Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №631/331/16-ц — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 631/331/16-ц

провадження №22-з/818/312/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, ОСОБА_3 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_4 , про визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 – адвоката Мякота Тетяни Миколаївни на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 грудня 2025 року, постановлене під головуванням судді Трояновської Т.М.,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, ОСОБА_3 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_4 , про визнання права власності на земельну ділянку, в якому з урахуванням наданих уточнень до позову просили визнати, в рівних частинах за кожним, право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірах, зазначених у державному акті серії ХР-21-00-047366, а саме земельну ділянку площею 0,60 гектарів в межах згідно з планом.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволені. Визнано в рівних частинах за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірах, зазначених у державному акті ХР-21-00-047366, а саме земельну ділянку площею 0,60 га в межах згідно з планом.

Визначено, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 13 грудня 2016 року, у вигляді накладення заборони на відчуження земельної ділянки площею 0,60 га, цільове призначення якої – обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі рішення виконавчого комітету Мелихівської сільської ради № 13 від 29 листопада 1995 року була передана у приватну власність ОСОБА_5 (державний акт серія ХР- 21-00-047366), продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили, після чого вважаються скасованими.

На вказане судове рішення представником ОСОБА_4 – адвокатом Мякота Т.М. подана апеляційна скарга, в якій вона просила скасувати рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення та стягнути з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4 витрати, понесені ними в даному апеляційному провадженні.

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – адвоката Мякота Т.М. залишено без задоволення, а рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 грудня 2025 року – залишено без змін.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заявив клопотання про стягнення судових витрат.

19 вересня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення судових витрат, в якій вказав загальну суму, понесених позивачами витрат в апеляційному провадженні в розмірі 3363 грн. та навів розрахунок, згідно якого, витрати, пов`язані з друком відзиву на апеляційну скаргу та поштовими послугами по направленню його копій всім учасникам справи, складають 1782 грн.; транспортні витрати позивачів, пов`язані з прибуттям до суду, складають 1076 грн.; витрати, пов`язані з друком документів додаткових судових витрат, заявлені усним клопотанням в судовому заміданні від 15 вересня 2026 року, та поштовими послугами по направленню їх копій до апеляційного суду та іншим учасникам справи, складає 505 грн, з яких друк документів – 212 грн., поштові послуги – 294 грн.

Обговоривши доводи клопотання, судова колегія вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволені. Визнано в рівних частинах за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірах, зазначених у державному акті ХР-21-00-047366, а саме земельну ділянку площею 0,60 га в межах згідно з планом. Визначено, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 13 грудня 2016 року, у вигляді накладення заборони на відчуження земельної ділянки площею 0,60 га, цільове призначення якої – обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі рішення виконавчого комітету Мелихівської сільської ради № 13 від 29 листопада 1995 року була передана у приватну власність ОСОБА_5 (державний акт серія ХР- 21-00-047366), продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили, після чого вважаються скасованими. Постановою Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – адвоката Мякота Т.М. залишено без задоволення, а рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 грудня 2025 року – залишено без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі зазначали, що перша частина витрат, пов`язаних з друком даного відзиву на апеляційну скаргу та поштові послуги, по направленню його копій всім учасникам справи, буде вказана в додатку до відзиву, з долученням відповідних копій платіжних документів. Всі інші витрати, які будуть понесені ними протягом апеляційного провадження, будуть надані пізніше.

Заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду була направлена засобами поштового зв`язку 19 вересня 2026 року та надійшла до апеляційного суду 21 вересня 2026 року.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (ч. 3 ст. 246 ЦПК України).

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог, передбачених ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Положеннями ч.1, ч.4 ст.138 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вимогами ч.ч.2-4 ст140 ЦПК України передбачено, розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У випадках, коли сума витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч.4 ст.141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності понесених стороною витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження розміру понесених судових витрат, позивачем до суду апеляційної інстанції було надано у відзиві на апеляційну скаргу: - копію товарного чеку від 29.05.2026 року про друк документів в кількості 120 аркушів на суму 600 грн.; та копії 12 фіскальних чеків АТ «УКРПОШТА» від 29 травня 2026 року, з яких 10 фіскальних чеків, кожний з яких на суму 96 грн., загалом на 960 грн. на оплату поштових марок по 4 марки в кожному чеку. Також фіскальний чек на загальну суму 20 грн на оплату 8 конвертів по 2 грн.50 коп. та фіскальний чек на 202 грн. щодо оплати 4 конвертів по 2 грн. 50 коп. та 8 поштових марок по 24 грн.

У заяві про стягнення додаткових судових витрат позивачем була надані аналогічні докази. Крім цього, надано 2 копії судових повісток про виклик ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання на 15.09.2026 року, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобі, на якому здійснена поїздка до апеляційного суду, копія посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , копія чека з АЗС від 15.09.2026, скріншот маршруту поїздки в судове засідання з с. Миколаївка Берестинського району Харківської області до м. Харків від 15.09.2026 року, скріншот підтвердження виїзду з с. Миколаївка, скріншот фото одометра автомобіля при виїзді на судове засідання 15.09.2026 року та при прибутті, скріншот прибуття автомобіля до Харківського апеляційного суду, скріншот фото з бортового комп`ютера автомобіля з даними про поточну витрату пального, копія товарного чеку від 19 вересня 2026 року на суму 212 грн. за послугу друку документів від ФОП ОСОБА_6 та копія 3 чеків поштових послуг АТ «УКРПОШТА» від 19 вересня 2026 року, з яких: фіскальний чек на 5 грн. за оплату 2 конвертів по 2 грн. 50 коп. та два фіскальних чека на загальну суму 288 грн., кожен, з яких, на загальну суму 144 грн. за оплату блоку з 5 поштових марок з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на суму 120 грн. та 1 поштової марки «Лелека Воля» на суму 24 грн.

Оцінюючи надані ОСОБА_1 докази, на підтвердження понесених позивачами витрат, колегія суддів вважає, що підтверджені належними доказами, є витрати на відправлення поштової кореспонденції, пов`язаної з розглядом справи в апеляційному суді, які складаються з витрат, пов`язаних з подачею відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: на 2 конверта по 2грн. 50 коп., кожний, та 8 поштових марок, кожна по 24 грн., на суму 192 грн. на двох конвертах, а також витрати, пов`язані з подачею заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 , а саме – витрати по воштовий конверт – 2 грн. 50 коп. та витрати на поштові марки до нього на суму 144 грн. за блок з 5 марок колекції «Миколаївський зоопарк» та однієї «Лелека Воля», а всього на суму 343 грн. 50 коп.

Надані позивачем інші докази, не є належними доказами, які підтверджують понесені позивачем витрати за подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу та заяви про ухвалення додаткового рішення по справі, оскільки доказів направлення копії відзиву на апеляційну скаргу іншим сторонам по справі не надано, а з наданих позивачем інших фіскальних чеків неможливо однозначно визначити використання вказаних конвертів та поштових марок саме для направлення відзиву іншим сторонам по справі. Інших доказів про направлення сторонам по справі копій відзиву на апеляційну скаргу матеріали справи не містять.

Щодо витрат позивача на оплату пального для прибуття в судове засідання в апеляційний суд, то відповідно до статті 138 ЦПК України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Запровадження законодавцем граничного розміру (верхньої межі) компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані з явкою до суду, покликане насамперед запобігти завищенню розміру цих витрат та попередженню зловживання таким правом.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказав, що вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат.

Натомість у даній справі неможливість використання для явки до суду транспорту загального користування, окрім власним авто, позивачем належними та допустимими доказами не обґрунтована.

Зважаючи на те, що заявник порушує питання про відшкодування 1076 грн. транспортних витрат, пов`язаних з використанням власного авто, відшкодування яких законодавством не передбачене, то такі вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції апеляційна скарга представника ОСОБА_4 – адвоката Мякота Т.М. залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі, залишено без змін, наявні підстави для ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат, а саме матеріально підтверджених додаткових витрат, пов`язаних з відправленням позивачами відзиву на апеляційну скаргу та заяви про ухвалення додаткового рішення до апеляційного суду в сумі 343 грн.50 коп.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст.133,137,141,246,270 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи в апеляційному суді, в розмірі 343 грн. 50 коп.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

Ю.М. Мальований