Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №635/3499/26 — Харківський районний суд Харківської області

24.09.26

Харківський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026

селище Покотилівка Харківської області

Справа №635/3499/26

Провадження №2-о/635/156/2026

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Карасави І.О.,

секретаря судового засідання – Федотова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою представника заявник – адвоката Дем`яненко О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа – Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті,

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції заявника та заінтересованої особи

Представник заявника - адвокат Дем`яненко О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Харківського районного суду Харківської області із заявою про встановлення факту смерті.

В заяві просить суд встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Хемніц, Федеративна Республіка Німеччина.

В обґрунтування заяви посилались на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Хемніц, Федеративна Республіка Німеччина помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Померлий ОСОБА_2 є рідним батьком ОСОБА_1 (далі – заявник), що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про шлюб. Факт смерті ОСОБА_2 на території Федеративної Республіки Німеччина, підтверджується випискою з реєстру смертей S1563/2025, апостильованою 11 грудня 2025 року №557/2025. В Україні документи отриманні в Німеччині були перекладені з німецької на українську мову, 03 лютого 2026 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єпіфанцева Н.В., засвідчено здійснення перекладу документів щодо смерті ОСОБА_2 , що зареєстровано в реєстрі за № 2002/2003. Заявник звернулася до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Омельницткій Н.В. з вказаними документами для оформлення спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 .. Їй було роз`яснено, що вона повинна надати документі, що підтверджують смерть батька - ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю приватного нотаріуса ХРНО Харківської області Омельницької Н.В. Заявник, будучи донькою ОСОБА_2 є спадкоємицею останнього, але позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану згідно законодавства України, через те, що факт її смерті відбувся на території Федеративної Республіки Німеччина, а медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відсутній.

Встановлення факту смерті надасть заявнику можливість реалізувати права, які виникли після смерті її батька ОСОБА_2 , а саме - оформити спадщину. Так як, іншого шляху для встановлення вказаного факту не існує, заявниця змушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що громадян України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Хемніц, Федеративна Республіка Німеччина.

Від представника заінтересованої особи Локойди Я.В. надійшли заперечення, відповідно до яких, просить розглядати справу з урахуванням заперечень Відділу та за відсутності представника Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Інших заяв та клопотань не надходило.

Рух справи

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 квітня 2026 року цивільну справу було залишено без руху, надано строк на усунення недоліків. В зазначений строк позивач усунув недоліки.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 травня 2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами окремого провадження, справу призначено до судового розгляду.

Заявник та його представник у судове засідання не з`явились, повідомлялись своєчасно і належним чином, в клопотанні представник заявника просив розгляд справи провести без його участі та участі заявника.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені фактичні обставини справи, застосовані норми права та мотиви суду

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України(далі – ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Під час судового розгляду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Хемніц, Федеративна Республіка Німеччина помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Померлий ОСОБА_2 є рідним батьком ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження(серія НОМЕР_1 ) та свідоцтвом про шлюб(серія НОМЕР_2 ).

Факт смерті ОСОБА_2 на території Федеративної Республіки Німеччина, підтверджується: випискою з реєстру смертей НОМЕР_3 , апостильованою 11 грудня 2025 року №557/2025; перекладом виписки з реєстру смертей, перекладеною з німецької на українську мову, 03 лютого 2026 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єпіфанцева Н.В., засвідчено здійснення перекладу документів щодо смерті ОСОБА_4 , що зареєстровано в реєстрі за № 2002/2003.

23 квітня 2026 року заявник звернулась до приватного нотаріуса ХРНО Харківської області Омельницької Н.В. із заявою про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 .

Як вбачається з постанови приватного нотаріуса ХРНО Харківської області Омельницької Н.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.04.2026 №144/02-14/02-31, заявнику відмовлено у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 через відсутність документів, які підтверджують факт смерті громадянина ОСОБА_2 та документів, які підтверджують родинний зв`язок між померлим і заявником.

Заявник, зазначає, що будучи донькою ОСОБА_2 є спадкоємицею останнього, але позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану згідно законодавства України, через те, що факт його смерті відбувся на території Федеративної Республіки Німеччина.

Суд на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження(загального або спрощеного), окремого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частинами 3, 4, 6 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Факт смерті особи у певний час за відмови органів реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті встановлюється за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів цивільного стану у реєстрації факту смерті, яка обумовлюється несвоєчасним зверненням до цих органів або відсутністю документів, які стверджують подію смерті.

При зверненні до суду заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Доказами, цього можуть бути: медичне свідоцтво, акт органів поліції, акт органів пожежного і водного нагляду та інші докази.

Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі № 478/1072/21, провадження №61-1370св22.

За положеннями статті 49 ЦК України актом цивільного стану є, зокрема, смерть фізичної особи, яка підлягає державній реєстрації відповідно до закону та обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено у частині 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

За пунктом 7 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.

10 січня 2002 року Верховна Рада України дала згоду на приєднання України до Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Конвенція набрала чинності для України 22 грудня 2003 року і застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти приєднання України до Конвенції.

Частинами 1, 2 статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів передбачено, що вона поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

В силу статті 2 Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Статтею 3 наведеної Конвенції визначено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

В силу вимог статей 4, 5 Конвенції передбачений статтею 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок «Apostille» (ConventiondelaHayedu 5 octobre 1961)» повинен бути викладений французькою мовою.

Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред`явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.

Статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах передбачено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Звертаючись до суду в порядку окремого провадження, заявниця просить встановити факт смерті громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: місто Хемніц, Федеративна Республіка Німеччина, про що видано вказаною державою відповідні документи.

Оскільки факт смерті ОСОБА_2 на території Федеративної Республіки Німеччина, підтверджується випискою з реєстру смертей S1563/2025, апостильованою 11 грудня 2025 року №557/2025 та був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану міської адміністрації міста Хемніц №14511000, реєстраційний номер 1563/2025 на підставі вимог чинного законодавства іноземної держави - такі документи визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, а тому підстави для встановлення факту смерті ОСОБА_2 в порядку окремого провадження відсутні.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 13, 81, 141, 263-265, 295-297 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника заявник – адвоката Дем`яненко О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа – Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення(виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

заявник – ОСОБА_1 , місце проживання(перебування): АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа – Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.Культури, буд.2-Б.

Повний текст судового рішення складено 24.09.2026

Суддя І.О.КАРАСАВА