Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №635/4914/20 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 635/4914/20

провадження № 22-ц/818/2784/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.,

позивач – Височанська селищна рада Харківського району Харківської області

відповідач – ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 грудня 2025 року в складі судді Лук`яненко С.А.,-

ВСТАНОВИВ:

В серпня 2020 року Височанська селищна рада звернулась до суду з позовом в якому з урахуванням поданих представником позивача клопотань про збільшення позовних вимог від 12.04.2024 просила припинити дію Договору оренди землі від 16 вересня 2015 року укладеного між Височанською селищною радою Харківського району Харківської області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки загальною площею 0,0121 га з кадастровим номером 6325156700:00:005:0307, розташованої в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом його розірвання та стягнути з ОСОБА_1 на користь Височанської селищної ради заборгованість з орендної плати у розмірі 106 359,12 грн та судовий збір.

Позов обґрунтований тим, що між Височанською селищною радою та ОСОБА_1 , 16 вересня 2015 року укладено Договір оренди землі (далі по тексту - Договір) строком на 49 років, який зареєстровано державним реєстратором Головного територіального управління юстиції у Харківській області 29.09.2015 року, про що до Державного реєстру речових про на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, внесено запис № 11426513. Згідно п. 2.1 Договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0121 га. кадастровий номер: 6325156700:00:005:0307, яка розташована в межах населеного пункту, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області. Пунктом 4.1 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем шомісячно, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем, у грошовій формі шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Височанської селищної ради № 33219815700437 відкритий в УДКСУ у Харківському районі в розмірі 5845.98 грн. на рік (розмір орендної плати визначено результатами земельних торгів). Водночас, п. 4.2 Договору визначено. що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнту індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Згідно з інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2014 рік - 1,246, 2015 рік - 1,433. 2016 рік - 1.06. 2017 - 1.00: 2018 рік - 1.00. Частиною 3 статті 21 Закону України «Про орендну землі» передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо не передбачено договором оренди. Відповідно до вимог ст. 289 Податкового кодексу України коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовуються комулятивно залежно від дати проведення нормативно грошової оцінки земель. Таким чином, для визначення розміру орендної плати на 2020 рік за вказаним договором мають враховуватись коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки землі визначених упродовж 2014-2020 років, а також нормативна грошова оцінка земельної ділянки. У зв?язку з чим, розмір щомісячної орендної плати за умовами зазначеного Договору у 2020 році має складати не менше 5845.98 грн. За даними бухгалтерського обліку Височанської селищної ради вбачається що за період з 21.12.2018 року по 07.12.2021 року відповідачу нараховано 207815,16 грн заборгованості по орендній платі. Натомість за вказаний період відповідачем сплачено лише 101456,04 грн тобто суму заборгованості з 21.12.2018 року по травень 2020 року. Та станом на 01.04.2024 року загальний розмірі заборгованості ОСОБА_1 становить 106359,12 грн що нарахований за період з червня 2020 по 07.12.2021 року.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 грудня 2025 року позов Височанської селищної ради Харківського району Харківської області задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Височанської селищної ради Харківського району Харківської області заборгованість з орендної плати у розмірі 106359,12 грн та судовий збір у розмірі 2102,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим що позивачем надано докази на підтвердження порушення відповідачем ОСОБА_1 умов договору оренди щодо своєчасної сплати орендної плати, існує заборгованість у розмірі 106359, 12 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Та оскільки будь-яких доказів, які б спростовували наведені позивачем розрахунки, а також щодо наявності недоліків земельної ділянки, що перешкоджали у її використанні відповідачем не надано, за таких обставин позовна заява підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 106359,12 гривень. Стосовно вимог про розірвання договору оренди зазначено що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони вирішені у позасудовому порядку.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. З моменту укладення договору оренди та до його розірвання відповідач фактично не користувалась земельною ділянкою, що було зумовлено неможливістю її передачі через наявністю малих архітектурних форм. Позивач, усвідомлюючи відсутність заборгованості відповідача за договором оренди, що прямо підтверджується його заявою про відмову від позову в цій частині, а також розірвавши договір оренди земельної ділянки в односторонньому порядку фактично припинив спірні правовідносини. Водночас діючи всупереч власній попередній процесуальній поведінці та принципу добросовісності позивач лише в квітні 2024 року, тобто через більш ніж два роки штучно збільшив позовні вимоги та відновив спір який фактично втратив предмет. Суд, всупереч вимогам процесуального закону, протягом майже двох років не вирішив питання про закриття провадження чим допустив грубі порушення процесуальних норм що призвело до порушення права відповідача на справедливий суд. Зазначає що таке збільшення позовних вимог є проявом недобросовісної процесуальної поведінки, а рішення суду в цій частині не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Крім того відповідачка зазначає що в супереч норм процесуального закону її не було повідомлено про час та місце розгляду справи та вона не отримувала від суду ні судових повісток ні копії заяви позивача про збільшення позовних вимог. Вказує що суд не дотримався мінімальних гарантій права відповідача на доступ до суду, у зв`язку з неповідомлення її про дату та час судового засідання, відповідач була позбавлена можливості брати участь у судових засіданнях та надавати пояснення по справі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія вважає обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права щодо не належного повідомлення її про дату та місце розгляду справи.

Порядок виклику та вручення судових повісток визначено статтями 128, 130 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 – 5, 8 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №296/9824/19 (провадження №61-13685св20).

З матеріалів справи вбачається що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2025 року клопотання представника позивача було задоволено та розгляд справи було повернуто до стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 серпня 2025 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до розгляду на 20.10.2025 року. В подальшому судове засідання було перенесено на 08.12.2025 року.

Згідно наявних в матеріалах справи поштових конвертів направлені на адресу відповідачки копії вказаних ухвал та судових повісток повертались на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеними доводи скарги, що відповідач ОСОБА_1 не отримувала з суду першої інстанції повідомлень про розгляд справи, у зв`язку з чим не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128, 130 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції порушив право позивача знати про час і місце судового засідання, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вищевикладене судова колегія уважає, що наявні передбачені п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України підстави для скасування рішення суду та ухвалення у справі нового судового рішення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи що відповідно до довідки про отримання документів виконавцем земельних торгів від 09.09.2015 року №17, інформаційної картки на лот №5118 (аукціон №3221) стосовно права оренди на земельну ділянку комунальної власності, яка розташована: АДРЕСА_1 , площею 0,0121 га, для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, протоколу земельних торгів від 16.09.2015 року ОСОБА_1 визнана переможцем торгів.

16 вересня 2015 року між Височанською селищною радою та ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі (далі по тексту - Договір), відповідно до якого орендодавець на підставі рішення XXXVII сесії Височанської селищної ради VI скликання від 09.07.2015 року, протоколу земельних торгів від 16 вересня 2015 року, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану в межах АДРЕСА_1 . В оренду передається земельна ділянка земель житлової та громадської забудови комунальної власності площею 0,0121 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану в межах АДРЕСА_2 на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області. (п 2.1 Договору), кадастровий номер земельної ділянки 6325156700:00:005:0307 (п 2.2 Договору).

Пункт 2.4. Договору передбачає, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об?єкти інфраструктури.

Відповідно до п 2.5. Договору земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Відповідно до п 5.1 Договору Земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Договір укладено строком на 49 років, Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем, у грошовій формі шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Височанської селищної ради № 33219815700437 відкритий в УДКСУ у Харківському районі в розмірі 5845.98 грн. на рік (розмір орендної плати визначено результатами земельних торгів).

Водночас, п. 4.2 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнту індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою.

ОСОБА_1 зверталась до Височанського селищного голови із заявами від 15.12.2015, 20.04.2016, 20.02.2018 про надання їй для погодження та підпису Акти прийому-передачі земельної ділянки по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6325156700:00:005:0307, щодо якої вона є орендатором відповідно до результатів земельних торгів.

Відповідно до Акту прийняття-передачі земельної ділянки від 21.12.2018 згідно з договором від 21.12.2018 року Височанська селищна рада в особі секретаря селищної ради Нетецької Т.І. передала, а ОСОБА_1 прийняла земельну ділянку, загальною площею 0,0121 га, яка знаходиться в смт. Високий на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області. Земельна ділянка повністю придатна для її використання за цільовим призначенням.

Рішенням виконавчого комітету Височанської селищної ради Харківського району Харківської області №293 від 21.12.2018 року земельній ділянці з кадастровим номером 6325156700:00:005:0307 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 01.10.2015 року, 29.09.2015 року державним реєстратором Харківського районного управління юстиції Харківської області Михайловою Я.О. зареєстрований договір оренди від 16.09.2015 року, про що до Державного реєстру речових про на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, внесено запис № 11426513.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 21.12.2018 року по червень 2020 року нараховано 101456,04 грн. орендної плати, сплачено 17537,94 грн., залишок несплаченої заборгованості 83918,10 грн.

29.05.2020 за вих.№664/02-26 на адресу ОСОБА_1 була направлена претензія про сплату заборгованості за договором оренди земельної ділянки у розмірі 72226,14 грн.

16.08.2021 року позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог за змістом якої просив припинити дію Договору оренди землі, шляхом його розірвання, який укладений 16 вересня 2015 року між Височанською селищною радою Харківського району Харківської області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки загальною площею 0,0121 га з кадастровим номером 6325156700:00:005:0307, яка розташована в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_1 на користь Височанської селищної ради заборгованість з орендної плати у розмірі 15650,95 грн з яких сума боргу 13766,99 грн, 3% річних – 412,99 грн, інфляційні витрати – 198,02 грн, пеня – 1273,60 грн.

16.09.2021 року в судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання щодо залишення позову без розгляду в частині стягнення штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 вересня 2021 року казане клопотання позивача було задоволено, позовні вимоги в зазначеній частині залишено без розгляду.

11.11.2021 року від представника позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог за змістом якої позивач просив прийняти відмову від позовної вимоги щодо стягнення заборгованості за договором оренди та закрити провадження в цій частині, в іншій частині позовні вимоги про припинення договору оренди землі просив розглядати по суті та задовільнити.

Рішенням ХV сесії VІІІ скликання Височанської селищної ради від 07.12.2021 року був достроково розірваний в односторонньому порядку Договір оренди землі від 16.09.2015, укладений між Височанською селищною радою Харківського району Харківської області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки загальною площею 0,0121 га з кадастровим номером 6325156700:00:005:0307, для будівництва та обслуговуваня будівель торгівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

18.01.2022 року представником відповідача було подано клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову та у зв`язку з відсутністю предмета спору.

12.04.2024 року позивачем були збільшені позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі б/н від 16.09.2015 року у розмірі 106359,12 грн., на підтвердження чого надано довідку від 01.04.2024 №23 про заборгованість на 01.04.2024 року у розмірі 106359, 12 грн.

З довідки розрахунку заборгованості за оренду №23 від 01.04.2024 року вбачається, що за період з 21.12.2018 року (дати прийняття земельної ділянки за актом приймання-передачі від 21.12.2018) по 07.12.2021 року (дата розірвання договору на підставі рішення ХV сесії VІІІ скликання Височанської селищної ради від 07.12.2021 року) відповідачці нараховано 207815,16 грн., сплачено 101456,04 грн., залишок заборгованості 106359,12 грн.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства -ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця, зокрема передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення Закону України «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених в статті 762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 399/935/16-ц (провадження № 61-304св17)).

Згідно з положеннями частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

У справі встановлено, що 16 вересня 2015 року між Височанською селищною радою та ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі відповідно до якого орендодавець на підставі рішення XXXVII сесії Височанської селищної ради VI скликання від 09.07.2015 року, протоколу земельних торгів від 16 вересня 2015 року, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану в межах АДРЕСА_1 . В оренду передається земельна ділянка земель житлової та громадської забудови комунальної власності площею 0,0121 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану в межах АДРЕСА_2 на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області. (п 2.1 Договору), кадастровий номер земельної ділянки 6325156700:00:005:0307 (п 2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Договір укладено строком на 49 років, Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем, у грошовій формі шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Височанської селищної ради № 33219815700437 відкритий в УДКСУ у Харківському районі в розмірі 5845.98 грн. на рік (розмір орендної плати визначено результатами земельних торгів).

Відповідно до Акту прийняття-передачі земельної ділянки від 21.12.2018 згідно з договором від 21.12.2018 року Височанська селищна рада в особі секретаря селищної ради Нетецької Т.І. передала, а ОСОБА_1 прийняла земельну ділянку, загальною площею 0,0121 га, яка знаходиться в смт. Високий на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області. Земельна ділянка повністю придатна для її використання за цільовим призначенням.

За частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи матеріали справи колегія суддів зазначає що позивачем надано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження неналежного виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки в частині своєчасної та повної сплати орендної плати. Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження неналежного виконання відповідачем умов договору оренди щодо своєчасного та повного внесення орендної плати позивачем надано відповідні докази, у тому числі договір оренди, акт приймання-передачі земельної ділянки, розрахунок заборгованості, який узгоджується з умовами договору та іншими наявними у справі доказами.

Наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем належними та допустимими доказами не спростований. Відповідачем не надано власного контррозрахунку, доказів здійснення платежів у розмірі, достатньому для погашення заявленої до стягнення суми, або інших доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості чи неправильність проведеного позивачем розрахунку.

Таким чином, позивач виконав покладений на нього статтею 81 ЦПК України обов`язок щодо доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тоді як відповідач не надала належних і допустимих доказів на спростування таких обставин.

Посилання апелянта на те, що вона фактично не користувалася земельною ділянкою, а її використанню перешкоджала наявність на земельній ділянці малих архітектурних форм, колегія суддів відхиляє.

Надані до відзиву на позовну заяву копії заяв відповідача від 20.04.2016 року та від 20.02.2018 року в яких вона зверталась до Височанської селищної ради лише підтверджують її намір отримати для погодження та підпису акти прийому-передачі земельної ділянки щоб почати фактично використовувати вказану земельну ділянку за цільовим призначенням.

За змістом дослідженого в судовому засідання в суді апеляційної інстанції рішення Виконавчого комітету Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 17.05.2016 року виконавчим комітетом Височанської селищної ради було вирішено направити підприємствам, які розташували свої конструкції на земельній ділянці з кадастровим номером 6325156700:00:005:0307 по АДРЕСА_3 , письмові попередження про необхідність її звільнення, а після звільнення земельної ділянки від малих архітектурних форм підготувати та вручити ОСОБА_1 акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду.

Відповідно до Акту прийняття-передачі земельної ділянки від 21.12.2018, що укладений між сторонами договору оренди через два роки після винесення вищезазначеного рішення Височанська селищна рада передала ОСОБА_3 у користування земельну ділянку, загальною площею 0,0121 га за адресою смт. Високий повністю придатна для її використання за цільовим призначенням.

Таким чином в супереч вимог ст.81 ЦПК відповідач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості використання нею земельної ділянки протягом усього періоду, за який позивачем заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати. Тому твердження відповідача про те, що вона не користувалася земельною ділянкою через наявність певних перешкод, за відсутності належних доказів на підтвердження таких обставин не може бути покладене в основу висновку про припинення або відсутність її обов`язку зі сплати орендної плати

Для спростування обов`язку зі сплати орендної плати відповідач мала довести не лише факт існування певних перешкод у користуванні земельною ділянкою, а й обставини, що свідчать про їх існування саме у відповідний період, їх характер, тривалість та

При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що після підписання акта прийому-передачі земельної ділянки 21.12.2018 року на ній продовжували існувати зазначені нею перешкоди або інші обставини, які об`єктивно унеможливлювали її використання за цільовим призначенням. Так само матеріали справи не містять доказів звернення відповідача після передачі земельної ділянки до позивача як орендодавця із заявами, вимогами чи претензіями щодо наявності таких перешкод та необхідності їх усунення.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а тому до моменту припинення відповідного договірного зобов`язання його умови підлягають виконанню сторонами належним чином, якщо інше не встановлено законом або самим договором.

Таким чином, позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем умов договору оренди щодо внесення орендної плати та наявність заборгованості у розмірі 106 359,12 грн. Натомість відповідачем не доведено обставин, які б відповідно до закону або договору звільняли її від виконання обов`язку зі сплати орендної плати, не надано доказів погашення заявленої заборгованості та не спростовано розрахунок позивача.

З приводу доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції порядку вирішення питання щодо прийняття збільшених позивних вимог та прояву недобросовісної процесуальної поведінки відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У статті 49 ЦПК України унормовані процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.

Одночасна зміна підстав і предмета позову відбувається тоді, коли фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Подібні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2024 року у справі № 914/3080/20.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Подібними міркуваннями керувалася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

У свою чергу, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Збільшено (зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

При цьому при поданні такої заяви позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Так, у даній справі позивач звертаючись до суду з позовом просив - стягнути з ОСОБА_1 на користь Височанської селищної ради заборгованість з орендної плати у розмірі 93905,78 грн, з яких сума основного боргу-83918,10 грн, 3% річних у сумі -1139,46 грн, інфляційні нарахування -1206,59 грн, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення -7641,63 грн за період з 21.12.2018 по травень 2020 року; - припинити дію Договору оренди землі, шляхом його розірвання, який укладений 16 вересня 2015 року між Височанською селищною радою Харківського району Харківської області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки загальною площею 0,0121 га з кадастровим номером 6325156700:00:005:0307, яка розташована в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 .

16.08.2021 року позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог за змістом якої просив припинити дію Договору оренди землі, шляхом його розірвання, який укладений 16 вересня 2015 року між Височанською селищною радою Харківського району Харківської області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки загальною площею 0,0121 га з кадастровим номером 6325156700:00:005:0307, яка розташована в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_1 на користь Височанської селищної ради заборгованість з орендної плати у розмірі 15650,95 грн з яких сума боргу 13766,99 грн, 3% річних – 412,99 грн, інфляційні витрати – 198,02 грн, пеня – 1273,60 грн.

16.09.2021 року в судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання щодо залишення позову без розгляду в частині стягнення штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат та пені. (т.1 а.с. 129)

11.11.2021 року від представника позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог за змістом якої позивач просив прийняти відмову від позовної вимоги щодо стягнення заборгованості за договором оренди та закрити провадження в цій частині, в іншій частині позовні вимоги про припинення договору оренди землі просив розглядати по суті та задовільнити. (т.1 а.с. 141)

Водночас, подавши до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 18.04.2024 року позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Височанської селищної ради заборгованість з орендної плати у розмірі 106 359,12 грн за період з червня 2020 року по 07.12.2021 року, чим фактично змінив період стягнення, що є збільшенням позовних вимог без зміни підстав та предмету спору. Одночасно з зазначеною заявою позивачем подана заява про залишення без розгляду заяви представника Височанської селищної ради від 11.11.2021 № 2756 про відмову від частини позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди у розмірі. ( т.1 а.с. 167).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає тривалий не розгляд судом по суті заяви про відмову від частини позовних вимог від 11.11.2021 № 2756 не входить до переліку обов`язкових підстав для скасування судових рішень, визначеного в ст.376 ЦПК України та на правильність вирішення спору по суті не вплинув.

З огляду на зазначене колегія суддів відхиляє доводи відповідача в цій частині.

Стосовно вимог про розірвання договору оренди, укладеного 16 вересня 2015 року між Височанською селищною радою Харківського району Харківської області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки загальною площею 0,0121 га з кадастровим номером 6325156700:00:005:0307, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 12.4 договору оренди від 16.09.2015 року передбачено можливість розірвання договору оренди в односторонньому порядку у випадку невнесення орендарем орендної плати протягом двох місяців підряд шляхом прийняття орендодавцем відповідного рішення.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Водночас за змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається, зокрема, за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а також в інших випадках, встановлених договором або законом. Правові наслідки зміни або розірвання договору визначені статтею 653 ЦК України.

Як вбачається із рішення ХV сесії VIII скликання Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 07.12.2021 року, договір оренди землі від 16.09.2015 року, зареєстрований 29.09.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 11426513, укладений між Височанською селищною радою Харківського району Харківської області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:005:0307, площею 0,0121 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було достроково розірвано в односторонньому порядку.

Разом із тим колегія суддів звертає увагу на те, що на момент звернення позивача до суду з вимогою про розірвання договору оренди спірний договір був чинним, а отже, предмет відповідної позовної вимоги існував.

Подальше дострокове розірвання договору оренди позивачем у позасудовому порядку відбулося вже після виникнення спору та звернення до суду. При цьому матеріали справи не містять заяви позивача про відмову від позовної вимоги про розірвання договору оренди у зв`язку з її виконанням у позасудовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. При цьому відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, а у разі прийняття судом такої відмови провадження у справі закривається.

Отже, саме по собі припинення існування предмета позовної вимоги після звернення до суду не свідчить про відсутність предмета спору на момент пред`явлення позову та не є безумовною підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

У цій справі позивач, реалізуючи передбачене законом та договором право, самостійно припинив спірні договірні правовідносини шляхом дострокового розірвання договору оренди в односторонньому порядку. Однак після цього позивач не заявив про відмову від відповідної позовної вимоги та не просив суд закрити провадження у справі в цій частині.

За таких обставин колегія суддів вважає, що підстави для закриття провадження у справі в частині вимоги про розірвання договору оренди у зв`язку з відсутністю предмета спору відсутні, оскільки на момент звернення до суду предмет позову існував, а позивач у встановленому процесуальним законом порядку від зазначеної позовної вимоги не відмовився.

Водночас з огляду на те, що на момент розгляду справи судом договір оренди вже був достроково розірваний позивачем у позасудовому порядку, правові підстави для повторного розірвання цього договору судом відсутні.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди, оскільки на момент розгляду справи спірний договір уже був достроково розірваний позивачем у позасудовому порядку, а тому його повторне розірвання в судовому порядку є неможливим.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із положеннями статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведене апеляційним судом правове обґрунтування, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню а рішення суду скасуванню з ухваленням у справі нового рішення. Оскільки позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем умов договору оренди щодо внесення орендної плати та наявність заборгованості у розмірі 106 359,12 грн позовні вимоги в цій частині підлягаю задоволенню. Разом з тим в іншій частині позовних вимог провадження у справі необхідно закрити.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України встановлено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених вимог у розмірі 2102 грн.

Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Антоненко Ігоря Миколайовича який діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 грудня 2025 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов Височанської селищної рада Харківського району Харківської області – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (ЄДРПОУ 04396503) заборгованість з орендної плати у розмірі 106359 (сто шість тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень 12 коп.

В задоволені інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (ЄДРПОУ 04396503) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Ю.М. Мальований