Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №631/331/16-ц — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 вересня 2026 року

м. Харків

справа 631/331/16-ц

провадження № 22-ц/818/2305/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

при секретарі – Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові, в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, ОСОБА_3 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_4 , про визнання права власності на земельну ділянку,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 – адвоката Мякота Тетяни Миколаївни на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 грудня 2025 року, постановлене під головуванням судді Трояновської Т.М.,

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, ОСОБА_3 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_4 , про визнання права власності на земельну ділянку, в якому з урахуванням наданих уточнень до позову просили визнати, в рівних частинах за кожним, право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірах, зазначених у державному акті серії ХР-21-00-047366, а саме земельну ділянку площею 0,60 гектарів в межах згідно з планом.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено. Визнано в рівних частинах за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірах, зазначених у державному акті ХР-21-00-047366, а саме земельну ділянку площею 0,60 га в межах згідно з планом.

Визначено, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 13 грудня 2016 року, у вигляді накладення заборони на відчуження земельної ділянки площею 0,60 га, цільове призначення якої – обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі рішення виконавчого комітету Мелихівської сільської ради № 13 від 29 листопада 1995 року була передана у приватну власність ОСОБА_5 (державний акт серія ХР- 21-00-047366), продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили, після чого вважаються скасованими.

На вказане судове рішення представником третьої особи ОСОБА_4 – адвокатом Мякота Тетяною Миколаївною, подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Старовірівської сільської ради, ОСОБА_3 , треті особи Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_4 , про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Як зазначає апелянт, ОСОБА_4 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спірна земельна ділянка, яка є предметом позову, входить до складу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 і спадкоємцем якого він є. Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, серія ХР-2100-047366, виданого на підставі рішення виконкому Мелихівської сільської ради народних депутатів від 29 листопада 1995 року № 13, ОСОБА_5 передана у власність земельна ділянка площею 0,60 гектарів в межах згідно з планом, для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, розташована в селі Мелихівка Нововодолазького району Харківської області, в тому числі сільськогоспордарських угідь ріллі 0,55 гектарів, під будівлями, лісами та іншими угіддями 0,05 гектарів. В цьому рішенні виконкому було зазначено: Передати безоплатно в приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, 0, 35 га для ведення підсобного господарства по АДРЕСА_2 . В державному акті кількісна характеристика земель зазначена інша, під будівлями для обслуговування житлового будинку зазначено 0,05 га землі. Наявна невідповідність не порушувала права власника ОСОБА_5 , оскільки належні на праві власності будівлі та споруди, які розташовані на земельній ділянці за вказаною адресою, займають саме визначену в державному акті площу 0,05 гектарів.Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 361.

Зазначає, що чинними нормативними актами, на момент виникнення у ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку в 1995 році та на момент укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки в 2000 році, було передбачено підтвердження права власності у встановленому порядку державним актом на право приватної власності на земельну ділянку. Проте, позивачами по справі не було надано до суду доказів на підтвердження того, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за покупцем, ОСОБА_6 та, будучи власниками будівель та споруд, розташованих адресою АДРЕСА_3 / відповідно договору купівлі продажу, укладеного 20.10.2006 року, вони не вчинили жодних дій, спрямованих на реєстрацію за собою права власності на земельну ділянку, на якій знаходяться житловий будинок та господарські будівлі та споруди, а також доказів, які б підтверджували, що ними вжиті всі необхідні заходи щодо виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку та доказів про вжиття заходів щодо вирішення питання та відсутності можливості врегулювання питання в досудовому порядку.

Вважає, що позивачі по справі звернулися до неналежних відповідачів по справі, Старовірівської сільської ради та ОСОБА_3 , у комунальній чи приватній власності яких спірна земельна ділянка не перебувала на момент укладення договору купівлі-продажу житлового будинку позивачами по справі та на момент звернення до суду з позовною заявою, а єдиним на відповідачем у справі є саме ОСОБА_4 , як спадкоємець ОСОБА_5 , яка є єдиною власницею земельної ділянки, що є предметом спору, та яка складалась з двох ділянок з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями та ведення особистого підсобного господарства. А тому, це є самостійною підставою для відмови у позові.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, вважаючи рішення законним та обґрунтованим. Зазначають, що подали позов до належних відповідачів, оскільки, продавши домоволодіння та земельну ділянку суцільним масивом 0,6 га, ОСОБА_5 втратила право власності на дану земельну ділянку, а отже, не може бути відповідачем по справі, так як її права ніким не порушені і не оспорюються в даному судовому процесі. Дійсно було спочатку подано позов до ОСОБА_5 , поки позивачі не отримали копію договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим, звернулись з позовом саме до ОСОБА_3 та Старовірівської сільської ради, в межах якої знаходиться земельна ділянка. Після заміни неналежного відповідача ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , суд на підставі заяви останньої, залучив його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.Вважають, що матеріальні права ОСОБА_5 ніяким чином не були порушені. Крім того, ОСОБА_4 не скористався своїм правом подати зустрічний позов, за умови, якщо вважає, що його права порушені, що свідчить про те, що насправді матеріальні права ОСОБА_5 ніяким чином не були порушені. Вважають, що апелянтом не доведено, що спірна земельна ділянка входить до складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 та не надав жодних доказів на підтвердження цього, оскільки дана земельна ділянка не могла увійти до складу спадкового майна по тій причині, що вона в свій час була продана, а на момент оформлення спадщини ОСОБА_4 , як спадкоємець померлої ОСОБА_5 , не міг надати оригінал правовстановлюючого документа на земельну ділянку, а саме оригінал Державного акту ХР-21-00-047366, тому що його фізично не було в нього по причині, яка описана вище.Доказів використання земельної ділянки ОСОБА_5 після її відчуження, до суду не надано.Вважає, що відповідачі правильно обрані, оскільки домоволодіння придбане саме у ОСОБА_3 , а тому він і Старовірівська сільська рада (колишня Мелихівська сільська рада), в межах якої знаходиться земельна ділянка, є належними відповідачами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому суд виходив з того, що12 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Черкашиною Г. В. й зареєстрований в реєстрі за № 2488 (бланк ВЕВ № 528783). Позивачі в установленому законом порядку зареєстрували своє право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Відповідно до земельно-правових та цивільно-правових норм, перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомості, а також частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на земельну ділянку на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього власника об`єкта нерухомості. Судом було встановлено, що земельна ділянка площею 0,60 га за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням – для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства у встановленому законом порядку була передана у приватну власність ОСОБА_5 суцільним розміром.Зміни цільового призначення та розміру земельної ділянки, яка визначена за документами, як суцільна, не було. У подальшому остання відчужила у встановленому на той час законом порядку цю земельну ділянку (суцільним розміром) разом із житловим будинком та господарськими будівлями, що ній знаходяться, ОСОБА_6 . В даному договорі купівлі-продажу від 20.09.2000 року житлового будинку та земельної ділянки, сторони на підставі вільного волевиявлення дійшли згоди щодо відчуження житлового будинку з господарськими спорудами разом із земельною ділянкою площею 0,60 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, на якій знаходиться вказані об`єкти, тобто конкретно визначили й розмір земельної ділянки, що переходить у власність ОСОБА_6 . При цьому, ОСОБА_5 як продавець не могла не розуміти, що користування будинком з побутовими та господарськими спорудами неможливе без використання земельної ділянки, тому й відчужила її у розмірі саме 0,60 га. Також нотаріусом було роз`яснено сторонам правочину положення статті 22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ, про що мається відмітка у договорі перед його підписами сторонами. З моменту відчуження житлового будинку з господарськими спорудами разом із земельною ділянкою площею 0,60 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто з 26 вересня 2000 року, ОСОБА_5 не використовувала вказану земельну ділянку у власних потребах та для захисту своїх права як власника до суду не зверталась, у тому числі щодо її витребування. Надалі при укладанні наступних догорів про відчуження житлового будинку з господарськими будівлями за вищевказаною адресою з невідомих причин у правовстановлюючих документах було вказано, що житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці сільської ради, що не відповідає дійсності, оскільки доказів того, що спірна земельна ділянка була повернута у власність сільської ради, матеріали справи не містять, та відповідачем, зокрема Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, яка є правонаступником Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, не доведено. Доказів того, що право приватної власності на вказану земельну ділянку було припинено та вона повернута у розпорядження відповідної сільської ради (на той час Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області) матеріали справи не містять. Таким чином встановлено, що при укладанні 26 вересня 2000 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що був посвідчений приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьоровим І. В. й зареєстрований в реєстрі за № 2839 (бланк АВН 056247), остання відчужила належні їй житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,60 га, на якій знаходиться домоволодіння з побутовими та господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , але при його реєстрації 01 серпня 2003 року у Нововодолазькому малому комунальному підприємстві технічної інвентаризації, останнє помилково вказало статус земельної ділянки – земельна ділянка сільської ради, хоча вона перебувала у приватній власності, а також невірно зазначило розмір даної земельної ділянки.

Суд вважав, що з урахуванням норм земельного та цивільного законодавства, а також принципу цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою, спірна земельна ділянка перейшла від ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та від останнього до позивачів у рівних частинах, згідно укладеного 12 жовтня 2006 року договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Черкашиною Г. В. й зареєстрований в реєстрі за № 2488.При цьому, при переході від ОСОБА_6 до ОСОБА_3 права власності на житловий будинок з господарськими спорудами, які розміщені на земельній ділянці площею 0,60 га з цільовим призначенням – для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі відповідно договору дарування, посвідченого 09 серпня 2003 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Разіною Л. О. й зареєстрованого в реєстрі за № 1721, до останнього перейшло й право власності на спірну земельну ділянку площею 0,60 га., тобто у розмірі, що належала попередньому власнику.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Як встановлено судом з копії інвентаризаційної справи № 376, наданої КНП «Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро» листом від 25 квітня 2019 року за № 365 та копій матеріалів й документів справи архівного фонду № 35, наданих Харківським обласним державним нотаріальним архівом Головного територіального управління юстиції у Харківській області листом від 17 травня 2019 року за № 1373/01-21, відповідно до рішення виконавчого комітету Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 48 від 12 жовтня 1999 року «Про оформлення права особистої власності на житлові будинки» було вирішено видати свідоцтво про право особистої власності на житлові будинки, зокрема, по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 у цілій долі (а. с. 119 т. 2).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 22 жовтня 1999 року виконавчим комітетом Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому на праві особистої власності належить ОСОБА_5 . Свідоцтво видане на підставі рішення Мелихівської сільської рада Нововодолазького району Харківської області від 12 жовтня 1999 року № 48 та зареєстроване 22 жовтня 1999 року в Нововодолазькому малому державному підприємстві технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 5 під реєстровим № 357 (а. с. 120, 139, 173 т. 2).

З копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ХР-21-00-047366, виданого 20 березня 1997 року Мелихівською сільською Радою народних депутатів, встановлено, що ОСОБА_5 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (виправлено на № 339 з відповідним написом та печаткою «правленому на № 339 вірити»), на підставі рішення виконкому Мелихівської сільської Ради народних депутатів від 29 листопада 1995 року № 13, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,60 гектарів згідно з планом. Землю передано для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 361. Кількісна характеристика земель, переданих у приватну власність всього 0,60 гектарів, в тому числі ріллі – 0,55 гектарів, під будівлями, лісами та іншими угіддями – 0,05 гектарів. На плані зовнішніх меж земельної ділянки зображена цілісна земельна ділянка розміром 0,60 га (а. с. 13 – 14, 30 – 31 т. 1, а. с. 141, а. с. 175 т. 2).

Відомості про зображення однієї земельної ділянки площею 0,60 га, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства (без визначення конкретних розмірів)у державному акті на право приватної власності на землю серії ХР-21-00-047366, підтвердило у своїх письмових поясненнях й Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (а. с. 220 – 222, а. с. 227 – 228 т. 1, а. с. 13 – 15, 26 – 27 т. 2).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Мелихівської сільської Ради народних депутатів № 13 від 29 листопада 1995 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», було вирішено передати безоплатно в приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,35 га для ведення підсобного господарства по АДРЕСА_2 (а. с. 32 т. 1). Вказане рішення, відповідно до повідомлення сільського голови Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області В. Г. Рудаченка від 05 січня 2016 року № 3, є чинним (а. с. 34 т. 1).

Відповідно до довідки про визначення грошової оцінки земельної ділянки № 467, виданої 26 вересня 2000 року Нововодолазьким районним відділом земельних ресурсів та складеної на підставі заяви ОСОБА_5 (державний акт на право приватної власності на землю серії ХР-21-00-047366), грошова оцінка земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 , площею 0,60 га, цільове призначення – для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, складає 905 гривень (а. с. 142, 176 т. 2).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 26 вересня 2000 року, між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) був укладений договір про купівлю-продаж житлового будинку та земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьоровим І. В. й зареєстрований в реєстрі за № 2839 (бланк АВН 056247). Зі змісту вказаного договору купівлі-продажу встановлено, що ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 купив житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою на земельній ділянці, площею 0,60 га, яка надана ОСОБА_5 у приватну власність для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, знаходиться житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 51,7 кв.м, у тому числі житлової площі 33,9 кв.м., та такі побутові та господарські споруди, позначені на генплані: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», уборна літ. «Д», сарай літ. «З», погріб літ. «М», погріб літ. «М1», колодязь літ. «К», огорожа літ. «NN1», що підтверджується довідкою Нововодолазького малого державного підприємства технічної інвентаризації від 23 серпня 2000 року за номером 804. Вказаний житловий будинок належить ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 22 жовтня 1999 року виконкомом Мелихівської сільської ради на підставі рішення виконкому тієї ж ради від 12 жовтня 1999 року номер 48 та зареєстрованого Нововодолазьким МДПТІ 22 жовтня 1999 року за номером 5-357. Земельна ділянка належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ХР номер 21-00-047366, виданого 20 березня 1997 року Мелихівською сільською радою на підставі рішення виконкому тієї ж ради від 29 листопада 1995 року номер 13 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за номером 361. Вказаний житловий будинок продано за 29094 гривні, земельна ділянка продана за 905 гривень, які продавець ОСОБА_5 отримала повністю до підписання цього договору. Інвентаризаційна оцінка житлового будинку на 2000 рік становить 29094 гривні. Нормативна ціна земельної ділянки складає 905 гривень. Продавець свідчить, що до вчинення цього договору зазначений житловий будинок та земельна ділянка нікому іншому не продані, не подаровані, не заставлені, у спорі і під забороною не значаться. Зміст статті 22 Земельного кодексу України сторонам роз`яснено. Цей договір складений і посвідчений у чотирьох примірниках, один з котрих зберігається у справах приватного нотаріуса Нововодолазького нотаріального округу Харківської області, а останні, у тому числі примірник, що має силу оригіналу, видаються покупцю ОСОБА_6 . У вказаному договорі зазначено, що відповідно зі статтею 227 Цивільного кодексу України договір підлягає реєстрації у Нововодолазькому МДПТІ Харківської області (а. с. 101 т. 1, а. с. 121, 138, 172 т. 2).

З копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ВАА № 927967, виданого 01 серпня 2003 року Нововодолазьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації, номер витягу 1146285, реєстраційний номер 2104260, встановлено, що 01 серпня 2003 року було прийнято рішення про реєстрацію права приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де власником з розміром часток 1/1 вказаний ОСОБА_6 , підстава виникнення права власності – договір купівлі-продажу АВН 056247 від 26 вересня 2000 року, приватний нотаріус Краснопьоров І. В., реєстраційний номер 2839. Номер запису 357 в книзі 5. При цьому у вказаному витязі зазначено, що домоволодіння знаходиться на земельній ділянці сільської ради (а. с. 102 т. 1, а. с. 122 т. 2).

Відповідно до копії Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно серії ВАА № 927968, виданого 01 серпня 2003 року Нововодолазьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації, номер витягу 1146523, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності з розміром часток 1/1 належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу АВН 056247 від 26 вересня 2000 року, приватний нотаріус Краснопьоров І. В., реєстраційний номер 2839. Домоволодіння складається з: житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 67,8 кв.м, житловою площею 33,9 кв.м.; тамбур літ. «а», віранда літ. «а1», ганок літ. «а2», ганок літ. «а3», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Д», літній душ літ. «Е», сарай літ. «З», погріб літ. «М», погріб літ. «М1», ворота літ. «N», забор літ. «N1», колодязь літ. «К». У вказаному витязі зазначено, що домоволодіння знаходиться на земельній ділянці сільської ради, площа земельної ділянки 1000 кв.м. (а. с. 123 т. 2).

Згідно листа від 25 квітня 2019 року за № 365 КНП «Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро» встановлено, що в інвентаризаційній справі № 376 є договір від 26 вересня 2000 року з назвою «про купівлю-продаж житлового будинку та земельної ділянки», в тексті якого вказано, що продавцю належить земельна ділянка на праві приватної власності. В архівній справі відсутні копії документів на приватну земельну ділянку. В подальшому при реєстрації договорів купівлі-продажу вказано на земельній ділянці сільської ради (а. с. 115 т. 2).

09 серпня 2003 року між ОСОБА_6 (даруватель) та ОСОБА_3 (обдарований) був укладений договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Разіною Л. О. й зареєстрований в реєстрі за № 1721 (бланк ВАМ № 701669). Зі змісту вказаного договору дарування встановлено, що ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_3 прийняв в дар належний дарувателю на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 . На земельній ділянці належній сільській раді площею 1000 кв.м. розташовані: один жилий будинок площею 33,9 кв.м., загальна площа 67,8 кв.м., позначений на плані присадибної ділянки літерою «А-1» та надвірні будівлі: тамбур літ. «а», віранда літ. «а1», ганок літ. «а2», ганок літ. «а3», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Д», літній душ літ. «Е», сарай літ. «З», погріб літ. «М», погріб літ. «М1», ворота літ. «N», забор літ. «N1», колодязь літ. «К». Житловий будинок, що відчужується за цим договором належить дарувателю на підставі договору про купівлю-продаж, посвідченого приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьоровим І. В. 26 вересня 2000 року за реєстровим № 2839. Право власності дарувателя на відчужуваний житловий будинок зареєстроване Нововодолазьким МКПТІ (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1146285 від 01 серпня 2003 року, реєстраційний № 2104260) номер запису 357 в книзі № 5. Право власності на жилий будинок у обдарованого виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору (а. с. 103 т. 1, а. с. 124 т. 2).

Згідно копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ВАА № 128235, виданого 11 вересня 2003 року Нововодолазьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації, номер витягу 1452333, реєстраційний номер 2104260, убачається, що 11 вересня 2003 року було прийнято рішення про реєстрацію права приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де власником з розміром часток 1/1 вказаний ОСОБА_3 , підстава виникнення права власності – договір дарування ВАМ 701669 від 09 серпня 2003 року, приватний нотаріус Разіна Л. О., реєстраційний номер 1721. Номер запису 357 в книзі 5. При цьому у вказаному витязі зазначено, що домоволодіння знаходиться на земельній ділянці сільської ради (а. с. 104 т. 1, а. с. 125 т. 2).

Відповідно до копії Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно серії ССА № 967461, виданого 22 вересня 2006 року Нововодолазьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації, номер витягу 11926616, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності з розміром часток 1/1 належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування ВАМ 701669 від 09 серпня 2003 року, приватний нотаріус Разіна Л. О., реєстраційний номер 1721. Домоволодіння складається з: житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 67,8 кв.м, житловою площею 33,9 кв.м.; тамбур літ. «а», віранда літ. «а1», ганок літ. «а2», ганок літ. «а3», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Д», літній душ літ. «Е», сарай літ. «З», погріб літ. «М», погріб літ. «М1», ворота літ. «N», огорожа літ. «N1», колодязь літ. «К». У вказаному витязі зазначено, що домоволодіння знаходиться на земельній ділянці сільської ради, площа земельної ділянки 1000 кв.м. (а. с. 126 т. 2).

12 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Черкашиною Г. В. й зареєстрований в реєстрі за № 2488 (бланк ВЕВ № 528783). За змістом вказаного договору, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 купили в рівних частинах житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці сільської ради площею 1000 кв.м. розташовано: житловий будинок літ. «А-1» житловою площею 33,9 кв.м., загальною площею 67,8 кв.м., та такі надвірні будівлі: тамбур літ. «а», віранда літ. «а1», ганок літ. «а2», ганок літ. «а3», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Д», літній душ літ. «Е», сарай літ. «З», погріб літ. «М», погріб літ. «М1», ворота літ. «N», забор літ. «N1», колодязь літ. «К». Цей житловий будинок належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування жилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Разіною Л. О. 09 серпня 2003 року за реєстровим № 1721, зареєстрованого Нововодолазьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації 11 вересня 2003 року, згідно витягу про реєстрацію 1452333, номер запису 357 в книзі 5, реєстраційний номер 2104260. У договорі зазначено, що зміст статтей 334, 377 Цивільного кодексу України, статтей 120, 125 Земельного кодексу України сторонам нотаріусом роз`яснено. З реєстраційного напису на вказаному договорі встановлено, що наведене домоволодіння зареєстроване в Нововодолазькому малому комунальному підприємстві технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_2 – 1/2 та ОСОБА_1 – 1/2; записний в реєстраційну книгу № 5 за реєстровим номером 357 – 22 листопада 2006 року (а. с. 40 – 41 т. 1, а. с. 127 т. 2).

З копії Витягу з Державного реєстру правочинів № 3050348, виданого 20 жовтня 2006 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Черкашиною Г. В., убачається, що у реєстрі зареєстрований правочин № 1655234, а саме договір-купівлі продажу, посвідчений 20 жовтня 2006 року, номер у реєстрі нотаріальних дій 2488, приватний нотаріус Черкашина Г. В., бланк ВЕВ 528783, предмет правочину: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відчужувач: ОСОБА_3 , набувач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а. с. 42 т. 1).

Відповідно до копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССВ № 236552, виданого 22 листопада 2006 року Нововодолазьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації, номер витягу 12593867, реєстраційний номер 2104260, встановлено, що 22 листопада 2006 року було прийнято рішення про реєстрацію права приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де власниками з розміром часток по 1/2 вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності – договір купівлі-продажу ВЕВ 528783 від 20 жовтня 2006 року, приватний нотаріус Черкашина Г. В., реєстраційний номер 2488. Номер запису 357 в книзі 5. При цьому у вказаному витязі зазначено, що домоволодіння знаходиться на земельній ділянці сільської ради (а. с. 43 т. 1, а. с. 128 т. 2).

З наданої Виконавчим комітетом Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області 22 грудня 2015 року довідки за № 881 встановлено, що домоволодіння в АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності. Державний акт на земельну ділянку на право приватної власності на ім`я ОСОБА_5 , де номер будинку був помилково вказаний як АДРЕСА_2 , номер об`єкта по господарському обліку 0135-1 (а. с. 35 т. 1).

Згідно повідомлення сільського голови Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області В. Г. Рудаченка від 05 січня 2016 року № 2, домоволодіння, яке належить ОСОБА_1 (1/2 частина) та ОСОБА_2 (1/2 частина) на праві приватної власності, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Раніше адресу цього домоволодіння як АДРЕСА_2 вважати недійсною (а. с. 33 т. 1).

З листа № 29-20.26-0.4-2/2-16 від 04 січня 2016 року Відділу Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області встановлено, що інформація щодо правового статусу земельної ділянки в АДРЕСА_1 відсутня (а. с. 36, 121 т. 1).

З довідки № 2136/10/20-20-12-27 від 25 травня 2016 року Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, а також довідки № 1879/10/20-20-00-18 від 30 листопада 2017 року Нововодолазького відділення Південної об`єднаної державною податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області встановлено інформацію щодо сплати земельного податку за земельні ділянки ОСОБА_1 , з яких вбачається, що за даними картки особового рахунку платника податків в податковій інспекції обліковується земельні ділянки, а саме: 0,25 га – присадибна ділянка, 0,35 га – рілля 49Е. За дані земельні ділянки була здійснена сплата з 2009 року по 2017 рік ОСОБА_1 (а. с. 105, 186 т. 1).

З копії рішення VІІІ сесії V скликання Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 24 травня 2007 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку» встановлено, що на підставі поданої заяви громадянина ОСОБА_1 , який мешкає по АДРЕСА_1 , Мелихівська сільська рада вирішила дозволити ОСОБА_1 виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та виділенню її в натурі з визначенням меж для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та 0,35 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (а. с. 63 т. 3).

З листа від 02 квітня 2019 року за № 5 ФОП ОСОБА_7 встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про неможливість розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 , відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ХР-21-00-047366, з тих підстав, що площа земельної ділянки вказана в договорі купівлі-продажу від 20 жовтня 2006 року не відповідає площі зазначеного державного акту (а. с. 89 т. 2).

З копії актового запису про смерть № 47 від 03 лютого 2021 року, складеного Мереф`янською міською радою Харківського району Харківської області, та наданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) листом від 07 липня 2021 року за № 1171-22-13-09, встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 95 років у місті Мерефа Харківського району Харківської області (а. с. 169 – 170 т. 3).

Аналогічна інформація міститься у копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03 лютого 2021 року Мереф`янською міською радою Харківського району Харківської області, з якого убачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 95 років у місті Мерефа Харківського району Харківської області (а. с. 180 т. 3).

З матеріалів спадкової справи № 14/2021, заведеної 10 квітня 2021 року після смерті ОСОБА_5 , що були направлені на адресу суду приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Змієвською Т. М. листом від 24 вересня 2021 року № 269/01-16, встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини звернувся спадкоємець – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який вказав, що є племінником померлої та особу якого встановлено за паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 29 січня 1998 року. Інші спадкоємці, зокрема, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , онуки померлої, від прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5 , відмовились (а. с. 218 – 226 т. 3).

Звертаючись до суду з позовом, позивачі просили визнати за ними у рівних частинах право власності за земельну ділянку площею 0,60 га, на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їм на праві приватної власності, посилаючись на те, що під час укладання договору купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що був укладений між попередніми власниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , остання відчужила не лише житловий будинок, а й належну їй земельну ділянку площею 0,60 га за вказаною вище адресою. Проте, в подальшому, з невідомих причин, при укладанні договору дарування вищевказаного домоволодіння між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , а також договору купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_3 та позивачами, було помилково вказано, що він розташований на земельній ділянці сільської ради, хоча право власності на домоволодіння переходило разом із земельною ділянкою, на якій він розташований.Про той факт, що земельна ділянка під житловим будинком з надвірними будівлями була у приватній власності та переходила від власника до власника позивачі дізнались лише у 2015 році коли хотіли в установленому законом порядку оформити свої права на спірну земельну ділянку, що й змусило останніх звернутись до суду з даними позовом. Позивачі акцентували увагу, що ані ОСОБА_5 , а ні її спадкоємець – ОСОБА_4 та їх представник під час судового розгляду справи не надали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, що є предметом спору, досі перебуває у власності ОСОБА_5 та не вибула з її володіння.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

За змістом статті 86 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Відносини власності регулюються Законом України від 07 лютого 1991 року № 697-ХІІ «Про власність» (далі - Закон № 697-ХІІ), цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

За пунктом 3 статті 2 Закону № 697-ХІІ кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (пункти 1, 3 статті 4 Закону № 697-ХІІ).

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків (пункт 2 статті 48 Закону № 697-ХІІ).

Відповідно до пункту 1 статті 51 цього Закону громадянин не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку поза його волею інакше, як на підставі рішення суду, у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян (пункт 4 статті 13 Закону № 697-ХІІ).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконавчого комітету Мелихівської сільської Ради народних депутатів № 13 від 29 листопада 1995 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» ОСОБА_5 набула право на земельну ділянку: площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та площею 0,35 га для ведення підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1 (помилково вказаний як № 315).

Це право посвідчено державним актом на право приватної власності на земельну ділянку згідно зі статтею 23 ЗК України 1990 року (який був чинний на час видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку), серії ХР-21-00-047366, виданим 20 березня 1997 року Мелихівською сільською Радою народних депутатів, відповідно до якого ОСОБА_5 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (виправлено на № 339 з відповідним написом та печаткою «правленому на № 339 вірити»), на підставі рішення виконкому Мелихівської сільської Ради народних депутатів від 29 листопада 1995 року № 13, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,60 гектарів згідно з планом. Землю передано для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства (кількісна характеристика земель, переданих у приватну власність всього 0,60 гектарів, в тому числі ріллі – 0,55 гектарів, під будівлями, лісами та іншими угіддями – 0,05 гектарів). При цьому на плані зовнішніх меж земельної ділянки зображена цілісна земельна ділянка розміром 0,60 га., що також знайшло своє підтвердження у письмових поясненнях Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 26 вересня 2000 року, ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 купив житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою на земельній ділянці, площею 0,60 га, яка надана ОСОБА_5 у приватну власність для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, знаходиться житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 51,7 кв.м, у тому числі житлової площі 33,9 кв.м., та такі побутові та господарські споруди, позначені на генплані: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», уборна літ. «Д», сарай літ. «З», погріб літ. «М», погріб літ. «М1», колодязь літ. «К», огорожа літ. «NN1», що підтверджується довідкою Нововодолазького малого державного підприємства технічної інвентаризації від 23 серпня 2000 року за номером 804. Вказаний житловий будинок належить ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 22 жовтня 1999 року виконкомом Мелихівської сільської ради на підставі рішення виконкому тієї ж ради від 12 жовтня 1999 року номер 48 та зареєстрованого Нововодолазьким МДПТІ 22 жовтня 1999 року за номером 5-357. Земельна ділянка належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ХР номер 21-00-047366, виданого 20 березня 1997 року Мелихівською сільською радою на підставі рішення виконкому тієї ж ради від 29 листопада 1995 року номер 13 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за номером 361. Вказаний житловий будинок продано за 29094 гривні, земельна ділянка продана за 905 гривень, які продавець ОСОБА_5 отримала повністю до підписання цього договору. Інвентаризаційна оцінка житлового будинку на 2000 рік становить 29094 гривні. Нормативна ціна земельної ділянки складає 905 гривень. Продавець свідчить, що до вчинення цього договору зазначений житловий будинок та земельна ділянка нікому іншому не продані, не подаровані, не заставлені, у спорі і під забороною не значаться. Зміст статті 22 Земельного кодексу України сторонам роз`яснено. Цей договір складений і посвідчений у чотирьох примірниках, один з котрих зберігається у справах приватного нотаріуса Нововодолазького нотаріального округу Харківської області, а останні, у тому числі примірник, що має силу оригіналу, видаються покупцю ОСОБА_6 . У вказаному договорі зазначено, що відповідно зі статтею 227 Цивільного кодексу України договір підлягає реєстрації у Нововодолазькому МДПТІ Харківської області.(а.с.101 т.1)

Відповідно до положеньст. 227 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року та ч.3 ст.18 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ, договір купівлі-продажу жилого будинку та придбання земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, який провадиться за договором купівлі продажу, повинні бути нотаріально посвідчені. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). При цьому на час відчуження ОСОБА_5 житлового будинку та земельної ділянки площею 0,60 га, лише сам договір купівлі-продажу у відповідності до приписів статті 227 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року підлягав реєстрації у державному підприємстві – бюро технічної інвентаризації місцевого органу державної виконавчої влади, що, як вірно зазначено судом першої інстанції, не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, як про це наголошено у висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 06 жовтня 2021 року у справі № 910/13574/20.

Згідно зі статтею 14 цього Закону громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну.

Стаття 120 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (15 січня 2002 року), визначала особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці, відповідно до частини першої якої, при переході права власності на будівлю і споруду, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Разом з тим, при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.При цьому, у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Виходячи з вказаних норм, особа, яка набула власності на нерухоме майно, має також і право на земельну ділянку, на якій це майно розміщено та необхідну для обслуговування нерухомого майна.

А отже, ОСОБА_6 набув право власності на житловий будинок з господарськими спорудами разом із земельною ділянкою площею 0,60 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, на якій вони розташовані, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про купівлю-продаж житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого 26 вересня 2000 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьоровим І. В. й зареєстрованого в реєстрі за № 2839.

При цьому в подальшому вказаний договір на виконання приписів статті 227 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року був зареєстрований у Нововодолазькому малому комунальному підприємстві технічної інвентаризації. Разом з тим, при формуванні Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ВАА № 927967 від 01 серпня 2003 року, номер витягу 1146285, реєстраційний номер 2104260, у даному документі Нововодолазьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації помилково було зазначено, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності з розміром часток 1/1 належить ОСОБА_6 , знаходиться на земельній ділянці сільської ради.

Натомість, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченому 26 вересня 2000 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьоровим І. В. й зареєстрованим в реєстрі за № 2839, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 було відчужено, окрім житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , й земельну ділянку, площею 60 га, для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства за цією ж адресою, яка належала ОСОБА_5 на праві приватної власності.

Доказів того, що право приватної власності на вказану земельну ділянку було припинено та вона повернута у розпорядження відповідної сільської ради (на той час Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області) матеріали справи не містять.

А отже і в подальшому, при переході від ОСОБА_6 до ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 09 серпня 2003 року,посвідченого приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Разіною Л. О. й зареєстрованого в реєстрі за № 1721, до останнього перейшло право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, які розміщені на земельній ділянці площею 0,60 га з цільовим призначенням – для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, за адресою: АДРЕСА_1 , а також і право власності на спірну земельну ділянку площею 0,60 га., тобто у розмірі, що належала попередньому власнику.

Надалі, відповідно до договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Черкашиною Г. В. й зареєстрованим в реєстрі за № 2488, ОСОБА_3 продав в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказаний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, вказаний договір містить технічну помилку щодо розташування вказаного житлового будинку та надвірних будівель на земельній ділянці сільської ради, а також невірно зазначену площу 1000 кв.м., оскільки відповідно до Свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 22 жовтня 1999 року виконкомом Мелихівської сільської ради на підставі рішення виконкому тієї ж ради від 12 жовтня 1999 року номер 48 та зареєстрованого Нововодолазьким МДПТІ 22 жовтня 1999 року за номером 5-357, земельна ділянка належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ХР номер 21-00-047366, виданого 20 березня 1997 року Мелихівською сільською радою на підставі рішення виконкому тієї ж ради від 29 листопада 1995 року номер 13 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за номером 361 та була відчужена ОСОБА_5 разом із житловим будинком.

Доказів того, що спірна земельна ділянка була повернута у власність сільської ради, матеріали справи не містять, та відповідачем, зокрема Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, яка є правонаступником Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, не доведено.

Таким чином, відповідно до положень ст.377 ЦК України, яка встановлює, що при купівлі будинку, споруди право власності чи користування на земельну ділянку під ним переходить до нового власника автоматично, без зміни цільового призначення, на тих же умовах, що і для попереднього власника, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також перейшло право власності на житловий будинок з господарським спорудами разом із земельною ділянкою, на якій він розміщений.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент укладання позивачами договору купівля-продажу житлового будинку) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Передання майна вважається врученим його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядного документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально. Якщо договір підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, позивачі в установленому законом порядку зареєстрували своє право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Наведене відповідає висновкам, викладеним Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), де Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України, викладений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується і випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункти 90, 92, 94) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею); принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди має фундаментальне значення, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація – будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності (пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна (постанова Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 924/856/20).

Враховуючи, що ОСОБА_5 отримала земельну ділянку площею 0,60 га за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням – для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, у встановленому законом порядку суцільним розміром та у подальшому остання відчужила, у встановленому на той час законом порядку, цю земельну ділянку, також суцільним розміром, разом із житловим будинком та господарськими будівлями, що ній знаходяться, ОСОБА_6 , який в подальшому подарував ОСОБА_3 вказаний житловий будинок разом із земельною ділянкою, а ОСОБА_3 продав їх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позовні вимоги про визнання в рівних частинах за кожним права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у розмірах, зазначених у державному акті ХР-21-00-047366, а саме земельну ділянку площею 0,60 гектарів в межах згідно з планом, є обґрунтованими, оскільки у договорах від 09 серпня 2003 року та від 12 жовтня 2006 року не було визначено іншого розміру ділянки, а її правовий статус взагалі був визначений помилково, як землі сільської ради.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Твердження апелянтів, щодо звернення з позовом до неналежних відповідачів і щодо того, що саме ОСОБА_4 є належним відповідачем, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Враховуючи, зокрема, що ОСОБА_5 в 2000 році було відчужено житловий будинок разом із земельною ділянкою, на якій він знаходиться, підстав вважати, що спірна земельна ділянка входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 , не вбачається.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду пронаявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання за ними в рівних частинах права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірах, зазначених у державному акті ХР-21-00-047366, а саме земельну ділянку площею 0,60 га в межах згідно з планом.

Висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги залишено без задоволення судові витрати, у відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», між сторонами не розподіляються.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – адвоката Мякота Тетяни Миколаївни – залишити без задоволення.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

О.Ю. Тичкова