Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №636/3990/18 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 636/3990/18

провадження № 22-ц/818/3367/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Гєрцика Р.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Кожушкової Лариси Анатоліївни на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 25 лютого 2026 року, під головування судді Карімова І.В., -

встановив:

У листопаді 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою, в якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ, а саме судовий наказ виданий 01.10.2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.09.2018 року, і до досягнення дитиною повноліття, а також судовий збір в дохід держави в сумі 176,20 грн та скасувати оскаржуваний нею судовий наказ.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 25 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано виконавчий документ - судовий наказ, виданий 01.10.2018 р. Чугуївським міським судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , уродженки Мала Вовча яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Велика Бабка, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.09.2018 року, і до досягнення дитиною повноліття, а також судовий збір в дохід держави в сумі 176,20 грн., таким, що не підлягає виконанню, починаючи з 25.09.2018 року. Роз`яснено ОСОБА_2 право звернення до суду в порядку позовного провадження. В інших заявлених вимогах відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Кожушкова Лариса Анатоліївна, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду в частині задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про визнання виконавчого документа, таким, що не підлягає виконанню.

Зазначає, що судовий наказ про стягнення аліментів не скасований, та є таким, що набув чинності. Посилання заявниці на той факт, що вона має ще трьох неповнолітніх дітей, а тому наказ винесено з порушенням вимог чинного законодавства, є безпідставними, оскільки судовий наказ винесено у 2018 році, а перша дитина народилась у 2021 року. Вважає, що ухвалою суду грубо порушені матеріальні права дитини, оскільки стягнення аліментів за минулий період в позовному провадженні є проблематичним. Тому вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову в задоволенні заяви.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвала суду в частині відмовлених вимог не оспорюється, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає з огляду на таке.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що судом при видачі судового наказу стягувачу порушені норми процесуального права, а також те, що її обов`язок сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина відсутній так, як вона самостійно надавала матеріальну допомогу на сина та, крім того, утримує ще трьох неповнолітніх дітей.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 01.10.2018 року Чугуївським міським судом Харківської області у справі № 636/3990/18, провадження № 2-н /636 /488 /18 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.09.2018 року, і до досягнення дитиною повноліття, а також судовий збір в дохід держави в сумі 176,20 грн.

Заявниця, як на підставу для задоволення заяви в даній справі посилалася на те, що судовий наказ виданий з істотним порушенням процесуального права, а саме ст.ст. 163,165 ЦПК України. Зазначає, що стягувачем ОСОБА_2 при зверненні до суду з вимогою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на їх сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( який за спільною домовленістю тимчасово проживав з батьком до вирішення питання у судовому порядку про місце проживання дитини, і з яким вона спілкувалась та приймала участь у його утриманні) було зазначене місце її проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Однак за вказаною адресою вона на час видачі судового наказу не проживала, а була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_3 , про що було достовірно відомо заявнику. Тобто стягувач подав неправдиві відомості щодо місця її реєстрації та проживання. Всупереч вимогам ч. 9 ст. 165 ЦПК України судом без встановлення зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування ) боржника видано судовий наказ. Як наслідок їй не було відомо про видачу судового наказу, та в подальшому про відкриття виконавчого провадження по стягненню аліментів на утримання її сина, внаслідок чого творилась заборгованість по сплаті аліментів. Жодних повідомлень за місцем своєї реєстрації вона не отримувала. На початку листопада 2025 року її банківські карткові рахунки були заблоковані, а вона має на утриманні трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 2021 р.н., ОСОБА_6 , 2022 т.н. та ОСОБА_7 ,2024 р.н. Дізнавшись про причини блокування карткового рахунку, вона звернулась до Вовчанського ДВС ГТУЮ у Харківській області та отримала копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а 17.11.2025 року отримала копію судового наказу від 01.10.2018 року.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком.

Даний факт не заперечує і заявниця.

Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. За ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц).

Отже, обоє батьки мають обов`язок утримувати свою дитину. При цьому, якщо батьки живуть окремо, то право на отримання аліментів на утримання дитини має той з батьків, з ким проживає дитина, що кореспондується з обов`язком того з батьків, з ким не проживає дитина сплачувати аліменти.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

За положеннями статей першої та другої Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа (постанови Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 520/1466/14-ц, від 09.09.2021 у справі № 824/67/20, від 09.06.2022 у справі № 2-118/2001).

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувана та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувана і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

На суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально - правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально - правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь - яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

01.10.2018 року Чугуївським міським судом Харківської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.09.2018 року, і до досягнення дитиною повноліття, а також судовий збір в дохід держави в сумі 176,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст.172 ЦПК України у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п`яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, коли судовий наказ набирає законної сили у день його видачі.

Судовий наказ набрав чинності 01.01.2018 року.

Даних щодо перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу та відповідно до вимог ч.8 ст. 170 ЦПК України, матеріали справи не містять.

06 листопада 2018 року державним виконавцем Вовчанського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 57608641.

Відповідно до довідки державного виконавця Вовчанського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області від 28.10.2025 року, станом на вересень 2025 року, борг ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить – 240643,12 грн(а.с.58-60).

Доказів, що ОСОБА_1 , починаючи з 2018 року сплачувала аліменти повністю або в певній частині матеріали справи не містять.

Вимог про звільнення від аліментних зобов`язань, ОСОБА_1 не заявляла.

Підстав, передбачених ст.432 ЦПК України, для визнання судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, таким, що не підлягає виконанню починаючи з 01.10.2018 року, не наведено.

Посилання на процесуальні порушення, які на думку ОСОБА_1 допущені судом при видачі судового наказу, не є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Наявність на утриманні заявниці трьох неповнолітніх дітей не спростовує її обов`язку утримувати сина ОСОБА_8 , 2015 року.

Проте ОСОБА_1 не позбавлена права просити суд про зменшення розміру аліментів з урахуванням народження у неї дітей після видачі даного судового наказу.

Підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню не встановлено. Даних, що судовий наказ був виданий помилково або обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із положеннями статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Судова колегія вважає за необхідне роз`яснити, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів або звільнення її від заборгованості.

Керуючись ст.ст. 367, 368, ст.374, 376, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Кожушкової Лариси Анатоліївни -задовольнити.

Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 25 лютого 2026 року в оскаржуваній частині, скасувати і ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню- відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Р.В. Гєрцик

О.Ю. Тичкова