Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №953/3499/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10185/26 Справа № 953/3499/26 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 03 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Чайкіною О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 липня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В

В березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (надалі - ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 09.02.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 09.02.2024-100002400. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 3000,00 грн., строком на 42 дні.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 5940,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 грн., по процентам в розмірі 2940,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Тому, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом та судові витрати.

Рішенням Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 03 липня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №09.02.2024-100002400 від 09.02.2024 у розмірі 5940,00 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот сорок гривень).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 (дві тисяч шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) гривень.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Суд першої інстанції визнав встановленим факт надання (перерахування) кредитних коштів, хоча цей факт не був доведений належними, допустимими та достатніми доказами. Стверджує, що позивач (кредитор) зобов`язаний довести факт реального виконання ним свого зобов`язання - надання грошових коштів відповідачу (позичальнику) (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Обов`язок доведення цієї обставини лежить саме на позивачеві як на стороні, яка на неї посилається (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), і не може бути перекладений на відповідача.

Жодного первинного бухгалтерського документа (банківської виписки з рахунку, платіжного доручення, меморіального ордера) позивач не надав, і сам визнав це в тексті позовної заяви та у відповіді на відзив, посилаючись на те, що не є банківською установою. Ця обставина є визначальною, оскільки відповідно до сталої практики Верховного Суду саме первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (банківська виписка з рахунку, платіжне доручення тощо), є належним доказом факту видачі та отримання коштів за кредитним договором, тоді як односторонній розрахунок кредитора такого значення не має.

Суд першої інстанції не надав оцінки суттєвим доводам щодо недостовірності документа Bank-ID ідентифікації. У відзиві на позовну заяву апелянт наводив доводи про те, що наданий позивачем фрагмент документа щодо ідентифікації через систему BankID не може вважатися належним доказом, оскільки не містить підпису уповноваженої особи, реквізитів про особу, яка його склала, дати складання, а міститься дата «2021-07-08», тобто датований більш ніж за два з половиною роки до дати укладення спірного договору (09.02.2024), що суперечить твердженню позивача про створення цього документа саме у зв`язку з укладенням договору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду як законне і обґрунтоване - без змін. Сторонами укладено спірний кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.

Особу відповідача при укладенні договору було ідентифіковано через систему BankID, за процедурою багатофакторної автентифікації, за допомогою фінансового номеру телефону, який належить відповідачу. Кредитні кошти були перераховані на платіжну картку відповідача, що ним не спростовано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , 09.02.2024 року було укладено Кредитний договір (оферти) №09.02.2024-100002400.

ТОВ «Споживчий центр» 09 лютого 2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №09.02.2024-100002400 про надання кредиту.

09 лютого 2024 року ОСОБА_1 прийняв пропозицію (оферту) щодо укладення кредитного договору.

Зі своєї сторони ТОВ «Споживчий центр» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор E387, на номер телефону НОМЕР_1 , (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який Боржником було введено/відправлено.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі – 3000 грн., на строк, вказаний в заявці.

Відповідно до умов кредитного договору №09.02.2024-100002400 від 09.02.2024 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:

1. Дата надання/видачі кредиту - 09/02/2024 року;

2. Сума Кредиту: 3000 грн. 00 коп.

3. Строк, на який надається Кредит - 42 днів з дати його надання

4. Дата повернення (виплати) кредиту - 21.03.2025 року;

5. Первинний період користування Кредитом - 14 днів з дня його надання (надалі – "первинний період");

6. Черговий період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі – "черговий період");

7. Процентна ставка "Економ" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового Траншу включно. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;

8. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім періоду застосування процентної ставки "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;

11. Графік платежів: Проценти, розраховані вищевказаним способом за первинний, черговий періоди, сплачуються в останній день первинного, чергового періоду відповідно; кількість платежів зі сплати Процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються Проценти. Сума Кредиту у розмірі 3000 грн. 00 коп. сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається Кредит;

14. ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 174052.35%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 5940 грн. 00 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 2940 грн. 00 коп.

18. Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ;

Відповідно до п. 3.1 Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти.

Як зазначено в п. 3.2. Договору кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4314-14XX-XXXX-8157.

Даний договір підписаний відповідачем після проходження ідентифікації шляхом використання системи BankID Національного банку України.

Виходячи з положень п. 4.3 Договору, днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу – день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1 Договору Позичальник зобов`язується використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісій - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Згідно з п. 9.1 Договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню Кредиту та/ або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Також, позивачем надано додаток до кредитного договору №09.02.2024-100002400 (кредитної лінії) від 09.02.2024, 16:30, а саме: інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 .

Між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено договір №4507 про надання послуг в системі LiqPay від 01.11.2020 року.

Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 09.02.2024 року о 16:30 год. на суму 3000,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , призначення платіжної операції: видача за договором №09.02.2024-100002400, що відповідачем спростовано не було.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 09.02.2024-100002400 від 09.02.2024 р., заборгованість по кредитному договору складає: 3000 грн основний борг; 2940 грн проценти. Разом 5940 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 09.02.2024 по 21.03.2024.

Разом з тим, ОСОБА_1 також не спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, зокрема РНОКПП та дату його народження, його платіжної картки, номера мобільного телефону, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

За вказаними у довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор (Е387) та ким підписано спірний кредитний договір.

Доводи відповідача про те, що він не підписував кредитний договір, судом відхилено, оскільки за нормами Закону «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Отже, суд вважав, що доводи відповідача щодо відсутності належних доказів на підтвердження укладення кредитного договору не знайшли своє підтвердження.

Факт перерахування коштів підтверджується квитанцією, яка містить усі необхдні реквізити , ID операції - 2424083322, номер кредитного договору №09.02.2024-100002400, дата кредитної операції - 09.02.2024 , а так само й номер картки, із зазначенням перших 5-ти та останніх цифр отримувача, а саме 431414*57. У свою чергу, в договорі зазначено номер картки для зарахування 4314-14XX-XXXX-8157.

Суд вірно вказав, що відповідач не спростував належними доказами, що останній не має таких карток і кредитні кошти не були зараховані 09.02.2024 року.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору №09.02.2024-100002400 від 09.02.2024 року, суд виснував про доведеність позовних вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 за тілом кредиту у сумі 3000,00 грн, за процентами у сумі 2940,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до частини 1 статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Ураховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов`язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

З матеріалів справи слідує, що відповідач ознайомився і погодився з умовами кредитного договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому, вимог про визнання кредитного договору №09.02.2024-100002400 від 09.02.2024 року недійсним (неукладеним) не заявлено, договору щодо інших правовідносин між сторонами відповідачкою не надано.

Установивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, комісії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованості за кредитним договором.

В свою чергу, стороною відповідача не було спростовано факту укладання договору, підробки його підпису, заволодіння його фінансовим номером телефону, завдяки кому було пройдено багатофакторну автентифікацію позичальника, тощо.

Умовами підписаного сторонами договору визначено, що кредит надано у розмірі 3000,00 грн, на строк 42 дні, з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 2 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту/залишку кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Враховуючи вищевикладене, встановлено узгодження між ОСОБА_1 та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в належній формі розміру відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України апеляційна скарга повинна містити, зокрема, посилання на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та мотиви, з яких скаржник вважає його неправильним. Проте загальне заперечення проти стягнення відсотків без наведення правових чи фактичних підстав не може розцінюватися як належне обґрунтування апеляційних вимог.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач фактично обмежився формальним запереченням, яке не спростовує висновків суду першої інстанції щодо правомірності позовних вимог відповідно до умов кредитного договору та вимог закону.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 03 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: