Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №624/115/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 624/115/26 Головуючий І-ї інстанції – Куст Н.М.

Провадження № 33/818/1230/25

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

за участю захисника Трофімової Г.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Халупка С.В. на постанову судді Кегичівського районного суду Харківської області від 24 березня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -

ВСТАНОВИВ

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 18 січня 2026 року о 00 год. 14 хв. в с. Кегичівка, вул. Будівельників, ОСОБА_1 керував автомобілем FIAT Аlbea, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Drager Alcotest 6810, результат 1,49 %.

Постановою судді Кегичівського районного суду Харківської області від 24 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнутосудовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзізахисник Халупко С.В. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що наявні матеріали не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, як і доказів обгрунтованої причини зупинки його підзахисного. При цьому, посилання суду першої інстанції на повідомлення, яке надійшло на лінію «102», на його переконання, не може вважатися достатнім доказом, оскільки таке повідомлення до матеріалів судового провадження не долучене та судом не досліджене.

Також, вважає, що у даному випадку мало місце порушення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з підстав відсутності належної відеофіксації всіх етапів огляду, у тому числі, показників приладу Драгер, відсутність підтвердження його справності, а також недотримання вимог використання мундштука.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення захисника Трофімової Г.М., перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що 18 січня 2026 року о 00 год. 14 хв. в с. Кегичівка, вул. Будівельників, ОСОБА_1 керував автомобілем FIAT Аlbea, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Drager Alcotest 6810, результат 1,49 %.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №569325 від 18.01.2026 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- рапортом помічника чергового ВП №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області Білик В.П. від 18.01.2026 року, згідно якого 17.01.2026 року отримано та зареєстровано заяву за №246 від 17.01.2026 року. В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено, що 17.01.2026 року о 23 год. 46 хв. надійшло повідомлення з служби «102» про те, що 17.01.2026 року о 23 год. 45 хв. за адресою: Берестинський р-н, с-ще Кегичівка, вул.Будівельників, за центральною лікарнею в поле виїхав невідомий на авто ВАЗ, їздить колами, газує, ймовірно, перебуває у стані алкогольного сп`яніння. В ході перевірки повідомлення був виявлений гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував автомобілем FIAT Аlbea, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул.Будівельників, с-ще Кегичівка, Берестинського р-ну. Харківської області, в стані алкогольного сп`яніння, відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810 був проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота; результат огляду – позитивний, 1,49 проміле;

- результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810, тест №871 від 18.01.2026 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду – 1,49 проміле;

- направленням на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 18.01.2026 року о 00 год. 40 хв., згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота; огляд у КНП КСР «Кегичівська ЦРЛ» не проводився у зв`язку зі згодою водія ОСОБА_1 з результатами огляду, проведеного на місці зупинки ТЗ, який склав 1,49 проміле;

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне.

Відповідно до відеозапису убачається, що співробітники патрульної поліції о 00 год. 13 хв. 18.01.2026 року прибули на місце події (Харківська обл., Берестинський р-н, с.Кегичівка, вул. Будівельників) для відпрацювання виклику, який надійшов на лінію «102», де ними був виявлений ОСОБА_1 , який перебував всередині авто FIAT Аlbea, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на місці водія.

В процесі спілкування поліцейські пояснили ОСОБА_1 , що на чергову лінію «102» надійшло повідомлення про те, що якийсь чоловік їздить колами по полю, гучно газує у комендантську годину. У відповідь ОСОБА_1 пояснив, що він, посварившись з дружиною та перебуваючи у пригніченому стані, приїхав сюди, за вище вказаною адресою, щоб розвіятись, маючи змогу поїздити там, де немає людей, щоб нікому не заважати.

Аналогічні обставини події, що мала місце 18.01.2026 року за участю ОСОБА_1 , викладені і у рапорті помічника чергового ВП №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області Білик В.П. від 18.01.2026 року. (а.с.9)

Зважаючи на викладене, та з урахуванням даних відеозапису, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є беззаперечним, в той час як доводи захисника про те, що наявним відеозаписом не зафіксовано безпосередній рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 апеляційний суд оцінює критично та розцінює їх як обраний спосіб сторони захисту та намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності. Разом із тим, на місці події останній самостійно зазначив, що керував автомобілем та був зупинений співробітниками поліції, а версія захисника про те, що його підзахисний не виконував функції водія з`явилась вже під час судового розгляду.

Заперечуючи проти протоколу, апелянт, зокрема, посилається на відсутність доказів обгрунтованої причини зупинки ОСОБА_1 .

Як вже було зазначено вище, підставою для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 стало повідомлення, яке надійшло на лінію «102» та порушення останнім комендантської години, про що ОСОБА_1 було повідомлено поліцією з посиланням на п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», та зафіксовано рапортом помічника чергового ВП №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області Білик В.П. від 18.01.2026 року. (а.с.9) і відеозаписом, долученим до матеріалів судового провадження. (а.с.11)

Відповідно до п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Разом із тим, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, які в подальшому було продовжено, в Україні введено воєнний стан.

Так, рішення начальника ХОВА від 22.12.2022 року у м.Харкові та Харківській області встановлено комендантську годину з 23.00 год до 05.00 год., дія якої надалі неодноразово продовжувалась, та на час події (19.12.2025 року) тривала з 00:00 год. до 05:00 год. згідно спільного наказу Харківської обласної військової адміністрації (ХОВА) та військового командування № 13В від 15 серпня 2025 року «Про запровадження комендантської години на території Харківської області».

Визначення терміну комендантська година міститься у пункті 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме – це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.

На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Без перепусток під час комендантської години на вулицях та в інших громадських місцях дозволено перебування та рух транспортних засобів Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС а також транспортним засобам спеціалізованого призначення, які виконують невідкладне службове завдання, за умови ввімкнення спеціальних світлових сигнальних пристроїв.

Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, в тому числі перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.

Слід зауважити, що факт порушення дії комендантської години не є самостійною підставою для притягнення особи до відповідальності, проте зазначене є абсолютно законною підставою для зупинки транспортного засобу (ТЗ), перевірки документів, авто та його пасажирів комендантським патрулем чи поліцією.

За наведених обставин, співробітники поліції, здійснюючи зупинку транспортного засобу під керування ОСОБА_1 , діяли у межах своїх повноважень, що також узгоджується з вимогами ЗУ «Про національну поліцію» та КУпАП.

Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про порушення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння також не знайшли свого обгрунтованого підтвердження зібраними матеріалами.

Так, аргументи захисника щодо відсутності належної відеофіксації всіх етапів проведеного на місці зупинки огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 є неспроможними, так як, на переконання апеляційного суду, наявним відеозаписом зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису відображено. До того ж, у даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами, в тому числі результатами огляду, що містяться у відповідному акті.

При цьому, відеофіксація відбувалась відкрито, за допомогою технічного засобу відеозапису б/к 1014896273, проти чого ОСОБА_1 не заперечував.

Даних, що відеофіксація відбувалась за допомогою недозволеного технічного засобу, під час апеляційного перегляду також не встановлено.

Вказуючи на відсутність підтвердження справності приладу «Драгер Алкотест», за допомогою якого був проведений огляд ОСОБА_1 , захисник, ймовірно, має на увазі, що у матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку такого приладу.

Відповідно до ч.5 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Разом із тим, як зафіксовано відеозаписом, ОСОБА_1 такої вимоги співробітникам поліції не висловлював, погодився з результатами проведеного на місці зупинки огляду, про що засвідчив власним підписом у роздруківці приладу «Драгер Алкотест» та акті огляду (а.с.4, 5), та не заперечував факт вживання ним алкогольних напоїв (пива), а тому доводи апелянта у цій частині апеляційний суд визнає безпідставними.

Посилання захисника на недотримання вимог використання мундштука також не є слушними та спростовуються даними відеозапису, відповідно до якого ОСОБА_1 самостійно обрав герметично запакований одноразовий мундштук та сам розпакував його.

Також, апеляційний суд враховує, що і протокол про адміністративне правопорушення, і акт огляду, і його результати підписані ОСОБА_1 власноруч та без будь яких зауважень по суті інкримінованого йому правопорушення, зокрема, з приводу недотримання поліцейськими процедури огляду. (а.с. 1, 4, 5)

Разом із цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23,33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргузахисника Халупка С.В залишити без задоволення.

Постанову суддіКегичівського районного суду Харківської області від 24 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик