Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №398/700/22 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/700/22

провадження № 22-ц/4809/1356/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л. М. Єгорова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2026 року у справі за заявою Комунального підприємства «Добробут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги управління будинком, -

встановив:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про скасування судового наказу, виданого 25.07.2022 Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області у справі про стягнення з неї на користь КП «Добробут» заборгованості за послуги з управління будинком.

Ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу залишено без розгляду та повернуто заявниці.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодилася з висновками судді місцевого суду та висловила вимогу про скасування ухвали та просила визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу, направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційні вимоги обґрунтувала тим, що вона судовий наказ фактично отримала в лютому 2026 року. До цього часу не була належним чином повідомлена про його існування та була позбавлена можливості своєчасно подати заперечення. Після отримання наказу вона не змогла вчасно звернутися до суду.

В обґрунтування поважності пропуску строку зазначила її стан здоров`я, скрутне матеріальне становище, відсутність юридичних знань, а також необхідність очікувати допомоги доньки, яка перебувала за кордоном. Після її приїзду було невідкладно подано заяву про скасування судового наказу.

Крім того зазначила про наявність спору про право між нею та Комунальним підприємством «Добробут» щодо якості житлово - комунальних послуг, що на її думку виключає можливість розгляду вимог у наказному проваджені.

Вважає, що суд першої інстанції не перевірив фактичні обставини отримання судового наказу та не надав належної оцінки поважності причин пропуску строку, що призвело до обмеження її права на доступ до суду.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи без розгляду заяву, суддя першої інстанції виснував, що заявницею порушено строк передбачений частиною першою статті 170 ЦПК України для подання заяви про скасування судового наказу та виходив з того, що заява про поновлення строку не містить обґрунтованих обставин для поновлення цього строку.

Дослідивши наявні у справі докази апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі «Дія 97» проти України» (заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх – не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Наказне провадження є особливим спрощеним видом провадження у цивільному судочинстві, спрямованим на прискорене надання судового захисту прав особи, які оцінюються як безспірні, шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без проведення судового засідання та без здійснення виклику заявника (стягувача) і боржника (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020року у справі № 712/8916/17).

З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2022 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Добробут» заборгованість за надані послуги по управлінню будинком станом за період з 01.01.2019 року по 16.12.2021 року в розмірі 5060 грн. 71 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 167 ЦПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.

Нормами статті 170 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про скасування судового наказу, а також строки її подання.

Частиною першою статті 170 ЦПК України унормовано, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі (частина друга статті 170 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Частиною шостою статті 170 ЦПК України передбачено, що у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Крім того, відповідно до частини другої статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження (частина третя статті 171 ЦПК України).

З огляду на зазначені норми права, апеляційний суд приходить до переконання, що у випадку подачі належним чином оформленої заяви про скасування судового наказу з дотриманням строку подання такої заяви, суд вправі тільки скасувати судовий наказ, а стягувач вправі звернутись з тими самими вимогами в порядку позовного провадження. Тобто, відсутність можливості апеляційного оскарження судового наказу обумовлена процедурою скасування судового наказу, яка передбачає безумовність.

Відтак, законодавець розширивши коло предметів вимог, за якими можна видати судовий наказ, виключивши можливість апеляційного оскарження судових наказів та за наявності такої процедури оскарження судових наказів, яка не передбачає залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення, виходив з того, що у випадку незгоди боржника з судовим наказом, такі вимоги стягувача не можна вважати безспірними і вони повинні розглядатись за процедурою позовного провадження, у зв`язку з чим судовий наказ повинен бути скасований.

Повертаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 , суддя місцевого суду виходив з того, що заявницею порушено строк передбачений частиною першою статті 170 ЦПК України для подання заяви про скасування судового наказу, а клопотання про поновлення цього строку не містить обґрунтованих підстав для його поновлення.

Як вже було зазначено вище, частина перша статті 170 ЦПК України встановлює боржнику п`ятнадцятиденний строк для подання заяви про скасування судового наказу, та законодавець в даній нормі послуговувався терміном «з дня вручення» копії судового наказу та доданих до нього документів та оскільки в конструкції згаданої правової норми наведено саме таке означення, можна виснувати, що норма статті 170 ЦПК України вважається застосованою правильно, якщо мало місце саме вручення копії.

Отже, визначальним для обчислення строку на подання заяви про скасування судового наказу є саме дата вручення боржнику копії судового наказу та доданих до нього документів, а не момент, коли боржник дізнався або мав дізнатись про наявність судового наказу.

Так, главою 6 розділу І ЦПК України унормовано загальне застосування процесуальних строків у цивільному судочинстві. Так, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частина четверта статті 169 ЦПК України встановлює, що днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Одночасно, як зазначено у частині шостій статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 отримала копію судового наказу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 липня 2022 року додані до нього документи 18 лютого 2026 року (номер треку поштового відправлення (R 068061360100) (а.с. 26).

Наявний в матеріалах справи супровідний лист, адресований боржниці, з направленою судом копією судового наказу та доданими до нього документами, вручений ОСОБА_1 , особисто, що засвідчено її підписом. Наявність такої відмітки можна вважати належним врученням судового рішення у розумінні частини шостої статті 272 ЦПК України.

Апеляційний суд наголошує, що у заяві про скасування судового наказу ОСОБА_1 особисто зазначала, що копію судового наказу та додані до нього документи вона отримала у лютому 2026 року, а поважність пропуску строку обґрунтувала станом здоров`я, скрутним матеріальним становищем, відсутністю юридичних знань, а також необхідністю очікувати допомоги доньки, яка перебувала за кордоном, при цьому вважала, що строк для подання заяви про скасування судового наказу пропущений з поважних причин.

Виходячи з обґрунтувань заявниці щодо поважності пропуску строку, суддя першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність законних підстав для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу та повернення заяви з цієї підстави.

У розглядуваній справі суддя першої інстанції повністю дотримався норм процесуального права, та правильно застосував положення частини першої статті 170 ЦПК України про те, що п`ятнадцятиденний строк для подання заяви про скасування судового наказу обчислюється з дня вручення боржниці копії судового наказу та доданих до нього документів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 поважність пропуску строку обґрунтувала тими ж обставинами, які вона зазначала у заяві про скасування судового наказу, проте доказів про існування цих обставин місцевому суду надано не було. Не надано таких доказів і до апеляційного суду, а також відсутні докази про наявність спору про право між нею та Комунальним підприємством «Добробут» щодо якості житлово - комунальних послуг.

Отже, обставин, які б свідчили про поважність причини пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу, а саме, конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 своєчасно звернутися з заявою протягом встановленого законом строку, які виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані заявницею, у клопотанні не наведено.

Вказані ОСОБА_1 причини пропуску строку на подання заяви не можна визнати поважними, а інших об`єктивних причин, які б перешкоджали їй реалізувати своє право на подання заяви про скасування судового наказу у визначений законом строк не наведено.

Встановивши зазначені обставини, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 ..

Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

За таких обставин, ухвала Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2026 року про повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого суду слід залишити без змін.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Судді:

О.А.Письменний Л.М. Дьомич С.М. Єгорова