Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №217/116/22 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8640/26 Справа № 217/116/22 Суддя у 1-й інстанції - Дребот І.Я. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпра від 05 травня 2026 року, у складі судді Дребот І.Я., по справі № 217/116/22 за заявою Акціонерного товариства “Українська залізниця”, стягувач: ОСОБА_1 , заінтересована особа: Печерський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління юстиції, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого у цивільній справі №217/116/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Українська залізниця” про визнання дій протиправними, скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, –

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2026 року АТ “Українська залізниця” звернулось через суд із заявою, визначивши заінтересованими особами стягувач: ОСОБА_1 , заінтересована особа: Печерський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління юстиції, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого у цивільній справі №217/116/22 за позовом ОСОБА_1 до АТ “Українська залізниця” про визнання дій протиправними, скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Підставою для такого звернення заявник зазначив відсутність у АТ Українська залізниця” обов`язку щодо сплати ОСОБА_2 стягнутий судовим рішенням коштів, та також за стягнутим на користь держави судовим збором, що заявник виконав у добровільному порядку ще до судового рішення Верховного Суду від 15 січня 2025 року у даній справі. Вважає, що на підставі положень ст. 432 ЦПК України, виданий 15 травня 2023 року виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпра від 05 травня 2026 року у задоволенні заяви АТ "Українська залізниця", стягувач: ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягають виконанню — відмовлено, за відсутності правових підстав для такого визнання, враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого у цій справі, зобов`язання не було виконане, зобов`язання договором не були припинені, а виконання своїх зобов`язань у добровільному порядку, після ухвалення рішення, сплата боржником коштів на виконання рішення суду після пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання не може вважатися добровільним виконанням грошового зобов`язання, що, у свою чергу, виключає можливість застосування правил статті 432 ЦПК України (а.с. 25-28).

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, АТ “Українська залізниця” подало у червні 2026 року в системі “Електронний суд” апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та вимоги заяви задовольнити, обґрунтовуючи це тим, що рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 13 квітня 2023 року у даній справі набрало законної сили лише 15 січня 2025 року, тобто, після перегляду судових рішень попередніх інстанцій Верховним Судом, який постановою від 15 січня 2025 року залишив в силі рішення міського суду від 13 квітня 2023 року, скасувавши постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що борг вже сплачено добровільно, без заходів примусового виконання судових рішень, що свідчить про відсутність обов`язку перед стягувачем у АТ “Українська залізниця”. Вважає, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин положення ст. 432 ЦПК України (а.с. 33-35).

У липні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника Холостенко О.В., скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подав відзив на апеляційну скаргу АТ “Українська залізниця”, де зазначив, що він фактично отримав значно меншу суму боргу, оскільки заявником при виплаті частини боргу було безпідставно утримано суми податку і збору, що, на думку ОСОБА_1 , призвело до неповного виконання судового рішення. Разом з цим наголосив, що постановою державного виконавця виконавче провадження не є закінченим, а на момент видачі виконавчих листів у справі зобов`язання боржником виконані не були, зокрема, у добровільному порядку, з чого відсутні підстави для застосування ст. 432 ЦПК України (а.с.36-39).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції — залишити без змін, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав, передбачених ст. 432 ЦПК України, для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів повністю погоджується з такими встановленими обставинами справи та висновками суду першої інстанції.

Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 13 квітня 2023 року у справі № 217/116/22 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з АТ "Українська залізниця" середній заробіток у розмірі 126985,74 грн та судові витрати 15000 грн, а всього 141985,74 грн.

15 травня 2023 року Авдіївським міським судом Донецької області було видано виконавчі листи про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2023 рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 13 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволення позову.

Постановою Верховного суду від 15 січня 2025 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2023 та залишено в силі рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 13 квітня 2023 року.

Згідно з платіжними інструкціями від 31 січня 2025 року № 73488, № 73490, №73491, № 73504, № 73505, № 73506, № 73493, № 73494 боржником було сплачено на корить ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 96509,18 з утриманням податків та зборів, витрати на правничу допомогу, та від 10 грудня 2025 року № 845634 на користь держави сплачено судовий збір у розмірі 1766,05 грн.

Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 71874466 з виконання виконавчого листа № 217/116/22 від 15 травня 2023 року про стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 126985,74 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24 травня 2023 року відкрито виконавче провадження № 71874466 з виконання виконавчого листа № 217/116/22 від 15 травня 2023 року про стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 126985,74 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 31 травня 2023 року відкрито виконавче провадження № 71917114 з виконання виконавчого листа № 217/116/22 від 15 травня 2023 року про стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 1766,00 грн.

Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24 травня 2023 року зупинено вчинення виконавчих дій у ВП № 71874466.

Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24 травня 2023 зупинено вчинення виконавчих дій у ВП № 71917114.

Колегія суддів наголошує, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (ст. 432 ЦПК) — це процесуальний механізм, який застосовується судом, якщо обов`язок боржника припинився (матеріальні підстави) або документ видано помилково (процесуальні підстави). Судова практика свідчить, що основними підставами є сплата боргу, скасування рішення суду, пред`явлення листа після строку, або відсутність у боржника зобов`язань перед стягувачем.

Встановлено дві групи підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню: матеріально-правові та процесуально-правові.

До процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: 1) видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); 2) коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; 3) видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; 4) помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; 5) видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; 6) пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Верховний Суду у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 750/9956/17 вказав, що законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у частині четвертій статті 369 ЦПК України, на яку посилались заявники у даній справі. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Колегія суддів наголошує, що доводи скаржника про добровільне виконання грошового обов`язку оплати боргу ОСОБА_1 не бере до уваги, оскільки, як встановлено судом першої інстанції і на чому наголошує скаржник, виплата коштів ОСОБА_1 відбулась у січні 2025 року, тобто, вже після ухвалення постанови Верховного Суду, тоді як виконавчі листи у справі видані у травні 2023 року та знаходяться на примусовому виконанні, хоча виконавче провадження і зупинено. Зазначене також спростовує доводи скаржника щодо відсутності примусового виконання рішення та добровільності сплати боргу скаржником.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів відзначає, що скаржник не довів ані суду першої інстанції, ані при розгляді його апеляційної скарги того, що стали відсутні матеріально-правові підстави у виконанні виконавчих листів, виданих у цій справі у 2023 році

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у задоволення заяви АТ “Українська залізниця” про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, що скаржником не спростовано жодним доказом.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом вірно визначено характер спірних правовідносин та у повній мірі з`ясовані фактичні обставини справи, що є підставою для залишення ухвали суду першої інстанції від 05 травня 2026 року без змін на підставі ст. 375 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги АТ “Українська залізниця” про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, що призвело до постановлення помилкової ухвали, не знайшли свого підтвердження.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без порушень норм як матеріального, так і процесуального права, тому вона підлягає залишенню без змін на підставі ст. 375 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” — залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпра від 05 травня 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “15” вересня 2026 року.

Повний текст постанови складено “23” вересня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О.Макаров