Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №643/3017/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2026 року

м. Харків

справа №643/3017/25

провадження № 22-ц/818/5378/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів Тичкової О.Ю., Шабельнікова С.К.,

розглянувши в порядку ст.369ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 12 червня 2026 року, постановлене суддею Олійник О.О.

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №5509371 від 13.01.2024 року у розмірі 38139 гривень 00 копійок та вирішити питання про стягнення судових витрат.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 12 червня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 5509371 від 13.01.2024 у розмірі 36 639 гривень, та суму сплаченого судового збору у розмірі 2327,13 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у даній справі позивач просив стягнути проценти у сумі 24 639,00 грн при залишку основного боргу 12 000,00 грн. Таким чином сума процентів більш ніж удвічі перевищує залишок основного боргу. Судом не взято до уваги Закон України «Про захист прав споживачів». За таких обставин суд був зобов`язаний перевірити співмірність заявлених вимог та надати оцінку тому, чи не призводить таке стягнення до очевидного порушення балансу прав сторін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню, а саме в розмірі 36 639 грн., з яких: 12 000 грн. - основний борг, 24 639 грн. - проценти.

Судова колегія повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 13.01.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 5509371, яким сторони обумовили: розмір кредиту становить 15 000 грн (п.1.2 договору); кредит надається строком на 105 днів з 13.01.2024 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів (п.1.3 договору); пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 28.01.2024 року (п.1.3.1 договору); поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 27.04.2024 року (п.1.3.2. договору); комісія за надання кредиту 1500 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору); проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 3375 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.1.5.2 договору); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 31 050 грн, які нараховуються за ставкою 2.30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.3 договору); кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 *95 (п. 2.1 договору).

З долученої до позовної заяви Довідки про ідентифікацію вбачається, що Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5509371 від 13.01.2024 був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «579601», який був надісланий на номер телефону відповідача.

ТОВ «Мілоан» надало кредит ОСОБА_1 в сумі 15 000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 120188787 від 13.01.2024 року.

Додатком № 1 до Договору про споживчий кредит є графік платежів за Договором про споживчий кредит № 5509371 від 13.01.2024.

Додатком № 2 до Договору про споживчий кредит № 5509371 від 13.01.2024 є заява на отримання кредиту № 5509371.

Додатком № 3 до Договору про споживчий кредит № 5509371 від 13.01.2024 є додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за Кредитним договором.

Згідно з випискою з особового рахунку за Договором про споживчий кредит № 5509371 від 13.01.2024, складеною ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ОСОБА_1 має заборгованість за зазначеним договором у сумі 38 139 грн, яка складається з простроченого тіла в сумі 12 000 грн; прострочених відсотків в сумі 24 639 грн; простроченої заборгованості за комісією 1500 грн.

26.04.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ, де сторони обумовили таке: ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками (портфель заборгованості). Внаслідок передачі портфеля заборгованості за цим договором, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заміняє ТОВ «Мілоан» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказаних у реєстрах боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «Мілоан» за цими кредитними договорами. Права вимоги переходять до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у день здійснення фінансування (оплати) на користь ТОВ «Мілоан», після чого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

04.02.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Додаткову угоду № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ від 26 квітня 2024 року.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ від 26.04.2024 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 5509371 від 13.01.2024 року в сумі 38139 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 12000 грн; простроченої заборгованості за сумою відсотків 24639 грн; простроченої заборгованості за комісією 1500 грн.

Згідно з претензією вих. № 23575632/1481 від 04.02.2025 року ОСОБА_1 повідомлено, що між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ 26.04.2024 року, відповідно до умов цього договору відбулося відступлення права вимоги за Договором про споживчий кредит № 5509371 від 13.01.2024 року, а тому ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимагає від ОСОБА_1 погашення заборгованості за цим договором у сумі 38 139 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6ЦК України сторони вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статей 526, 527, 530ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору вимог закону.

Згідно зі ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 525, 526ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 2 ст.615ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтями 7 та 8Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Відповідно до ч. 4 ст.11Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

13 січня 2024 року ОСОБА_1 підписав договір про споживчий кредит № 5509371.

В підписаному договорі сторони передбачили всі істотні умови кредитного договору.

Строк кредитування 105 днів (п.1.3. Договору).

Відповідно до п.1.3.2 Договору стандартна процента ставка становить 2,3% в день, знижена процентна ставка 1,5% в день.

Згідно п.2.1 кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .

Відповідно до п.2.2 Договору сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох днів з моменту укладання цього Договору.

Згідно листа ТОВ «Мілоан» вбачається, що свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 15 000, 00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_2 , яка зазначена у кредитному договорі (а.с.28).

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, у зв`язку з наявністю заборгованості за кредитним договором банк звернувся до суду з позовом саме про стягнення заборгованості за кредитним договором, що є обраним позивачем способом захисту свого порушеного цивільного права, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, тим самим порушив встановлений графік обов`язкових платежів.

ТОВ « Фінансова компанія «Кредит Капітал», заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом та комісії, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сума заборгованості по відсотках нараховувалась в межах строку дії договору з 13.01.2024 року по 27.04.2024 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком.

Щодо розміру заборгованості судова колегія зазначає наступне.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Строк дії договору з 13.01.2024 року по 27.04.2024 року

За період з 13.01.2024 по 27.01.2024 відсотки за користування кредитом (пільговий період) становили 1,5% на день та склали 3375,00 грн.

27.01.2024 року сплачено 3000,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.29).

З 29.01.2024 по 21.04.2024 року заборгованість нарахована за ставкою 2,3% і становить (12000 сума боргу*2,3 відсотки*84 кількість днів)=23184,00 грн.

Та за період з 22.04.2024 по 27.04.2024 року з урахуванням вимог закону заборгованість по відсоткам становить (12000*1,5*6) 1080,00 грн.

Загальний розмір заборгованості становить 3375+23184+1080=27639,00 грн

Відсотки які просить стягнути позивач складають 24639,00 грн.

Таким чином розмір заявлених до стягнення відсотків не суперечить умовам договору та вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості, колегія суддів вважає, що заборгованість за кредитним договором складає 36 639 грн., з яких: 12 000 грн. - основний борг, 24 639 грн. - проценти.

Здійснюючи розрахунок заборгованості, суд першої інстанції врахував положення Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надала суду власного контрозрахунку, з метою доведення необґрунтованості розрахунку по відсоткам.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 12 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

С.К. Шабельніков