Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №645/4703/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 645/4703/25

провадження № 22-ц/818/4698/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2026 року, під головуванням судді Шевченко Г.С.,-

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 513809-КС-001 про надання кредиту від 24.10.2024 року, що становить 85 992,24 грн та судових витрат.

Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2026 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» суму заборгованості за кредитним договором № 513809-КС-001 від 24.10.2024 року в розмірі 75293 гривні 84 копійки та витрати по сплаті судового збору в сумі 1937 гривень 92 копійки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 1937 гривень 92 копійки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Фільчакова Юлія Ігорівна подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що кредит відповідачем фактично погашено раніше строку, оскільки 09.01.2025 року та 17.01.2025 року відповідач здійснила два платежі: 49 450 грн та 1 500 грн – загалом 50 950 грн, що перевищує тіло кредиту в 45 000 грн. Крім того, раніше відповідачем було сплачено 9274,95 грн. Усього сплачено: 60 224,95 грн. Відповідач достроково – менш ніж за 12 тижнів із передбачених 24 повернула тіло кредиту. Цей факт підтверджується платіжним дорученням АТ КБ ПриватБанк від 09.01.2025 року. Таким чином, основне зобов`язання відповідача за кредитним договором у частині повернення тіла кредиту було виконано повністю та належним чином. У зв`язку з повним достроковим поверненням тіла кредиту, відповідач не має заборгованості перед позивачем у цій частині. Вимоги позивача щодо повернення основного боргу є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Тому дострокове повернення тіла кредиту є законним та не може розглядатися як порушення умов договору. Відповідач повністю виконав свої зобов`язання за Договором №513809-КС-001 від 24.10.2024 року достроково, що підтверджується фактом сплати ним 09.01.2025 року грошових коштів у сумі 49 450 грн, а також 17.01.2025 року — 1 500 грн. До цього, 07.11.2024 року відповідачем було сплачено 9 220 грн відповідно до графіку платежів. Таким чином, загальна сума сплачених коштів складає 60 170 грн, що перевищує загальний обсяг фінансових зобов`язань за договором, включаючи суму кредиту (45 000 грн), комісію (9 000 грн) та проценти за фактичний період користування кредитом. Вказує, що графік платежів суперечить тексту самого договору. Відповідно до п.10 Договору реальна річна процентна ставка за складає 663,63%, що в десятки разів перевищує рівень середньоринкових ставок та є явно несправедливим фінансовим навантаженням для споживача. Умовами кредитного договору не передбачено чіткого переліку дій або послуг, за які саме стягується комісія в розмірі 9 000 грн. Формулювання, наведені в договорі, є загальними, розмитими, і не дають відповідачу можливості зрозуміти, за що конкретно сплачується така значна сума. Розмір комісії за видачу кредиту становить 9 000,00 грн, що становить 20% від суми тіла кредиту в 45 000,00 грн, визначеної у п. 2.1 договору. Такий обсяг комісійного платежу є явно надмірним, економічно необґрунтованим і несправедливим для споживача, з огляду на те, що комісія не є платою за реальну додаткову послугу, а є прихованим способом збільшення ефективної ставки за користування кредитом. Відповідач виконав основне зобов`язання за кредитним договором — повернув суму тіла кредиту достроково. Факт дострокового виконання зобов`язання підтверджується платіжними документами від 09.01.20125 та 17.01.2025, та не заперечується позивачем. Згідно з п. 4.2.1 та 10.2 кредитного договору, у разі дострокового повернення всієї суми кредиту, зобов`язання Позичальника по сплаті процентів розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, навіть у разі недотримання графіку платежів. Відповідач вважає, що стягнення 85 992,24 грн є неспівмірним, і реальний розмір зобов`язання слід суттєво зменшити.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Бізнес Позика" просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України – в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було здійснено лише 1-ий платіж із 5-ти необхідних у період із 24.10.2024 року (дати укладення кредитного договору) по 09.01.2025 року (дата здійснення відповідачем платежу поза графіком платежів), та той факт, що протягом всього строку дії Кредитного договору, а саме за період із 24.10.2024 року по 10.04.2025 року відповідачу було нараховано відсотки за користування кредитними коштами із урахуванням всіх її платежів. Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що кредитний договір укладено 24.10.2024 року, відповідно і штраф нарахований після 24.02.2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідача штрафу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № 513809-КС-001 від 24.10.2024 року в розмірі 75293,84 коп., що складається з: заборгованості за тілом кредиту – 37908,99 грн; заборгованості по відсотках – 37384,85 грн.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.10.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Кожокіною- ОСОБА_3 було укладено Договір № 513809-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов вказаного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 45000,00 грн строком на 24 тижні до 10.04.2025 року зі сплатою фіксованої стандартної процентної ставки у розмірі 1% в день на загальну суму кредиту, зі сплатою комісії за видачу кредиту у розмірі 9000,00 грн. Вказаний договір був підписаний відповідачкою одноразовим електронним підписом (а.с.19-21).

Кошти у розмірі 45000,00 грн. були перераховані ОСОБА_1 на її банківську карту у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 24.10.2024 року, про що свідчать: підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів відповідачці ТОВ «ПрофітГід» без номера та дати на виконання вимог договору з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 року (а.с. 31); відповідь від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 11.08.2025 року про емітування платіжної картки Кожокіній- ОСОБА_3 , на яку було відкрито відповідний банківський рахунок, та рух грошових коштів по вказаному рахунку за період з 24.10.2024 року по 10.04.2025 року, з якого вбачається зарахування на карту відповідачки 45000,00 грн від позивача 24.10.2024 року (а.с. 155, 156-166).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом у гривні, довідки про стан заборгованості, у ОСОБА_1 перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» наявна заборгованість станом на 03.07.2025 року у розмірі 85992,24 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом – 37908,99 грн; заборгованості по відсотках – 37384,85 грн; заборгованості по штрафам – 10698,40 грн. (а. с. 13-14, 15).

В обґрунтування позовних вимог Товариством зазначено, що 24.10.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Кожокіною- ОСОБА_3 було укладено Договір № 513809-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 45000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 . До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 513809- КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за Договором № 513809-КС-001 позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором №513809-КС-001 позичальник ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором №513809- КС-001 на загальну суму 60224,95 грн. Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору не змінювалася (тобто проценти за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору не нараховувалися). Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у неї станом на 22.06.2025 року утворилась заборгованість за Договором № 513809-КС-001 про надання кредиту в розмірі 85 992,24 грн, що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту – 37 908,99 грн; - суми прострочених платежів по процентах – 37 384,85 грн; - суми заборгованості по штрафам - 10698,40 грн; - суми прострочених платежів за комісією – 0,00 грн.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Кожокіною- ОСОБА_3 було укладено Договір № 513809-КС-001 про надання кредиту, який підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатору UA-5883.

Строк дії договору - до 10.04.2025 року.

За умовами кредитного договору № 513809-КС-001 відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 45000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% за кожен день користування кредитом.

ТОВ ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало Кожокіній-Арутюновій М.Г. грошові кошти у визначеному договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку відповідача.

З розрахунку заборгованості за кредитом у гривні вбачається, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість станом на 03.07.2025 року у розмірі 85992,24 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом – 37908,99 грн; заборгованості по відсотках – 37384,85 грн; заборгованості по штрафам – 10698,40 грн.

Також, із вказаного розрахунку заборгованості ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» вбачається, що позивач провів його з урахуванням строку дії договору, врахувавши платежі відповідача: 1) 07.11.2024 року – у розмірі 9 220,00 грн; 2) 09.01.2025 року – у розмірі 49 504,95 грн; 3) 17.01.2025 року – у розмірі 1 500,00 грн в межах визначеного розміру відсотків.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 513809-КС-001 від 24.10.2024 року ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 45000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 4.2.2. передбачено, що сторони кредитного договору встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.

Графік платежів передбачає рівномірні щотижневі платежі по 9 220 грн, з них комісія — по 2 920 грн. (двічі), 2 470 грн та 690 грн за перші 6 тижнів (п. 4.2.2). Таким чином, комісія одноразова – 9 000 грн передбачена у п.2.5 договору сплачується поступово.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи представника відповідача про те, що графік платежів суперечить тексту самого договору, є безпідставними, оскільки п. 4.2.2 передбачає саме дотримання умов договору, в якому орієнтовна вартість кредиту збігається з сумою у п. 2.8, загальні витрати за кредитом співпадають з п.2.9, строк дії договору в п.2.7 також відповідає графіку платежів.

З приводу нарахування позивачем комісії, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 2.5 Кредитного договору № 513809-КС-001 від 24.10.2024 року визначено обов`язок позичальника сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в розмірі 9000,00 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Крім того, Національний банк України, який є державним регулятором ринку фінансових послуг в Україні, своєю Постановою від 11.02.2021 року №16 затвердив «Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Дані правила передбачають правомірність встановлення Кредитодавцем супровідних послуг за кредитом в тому числі і комісії за надання кредиту. Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту.

Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Отже, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, судова колегія вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

У даному випадку комісія прямо передбачена договором та містить призначення, а саме - за надання кредиту, тому нарахована заборгованість за комісією в сумі 9000,00 грн, що підлягала стягненню з ОСОБА_1 , останньою була погашена, що відображено в розрахунках позивача.

Щодо розрахунку заборгованості, з урахуванням здійснених відповідачем платежів, судова колегія не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції.

Оскілки, в розрахунку заборгованості у формі таблиці відображено наступну інформацію: відповідний період (календарний день); розмір заборгованості за кредитним договором (із зазначенням окремо інформації щодо заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією, а також загальним розміром заборгованості за відповідний період (календарний день) та загалом (у кінці розрахунку заборгованості); розмір надходжень (платежів) за кредитним договором, які здійснював відповідач (із зазначенням окремо інформації щодо надходжень (платежів) за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією, а також загальним розміром надходжень (платежів) за відповідний період (календарний день) та загалом (у самому кінці розрахунку заборгованості); залишок заборгованості за кредитним договором (із зазначенням окремо інформації щодо залишку заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією, а також загальним розміром залишку заборгованості за відповідний період (календарний день) та загалом (у самому кінці розрахунку заборгованості). У кінці розрахунку заборгованості зазначена поточна заборгованість, загальна заборгованість за кредитним договором станом на дату складання розрахунку заборгованості, в тому числі із зазначенням окремо заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками за користування кредитом та заборгованості за комісією.

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги розрахунок заборгованості долучений до позовної заяви, оскільки він ґрунтується на умовах кредитного. Всі платежі відповідача за кредитним договором були враховані у розрахунку заборгованості за кредитним договором, а саме: 1) 07.11.2024 року – у розмірі 9 220,00 грн; 2) 09.01.2025 року – у розмірі 49 504,95 грн; 3) 17.01.2025 року – у розмірі 1500,00 грн.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормами частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг упродовж певного часу, а саме - упродовж строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку Кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 10.2. Кредитного договору, позичальнику здійснюється нарахування процентів за користування кредитом за Зниженою процентною ставкою починаючи з першого для користування кредитом. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Відповідно до п. 4.2. кредитного договору, позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. договору, починаючи з першого для користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку №1 до Договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 сплатила тільки перший платіж від 07.11.2024 року за графіком платежів, передбаченим у договорі з позивачем. Інші платежі нею було вчинено поза графіком платежів, оскільки чергові платежі від 21.11.2024 року , 05.12.2024 року , 19.12.2024 року , 20.01.2025 року , 16.01.2025 року нею було пропущено.

Відповідно до п. 4.2.4. Кредитного договору, у разі не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, зокрема враховуючи те, що у такому разі умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, надалі не застосовуються, водночас, проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, водночас сторони погодили, що кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті позичальника.

Доказів на підтвердження дотримання відповідачем оновленого графіка кредиту, а також погашення заборгованості за договором до суду надано не було.

Згідно п. 4.2.5. Кредитного договору, скасування умови про нарахування Процентів за Зниженою процентною ставкою та початок нарахування Процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору.

Відповідно до п. 11.4.4. Кредитного договору, Позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо – встановлені не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту, а у кредитному договорі, який уклав відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаному у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Передбачений кредитним договором № 513809-КС-001 від 24.10.2024 року графік платежів відображає на які складові буде зарахований кожен платіж. Так, перших 3 платежі (07.11.2024 р., 21.11.2024 р. та 05.12.2024 р.) відповідно до узгодженого сторонами Графіку платежів мали б бути зараховані у випадку їх сплати на погашення відсотків за користування кредитними коштами та на погашення комісії за надання Кредиту. Всі наступні платежі у випадку їх сплати було б зараховано на погашення тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та останній платіж на погашення комісії за надання кредиту. Відтак, із узгодженого сторонами Графіку платежів вбачається, що 07.11.2024 р. Відповідач повинен був здійснити 1-ий платіж у розмірі 9 220,00 грн, який мав би бути зарахований на погашення відсотків за користування кредитними коштами (6 750,00 грн.) та на погашення комісії за надання Кредиту (2 470,00 грн.). Із наданого позивачем разом із позовною заявою розрахунку заборгованості вбачається, що 07.11.2024 року відповідачем було здійснено 1-ий платіж у розмірі 9 220,00 грн, який було зараховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами (6 750,00 грн.) та на погашення комісії за надання Кредиту (2 470,00 грн.).

Із узгодженого сторонами Графіку платежів вбачається, що 21.11.2024 року відповідач повинен був здійснити 2-ий платіж у розмірі 9 220,00 грн, який мав би бути зарахований на погашення відсотків за користування кредитними коштами (6 300,00 грн) та на погашення комісії за надання кредиту (2 920,00 грн). Також вбачається, що 21.11.2024 року відповідачем не було здійснено 2-ий платіж у розмірі 9 220,00 грн., таким чином, даний платіж було прострочено.

Із узгодженого сторонами Графіку платежів вбачається, що 05.12.2024 року Відповідач повинен був здійснити 3-ій платіж у розмірі 9 220,00 грн, який мав би бути зарахований на погашення відсотків за користування кредитними коштами (6 300,00 грн) та на погашення комісії за надання Кредиту (2 920,00 грн).

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що 05.12.2024 року відповідачем не було здійснено 3-ій платіж у розмірі 9 220,00 грн. Таким чином, даний платіж було прострочено. Із узгодженого сторонами графіку платежів вбачається, що 19.12.2024 року відповідач повинен був здійснити 4-ий платіж у розмірі 9 220,00 грн, який мав би бути зарахований на погашення тіла кредиту (2 230,00 грн), відсотків за користування кредитними коштами (6 300,00 грн) та на погашення комісії за надання кредиту (690,00 грн). Із наданого позивачем разом із позовною заявою розрахунку заборгованості вбачається, що 19.12.2024 року відповідачем не було здійснено 4-ий платіж у розмірі 9 220,00 грн, таким чином, даний платіж було прострочено.

Із узгодженого сторонами графіку платежів вбачається, що 02.01.2025 року відповідач повинен був здійснити 5-ий платіж у розмірі 9 220,00 грн, який мав би бути зарахований на погашення тіла кредиту (3 232,20 грн) та на погашення відсотків за користування кредитними коштами (5 987,80 грн). Із наданого позивачем разом із позовною заявою розрахунку заборгованості вбачається, що 02.01.2025 року відповідачем не було здійснено 5-ий платіж у розмірі 9 220,00 грн, таким чином, даний платіж було прострочено.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що 09.01.2025 року відповідачем було здійснено платіж у розмірі 49 504,95 грн, однак, даних коштів не вистачило для погашення всієї суми заборгованості, яка виникла станом на дану дату, а саме - 91 681,60 грн, що складалася із: тіла кредиту - 45 000,00 грн, відсотків за користування кредитними коштами - 28 350,00 грн, комісії за надання кредитних коштів - 6 530,00 грн, штрафів - 11 801,60 грн.

Таким чином, протягом всього строку дії Кредитного договору, а саме за період із 24.10.2024 року по 10.04.2025 року відповідачу було нараховано відсотки за користування кредитними коштами із урахуванням всіх його платежів всього у розмірі 37 384,85 грн, сума прострочених відповідачем платежів за тілом заборгованості становить 37908,99 грн.

Щодо посилання представника апелянта на той факт, що позивачем неправомірно нараховувались відсотки поза межами строку дії кредиту, судова колегія зазначає, що відсотки за даним кредитним договором були нараховані до 10.04.2025 року, тобто у межах строку встановленого кредитним договором.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зустрічний розрахунок, наданий представником відповідача, щодо розміру сплаченого 09.01.2025 року відповідачкою тіла кредиту та безпідставності подальшого нарахування процентів після 09.01.2025 року, оскільки тіло кредиту не було повністю погашене, а зарахування коштів на погашення заборгованості здійснювалося позивачем на виконання вищенаведених умов договору.

Враховуючи вищевикладене судова колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення суми прострочених платежів по тілу кредиту та суми прострочених платежів по процентах підлягають задоволенню, однак не погоджується з визначеним, судом першої інстанції, розміром загальною заборгованості, виходячи з наступного.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що кредитний договір укладено 24.10.2024 року, відповідно і штраф нарахований після 24.02.2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, сума штрафу в розмірі 11 801,60 грн, який списано в порушення вимог чинного законодавства, із суми внесеної відповідачкою на погашення заборгованості 09.01.2026 року має бути вирахувана із загальної суми заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

З огляду на викладене, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті та обов`язковості умов договору для сторін, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № 513809-КС-001 від 24.10.2024 року в розмірі 63 492,24 грн, а тому рішення суду підлягає зміні, із зменшенням суми заборгованості.

Згідно п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи убачається, що під час звернення до суду із позовом позивачем сплачено 2 422,40 грн.

З урахуванням того, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають частковому задоволенню, а саме: на 73,83 % (з 85992,24 грн на 63 492,24 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 788,46 грн (73,83% від 2 422,40 грн).

Оскільки апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, тому з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 188,64 грн(26,17% від 4 542,00 грн).

Згідно ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» слід стягнути судовий збір у розмірі 599,82 грн (1 788,46 грн – 1 188,64 грн).

Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2026 року – змінити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором у розмірі 63 492,24 грн та судовий збір у розмірі 599,82 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

О.Ю. Тичкова