Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №175/4170/14-ц — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1558/26 Справа № 175/4170/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Ткаченко І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волинець Тетяна Вікторівна, на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року про задоволення заяви ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 , про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, у складі судді Білоусової О.М. у цивільній справі № 175/4170/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, –

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-175/4170/14-ц від 25 червня 2025 року, виданого Дніпровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на її користь боргу за договором позики від 03 липня 2014 року у розмірі 71 600 доларів США, обґрунтовуючи це тим, що рішенням Дніпропетровського районного суду від 17 листопада 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 03 липня 2014 року задоволено, стягнуто 71 600 доларів США та 3654 грн судового збору. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 суму боргу збільшено до 1 829 380 грн, проте постановою Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року це рішення скасовано, залишено стягнення у розмірі 71 600 доларів США.

Ухвалою суду від 23 лютого 2016 виправлено описку у прізвищі відповідача. 11 березня 2016 року видано виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження. Ухвалою суду від 30 липня 2024 року виконавчий лист від 11 березня 2016 року визнано таким, що не підлягає виконанню. 20 вересня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Вказує, що боржник сплачував борг за виконавчим провадженням до 20 лютого 2024 року, та у звязку із отримуванням нею виплат на виконання рішення суду, вона не знала про закінчення виконавчого провадження. Зазначає, що дізналась про закінчення виконавчого провадження тільки 29 жовтня 2024 року, та не була обізнана, що необхідно отримання нового виконавчого листа після постанови Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року, який отримала лише 25 червня 2025 року, тоді як строк для пред`явлення його до примусового виконання встановлений до 06 лютого 2022 року, що вважає поважними причинами пропуску такого строку.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_2 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа – задоволено.

Поновлено строк для пред`явлення виконавчого листа №2-175/4170/14-ц виданого Дніпровським районним судом Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 03 липня 2014 року у розмірі 71 600 доларів США до виконання (а.с.164-166 Том ІІ).

Ухвала суду першої інстанції мотивована доведеністю заявником причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання, враховуючи, що виконавче провадження не було закінчено у зв`язку з постановою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі та виконання виконавчого документу боржником ОСОБА_4 до 2024 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 через свого представника — адвоката Волинець Т.В. в підсистемі “Електронний суд” 17 жовтня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання (а.с.169-172 Том ІІ), обґрунтовуючи це тим, що позивач була достеменно обізнана про скасування постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року постановою Касаційного Суду від 06 лютого 2019 року та свідомо не вчиняла жодних дій, спрямованих на виконання вимог закону і отримання нового виконавчого документу, що, на думку скаржника, свідчить про її незацікавленість у виконанні зміненого судового рішення. Наголошуючи на тому, що позивач протягом 2023-2024 років отримувала на виконання скасованого судового рішення від ОСОБА_3 грошові кошти лише підтверджує, на думку скаржника, що позивач безпідставно набувала ці кошти, а отримання нового виконавчого документу лише у 2025 році вже після скасування судового рішення є зловживанням процесуальними правами з боку ОСОБА_2 . Також скаржник наголошує на тому, що заява ОСОБА_2 не містить викладу обставин, які заважали їй протягом тривалого часу отримати новий виконавчий документ. Разом з цим скаржник наголосив, що в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 травня 2016 року зупинено виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі. Оскільки рішення апеляційного суду в частині, якою змінено рішення суду першої інстанції скасовано, то підстави для поновлення його виконання відсутні. Вважає, що позиція заявника фактично зводиться до незнання закону, що є її особистою відповідальністю, а також відсутність дій щодо захисту свого права призвели до пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

ОСОБА_2 у листопаді 2025 року, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, через свого представника — адвоката Курячого А.М. подала відзив на апеляційну скаргу, де зазначила, що виконавчий лист, виданий 11 березня 2016 року, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області визнаний таким, що не підлягає виконанню, що стало підставою для закінчення виконавчого провадження 20 вересня 2024 року державним виконавцем, про що винесено постанову. Заявник ОСОБА_2 отримала новий виконавчий лист 25 червня 2025 року, при цьому відповідач ОСОБА_3 не проявив себе, як сумлінний боржник, не виконавши судове рішення, яким змінено рішення суду першої інстанції, в добровільному порядку. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 , залишивши ухвалу суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану (а.с.189-191 Том ІІ).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції з матеріалів цивільної справи №2-175/4170/14-ц встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 03 липня 2014 року у розмірі 71600 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 923 640 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3654 грн.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року змінено рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості за договором позики від 03 липня 2014 року, збільшено суму заборгованості з суми 923 640 грн до 1 829 380 грн.

Вищезазначене рішення набрало законної сили 02 лютого 2016 року.

11 березня 2016 року Дніпропетровським районним судом було видано виконавчий лист по справі № 175/4170/14-ц та пред`явлено до виконання до Царичанського районного відділу ДВС у Дніпропетровській області.

За вищевказаним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження ВП №50478707, яке в подальшому передано на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2016 року виправлено описку у тексті рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року по цивільній справі №175/4170/14 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, вказати вірно прізвище відповідача, а саме: ОСОБА_5 .

11 березня 2016 року Дніпропетровським районним судом було видано виконавчий лист по справі № 175/4170/14-ц та пред`явлено до виконання до Царичанського районного відділу ДВС у Дніпропетровській області.

За вищевказаним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження ВП №50478707, яке в подальшому передано на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса).

Постановою Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року в частині, якою змінено заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року та збільшено суму заборгованості з суми 923 640 грн до 1 829 380 грн скасовано. Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року в частині стягнення боргу за договором позики змінено. Резолютивну частину заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року викладено в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 03 липня 2014 року у розмірі 71 600 доларів США».

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2024 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-175/4170/14-ц, виданий Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області від 11 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 03 липня 2014 року у розмірі 1 829 380 грн.

20 вересня 2024 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Хоменко Д.Ю. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа №2-175/4170/14-ц виданого 11 березня 2016 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Вказаною постановою також припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/4170/14-ц (провадження № 2-зз/175/25/24) від 29 жовтня 2024 року було відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 за ордером на надання правової допомоги ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Відповідно до листа управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області від 05 серпня 2025 року №22902, у період з 2020 по 2024 роки боржником здійснювались сплати щодо зазначеного виконавчого провадження №50478707 за рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року, яким збільшено суму заборгованості з суми 923 640 грн до 1 829 380 грн.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з доведеності поважних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу у справі, виданого 25 червня 2025 року, до виконання, враховуючи, що ОСОБА_3 до 2024 року виконував обов`язок з погашення боргу.

З таким висновком повністю погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Колегія суддів наголошує, що судове рішення Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року виконано боржником ОСОБА_3 не було і не втратило законної сили, а тому колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено заяву ОСОБА_2 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу від 25 червня 2025 року до виконання.

Доводи скаржника про те, що саме з 06 лютого 2019 року для позивача почалась стадія виконання нового судового рішення та можливість своєчасно отримати новий виконавчий лист, чим ОСОБА_2 не скористалась, колегія суддів відкидає, оскільки, отримавши новий виконавчий лист 25 червня 2025 року, ОСОБА_2 не втрачала зацікавленості у повному виконанні судового рішення, яке у даній справі є остаточним, а ОСОБА_3 , в свою чергу, включно до 2024 року виконував свій обов`язок з повернення боргу

Судом першої інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, вірно враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку у цій справі, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повністю дотримано норми як процесуального, так і матеріального права, а доводи скаржника не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волинець Тетяна Вікторівна — залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року— залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “15” вересня 2026 року.

Повний текст постанови складено “23” вересня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

І.Ю. Ткаченко