Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №214/9533/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7663/26 Справа № 214/9533/25 Суддя у 1-й інстанції - Шевченко Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника позивача адвоката Михайловської Оксани Миколаївни на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Шевченко Л.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного судового рішення - 23 квітня 2026),

УСТАНОВИВ

У вересні 2025 року представник Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (АТ «А-Банк») звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 завернулась до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

14 серпня 2024 року відповідачка уклала з банком кредитний договір №АВН0СТ155101723650232468, щодо надання кредиту в розмірі 47 300,00 грн. строком на 36 місяців (до 13.08.2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 55,0% щорічно та комісії розмірі 0,00 грн.

Станом на 25.09.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором складає 50 030,44 грн., яка складається з 41 395, 47 грн. – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 8210, 26 – загальний залишок заборгованості за процентами; 0,00 грн – загальний залишок заборгованості за комісією; 424,71 грн. – загальний залишок заборгованості за пенею.

Рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2026 року позовні вимоги АТ «А-Банк» задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 50 030,44 грн., що складається з наступних сум: 41 395,47 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 8210,26 грн. - заборгованість за простроченими процентами: 424, 71 грн – пеня.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмір 2 422,40 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що між сторонами склалися кредитні правовідносини, відповідачка взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту належним чином не виконала, а тому вся сума заборгованості, розмір якої підтверджується належними і допустимими доказами, підлягає стягненню на користь кредитора.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, представник відповідачки адвокат Михайловська Г.М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги. Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 10923,28 прострочених платежів, а в задоволенні решти вимог – відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов висновків про повне задоволення позову, повністю ігноруючи усталену судову практику стосовно того, що заява-анкета про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Банку не свідчить про укладення кредитного договору на умовах визначених Банком та не є підставою для стягнення заборгованості. Умови та правила надання банківських послуг в Банку, які навіть не містяться в матеріалах даної справи не визнаються Відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору.

Апелянт зазначає про безпідставність дострокового стягнення заборгованості за споживчим кредитом. Кредит за кредитним договором № ABH0CT155101723650232468 від 14.08.2024 року є споживчим, що підтверджено у пункті 3 кредитного договору (мета отримання кредиту – придбання товару/ здійснення платежу/ оплата послуг). 10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Відповідно до ч. 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку протягом якого вони мають бути здійснені.

Позивач не направляв та не надав суду доказів направлення Відповідачці вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за кредитним договором. Таку вимогу банк лише в позовній заяві обґрунтовує статтею 1050 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, та залишити оскаржене рішення без змін як законне і обґрунтоване.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на неї, приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14 серпня 2019 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с.6), а також підписала 22.09.2023 заяву про погодження використання удосконаленого електронного підпису (а.с.6-зворот).

Представник позивача надав паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» (а.с.7), а також надано підписану відповідачкою заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101723650232468 від 14.08.2024 року (а.с.8-9). Також, надано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки на день, з якою була ознайомлена відповідачка (а.с. 9-зворот – 10).

Надано розрахунок заборгованості за договором №АВН0СТ155101723650232468 від 14.08.2024 року, де зазначено, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом 41 395,47 грн., залишок заборгованості за тілом кредиту - 38 117,89 грн., залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) – 3277,58 грн., загальний залишок заборгованості за процентами – 8210,26 грн., залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість – 641,94 грн., залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість – 7568,32 грн., заборгованість за пенею - 424,71 грн (а.с. 11-зворот).

Також, надано позивачем надано копію меморіального ордеру N TR.38820896.51291.65455 від 14.08.2024 року, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 47300,00 грн.(а.с.12).

Банком також долучено виписку по кредиту станом на 25.09.2025 рік (а.с.12-зворот-13).

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про наявність кредитних правовідносин між сторонами та встановив факт неналежного виконання позичальником взятих зобов`язань, що призвело до виникнення заборгованості, яку разом з пенею, стягнув в повному обсязі в порядку ст. 1050 ЦК України, прийнявши до уваги в якості належних доказів надані позивачем розрахунки.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з вказаними висновками суду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 536 цього Кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи доводиться та не заперечується стороною відповідача як факт укладання кредитного договору, так і отримання ним як позичальником 47300 грн. на споживчі потреби та подальше неналежне виконання умов договору, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом вересень 2025 року становила 50030,44 грн.

Позивачем в даній справі заявлено вимоги про дострокове повернення кредиту та стягнення заборгованості про простроченим платежам.

Згідно до ч. 4 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що в даному випадку кредитний договір, укладений між сторонами, не містить умови про можливість вимоги дострокового повернення споживчого кредиту.

Так, в п. 18 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101723650232468 від 14.08.2024 року зазначено, що кредитний договір становлять ця заява та правила надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку, таблиця обчислення загальної вартості кредиту.

Підписані електронним підписом лише Заява про надання послуги «Швидка готівка» та таблиця обчислення загальної вартості кредиту. Жоден із цих документів не містить умови, що банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів.

Тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність в банку правових підстав для дострокового стягнення кредитних коштів в порядку, визначеного ст. 1050 ЦК України.

Крім того, звертає на себе увагу і те, що з вимогою про дострокове повернення кредиту та інших платежів банк в досудовому порядку не звертався.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції не дав належної правової оцінки та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Враховуючи відсутність у позивача як кредитора достатніх правових підстав для дострокового стягнення споживчого кредиту, строк виконання якого не настав, в стягненні заборгованості по кредиту необхідно відмовити.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивачем доведено право на стягнення з позичальника простроченої заборгованості в розмірі 10923,28 грн., станом на час звернення до суду із даним позовом з огляду на наступне.

Як вбачається з наданих позивачем доказів - виписок з рахунку ОСОБА_1 внаслідок порушення відповідачкою свого обов`язку по своєчасному погашенню кредиту, виникла заборгованість в розмірі 10923,28 грн., що обґрунтовано було взято до уваги судом першої інстанції.

Вказаний розмір заборгованості стороною відповідача визнано.

З огляду на дотримання банком обв`язку по доведеності обставин, на які сторона позивача посилається в обґрунтування заявлених вимог та не спростування таких обставин стороною відповідача, колегія суддів приходить до висновку про достатність правових підстав для стягнення з позичальника простроченої кредитної заборгованості, яка виникла станом на час подання позову.

Таким чином, на користь АТ «Акцент Банк» з ОСОБА_2 підлягає стягненню 10923,28 грн. простроченої заборгованості.

Крім того не можна погодитися із висновками суду, про необхідність стягнення пені з відповідачки. З огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України такі вимоги задоволенню не підлягають.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції необхідного змінити шляхом зменшення стягнутої з відповідачки суми заборгованості по кредитному договору з 50030,44 грн. до 10923,28 грн. А в решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи задоволення позовних вимог на 21,8% (з заявлених 50030,44 грн. задоволено на 10923,28 грн.), у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає зміні рішення суду і в частині розподілу судових витрат у вигляді сплаченого сторонами судового збору в судах всіх інстанцій, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, при подачі позовної заяви АТ «Акцент- Банк» було сплачено 2422,40 грн. судового збору. відповідно, а тому з ОСОБА_1 на користь банку в порядку розподілу судових витрат підлягає стягненню 528,08 грн судового збору.

Враховуючи сплачені відповідачем при подачі апеляційної скарги 3633,60 грн. судового збору та відмову в задоволенні позовних вимог банку на 78,20%, з АТ «Акцент- Банк» на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру відмовлених в задоволенні вимог підлягає стягненню судовий збір в сумі 2841,47 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу представника позивача адвоката Михайловської Оксани Миколаївни задовольнити.

Рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2026 року в частині стягнення з на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101723650232468 від 14.08.2024 року, змінити, зменшити суму заборгованості з 50030,44 грн. до 10923,28 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент банк» компенсацію судових витрат у сумі 528,08 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 2841,47 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складане 23.09.2026.

Головуючий

Судді