Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №646/4154/20 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/4154/20

№ провадження 2/646/1730/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд м. Харкова у складі:

судді Янцовської Т.М.,

з участю секретаря Зубкової В.О.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

позивачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу № 646/4154/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання об`єктами права спільної сумісної власності подружжя автомобіля AUDI Q5, об`єм двигуна 1984 см3, 2013 року випуску, причепу до автомобіля ПГМФ 8904, 2017 року випуску, чорного кольору, № шасі НОМЕР_1 , в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею та відповідачем право власності на частину зазначеного майна за кожним. В обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 27.08.2009 р., який рішенням суду від 16.09.2019 року розірвано. У шлюбі придбане спірне майно, яке на теперішній час знаходиться у користуванні відповідача, доступу до такого майна в неї немає.

В судовому засіданні позивачка та представник вимоги, викладені в позові, підтримали у повному обсязі і просили задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, пояснивши, що дійсно у шлюбі з позивачкою придбане спірне майно, але на кошти, які відчужені ним за майно, придбане до укладення шлюбу, а тому таке майно не може бути визнано спільним, а є його особистим.

Ухвалою суду від 20.07.2020 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.07.2020 р. заборонено відчуження автомобіля AUDI Q5, об`єм двигуна 1984 см3, 2013 року випуску, причепу до автомобіля ПГМФ 8904, 2017 року випуску, чорного кольору, № шасі НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 29.03.2021 р. прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна придбаного під час шлюбу особистою приватною власністю та стягнення грошових коштів.

Ухвалою суду від 24.11.2021 р. прийнято цивільну справу до провадження суддею Янцовською Т.М.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10 березня 2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» у зв`язку із неможливістю Червонозаводським районним судом м. Харкова здійснювати правосуддя під час воєнного стану визначено територіальну підсудність судових справ цього суду за Ленінським районним судом м. Полтави.

Надалі розпорядженням Голови Верховного Суду № 65 від 17 листопада 2022 року «Про відновлення територіальної підсудності судових справ окремих судів м. Харкова та Харківської області» з 23 листопада 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10 березня 2022 року.

Ухвалою суду від 29.03.2023 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 14.09.2026 р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна придбаного під час шлюбу особистою приватною власністю та стягнення грошових коштів залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представника позивачки, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 16.09.2019 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано шлюб, зареєстрований 27.08.2009 р. в Червонозаводському відділі РАЦС Харківського міського управління юстиції, актовий запис №324.

Відповідно до інформації регіонального сервісного центру МВС в Харківській області від 15.06.2020 р. за ОСОБА_3 зареєстровано автомобіль AUDI Q5 1984, 2013 року випуску, чорного кольору, № двигуна НОМЕР_2 , № кузову НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , на обліку з 18.03.2017 р., причіп ПГМФ 8904, 2017 року випуску, чорного кольору, № шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , на обліку з 18.03.2017 р.

Згідно звітів суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_8 про незалежну оцінку транспортного засобу від 13.07.2020 р., ринкова вартість колісного транспортного засобу - автомобіля AUDI Q5, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 станом на 13 липня 2020 року становить:458608 гривень, ринкова вартість колісного транспортного засобу - причіп до автомобіля ПГМФ 8904, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 станом на 13 липня 2020 року становить 14 607 гривень.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Частинами 6, 7 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України гарантується, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція статті 60 СК України передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/1 5-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

В судовому засіданні встановлено придбання сторонами спірного майна – автомобіля AUDI Q5, об`єм двигуна 1984 см3, 2013 року випуску, причепу до автомобіля ПГМФ 8904, 2017 року випуску, чорного кольору, № шасі НОМЕР_1 під час їх перебування у шлюбі, а тому належність їм майна на праві спільної сумісної власності подружжя.

Само по собі посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що хоча спірне майно придбане ним у шлюбі з позивачкою ОСОБА_2 , але на кошти, які відчужені ним за майно, придбане до укладення шлюбу, а тому таке майно не може бути визнано спільним, не свідчить про належність зазначеного майна на праві особистої власності відповідача, оскільки ним не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилався в запереченнях проти позову.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтями 69, 70 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Угоди про добровільний поділ спірного майна – автомобіля AUDI Q5, об`єм двигуна 1984 см3, 2013 року випуску, причепу до автомобіля ПГМФ 8904, 2017 року випуску, чорного кольору, № шасі НОМЕР_1 , що є спільною сумісною власністю подружжя, між сторонами не досягнуто.

У пунктах 22, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

При поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених у статті 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (статті 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Суд враховує, що позивачка не заявляє вимог про стягнення грошової компенсації замість 1/2 частки спірного майна, а просила визнати за нею та відповідачем право власності на 1/2 частину цього майна, набутого в період шлюбу.

Враховуючи, що спірне майно – автомобіль AUDI Q5 1984, 2013 року випуску, чорного кольору, № двигуна НОМЕР_2 , № кузову НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , причіп ПГМФ 8904, 2017 року випуску, чорного кольору, № шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_7 СХМ набуте під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, відповідач не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на це майно, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання за кожним з членів подружжя по частини у праві власності на спірне майно без його реального поділу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 60, 63, 69, 70 СК України, ст. ст. 12, 13, 19, 82, 259, 263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжязадовольнити.

Поділити між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільне майно подружжя – автомобіль AUDI Q5 1984, 2013 року випуску, чорного кольору, № двигуна НОМЕР_2 , № кузову НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , причіп ПГМФ 8904, 2017 року випуску, чорного кольору, № шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , по частині кожному.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2786,48 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено 24.09.2026 р.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ,

відповідач - ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Суддя: Т.М. Янцовська