погребищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 повторно виданим 26.02.2026 Погребищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а. с. 12-13).

Згідно з довідкою №518-7002240861 від 23.05.2025 ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи на фоні загального захворювання.

Внаслідок втрати працездатності ОСОБА_1 отримує пенсію, що підтверджується довідкою виданою головним спеціалістом відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №105 від 16.03.2026 отримує пенсію.

В судовому засіданні заявник повідомив, що з дня отримання інвалідності та втрати працездатності, оскільки у ОСОБА_1 відсутня нога, допомога брата була основним і постійним джерелом існування, так як пенсії вистачало лише продукти харчування, коштами на придбання ліків та проходження реабілітації забезпечував брат ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 систематично надсилав кошти, привозив кошти та передавав їх через інших людей, оскільки заявник немає можливості працювати та забезпечувати себе самостійно. Внаслідок інвалідності та пережитого інфаркту потребує реабілітації та постійного лікування.

В 2026 ОСОБА_3 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_4 до лав Збройних сил України де він займав посаду водія-електрика ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів безпілотних комплексів НОМЕР_4 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_5 .

Відповідно до сповіщення №472 від 19.02.2026 виданого військовою частиною НОМЕР_5 та повідомлення про смерть № 115 від 19.02.2026 виданим начальним ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , водій-електрик ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів безпілотних комплексів НОМЕР_4 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуваючи в м. Дніпро в КП «ДОКЛ ім. М. Мечнікова». Смерть пов`язана з проходженням військової служби.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 зазначила, що знайома з даною сім`єю ще до початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України. У зв`язку з початком повномасштабних воєнних дій у 2022 році вона була змушена виїхати з міста Чугуїв Харківської області. Згодом вона запропонувала ОСОБА_1 та також переїхати до більш безпечного регіону.

Свідок повідомила, що весь цей час брат надавав заявнику матеріальну допомогу, перераховуючи кошти на банківську картку, привозячи їх особисто та передаючи через побратимів. Факт отримання готівкових коштів також підтверджується тим, що свідок особисто тричі приїздила на вокзал для отримання грошових передач від брата, що свідчить про постійний та систематичний характер фінансової допомоги.

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

За загальним правилом, закріпленим у статтях 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, встановленим договором чи законом.

Чинним ЦПК України передбачено можливість захисту цивільного права чи інтересу шляхом встановлення фактів, що мають юридичне значення, а також визначено перелік фактів, які можуть бути встановлені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У зазначеному положенні закріплено право на суд разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними вимогами, які становлять єдине ціле (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо такі факти мають юридичне значення, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії чи інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, якщо суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування для заявника була допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Європейський суд з прав людини, розкриваючи зміст поняття «сімейне життя», виходить із того, що існування сімейного життя не обмежується виключно наявністю формально визначених юридичних зв`язків між особами, а залежить також від фактичного існування тісних особистих зв`язків між ними.

Обов`язок доказування та подання доказів визначено ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім цього, згідно ч.1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Водночас, Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства.

До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Членами сім`ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України, він триває і на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

На підставі п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

За ч. 3 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

На підставі ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Вказані вище норми дають підстави стверджувати, що ані положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», ані положення Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не дають визначення поняття сім`ї та члена сім`ї військовослужбовця.

Відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ у випадках, зазначених у п.п. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Водночас, згідно із ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно із абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Суд зазначає, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення цього питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Утримання також може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

В постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18 зроблено висновок що для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 Конституційного Суду України.

Зокрема, судом з`ясовано, що ОСОБА_3 систематично надсилав кошти, оскільки ОСОБА_1 отримав ІІ групу інвалідності та не мав змоги самостійно себе забезпечувати.

Встановлені під час судового розгляду обставини та досліджені докази у своїй сукупності достовірно підтверджують факт постійного перебування заявника на його утриманні брата.

Встановити зазначені юридичні факти в позасудовому порядку заявник не має можливості. Водночас їх встановлення має для нього юридичне значення та є необхідним для реалізації й належного оформлення передбачених законом соціально-економічних прав, пов`язаних із смертю військовослужбовця. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення заяви та встановлення відповідних юридичних фактів.

Керуючись статтями 2-7, 10, 247, 258, 259, 263, 265, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , перебував на утриманні ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження служби у ЗСУ.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повни текст рішення виготовлено 24.09.2026.

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя