Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №348/1414/15-ц — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/1414/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/1363/26

Головуючий у 1 інстанції Максименко О. Ю.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" Насадюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кузюка Івана Юрійовича на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2026 року, постановлену в складі судді Максименко О.Ю. в м. Надвірна, у справі за заявою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заяви

Заявник Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" подав заяву про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання.

Заяву мотивовано тим, що 10.03.2016 Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області видав виконавчий документ № 348/1414/15-ц за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на користь АТ КБ “ПРИВАТБАНК”.

Вказаний виконавчий документ перебував на примусовому виконанні, однак 22.12.2017р. був повернутий стягувачу Надвірнянським РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (у зв`язку зі встановленою забороною щодо звернення стягнення на майно боржника). Після повернення з виконання оригінал виконавчого документа втрачено внаслідок дії непереборної сили (знищення приміщення архіву Банку внаслідок ракетного обстрілу 05.10.2025).

Станом на дату подання цієї заяви рішення суду в повному обсязі не виконане. Під час перебування виконавчого документа на примусовому виконанні у 2017 році стягнуто кошти, які зараховані на погашення заборгованості в сумі 112,40 доларів США (що є еквівалентом 2937,21 грн, перерахованих органами ДВС). Решта суми заборгованості у добровільному чи примусовому порядку не погашалася та залишається боргом ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Відсутність активних дій стягувача, спрямованих на виконання рішення суду, є наслідком безперервного ланцюга форс-мажорних обставин та державних обмежень.

Оскільки виконавчий документ повернутий 22.12.2017 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону (заборона щодо звернення стягнення), відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» строк пред`явлення встановлюється заново з дня закінчення дії такої заборони. Валютний мораторій втратив чинність 23.09.2021р. і саме з цієї дати розпочався новий трьохрічний строк, який мав сплинути 23.09.2024. Оскільки перебіг нового трирічного строку був перерваний введенням воєнного стану, заява про видачу дубліката подається Банком у межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. У разі іншого тлумачення судом норм права, Банк просив визнати наведені вище причини (тривала дія валютного мораторію, обмеження через карантин згідно з Постановою КМУ № 211, воєнний стан згідно з Указом № 64/2022, а також фізичне знищення архіву Банку) поважними та поновити строк на підставі ст. 433 ЦПК України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2026 року заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення до виконання задоволено.

Постановлено видати дублікат виконавчого документа по справі № 348/1414/15-ц від 10.03.2016, виданого Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк”.

Поновлено Акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа по справі № 348/1414/15-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк».

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, представник ОСОБА_1 адвокат Кузюк Іван Юрійович подав апеляційну скаргу.

Зокрема, зазначає, що судом неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. Поновивши пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа, суд встановив факт закінчення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа. Однак суд не з`ясував конкретної дати закінчення такого строку, а заявник стверджував, що строк не закінчився. Отже суд поновив строк, який ще не закінчився. Судом встановлено, що 22.12.2017 р. повернуто виконавчий документ стягувачу. Таким чином, згідно із законодавством України (ст.12 Закону «Про виконавче провадження») з моменту повернення у стягувача виникло право протягом наступних трьох років на пред`явлення до виконання виконавчого документа. Тобто до 22.12.2020 р., а з 23.12.2020р. закінчився строк для його пред`явлення і стягувач втратив право на примусове стягнення.

Судом неправильно установлено обставини, що мають значення для справи. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не обмежував стягнення боргу з боржників коштами, а тільки майном отриманим за рахунок кредиту, а тому не позбавив права стягувача на повторне звернення після 22.12.2017р. з метою стягнення боргу грошовими коштами. Адже вказаний закон був чинним і до часу пред`явлення до виконання виконавчого документа, а саме на 18.04.2016р. (відкриття виконавчого провадження). Чинність цього закону не перешкоджала виконавцю відкрити виконавче провадження та здійснювати виконавче провадження шляхом стягнення коштів, бо згідно рішення суду по справі з боржника не проводилось стягнення за рахунок майна. Разом з тим, на час проведення виконавчих дій з 18.04.2016р. до 22.12.2017р. проводилось стягнення коштів з боржника. Цей закон не перешкоджав проведенню виконавчих дій до закінчення трьохрічного строку до 22.12.2020 р. Таким чином суд помилково визнав чинність цього закону поважною причиною пропущеного строку.

Також зазначає, що суд помилково визнав поважною причиною пропущеного строку знищення оригіналу виконавчого листа внаслідок пожежі. Адже знищення виконавчого документа не є підставою для продовження строку для його пред`явлення до виконання, а тільки підставою для видачі його дубліката зі строком, зазначеним в оригіналі, якщо на час звернення не закінчився такий строк з урахуванням переривання. Суд не спростував твердження боржника, що стягувач не скористався правом оскарження дій виконавця щодо повернення виконавчого документа, адже виконавець мав підстави проводити виконавче провадження шляхом стягнення коштів з боржника в подальшому. Таким чином, суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема норми закону «Про виконавче провадження», а саме ст.12. та судову практику щодо переривання строків у зв`язку із введенням воєнного стану, яке настало після закінчення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, а саме після 23.12.2020р.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції повністю і ухвалити постанову, якою в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПРИВАТБАНК” про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання відмовити.

Позиція інших учасників справи

Представник АТ КБ «ПриватБанк» Насадюк А.І. подала відзив на апеляційну скаргу, не погоджується з її доводами, вважає такі безпідставними та такими, що суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження» та актуальній судовій практиці. Зокрема, зазначає, що виконавчий лист у справі № 348/1414/15-ц видано судом 10 березня 2016 року. Банк пред`явив його до примусового виконання. Однак, 22 грудня 2017 року виконавчий лист повернутий стягувачу Надвірнянським районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з дією встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно боржника (Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»). Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, строк пред`явлення встановлюється заново з дня закінчення дії такої заборони. Зазначений мораторій втратив чинність 23 вересня 2021 року, відповідно, саме з цієї дати перебіг трирічного строку пред`явлення виконавчого листа розпочався cпочатку. Отже, строк пред`явлення документа до виконання мав тривати до 23 вересня 2024 року. До закінчення цього строку, а саме 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан. Відповідно до пункту 10-2 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні покладення» Закону України «Про виконавче провадження», визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Таким чином, строк пред`явлення виконавчого листа до виковання перерваний, продовжує діяти на сьогодні та не пропущений. Водночас звернення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду першої інстанції із вимогою про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання (одночасно з вимогою про видачу його дубліката) було зумовлене необхідністю усунення будь-якої правової невизначеності та превентивного виключення можливих неоднозначних тлумачень часових меж примусового виконання. Оскільки оригінал виконавчого документа був фізично знищений у пожежі, Банк ініціював поновлення строку як процесуальний запобіжник, що гарантує правомірність подальших дій виконавця. Суд першої інстанції, задовольняючи вказану вимогу, діяв в межах належного судового контролю та принципу процесуальної економії: поновивши строк, суд створив безперешкодні правові умови для пред`явлення виданого дубліката виконавчого листа до примусового виконання, що повністю відповідає принципу обов`язковості судового рішення.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" Насадюк А.І. не визнала апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_1 адвокат Кузюк Іван Юрійович подав клопотання про відкладення розгляду справи, однак суд вирішив відмовити в задоволенні цього клопотання та розглянути справу без участі апелянта та його представника з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши доповідь судді, заперечення представника банку, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Фактичні обставини справи

Судом першої встановлено, що 10.03.2016 р. Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області видав виконавчий лист № 348/1414/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” заборгованості за кредитним договором, яка складається: із заборгованості за кредитом 17824,16 долари США, що еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 416514,97 грн; заборгованості за процентами 1080,18 грн, що еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 25241,18 грн, заборгованості за комісією 82,15 долари США, що еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 1919,69 грн; пені в сумі 591,92 грн, що еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 25,33 доларам США; а також 3654 грн судових витрат (а.с.21).

Вказаний виконавчий лист перебував на виконанні у Надвірнянському РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області з 18.04.2016 року, що підтверджується Інформацією про виконавче провадження (а.с.19-20) і 22.12.2017 р. повернутий стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку зі встановленою забороною щодо звернення стягнення на майно боржника (а.с.22).

З наданої стягувачем довідки про втрату виконавчого документа вбачається, що 05.10.2025р. через руйнування будівлі «Центру обробки документів» за адресою: м. Львів, вул. Північна, 2, внаслідок військової агресії російської федерації знищено виконавчий лист 348/1414/15-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 . Вказане підтверджується копією Акту про пожежу за участю (орендаря) представника АТ КБ «Приват Банк» від 06.10.2025 року та витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань та іншими доказами (а.с.6-18).

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що достовірно встановлено, що оригінал виконавчого документа втрачено, строк пред`явлення виконавчого листа підлягає поновленню.

Однак, погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції не можна, зважаючи на таке.

Застосовані норми права, мотиви, з яких виходить апеляційний суд та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18).

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що «після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується».

Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що: «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено».

У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що: «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

Зазначені приписи перехідних положень не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/19 (провадження № 14-308цс19)).

Видача дубліката виконавчого документа пов`язується з його втратою та можлива в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України).

Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. Встановлення судом факту пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання і непоновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов`язковим та визначальним є питання з`ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року в справі № 1519/2-4707/11, провадження № 14-21цс24).

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 182/4087/13-ц (провадження № 61-10163св23) зазначено, що: «згідно з частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII).

Місцевим судом встановлено, що 22.12.2017 р. виконавчий лист повернуто стягувачу.

Оскільки 23 та 24 грудня 2017 року були вихідними днями (субота та неділя) тому з 25 грудня 2017 року розпочався заново перебіг строку пред`явлення виконавчого листа до виконання і закінчився 24 грудня 2020 року .

Суд першої інстанції неправильно встановив обставини, що мають значення для справи.

Так, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» набрав чинності 07.06.2014 року і втратив чинність на підставі Закону України 2597-VIII від 21.04.2021 року.

Протягом діїцього Закону за певних умов не могло бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду, об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

Отже, заборона стосувалася конкретного предмета іпотеки, на який не могло бути звернено стягнення в рахунок погашення боргу.

У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу державним виконавцем зазначені підстави – п. 9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», але взагалі не зазначено, яке саме майно підпадає під законодавчу заборону, у чому полягає ця заборона і чому через неї неможливо виконати рішення про стягнення боргу у грошовому виразі іншими способами.

Оскільки положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не обмежували стягнення боргу з боржників коштами, а тільки майном, отриманим за рахунок кредиту, а тому не позбавляли права стягувача на повторне звернення виконавчого листа до виконання після 22.12.2017 р., з метою стягнення боргу або оскарження дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документа.

Отже, суд першої інстанції помилково визнав чинність зазначеного закону поважною причиною пропущення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Таким чином, слід дійти висновку, що строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі 348/1414/15-ц закінчився 24.12.2020 року.

У пункті 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого згідно із Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 26 березня 2022 року, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.

Таким чином, строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі 348/1414/15-ц закінчився до введення воєнного стану, а заявник пропустив строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, не навів поважних причин його пропуску, тому підстави для його поновлення у суду були відсутні, що унеможливлює видачу дубліката виконавчого листа.

Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, який неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кузюка Івана Юрійовича задовольнити.

Скасувати ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2026 року.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення до виконання.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.